Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Верховний Суд України 16 листопада 2016 року (справа №  6-2513цс16) дійшов до висновку про те, що без дозволу банку подружжя не може поділити іпотечне майно навіть шляхом мирової угоди затвердженої судом:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року                                                             м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Лященко Н.П.,

 

 

суддів:

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

 

 

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

 

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за заявою публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на підставі якої спільне майно подружжя було поділено між сторонами та закрито провадження у справі.

Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі – ПАТ «Банк Кредит Дніпро») у лютому 2014 року оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вnoindexід 9 червня 2016 ро/noindexку апеляційну скаргу ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на вказану ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року повернуто заявнику на підставі частини першої статті 292 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року поновлено ПАТ «Банк Кредит Дніпро» строк на касаційне оскарження та відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу суду апеляційної інстанції на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Банк Кредит Дніпро» порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ПАТ «Банк Кредит Дніпро» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Повертаючи ПАТ «Банк Кредит Дніпро» його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваною ухвалою про затвердження мирової угоди суд не вирішував питання про права чи обов’язки банку.

Разом з тим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року, на яку посилається у своїй заяві ПАТ «Банк Кредит Дніпро», скасовано ухвалу апеляційного суду якою банку відмовлено у прийнятті апеляційної скарги за аналогічних обставин.

Отже, існує неоднакове застосування статті 129 Конституції України, статті 292 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України (тут і далі – в редакції, чинній на час прийняття рішення судом) закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційному суду було надано копії договорів іпотеки, постанови про відкриття виконавчого провадження, акту опису та арешту майна, з яких вбачається, що частина нерухомого майна, яка була предметом поділу між подружжям та перейшла у власність ОСОБА_1, перебуває в іпотеці ПАТ «Банк Кредит Дніпро», це майно описане та арештоване в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку суми боргу за кредитним договором (т. 2, а. с. 64-94).

За таких обставин висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що оскаржуваною ухвалою про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі суд не вирішував питання про права та обов’язки ПАТ «Банк Кредит Дніпро», є помилковим, суперечить змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи зазначене, ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області вnoindexід 9 червня 2016 ро/noindexку скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

 

Н.П. Лященко

Судді:                                        В.І. Гуменюк

 

 

Я.М. Романюк

Л.І. Охрімчук

 

В.М. Сімоненко

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі

№ 6-2513цс16

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційному суду було надано копії договорів іпотеки, постанови про відкриття виконавчого провадження, акту опису та арешту майна, з яких вбачається, що частина нерухомого майна, яка була предметом поділу між подружжям та перейшла у власність ОСОБА_1, перебуває в іпотеці ПАТ «Банк Кредит Дніпро», це майно описане та арештоване в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку суми боргу за кредитним договором.

За таких обставин висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що оскаржуваною ухвалою про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі суд не вирішував питання про права та обов’язки ПАТ «Банк Кредит Дніпро», є помилковим, суперечить змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі.