Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Справа № 645/1545/13-ц

Провадження № 2/645/1037/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

30 жовтня 2013 р.                                         м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі : головуючого-судді Алфьорової Т.М, при секретарі Базарової А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6О, Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним договору дарування та  визнання недійсною державну реєстрацію права власності, за участю представника ОСОБА 3 – адвоката Панасенка Павла Петровича

встановив

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на те, що 13.02.2013р. їм стало відомо, що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 42/100 частин будинку № 13/29 по проїзду Ужгородському в м. Харкові. Вважають, що цей договір є недійсним, так як ухвалою Фрунзенського райсуду від 21.06.2010р. було накладено заборону на 1/2 частину вказаного домоволодіння, так як відповідач мав заборгованість по аліментам. Приватним нотаріусом ця обставина не врахована. КП « Харківське міське БТІ» безпідставно 06.12.2012р. виданий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для вчинення цього правочинну. Не відповідає дійсності і твердження у договорі, що членів сімї, в том числі і малолітніх та неповнолітніх, які б проживали з ним та мали право на користування  частиною будинку, що відчужується немає, то як в будинку зареєстрована та мешкає неповнолітня донька  відповідача  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У п. 7 правочину дарувальник довів довідома обдарованої, що відчужувана частина домоволодіння не є спільною сумісною власністю та є його особистою власністю, але ОСОБА_3 не виконав рішення суду про реальний поділ будинку. Відповідач порушив вимоги ст.13 ЦК України, яка встановлює межи здійснення цивільних прав і тому сторонами правочинну дарування недодержано в момент його вчинення вимог, які встановлені ч. 1-3,5 та ч. 6 ст. 203 ЦК України

Цей правочин суперечить інтересам неповнолітньої дитини, так як порушує її законні житлові права, чим порушив ч.6 ст. 203 ЦК України і він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки дарувальник маючи заборону на відчуження належної йому частки у житловому будинку, не привів її номінальне вираження до реального значення через невиконання рішення суду від 17.07.2012р. ОСОБА_3 продовжує бути зареєстрований у будинку, але не мешкає, а обдарована ОСОБА_4 мешкає Росії.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9В позивні вимоги підтримали в повному обсязі і дали пояснення про обставини вкладені вище.

Відповідач ОСОБА_3 і представник ОСОБА 3 – адвокат Панасенко П.П. в судовому засіданні заперечували проти позову, подали письмові заперечення, посилаючись на його необґрунтованість, вказуючи на те, що в ухвалі Фрунзенського райсуду м. Харкова від 21.06.2010 р. не міститься посилань про накладення арешту саме на частку ОСОБА_3М і ця ухвала юридично не могла перешкоджати реалізації ним свого права власності на відчуження свого майна. В реєстрі обтяжень не було зареєстровано жодних заборон на укладення угод про відчуження майна. Щодо ствердження відносно невиконання з його боку рішення суду від 17.07.2012р., яким йому було виділено ? частина у житлову будинку за вказаною адресою, він доклав максимум зусиль, їм було замовлено, сплачено і отримано проект, щодо необхідних перебудов, інші дії, але остаточне переобладнання не було завершено через нестачу коштів, а також дій позивачів. Незакінченість переобладнання спірного будинку не може вплинути на його право щодо його відчуження, так як таке обмеження не передбачено законодавством України. Ствердження позивачів, що він не привів подаровану  частку у стан, який мав місце до ухвалення рішення від 17.07.2012р. взагалі не має правового належного обґрунтування. Відповідно до вимог ст. 319, 316 ЦК України власник свого майна розпоряджається власністю за своєю волею на власний розсуд і такою дією є договір дарування.

Перехід права власності на частку в спірному будинку за договором дарування до ОСОБА_4 жодним чином не відобразився на праві проживання неповнолітньої ОСОБА_7, яка мешкає з матір*ю, яка не є  власником майна, яке належить йому. Довід позивачів стосовно того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки ОСОБА_3 продовжує бути зареєстрованим в спірному будинку  не є підставою для визнання правочину недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, про день і час слухання справи сповіщеній належним чином. Раніше поясняла в судовому засіданні, що підстав для  задоволення позову немає, так як порушень при його укладенні не було. ОСОБА_3 виконав свої зобовязання щодо сплати заборгованості по аліментам та арешт зі спірного майна було знято, у противному випадку, нотаріус не міг би вчинити правочин з арештованим майном.  У нотаріуса не було заборон (арештів), на обєкт нерухомого майна,який належить ОСОБА_3 Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харків від 17.07.2012 року було розподілено будинок з надвірними будівлями за адресою м. Харків, проїзд Ужгородський, 13/29 між співвласниками, та ОСОБА_3 було виділено 42/100 частин даного будинку та виділені певні приміщення з вказівками на виконання певних дій по переобладнанню. Можливості провести переобладнання у ОСОБА_3 не було, тому як позивачі чинять перешкоди у проведенні даних дій. Не виконання даного рішення не є підставою для визнання договору дарування не дійсним. Вважає, що  норми ст. 203 ЦК України не були порушені.

Третя особа  приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 про день і час слухання справи сповіщена належним чином, надала письмові заперечення на позов, посилаючись на те, що нею 07.12.2012р. за реєстром № 1211 був посвідчений договір дарування 42/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями №13/20, що розташований по вул. Ужгородській у м. Харкові. При укладені угоди ОСОБА_3 були надані оригінали документів, які підтверджують його право приватної власності на вищевказані частини будинку, а саме: рішення судів, оригінал витягу № 36575841 з реєстру прав власності, оригінал звіту про експертну вартість майна;оригінал довідки с місця проживання, паспорту. При посвідчені договору 07.12.2012р. отримані витяги з державного реєстру обтяжень рухомого майна, з єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, за якими ніяких заборон на 42/100 частин спірного будинку не було, тому підстав для визнання правочину недійсним не має.

Третя особа Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про день і час слухання справи сповіщена належним чином, надав заяву про слухання справи за його відсутністю.

Третя особа представник реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_11В  позов не визнала та пояснила, що  при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ від 01.07.2004р., Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р. Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним державну реєстрацію на будинок.

ОСОБА_12України №1844/5 від 14.12.2012р. затверджено «Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна». Реєстраційною службою Харківського міського управляння юстиції та нотаріусом, як спеціальним субєктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, державна реєстрація прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по вищевказаному обєкту нерухомого майна не проводилась. Внесення змін або скасування реєстрації права власності на нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який діяв до 31.12.2012р. нормативно- правовою базою не передбачений, і відповідно державний реєстратор прав власності на нерухоме майно не має правових підстав для внесення змін або скасування реєстрації прав у зазначеному Реєстрі. Правовідносини, з приводу яких існує спір про право, на які посилається позивач виникли до 01 січня 2013 року. реєстраційна служба Харківського міського управління не є правонаступником КП «Харківське МіськБТІ», а створена відповідно до вимог законодавства України та діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не звилися, сповіщалися належним чином про день  і час слухання справи, її не явка не перешкоджає слуханню справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, не що підлягають задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

07.12.2013р між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4В 42/100 частин будинку № 13/29 по проїзду Ужгородському в м. Харкові.

Вказаний договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 і зареєстрований належним чином в КП « Харківське МіськБТІ» 10.12.2012 року, про що свідчить ОСОБА_9  про державну реєстрацію прав. ( арк. с. 20)

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні( обдарованому) безплатно майно ( дарунок) у власність.

Частиною 1 ст. 718 ЦК України визначено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші або цінні папери, а також нерухомі речі.

Згідно рішення Фрунзенського райсуду м. Харкова від 17.07.2012 року були задоволенні позовні вимоги ОСОБА_3 в частині реального поділу спірного будинку між співвласниками і також визнано право власності за ОСОБА_3 після реального поділу на 42/100 частин. Це рішення зареєстровано належним чином КП « Харківське МіськБТІ», що підтверджується витягом із державного реєстру 06.12.2012р. , номер витягу 36574994.

При укладенні вказаного договору дарування приватним нотаріусом була перевірена інформація стосовно обтяжень на спірний будинок, але згідно витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна за № 39207988, виданого 07.12.2012 року, заборони, арешту на будинок 13/29 проїздуУжгородський, власник ОСОБА_13, був відсутній і тому у нотаріусу  не було перешкод в укладенні договору.

В ухвалі Фрунзенського райсуду м. Харкова від 21.06.2010року про накладення арешту не оговорено, що заборона була  на відчуження ? частини вказаного будинку, яка б належала ОСОБА_3

Пункт 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних  справ про визнання правочинів недійсними» зазначає, що правочин може бути недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частина 1 ст. 316 ЦК України визначає право власності як право особи на річ ( майно ),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частина 1 ст. 319 ЦК України вказує: «власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд»; частина друга цієї ж статі: «власник має право вчиняти  щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону».  Такою юридичною дією,  шо передбачена главою 55 ЦК України, є договір дарування.

Після рішення суду про реальний поділ майна, власник вправі на свій розсуд розпоряджатися своїм майном без згоди інших співвласників. Незакінченість переобладнань спірного будинку не може випливати на право власник майна ОСОБА_3 щодо його відчуження.

Згідно зі ст. 722 п.4 ЦК України прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, є прийняттям дарунка, тому суд не може погодитися з доводами представників позивачів, що відповідачка не прийняла подарунок так як мешкає у Росії. Тій факт, що відповідач залишився бути зареєстрованим в  будинку ні є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до положень частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вказав Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин  може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із  застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Із аналізу змісту наведених норм  вбачається, що ст.ст. 203, 215 ЦК України є загальними  та відсилають до інших нормативних актів, яким має бути прямо передбачені  випадки  не чинності  правочину.

Загальне правило ч.5 ст.203 ЦК України конкретизується в ст.ст.234 та 235 ЦК України,  що передбачають недійсність фіктивного та удаваного правочину. Норм закону, що тягнуть за собою визнання договору позики недійсним з тих підстав, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків (договір фіктивний чи удаваний) позивачами не вказано, доказів на їх підтвердження - не надано.

Позивач посилається те, що при укладення договору дарування були порушені права неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2., яка зареєстрована та мешкає  за вказаною адресою, але дитина мешкає з матерію, ні якого відношення к власності, яка належить ОСОБА_3  немає і тому не потрібна згода на укладення угоди з боку органів опіки та піклування

З огляду на зазначені вище обставини, суд вважає, що підстав для визнання договору дарування немає, а також немає підстав для визнання недійсною державну реєстрацію права власності на42/100 частин будинку № 13/29 по  проїзду Ужгородському в м. Харкові за ОСОБА_4, так як ця

вимога похідна від вимоги щодо визнання договору дарування недійсним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60,  209, 212 , 214-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215.216,236, 316,319 ,716,717, 722 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6О, Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання недійсним договору дарування та визнання недійсною державну реєстрацію права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя