Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого    -  Котелевець А.В.,

суддів     -   Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря -  Варюшичевої А.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Панасенко П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 лютого 2013 року по справі за  позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Земля та люди» про розірвання договорів, виділення в натурі частки у праві спільної сумісної власності подружжя, стягнення суми,

 

в с т а н о в и л а:

В лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Земля та люди» (далі - ПП «Земля та люди») про розірвання договорів, виділення в натурі частки у праві спільної сумісної власності подружжя, стягнення суми.

На обґрунтування вказав, що 4 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримала 208 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 26 000 доларів США, для купівлі йому житлового будинку в смт. Пісочин Харківського району Харківської області або у другому населеному пункті Харківської області. Згідно заяви, справжність підпису на якій нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4772, відповідачка зобов'язувалася знайти і оформити купівлю будинку на ім'я ОСОБА_2 у строк до 1 січня 2011 року.

5 січня 2010 року він уклав договір доручення, за умовами якого   ПП «Земля та люди» в особі директора Басяєвої Л.А. зобов'язувалося вчиняти усі необхідні юридичні дії стосовно виконання договору, укладеного з  ОСОБА_1

Оскільки придбання житла у строк до 1 січня 2011 року не відбулося, просив розірвати вказані договори та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 208 000 грн. 00 коп.

В уточнених вимогах просив також  виділити в натурі  частки ОСОБА_1 у спільному  сумісному  майні  подружжя,  а  саме  -  ½ частину домоволодіння АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 березня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1292, та ? частину житлового будинку АДРЕСА_2, належного на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня 2009 року, виданого Жовтневою районною у м. Харкові радою, звернути стягнення на ці частки.

Крім того, просив стягнути 5 200 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2 000 грн. 21 коп. - 3% річних та 8 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Справа розглядалася неодноразово.

Повторним заочним рішенням Комінтернівського районного суду  м. Харкова від 1 лютого 2013 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 20 березня 2013 року, позов задоволено.

Договори  доручення, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 4 грудня 2009 року, між ОСОБА_2 та ПП. «Земля та люди» 5 січня 2010 року, - розірвані.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 208 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 200 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2 000 грн. 21 коп. - 3% річних, 8 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а на користь держави -1 820 грн. 00 коп. судових витрат.

В натурі виділена частка ОСОБА_1 у спільному майні подружжя, а саме: 1/2 частина житлового будинку літ. А-2 АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня 2009 року, виданого Жовтневою районною в м. Харкові радою, зі зверненням стягнення на неї.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2013 року заява ОСОБА_1 про перегляд повторного заочного рішення цього ж суду залишена без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що рішення ухвалено без належних та допустимих доказів щодо отримання відповідачкою коштів саме від позивача, оскільки розписка та заява про отримання грошей не є тотожними документами щодо зобов'язань за даними правовідносинами, а довіреність на виконання договору доручення не видавалась. Крім того, на майно, що є особистою власністю ОСОБА_3, стягнення звернуто незаконно.

Позивач та інші відповідачі рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з факту невиконання ОСОБА_1 договору доручення, укладеного 4 грудня 2009 року з ОСОБА_2, у зв'язку з чим договір, укладений позивачем з ПП «Земля та люди» 5 січня 2010 року, також виконаний не був. Оскільки заперечень щодо виділу в натурі частки відповідачки у спільному майні подружжя з боку іншого співвласника майна не надійшло,  суд вважав за необхідне виділити ? частину житлового будинку літ. А-2 АДРЕСА_2 в натурі та звернути на неї стягнення. Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначені вимоги залишились поза увагою суду першої інстанції.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1).

Матеріали справи свідчать, що 4 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримала 208 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 26 000 доларів США, для купівлі ОСОБА_2 житлового будинку в смт. Пісочин Харківського району Харківської області або у другому населеному пункті Харківської області. Згідно заяви, справжність підпису на якій нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4772, відповідачка зобов'язувалася знайти будинок і оформити його купівлю на ім'я позивача у строк до 1 січня 2011 року.

5 січня 2010 року ОСОБА_2 уклав договір доручення, за умовами якого   ПП «Земля та люди» в особі директора Басяєвої Л.А. зобов'язувалося вчиняти усі необхідні юридичні дії стосовно виконання договору, укладеного з  ОСОБА_1 (а. с. 4, 5, 176-178).

У строк до 1 січня 2011 року придбання житла не відбулося.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Оскільки зобов'язання щодо купівлі житлового будинку в смт. Пісочин Харківського району Харківської області або у другому населеному пункті Харківської області ОСОБА_1 не виконала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання договорів, укладених з нею та ПП. «Земля та люди», та стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_2 208 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 200 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 2 000 грн. 21 коп. - 3% річних. Розмір цих сум  ОСОБА_1 не оспорюється.

Однак з висновком суду про виділення в натурі частки ОСОБА_1 у спільному майні   подружжя,   а   саме:   ?   частини   житлового   будинку   літ.   А-2   АДРЕСА_2 погодитись не можна.

За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використано на її потреби (частини 1, 2 ст. 73 СК України).

Однак факту отримання ОСОБА_1 грошей в інтересах сім'ї судом не встановлено. Зі змісту заяви, справжність підпису на якій нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4772 4 грудня 2009 року, відповідачка зобов'язувалася знайти будинок і оформити його купівлю на ім'я ОСОБА_2 у строк до 1 січня 2011 року. Тобто фактично між сторонами було укладено договір доручення в інтересах позивача.

При цьому в суді апеляційної інстанції представник відповідачки пояснив, що фактично гроші отримала громадянка ОСОБА_7 і на даний час борг повністю погашено.

Отже, за укладеним відповідачкою договором стягнення може бути накладено лише на її особисте майно і на виділену їй в натурі частку в майні, яка належить на праві спільної власності їй та ОСОБА_3  На інше належне ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно  стягнення за зобов'язаннями щодо купівлі житла не може бути накладено.

Крім того, прядок звернення стягнення на майно врегульовано Законом України від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами) № 606-Х1У «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-Х1У).

Так, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається за поданням державного виконавця (ч. 6 ст. 52 Закону № 606-Х1У).

Оскільки рішення суду першої інстанції не звернуто до примусового виконання, підстав для виділення в натурі частки ОСОБА_1 у спільному майні подружжя зі зверненням стягнення на неї у суду першої інстанції не було.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що розписка про отримання грошей нотаріально не посвідчувалась, заява лише зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 4772,  а доручення не видавалось, висновків суду  не спростовують.

Заява від 4 грудня 2009 року в установленому законом порядку не оспорена.

З відповідним позовом до ОСОБА_7 ОСОБА_1 не зверталась і не позбавлена такої можливості.

В іншій частині рішення не оскаржено.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Повторне заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 лютого 2013 року змінити.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виділення в натурі частки у праві спільної сумісної власності подружжя та звернення стягнення на неї - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти  днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

судді