Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого: Колтунової А.І., суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М., при секретарі: Щербань P.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Особа 1 – адвоката Панасенка Павла Петровича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2015 року за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Особа 1, треті особи: Особа 2, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання і виселення та за самостійним позовом Особа 2 до Особа 1, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття з реєстраційного обліку, виселення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

04 червня 2015 року представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до суду з позовом до Особа 1, треті особи: Особа 2, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання і виселення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 03 липня 2007 року № 430 квартира № 55, що розташована за адресою: Адреса 1, включена до службових житлових приміщень (далі - квартира № 55).

Відповідно до рішення засідання житлової комісії військової частини А1395 від 26 лютого 2007 року зазначену квартиру надано у користування Особа 2 на сім'ю із трьох осіб: він, дружина - Особа 1 та донька - Особа 3, яких на підставі ордеру № 264 від 20 вересня 2007 року, виданого на ім’я Особа 2, вселено у вказану квартиру на час проходження останнім служби в Харківському гарнізоні.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 липня 2014 року шлюб між - Особа 2 та - Особа 1 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ 236970, виданого Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ХМУЮ, 03 вересня 2014 року між - Особа 2 та Особа 4 зареєстровано шлюб.

В зазначеному шлюбі народився Особа 5.

Відповідно до довідки Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лугопарк-2009» від 28 квітня 2015 року № 23 за адресою: Адреса 1 зареєстровані: Особа 2, Особа 1, Особа 3, Особа 4 та Особа 5.

Таким чином, в зазначеній квартирі зареєстровані та проживають дві родини.

Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 2/13091 Особа 1 на підставі свідоцтва про право власності № 221593 від 23 листопада 2004 року, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, є співвласником квартири № 4, що розташована за адресою: Адреса 2 (далі - квартира № 4).

З січня 2014 року по червень 2014 року Особа 1 разом з донькою - Особа 3 проживала у м. Львові в квартирі № 4 за вказаною адресою. Особа 3 в цей період навчалась в загальноосвітній школі № 17 м. Львова.

Протоколом засідання житлової комісії Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку від 07 травня 2015 року в облікову справу щодо складу сім’ї Особа 2 внесено зміни, а саме зазначено, що голова сім'ї - Особа 2, дружина - Особа 4 та син - Особа 5.

Данні щодо володіння на праві приватної власності Особа 4 та Особа 5 будь-яким нерухомим майном відсутні.

Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року підлягають виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк після розірвання шлюбу.

Утримання Особа 1 спірного житла, а саме службової квартири, спричиняє шкоду економічним інтересам держави, зважаючи на що, позивач просив суд зняти з реєстрації місця проживання та виселити Особа 1 з службової квартири № 55, що розташована за адресою: Адреса 1.

25 червня 2015 року представником Особа 1 – адвокатом Панасенко П.П. подано до суду заперечення на позовну заяву, в якому він зазначив, що позовна заява задоволенню не підлягає зважаючи на наступне. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не є належним позивачем, оскільки на вказану установу покладено лише обов’язок ведення оперативного обліку службового житла, доказів того, що позивач є балансоутримувачем квартири № 55 не надано. Вимоги щодо виселення та зняття з реєстрації місця проживання Особа 1 з залишенням проживати за даним місцем її малолітньої доньки є перевищенням позивачем влади та посадових обов’язків. Норми вищевказаного Наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року на Особа 1 не поширюються, оскільки вона не є військовослужбовцем. Наявність у останньої на праві власності частки іншого об’єкта нерухомості (квартири) не є правовою підставою для її виселення з службового житлового приміщення. Посилання позивача щодо проживання у 2014 році Особа 1 у м. Львові не відповідають дійсності. Особа 2, Особа 4 та Особа 5 в службовій квартирі не проживають. Про факт реєстрації місце проживання останніх в квартирі № 55 відповідачу стало відомо після звернення позивача до суду.

07 серпня 2015 року Особа 2, як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову, подано до суду позовну заяву до Особа 1, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття з реєстраційного обліку, виселення та зобов’язання вчинити певні дії, в якій просить зняти з реєстрації місця проживання та виселити Особа 1 з службової квартири № 55, що розташована за адресою: Адреса 1, зобов’язати останню не чинити Особа 2 та його родині перешкоди у користуванні службовою квартирою.

В обґрунтування позову зазначив, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 липня 2014 року шлюб між ним та Особа 1 розірвано. В лютому 2014 року остання з їх спільною донькою переїхала до м. Львова, після цього в службовій квартирі № 55 він почав проживати з Особа 4 В липні 2014 року Кожина Г.М. повідомила, що на час здачі сесії повертається до м. Харкова та просила надати їй для тимчасового проживання службову квартиру № 55. Особа 2 та його дружиною - Особа 4 на вказаний період було надано Особа 1 для проживання службову квартиру № 55. Проте, станом на час розгляду справи, Особа 1 у добровільному порядку виселитися з квартири № 55 відмовилась та своїми умисними діями перешкоджає йому та його сім'ї користуватися службовим приміщенням. На час подання позову Особа 1 не є членом родини військовослужбовця, не перебуває в трудових відносинах з Міністерством оборони України, зважаючи на що, вона втратила право користування службовою квартирою № 55 та зобов’язана її звільнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2015 року позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Особа 1, треті особи: Особа 2, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання і виселення задоволено. Знято з реєстрації місця проживання та виселено Особа 1 з службової квартири № 55 без надання іншого житлового приміщення від Міністерства Оборони України. Позов Особа 2 до Особа 1, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зняття з реєстраційного обліку, виселення та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов’язано Особа 1 не чинити перешкод у користуванні службовою квартирою № 55 Особа 2 та його родині - Особа 4 та Особа 5 В іншій частині позовних вимог Особа 2 відмовити.

Не погодившись з рішенням суду представником Особа 1 – адвокатом Панасенко П.П. подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовів відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом неповно з’ясовані обставини по справі, висновки не відповідають фактичним обставинам. При ухваленні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що донька Особа 1 та Особа 2 зареєстрована та проживає у вищевказаній службовій квартирі № 55, оскільки вимогу щодо визначення місця проживання дитини заявлено не було, зняття з реєстрації та виселення Особа 1 порушує права дитини. Проте, задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції фактично вирішено питання про місце проживання малолітньої дитини разом з батьком. Крім цього, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення щодо виселення відповідача з службової квартири без надання іншого жилого приміщення не було взято до уваги тієї обставини, що Особа 1 є одинокою особою з неповнолітньою дитиною. Доводи суду першої інстанції щодо наявності у відповідача на праві приватної власності частки квартири, що розташована у м. Львові не є правовою підставою для задоволення позовних вимог та порушує право останньої на вільний вибір місця проживання. Також, судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не є належним позивачем по справі, не доведено які саме економічні інтереси держави, про захист яких посилається позивач, порушено.

В суді апеляційної інстанції позивач та його представник апеляційну скаргу підтримували.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та Особа 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про зняття Особа 1 з реєстрації місця проживання і виселення з службової квартири № 55, що розташована за адресою: Адреса 1, без надання іншого житлового приміщення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є членом родини військовослужбовця, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та забезпечена житлом у м. Львові. Крім того, відповідач ніколи не перебувала у трудових відносинах з Міністерством оборони України, якому належить зазначене службове житло, у зв’язку з чим правові підстави для користування Особа 1 спірною квартирою № 55 відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Рішенням засідання житлової комісії Харківського зонального відділу ВСП Особа 2 зі складом сім'ї із трьох осіб: він, дружина Особа 1 та донька - Особа 3, були зараховані на квартирний облік з 01 травня 2005 року, з урахуванням попереднього перебування на квартирному обліку (а.с. 13).

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Харкові від 03 липня 2007 року № 430 двокімнатна квартира № 55, житловою площею 29,1 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м., що розташована за адресою: Адреса 1, була включена до числа службових квартир (а.с. 5).

Відповідно до протоколу № 2 засідання житлової комісії військової частини № А1395 від 26 лютого 2007 року зазначену квартиру було виділено Особа 2 на сім'ю із трьох осіб: він, дружина - Особа 1 та донька - Особа 3, без зняття військовослужбовця з квартирного обліку (а.с. 7).

Відповідно до ордеру № 264 серії 07 від 20 вересня 2007 року Особа 2 та його сім'ї: дружині - Особа 1 та доньці - Особа 3 надано право проживання в квартирі № 55 (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач Особа 1 у встановленому законом порядку вселилася як член сім'ї наймача службового приміщення в квартиру № 55 та набула рівне з ним право користування цією квартирою.

Після розірвання шлюбу з Особа 2, тобто з 30 липня 2014 року, Особа 1 набула правовий статус колишнього члена сім'ї наймача.

Відповідно до ч.2 ст. 123 ЖК України до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

За змісту ч. 3 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Таким чином, право користування Особа 1 після розірвання шлюбу зазначеним житловим приміщенням не втрачено, оскільки воно є похідним від права наймача на це житлове приміщення.

Зважаючи на те, що колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що Особа 1, втративши статус члена сім'ї наймача, також втратила право користування зазначеним житлом та підлягає виселенню з нього.

Посилання позивача на п. 3.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, якою встановлено, що підлягають виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім’ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, є необгрунтованими, оскільки наказ Міністерства оборони України є підзаконним нормативним актом, його зміст суперечить вимогам ч. 3 ст. 64 ЖК України.

Суд першої інстанції також безпідставно посилався на факт наявності у Особа 1 на праві власності ¼ частини квартири № 4-А, що розташована за адресою: Адреса 2, як на підставу її виселення, оскільки Особа 1 з донькою постійно проживає в м. Харкові, з 02 серпня 2014 року працює на посаді фармацевта аптеки, на підставі наказу № 283-К від 01 вересня 2014 року переведена на посаду провізора-інтерна з 02 березня 2015 року, навчається на 4 курсі заочного відділення в Національному фармацевтичному університеті (а.с. 108, 109).

З 26 серпня 2014 року до теперішнього часу донька сторін - Особа 3 навчається в Харківській загальноосвітній школі ІІ-ІІІ ступенів № 69 Харківської міської ради Харківської області. Раніше вона навчалась в школі № 171 м.Харкові з 01 вересня 2010 року по 05 лютого 2014 року (а.с. 74, 107).

Факт того, що в період з лютого 2014 року по червень 2014 року Кожина Г.М. з донькою проживали в м. Львові, не є правовою підставою для виселення відповідача з службової квартири.

Вибуття наймача та членів його сім'ї до іншого постійного місця проживання або відсутність його без поважних причин в житловому приміщенні, понад шість місяців, в тому числі й службовому, відповідно до вимог ст.ст. 71, 107 ЖК України є правовою підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Проте, такі позовні вимоги до Особа 1 пред’явлені не були в період відсутності її в спірному житловому приміщенні (а.с. 1 -4).

Крім того, на час звернення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та Особа 2 з позовами до суду, а саме на 04 червня 2015 року та на 07 серпня 2015 року (а.с. 1, 70), Особа 1 з донькою постійно проживали в квартирі № 55, де вони поселилися у встановленому законом порядку.

Таким чином, вищевикладені обставини не є підставою для виселення відповідача з службової квартири № 55 без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-115цс13, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Судом має надаватися адекватне обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та надаватись оцінка виселенню в контексті пропорційності застосування такого закону.

Судом першої інстанції зазначена правова позиція врахована не була. Рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Колегія суддів ухвалює нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про виселення Особа 1 та зняття з реєстрації із квартири відмовляє.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка звернулася до суду з самостійними позовними вимогами про зобов’язання Особа 1 не чинити перешкод йому Особа 2 та його родині: Особа 4 та Особа 5 у користуванні службовою квартирою № 55, то колегія суддів вважає, що рішення суду в частині зобов’язання Особа 1 не чинити перешкоди у користуванні зазначеною квартирою Особа 2 та його малолітньому сину Особа 5 є законним та обґрунтованим, а рішення суду в частині зобов’язання Особа 1 не чинити перешкоди Особа 3 у користуванні зазначеного майна , підлягає скасуванню виходячи, з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в спірній квартирі № 55 зареєстровані Особа 2, Особа 1, Особа 3, Особа 4 та Особа 5 (а.с. 19, 20).

Реєстрація місця проживання членів сім'ї Особа 2: дружини - Особа 4 та сина - Особа 5, на час ухвалення рішення суду першої інстанції в установленому законом порядку не оспорена (а.с. 24, 76, 77).

В суд апеляційної інстанції представник відповідача надав постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2015 року, якою були визнані протиправними дії Ленінського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про реєстрацію місця проживання Особа 4 в квартирі № 55 по Адреса 1, та зобов’язання скасувати її реєстрацію та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою (а.с. 181- 185).

Дане рішення суду не набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Зібрані по справі докази безспірно свідчать про те, що Особа 1 згоди на вселення в спірну квартиру Особа 2 не давала.

Особа 2 та його малолітній син Особа 5, на вселення якого в квартиру, наймачем якого є його батько, згоди інших осіб, які мешкають в даній квартирі, не потрібно, мають право користування спірною житловою площею і суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку поклавши на Особа 1 зобов’язання не перешкоджати їм в користуванні квартирою.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави покладати на Особа 1 зобов’язання не перешкоджати користуванню вказаною квартирою Особа 4 оскільки її реєстрація на даній житловій площі була здійснена без дотримання норм ч. 1 ст. 65 ЖК України п.2.2. Порядку реєстрації місця проживання (перебування) особи.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів в даній частині рішення суду першої інстанції скасовує і ухвалює нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Особа 2в цій частині відмовляє.

Керуючись ч.3 ст. 64. ч.1 ст. 65 ЖК України, ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ст. 313, 4.2 ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Особа 1 – адвоката Панасенка Павла Петровича - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2015 року в частині задоволення позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Особа 1, треті особи: Особа 2, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виселення, зняття з реєстраційного обліку та в частині задоволення самостійного позову третьої особи Особа 2 до Особа 1, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про зобов’язання Особа 1 не чинити перешкод у користуванні службовою квартирою дружині позивача - Особа - скасувати.

У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Особа 1, треті особи: Особа 2, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

У задоволенні самостійного позову третьої особи Особа 2 до Особа 1, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо зобов’язання Особа 1 не чинити перешкод у користуванні службовою квартирою № 55, розташованої Адреса 1 дружині позивача - Особа 4 - відмовити.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді