Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року                Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді                Семіряд І.В.

при секретарі                Вороніні Д.Г.

за участю :

позивача                    ОСОБА_1

представника позивача адвоката Панасенко П.П.

представника відповідача                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради « Про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії », третя особа - служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

06.07.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 29.06.2016 про відмову у реєстрації місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2008 році вона та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб та проживали у м. Москва РФ. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час шлюб між ними у встановленому законом порядку не розірвано, проте фактично шлюбні відносини було припинено. 22.05.2016 ОСОБА_1 в'їхала разом з дітьми на територію України до місця свого постійного проживання : АДРЕСА_1, де зареєструвалась у встановленому порядку.

24.06.2016 на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003, надала до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації ХМР дві заяви про реєстрацію місця проживання її малолітніх дітей.

29.06.2016 відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації ХМР було відмовлено у реєстрації місця проживання дітей.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у реєстрації місця проживання дітей неправомірним. У вказаному рішенні про відмову у реєстрації місця проживання дітей зазначено, що у реєстрації місця проживання відмовлено на підставі п. 18 Правил реєстрації місця проживання, згідно з якими реєстрація місця проживання здійснюється за згодою іншого з батьків.

На даний час, вона отримати заяву від батька дітей про згоду на реєстрацію місця проживання дітей за адресою її проживання не має можливості у зв'язку неприязними стосунками та мешканням його поза межами України. Спору між нею та батьком дітей щодо визначення місця проживання дітей не має. Відмова від реєстрації місця проживання дітей на підставі вимог підзаконного нормативного акту про необхідність подання заяви про згоду іншого з батьків є порушенням положень нормативно-правових актів вищої юридичної сили, а саме : Конституції України, законів України та міжнародних договорів, якими встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання; реєстрація місця проживання є лише внесенням інформації до державних реєстрів про місце проживання особи та не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також позивач вказує, що відмова у реєстрації місця проживання перешкоджає їй належним чином виконувати, покладені на неї ст. 150 СК України обов'язки, крім того у зв'язку з відмовою у реєстрації місця проживання вона та її діти фактично обмежені у користуванні правами і свободами, гарантованими Конституцією України та законами України, зокрема правом на освіту, на охорону здоров'я, на соціальний захист тощо.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Панасенко П.П., який діє на підставі відповідного договору про надання правової допомоги ( а.с.а.с. 8-11, 12 ) позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, на які позивач посилається в своєму адміністративному позові.

Представник відповідача - відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_3, яка діє на підставі відповідної довіреності ( а.с.а.с. 19, 39 ) у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просив відмовити в його задоволенні з підстав, на які вона посилається в своїх письмових запереченнях. ( а.с.а.с. 33-38 ). При цьому наголошуючи на тому, що у відповідності до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затвердженим постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 позивачем не подано до Департаменту, засвідченої в установленому порядку, письмової згоди батька малолітніх дітей про те, що він не заперечує проти їх реєстрації. Також позивачем не надано відповідного рішення суду або рішення органу опіки та піклування в якому б було визначено місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю.

Представник третьої особи - служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, при винесенні рішення урахувати права та інтереси дітей. ( а.с.а.с. 31, 32, 41 ).

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, вважає, що по своєї суті заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.06.2008 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями загальногромадянського паспорту позивача, свідоцтв про народження дітей, відповідно, НОМЕР_1, актовий запис про народження № 5837, вчинений Медвєдковским відділом РАГС Управління РАГС Москви 20.05.2015; НОМЕР_2, актовий запис про народження № 4218, вчинений Медвєдковским відділом РАГС Управління РАГС Москви 15.08.2013. ( а.с.а.с. 13, 15, 16 ).

22.05.2016 ОСОБА_1 в'їхала разом з малолітніми дітьми на територію України до місця свого постійного проживання : АДРЕСА_1, де з 16.11.2004 має відповідну реєстрацію та з 22.05.2016 по теперішній час мешкає разом з малолітніми дітьми та своїми батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не заперечують проти подальшого мешкання онуків за вказаною адресою, що підтверджується копіями загальногромадянського паспорту позивача, закордонними паспортами дітей позивача, довідкою з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію, надану дільницею № 10 КП « Жилкомсервіс », письмовими заявами батьків позивача. ( а.с.а.с. 13, 14, 17, 18, 24, 28, 29, 30 ).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.12.2006 реєстраційний № 6/68-1-06 житлове приміщення, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та її батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, по 1\3 частині кожному з співвласників. ( а.с. 25 ).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 6 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема, громадянин України, зобов'язаний протягом тридцяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до п 2.2. «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» (надалі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077 для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України , окрім інших документів, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; свідоцтво про народження, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Пунктом 18 « Правил реєстрації місця проживання » ( надалі - Правила ), затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 також передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає між іншим документи, які підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників). Уразі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Як встановлено в судовому засіданні 24.06.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявами про реєстрацію місця проживання її малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою свого місця проживання : АДРЕСА_1.

29.06.2016 відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації місця проживання малолітніх дітей, що підтверджується відповідним записом на зворотній стороні заяв позивача про реєстрацію місця проживання дітей, так як не було надано письмової згоди батька на виконання вказаних дій. ( а.с.а.с. 20-21, 22-23 ).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що єдиною підставою відмови відповідача у реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача ОСОБА_1 за місцем проживання матері, є відсутність письмової згоди батька дітей на виконання вказаних дій, яка передбачена п. 18 зазначених Правил.

Приймаючи до уваги, що ЗУ « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні » та інші підзаконні нормативні акти, зокрема Порядок та Правила, які регламентують порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, є обов'язковими в використанні відповідачем при виконанні своїх службових повноважень, тому відмова відповідача у реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача ОСОБА_1 з наведених підстав, ґрунтується на приписах вищевказаних нормативних актів, тому відповідач при вирішенні вказаного питання діяв правомірно в рамках своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього  Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При розгляді вказаного адміністративного позову, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів, як її, так і її малолітніх дітей, виходячи з наступного.

Конституцією України, Конвенцією ООН «Про права дітей», Законами України «Про охорону дитинства», «;Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також СК України закріплюються права малолітніх та неповнолітніх дітей щодо місця їх проживання.

Відповідно до ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.ст. 3, 10 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов'язання Держав-учасниць за п. 2 ст. 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь - яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку  (order public), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Як зазначено ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Крім того, приписами ст. 156 ЖК України передбачено право на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, без згоди інших співвласників житлового приміщення.

У судовому засіданні встановлено, що 22.05.2016 позивач ОСОБА_1 у визначеному законодавством порядку, в'їхала разом з малолітніми дітьми на територію України до місця свого постійного проживання : АДРЕСА_1, де вона має реєстрацію з 16.11.2004 та є співвласником частини вказаного житлового приміщення.

Також у судовому засіданні встановлено, що на теперішній час батько малолітніх дітей позивача залишився проживати в РФ, долею дітей не цікавиться, тим самим усунувшись від виконання обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, що не уможливлює отримання позивачем письмової згоди батька на реєстрацію дітей за місцем проживання матері.

Будь - яких даних, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір'ю дітей, щодо визначення їх місця проживання, судом не встановлено.

Відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача ОСОБА_1 суперечить їх інтересам та суттєво обмежує реалізації їх прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Таким чином, оскільки суд вважає, що порушення прав і свобод малолітніх дітей позивача, гарантованими Конституцією та законами України, зокрема щодо свободи пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, підлягають захисту у судовому порядку, шляхом визнання, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою : АДРЕСА_1

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст. 33 Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 №1077 « Правил реєстрації місця проживання », затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, ст.ст. 3, 10 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 156 ЖК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 150, 160 СК України, керуючись ст.ст. 7, 11, 71, 72, 122, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради « Про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії », третя особа - служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, - задовольнити частково.

Визнати, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою : АДРЕСА_1

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанови виготовлена в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя                                       І.В.Семіряд