Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді-  Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря -                       Тугай К.В.,

представника позивачки -                адвоката Панасенка П.П.

представників 3-х осіб -                  Особа 4, Особа 5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Особа 1 до Ленінського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, 3-і особи - Особа 3, Особа 2, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.

встановив:

Позивачка звернулася 10 липня 2015 року до суду з адміністративним позовом, просить визнати протиправними дії Ленінського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області по реєстрації місця проживання Особа 3і неповнолітнього Особа 6, 4 листопада 2014 року народження, в квартирі Адреса 1, зобов’язати відповідача скасувати їх реєстрацію та зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В обгрунтування позову посилається на те, що у червні 2015 року при розгляді цивільної справи за позовом КЕВ м. Харкова до неї про виселення з службового приміщення за вказаною адресою вона дізналась, що у вказаній квартирі 4 грудня 2014 року зареєстровані 3-я особа Особа 3- теперішня

дружина її колишнього чоловіка Особа 2, та їх неповнолітній син Особа 6, 4 листопада 2014 року народження. Вказана службова квартира надана її колишньому чоловіку Особа 2 на сім’ю з 3-х осіб: він, вона - позивачка, на той час його дружина, та їхня донька, 2003 року народження. Вважає, що

реєстрація Особа 3 з дитиною проведена з порушенням законодавства, оскільки Особа 3 з сином ніколи за вказаною адресою не проживали. їх реєстрація проведена з порушенням положень ч. 1 ст. 65 Житлового кодексу України, без її письмової згоди, як члена сім’ї наймача, до яких вона відноситься в силу ч. 3 ст. 64 ЖК України. Крім того, порушено вимогу ч. 3 ст. 50 ЖК України щодо заборони заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Також зазначила, що у них виникають скандали, оскільки Особа 2 намагається силоміць заселитися, та має намір заселити другу дружину з дитиною, завдаючи цим психологічної травми їхньої спільної 12-річної доньці. Згоди на реєстрацію Особа 3 з дитиною вона не надавала та категорично заперечує проти їх реєстрації та проживання.

Представник позивачки адвокат Панасенко П.П. позов підтримав, зазначив, що посилання відповідача на незаконне проживання позивачки нічим не підтверджено, позивачка не може бути виселена з дитиною без надання іншого житлового приміщення, а реєстрація Особа 3 з дитиною проведена з порушенням законодавства, без згоди позивачки, тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача Особа 7 проти позову в судовому засіданні заперечувала, подала письмові заперечення, зазначила, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв у відповідності до положень діючого законодавства, згоди позивачки у випадку реєстрації вказаних осіб не потрібно. Вказане службове приміщення надано Особа 2 для проходження служби, та всі повноваження по розпорядженню відомчим житлом надаються КЕВ м. Харкова, який і дав згоду на реєстрацію Особа 3 за вказаною адресою. Враховуючи, що вказаний уповноважений орган разом з наймачем Особа 2, на якого оформлено ордер, надали згоду на реєстрацію Особа 3, дії по реєстрації вказаних осіб є правомірними. Позивачка в порушення вимогам законодавства у 2-місячний строк після розірвання шлюбу з реєстраційного обліку не знялась та зареєстрована за вказаною адресою незаконно. Згідно з п.3.16 Наказу Міністра оборони №737 від 30.11.2011 року підлягають виселенню з службового приміщення колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк після розірвання шлюбу, та в даний час на розгляду суду перебуває справа за позовом КЕВ м. Харкова про виселення з цих підстав позивачки. Згоди інших осіб на реєстрацію дитини до батька також не потрібно.

У останнє судове засідання представник відповідача не з’явилась, про слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить особистий розпис представника у явочному литі. Відповідно до ст. 128 КАС України суд за згодою іншим учасників судового провадження вважає можливим розглянути справу по суті у відсутності представника, який надав пояснення в судовому засіданні та письмові заперечення.

3-я особа Особа 3 в судовому засіданні проти позову заперечувала, пославшись на те, що вказане службове житло надано її чоловіку Особа 2, який проходить військову службу, та вона з дитиною законно зареєструвалась за місцем проживання чоловіка, зі згоди КЕВ м. Харкова. На її думку, саме позивачка проживає незаконно. Зазначила, що вона з дитиною не має іншого житла, а позивачка перешкоджає її проживанню, чим порушує її права та права неповнолітньої дитини.

3-я особа Особа 2 заперечував проти позову, зазначив, що вказане житло надане йому як військовослужбовцю, є службовим, та при реєстрації його дружини Особа 3 та їхньої дитини дотримано вимоги законодавства, реєстрація проведена за згодою КЕВ м. Харкова, а позивачка підлягає виселенню, оскільки вона не є одинокою матір’ю, отримує аліменти. Крім того, вона має частку у праві власності на житло в м. Львові, де вона і проживала тривалий час, та має можливість повернутися туди на проживання. Він не заперечує проти проживання з ним доньки - Особа 7, 2003 року народження, однак вважає, що позивачка повинна виселитися та ніяких прав на житло не має, тому дії відповідача по реєстрації його дружини Особа 3 з дитиною є правомірними. Він є учасником АТО, та має право на проживання з ним його родини у наданому йому житлі, а позивачка перешкоджає цьому, не впускає його в квартиру.

Представник 3-ї особи КЕВ м. Харкова Особа 4 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, де зазначив, що КЕВ м. Харкова є одним з підрозділів Збройних Сил України, основним завданням якого є організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено - житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерним мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Вказана квартира віднесена до числа службових. Відповідно до рішення засідання житлової комісії військової частини А-1395 від 26.02.2007 року Особа 2 на смію з 3-х осіб: він, дружина - позивачка, та їхня донька, надано окрему 2-х кімнатну квартиру за вказаною адресою. Вказані особи на підставі ордеру №264 від 20.09.2007 року вселились у вказану квартиру, яка надана на час проходження Особа 2 служби в Харківському гарнізоні, та 11 листопада 2008 року зареєстрували своє місце проживання за вказаною адресою. Шлюб між Особа 2 та позивачкою розірвано 30 липня 2014 року, та з 03.09.2014 року він перебуває у шлюбі з Особа 3, мають дитину - Особа 6, 4 листопада 2014 року народження. Відповідно до п.3.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року №737, підлягають виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк після розірвання шлюбу. Позивачка змінила замки на дверях, чим спричинила неможливість використання зазначеного житлового приміщення Особа 2 за його цільовим призначенням. На даний час Особа 2 проходить службу у Харківському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді офіцера відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах. Він має посвідчення учасника бойових дій, але через неправомірні дії позивачки вимушений винаймати житло. В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом КЕВ м. Харкова про виселення позивачки та зняття з реєстрації за вказаною адресою. КЕВ м. Харків надано дозвіл на реєстрацію. Особа 3 та Особа 6 у вказаній квартирі. Службова квартира призначена для проживання військовослужбовця, який проходить службу в Харківському гарнізоні разом з його родиною, тому вважає посилання позивачки на ч. 3 ст. 50 ЖК України щодо недопущення заселення квартири, збудованої для однієї сім’ї, двома та більше сім'ями, необгрунтованим. Також позивачка не є членом родини Особа 2, а її право на зайняття зазначеного житлового приміщення було лише похідним від його права, оскільки йому видано спеціальний ордер для проживання на період проходження служби у Харківському гарнізоні. Особа 2 отримав у встановленому законом порядку згоду власника зазначеного житлового приміщення, котрим є КЕВ м. Харків, як це передбачено п.п 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затв. Наказом Міністра внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 року. Вказаний Порядок не містить положення, у якому б зазначалось, що для реєстрації місця проживання додатково необхідно отримати згоду колишніх членів родини. Для реєстрації дитини віком до 14 років додатково згода власника житлового приміщення не потрібна. Зазначає, що права позивачки не порушуються, адже її перебування у службовій квартирі є незаконним з моменту розірвання шлюбу з Особа 2. У задоволенні адміністративного позову просила відмовити.

Представник 3-ї особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Особа 5 в судовому засідання поклалась на розсуд суду при розгляді даної справи, зазначаючи, що у даній справі зачіпаються інтереси обох неповнолітніх дітей.

Суд, вислухавши позивачку, її представника адвоката Панасенка П.П., 3-х осіб Особа 3, Особа 2, представників 3-ї особи - КЕВ м. Харкова Особа 4, представника 3-ї особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Особа 4, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до рішення виконкому Ленінської районної у м. Харкові ради №430 від 03.07.2007 року 2-кімнатна квартира №55 площею 51,4/ 29,1 кв.м. по вул. Котлова, 252 у м. Харкові включена до числа службових приміщень Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків.

Позивачка Особа 1 та Особа 2 - 3-я особа у даній справі, перебували у зареєстрованому шлюбі з 1 березня 1997 року, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 липня 2014 року шлюб розірвано.

Вони мають доньку - Особа 7, 16 вересня 2003 року народження, що вбачається з свідоцтва про народження 1-СГ №313217.

Особа 2 видано ордер № 264 серії 07 від 20.09.2007 року на вказану квартиру на підставі рішення виконкому № 189-1 від 18.09.2007 року на сім'ю з 3-х осіб: він, дружина Особа 1, донька Особа 7.

Згідно з відміткою Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області в паспорті Особа 1 та Особа 2 зареєстровані за вказаною адресою 18 листопада 2008 року.

З свідоцтва про шлюб вбачається, що Особа 2 та Особа 3 зареєстрували шлюб 3 вересня 2014 року, після реєстрації дружині присвоєно прізвище чоловіка - Особа 3.

З свідоцтва про народження серії 1-ВЛ №381530 вбачається, що Особа 2  та Особа 3 мають дитину - Особа 6, 4 листопада 2014 року народження.

4 грудня 2014 року Особа 3 звернулась з заявою до відповідача про її реєстрацію її з дитиною вказаною адресою, та Особа 2 в заяві засвідчив свою згоду на її реєстрацію.

Листом № 5278 від 04.12.2014 року начальник КЕВ м. Харків повідомив начальника Ленінського РВ в м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області та листом №5279 голову правління ОВББ «Лугопарк-2009» про те. що проти реєстрації Особа 3 у вказану службову квартиру Міністерства оборони він не заперечує.

Згідно з відміткою Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в паспорті Особа 3 зареєстрована за вказаною адресою 4 грудня 2014 року. За вказаною адресою також зареєстровано сина Особа 2 та Особа 3 - Особа 6.

З довідки ОВББ «Лугопарк-2009» «23 від 28.04.2015 року вбачається, що в спірній квартирі зареєстровані: Особа 2 - основний наймач квартири, Особа 1 - його колишня дружина, Особа 7, 2003 року народження, їхня донька, Особа 3 - дружина Особа 2 та їхній син - Особа 7, 2014 року народження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 9 червня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом КЕВ м. Харкова до Особа 1 про зняття з реєстрації за вказаною адресою та виселення без надання іншого житлового приміщення.

До цього часу справа перебуває у провадження суду, по суті не розглянута.

Суд, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС У країни, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Нормативно-правовим актом, що регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, шо гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-ІУ (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону для реєстрації особа або її законний представник подає ряд документів, та, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі. Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

В свою чергу, саме Державна міграційна служба України, відповідно до гіп. 20 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №405/2011 (надалі - Указ), здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки, та здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в областях, містах, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного значення (п. 7 Указу).

Разом з тим, на виконання положень Закону №1382 Міністерством внутрішніх справ України наказом від 22.11.2012 року №1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (надалі - Порядок), зареєстрований в Мінюсті України 18 грудня 2012 р. за № 2109/22421.

Відповідно до п 2.2. Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, окрім інших документів,документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/ співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; свідоцтво про народження, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Відповідно до ч.2 ст. 123 Житлового кодексу України до користування житловими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73-76, 79-83, 85,90, частиною 6 статті 101, статтями 103-106 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно з положеннями ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним. не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Враховуючи, що позивачка Особа 1 хоч і перестала бути членом сім'ї наймача - колишнього чоловіка Особа 2, але продовжує проживати в займаному жилому приміщенні, вона має такі ж права і обов'язки, як наймач - 3-я особа Особа 2 та члени його сім'ї.

Отже, для реєстрації дружини Особа 2 - Особа 3 необхідно отримати згоду Особа 1, яка продовжує проживати у цьому жилому приміщенні разом з малолітньою дитиною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідачем місця проживання Особа 3 за вказаною адресою проведена з порушенням ст.ст. 64, 65 Житлового кодексу України, та п 2.2. вищезазначеного Порядку, без отримання згоди Особа 1 на реєстрацію Особа 3, чим порушено закріплено вищезазначеними нормативними актами право позивачки на надання або ненадання такої згоди.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача та 3-х осіб щодо того, що позивачка підлягає виселенню, тому її згода на реєстрацію Особа 3 не потрібна. Питання правомірності або неправомірності проживання позивачки має бути вирішено судом при розгляді цивільної справи, яка перебуває у провадженні суду, на даний час рішення суду з цього приводу відсутнє, а отже відсутні підстави у відповідача не враховувати при реєстрації інших осіб факту реєстрації в цій квартирі позивачки, як колишнього члена сім'ї наймача.

Згідно з пунктом 7.1. вказаного Порядку реєстрація місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід визнати протиправними дії відповідача по реєстрації місця проживання Особа 3 у вказаному жилому приміщенні, та зобов'язати скасувати її реєстрацію та зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зняти з реєстрації місця проживання малолітнього Особа 6, 2014 року народження, то суд вважає вказані вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію га практику Суду як джерело права. Згідно судової практики: "для матері/батька і дитини головним елементом сімейного життя є можливість постійного спільного проживання" (постанова по справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства " (McMichael V. United Kingdom) від 24.02.1995 p.. Series A, № 307, p. 55, § 86).

Відповідно до п. 2.3. Порядку відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них.

При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

Згідно з пунктом 2.4. вказаного Порядку реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до ч. 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Отже, на момент вчинення оскаржуваної дії - реєстрації місця проживання дитини Особа 2 - малолітнього Особа 6, 2014 року народження, за місцем проживання одного з батьків - батька, за згодою обох батьків дитини, відповідач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням наданих йому повноважень, тому позовні вимоги в частині протиправності вказаних дій та скасування реєстрації дитини є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. З сг. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71. 160-163.185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 64, 65, ч.2 ст. 123 Житлового кодексу України, Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, зареєстр. в МЮ України від 18 грудня 2012 р. за № 2109/22421. суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Особа 1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області по реєстрації місця проживання Особа 3 в квартирі №55 по вул. Котлова, 252 у м. Харкові, та зобов’язати скасувати її реєстрацію та зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківській апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя