Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

У Х В А Л А

іменем  україни

16 вересня 2015 року                                                                                                                                      м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого  Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Колодійчука В.М.,   Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до редакції газети «Сегодня», ОСОБА_4 (ОСОБА_5) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Панасенко П.П. на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 25 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на шпальтах друкованого видання «Сегодня» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року розміщена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій про неї вказано (мовою оригіналу): «обещала людям помочь устроится на работу за границей, брала деньги за услуги, но люди оставались ни с чем. В суд обратились шестеро харьковчан, которые требовали вернуть в общей сложности 150 тис. долларов»; «недавно ОСОБА_3 продала свою иномарку «Тойота», которая находится под арестом, выходит, еще один человек - покупатель авто стал жертвой обмана»; «Нынешние решения заставляют задуматься о том, что от правосудия она (ОСОБА_3) откупится».

Посилаючись на те, що зазначена інформація не відповідає дійсності та не підтверджена жодними доказами, порочить її честь, гідність та ділову репутацію, а також на те, що вона не давала згоди на збирання, зберігання, використання та поширення інформації щодо неї, позивачка просила: визнати, що інформація у зазначеній статті не відповідає дійсності, шкодить її інтересам та діловій репутації, принижує її честь і гідність; зобов'язати кореспондента газети «Сегодня» ОСОБА_5 і редакцію цієї газети в місячний термін розмістити спростування інформації про позивачку; стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 березня 2015 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позву ОСОБА_3 відмовлено з інших правових підстав.

У касаційні скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, у ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в публікації не було зазначено недостовірної інформації, а висловлені оціночні судження, за які відповідачі не можуть бути притягнуті до відповідальності.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд виходив із того, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів, оскільки редакція газети «Сегодня» не має статусу юридичної особи, а автор статті використовує псевдонім − ОСОБА_5, тобто позов пред'явлено до неіснуючої особи.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що на шпальтах друкованого видання «Сегодня» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що про неї у цій статті зазначена інформація, яка не відповідає дійсності, не підтверджена жодними доказами та порочить її честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема вказано: «обещала людям помочь устроится на работу за границей, брала деньги за услуги, но люди оставались ни с чем. В суд обратились шестеро харьковчан, которые требовали вернуть в общей сложности 150 тис. долларов»; «недавно ОСОБА_3 продала свою иномарку «Тойота», которая находится под арестом, выходит, еще один человек - покупатель авто стал жертвой обмана»; «Нынешние решения заставляют задуматься о том, что от правосудия она (ОСОБА_3) откупится».

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі ст. 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Згідно з п. 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32, 33 ЦПК України).

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суди наведеного не врахували та у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України належним чином не встановили, чи має редакції газети «Сегодня» статусу юридичної особи, не перевірили, чи є ця редакція структурним підрозділом юридичної особи або хто виступає її засновником.

Також суди не встановили справжнього імені особи, яка використовує псевдонім - ОСОБА_5 - та не залучили її до участі у справі.

Отже, фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не встановлені; доводів та наданих сторонами доказів суди не перевірили.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 25 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                  О.С. Ткачук

Судді:                       В.С. Висоцька

О.В. Кафідова

В.М. Колодійчук

І.М. Фаловська