Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

УХВАЛА

іменем України

26 грудня 2016 року                                                                                                                            м.Зміїв

Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області Овдієнко В.В.

за участю:  секретаря Лацько А.С., прокурора Гетьман С.А. потерпілого Особа 1, представника потерпілого адвоката Панасенка П.П.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду скаргу представника потерпілого Особа 1 адвоката Панасенка П.П. на постанову старшого слідчого Зміївського ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції Ащеулової О.В. про закриття кримінального провадження №1201522030000ХХХХ від 12.12.2016 року,

установив:

21.12.2016 року представник потерпілого Особа 1 адвокат Панасенко П.П. звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого Зміївського ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції Ащеулової О.В. про закриття кримінального провадження №1201522030000ХХХХ від 12.12.2016 року за ч. 2 ст. 122 КК України.

В обґрунтування скарги зазначив, що слідчим відділом Зміївського відділення Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №1201522030000ХХХХ від 04.11.2015 року.

Вказав, що 02.02.2015 року близько 20:00 години на територію домоволодіння Особа 1, розташованого за адресою: Адреса 1, приїхав Особа 2 разом з Особа 3  і ще одним невідомим чоловіком. Вони перелізли через огорожу і через відчинені двері зайшли до будинку, в цей час Особа 1 знаходився на кухні, до Особа 1 підійшов Особа 2 зі словами, що уб'є Особа 1., якщо він не залишить в спокої Особа 4, з якою Особа 1 проживав в незареєстрованому шлюбі. Потім Особа 2 почав завдавати Особа 1 побої, а пізніше дерев'яною битою наніс Особа 1 удари по тулубу і декілька ударів ззаду по голові, в результаті чого Особа 1 впав на підлогу. Коли Особа 1 опинився на підлозі Особа 2 разом з двома приїхавшими з ним чоловіками, почав на протязі 5 хвилин бити Особа 1 ногами по тулубу й голові, після цього, Особа 2 почав Особа 1 погрожувати та сказав, що якщо Особа 1 не зрозумілі його вимоги, наступного разу вони зроблять з нього інваліда. Особа 4 утримувала собаку, надаючи можливість зловмисникам безперешкодно проникнути до будинку.

04 лютого 2015 року Особа 1 звернувся до Зміївського РВ УМВСУ в Харківської області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення та притягнення Особа 2 до кримінальної відповідальності за нанесення йому побоїв і спричинення тілесних ушкоджень, яка була зареєстрована 04.02.2015 року серії ЄО №442, та вказані відомості внесені до ЄРДР розслідувань про скоєння кримінального правопорушення за №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року, розпочато досудове розслідування.

Також зазначив, що згідно з висновком судово-медичного експерта 02.02.2015 року Особа 1 заподіяні легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому ключиці, характер і механізм травми у громадянина Особа 1 дозволяють виключити можливість її утворення, як самоспричинення, а факт побиття та нанесення тілесних ушкоджень Особа 1 Особа 2 підтверджується наступними доказами: - Особа 3 з'явився в міліцію з явкою з повинною у побитті Особа 1 разом з Особа 2 02.02.2015 року, Особа 3 дав показання в якості свідка про те, що він разом з Особа 2 02.02.2015 року здійснили побиття Особа 1; - під час проведення слідчої дії, а саме пред'явлення для впізнання Особа 3 впізнав Особа 2 як особу, яка завдала Особа 1 тілесні ушкодження; -з протоколів допиту свідків Особа 5, Особа 6, Особа 7 вбачається, що вони дали показання, що бачили, як 02.02.2015 року Особа 2 здійснював побиття Особа 1 битою, під час проведення слідчої дії, а саме пред'явлення для впізнання свідки Особа 5, Особа 6, Особа 7 впізнали Особа 2, як особу, яка 02.02.2015 року завдала Особа 1 тілесних ушкоджень; - відповідно до висновку судово-медичного експерта від 29.08.2015 року на вилученій під час огляду місця події биті виявлено сліди крові людини, які могли походити від Особа 1; 08.09.2015 року були проведені слідчі експерименти за участю потерпілого Особа 1 та Особа 3, які підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення 02.02.2015 року Особа 2; - Особа 3 підтвердив факт завдання Особа 1 Особа 2 02.02.2015 року побоїв, під час проведення слідчої дії одночасного допиту Особа 2, Особа 4 та Особа 3.

Зауважив, що незважаючи на те, що обставини події очевидні і розслідування їх не представляє складності, на наявність у Особа 1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які, як підтверджено висновком експерта, він не міг сам собі заподіяти, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, відомі, співучасник Особа 2 підтверджує факт побиття і нанесення тілесних ушкоджень Особа 1 разом з Особа 2, обставини їх заподіяння встановлені, три свідки впізнали Особа 2 і підтверджують факт побиття Особа 1 Особа 2, 12.12.2016 року старшим слідчим Зміївського відділення поліції Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майором поліції Ащеуловою О.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, вважав, що вказана постанова прийнята передчасно, однобічно, упереджено та незаконно, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Основним мотивом слідчого, яким він обгрунтовує необхідність закриття кримінального провадження є суперечливість свідчень потерпілого Особа 1, дані їм на різних стадіях розслідування кримінального провадження, а також суперечливість свідчень свідків Особа 5, Особа 6, Особа 7, однак слідчим при цьому не врахований той факт, що слідчі дії по кримінальному провадженню №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року фактично було розпочато тільки в серпні 2015 року та проведені з навмисним затягуванням, оскільки "Первинний", як вказує слідчий, допит потерпілого слідчим було проведено тільки 09.04.2015 року.

Крім того, при оцінці показань потерпілого слідчим не було враховано, що події, що відбуваються і навколишню дійсність 02.02.2015 року Особа 1 сприймав під час його побиття та нанесення йому ударів в тому числі і по голові, в тому числі і бейсбольною битою. В порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, що передбачають, що слідчий зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, слідчий в постанові про закриття кримінального провадження вказав про суперечливість свідчень потерпілого Особа 1, проте додаткового допиту потерпілого Особа 1 для усунення зазначених суперечностей не провів, заходів до їх усунення не вживав, а тому рішення про закриття кримінального провадження прийняв передчасно.

Також, в порушення вимог ч. 9 ст. 224 КПК України, що передбачають, що слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань, слідчій в постанові, як підставу для закриття кримінального провадження, суперечливість свідчень потерпілого Особа 1, свідків Особа 5, Особа 6, Особа 3 одночасній допит двох чи більше вже допитаних осіб - потерпілого Особа 1, свідків Особа 5, Особа 6, Особа 3 не провів.

Посилання слідчого в оскаржуваній постанові на те, що "Протиріччя дані в ході проведення неодноразових допитів учасників даних подій не вдалося усунути і в ході проведення одночасних допитів» не відповідає дійсності, оскільки одночасні допити між зазначеними особами не проводилися. Тому рішення про закриття кримінального провадження в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий прийняв передчасно і упереджено.

Більш того, в оскаржуваній постанові слідчий зазначив про те, що Особа 6 в ході допиту показав, що дійсно вони вдвох з Особа 5 02.02.2015 року у вечірній час приїздили додому до Особа 1 в Адреса 1 та бачили факт побиття, однак при проведенні допитів Особа 6 не підтвердив факт того, що 02.02.2015 року на території домоволодіння Особа 1 знаходилася Особа 4, але свідок Особа 6 в ході допиту 26.12.2015 року показав, що 02.02.2015 року за викладених обставин він бачив у дворі домоволодіння Особа 1 жінку з собакою і докладно описав її, а також вказав, в той день разом з ними був Особа 7, при цьому він пояснив, що раніше повідомляв про ці факти в ході допитів слідчому, однак він їх навмисне ігнорував. Це свідчить про навмисне перекручуванні слідчим в постанові суті свідчень свідків, а тому рішення про закриття кримінального провадження в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прийнято упереджено.

Крім того, основним доказом слідчого, яким він обґрунтовує необхідність закриття кримінального провадження є показання свідка Особа 2 про власне алібі. Показання свідка Особа 2 згідно з положеннями ст. 87 КПК України, якою встановлено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та суд зобов’язаний визнати істотними порушенням прав людини і основоположних свобод отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, є недопустимими доказами по справі.

Слідчим у постанові про закриття кримінального провадження, як алібі - Особа 2 та Особа 4 зазначені показання свідка Особа 8, "яка вказала, що 02.02.2015 року вона з Особа 4 та Особа 2 знаходилася у її ресторані, розташованому по Адреса 2, після чого всі поїхали до неї додому за адресою: Адреса 3", при цьому в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України у постанові про закриття кримінального провадження слідчим не надано правової оцінки доказам, підтверджуючим показання Особа 1, а саме показам свідків побиття Особа 1 Особа 2 - Особа 5, Особа 6, Особа 7; показам співучасника Особа 2 - Особа 3; не вказано, чому свідчення свідка Особа 8 мають переважне значення перед показаннями свідків Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 3; не вказано з яких мотивів Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 3 оббріхують Особа 2, не вказано, які заходи слідчий прийняв по притягненню їх до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань, якщо, на думку слідчого, вони оббріхують Особа 2.

В порушення вимог ч. 9 ст. 224 КПК України, що передбачають, що слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, слідчий навіть не провив одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб - між свідком Особа 8 і потерпілим Особа 1, свідками Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 3, але допитана 06.02.2015 року, через 4 дні після нападу на Клебу В.К., в якості свідка Особа 4 жодного разу не згадала про те, що 02.02.2015 року під час нападу на Особа 1 вона разом зі Особа 8 та Особа 2 знаходилася у ресторані Особа 8, розташованому по Адреса 2, після чого вони поїхали додому Особа 8 за адресою: Адреса 3.

Вказав, що допитаний 07.02.2015 року, через 5 днів після нападу на Особа 1, в якості свідка Особа 2 показав, що 02.02.2015 року біля 19:00 години він приїхав до своєї сестри Особа 9, яка проживає Адреса 4, і вирішив залишитися у неї ночувати, під час перебування у сестри він нікуди не від'їжджав, весь час знаходився в квартирі та поїхав від неї лише вранці наступного дня, але Особа 2 жодного разу не згадав про те, що 02.02.2015 року під час нападу на Особа 1 він разом з Особа 8 та Особа 4 знаходився у ресторані Особа 8, розташованому по Адреса 2, після чого вони поїхали додому до Особа 8 за адресою: Адреса 3.

Зате ці свідчення Особа 8, Особа 2 та Особа 4 визнані слідчим послідовними, узгодженими і достовірними, що свідчить про те, що рішення про закриття кримінального провадження в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прийнято передчасно і упереджено.

Слідчий обгрунтував закриття кримінального провадження штучно створеним алібі про знаходження автомобіля Особа 2 "Мерседес Бенц ML 350", реєстраційний номер Номер1, 02.02.2015 року на ремонті, при цьому слідчий проігнорував той факт, що Особа 4 в ході допиту показувала, що вказаний автомобіль проходив обслуговування і ремонт тільки на станції технічного обслуговування ООО "Автомобильный Дом "Солли-Плюс" та 02.02.2015 року перебував там, а коли представник потерпілого отримав з ООО "Автомобильный Дом "Солли- Плюс" документи про те, що вказаний автомобіль на станції технічного обслуговування ООО "Автомобильный Дом "Солли-Плюс" 02.02.2015 року не знаходився, в справі відразу з'явилися документи і свідчення про його технічне обслуговування в якійсь приватній лавці. Більш того, слідчим ігнорується та до цього часу не з'ясовуються обставини, що може підтвердити свідок Особа 10.

02.02.2015 року Особа 2, повертаючись з Змїївського району Харківської області після спричинення Особа 1 побоїв, на автомобілі зупинив на автодорозі на території Харківського району Харківської області автомобіль під керуванням Особа 10, і, діючи умисно, побив громадянина Особа 10.

02.02.2015 року Особа 10 звернувся до Мерефянської ЦРЛ Харківського району Харківської області і йому було встановлено діагноз: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин потиличної області, забій м'яких тканин лівої підколінної області, забій м'яких поперекової області, забій нирок. Довідка про зазначені тілесні ушкодження була спрямована до Харківського РВ УМВСУ в Харківської області.

Слідчим з метою перевірки штучно створеного алібі і показань Особа 2 і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з Харківського РВ УМВСУ в Харківської області відомості про звернення Особа 10, до Харківського РВ ГУМВС України в Харківської області, з заявою про вчинене кримінальне правопорушення та притягнення Особа 2 до кримінальної відповідальності за нанесення 02.02.2015 року йому побоїв і спричинення тілесних ушкоджень, про наявність кримінального провадження за фактом нанесення 02.02.2015 року Особа 10, побоїв і спричинення йому тілесних ушкоджень Особа 2 не витребувані, за участю свідка Особа 10 пред'явлення для впізнання автомобіля Пушкарського В.Д. "Мерседес Бенц ML 350", реєстраційний номер Номер 1, не проведено - одночасний допит двох вже допитаних осіб свідка Особа 10 та Особа 2 для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях не проведено. Тому в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, обставини кримінального провадження слідчим досліджені неповно і упереджено, а рішення про закриття кримінального провадження слідчий прийняв передчасно.

Також слідчим у постанові про закриття кримінального провадження зазначені обставини якоїсь розмови Особа 1 від 17.02.2015 року, яка всупереч вимогам ст. 91 КПК України до предмету доказування по кримінальному провадженню не відноситься. Слідчим у постанові про закриття кримінального провадження вказані матеріали якогось іншого кримінального провадження №120152203000ХХХХ від 08.08.2015 року та долучено інформацію мобільного оператора "Київстар", щодо місця розташування мобільного телефону Особа 4 та CMC з'єднань нібито Особа 1, разом з тим, належність номерів мобільних телефонів вказаним особам не є безспірним фактом, яким підтверджено, що вказаними мобільними телефонами користувалися саме ці особи. Слідчим не було установлено, що самі мобільні телефони знаходились у користуванні цих осіб під час нападу на потерпілого. Факт того, що мобільний телефон, яким користувалася Особа 4 02.02.2016 постійно перебував у м. Харкові, у тій же час спричинення тілесних ушкоджень Особа 1, не спростовує факту присутності самої Особа 4 на місці нападу в той час. Тим більше, що в постанові досліджено місцезнаходження телефону 02.02.2016, а напад та побиття Особа 2 1були вчинені 02.02.2015 року.

В порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України ці обставини кримінального провадження слідчим досліджені неповно і упереджено, а рішення про закриття кримінального провадження слідчий прийняв передчасно.

Крім того, слідчим в постанові про закриття кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи №87-Зм/15 від 02.02.2015 року (насправді за матеріалами кримінального провадження від 18.06.2015 року) відповідно п. 1 ст. 86 КПК України доказ був визнаний недопустимим, в зазначеному кримінальному провадженні. Однак відповідно до п. 1 ст. 86 КПК України, який передбачає порядок визнання доказів допустимими, тому його застосування для визнання доказу недопустимим незаконно.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України питання допустимості доказів вирішує суд, а не слідчий.

Існуючий нині порядок судово-медичного освідування осіб дозволяє громадянам, проходити судово-медичне експерте освідування при їх зверненні без направлення органу поліції до заведення кримінального провадження. Тому початок судово-медичного освідування потерпілого Особа 1 02.02.2015 року до заведення кримінального провадження 04.02.2015 року, не суперечить чинному порядку експертного судово-медичного освідування у громадян і не тягне за собою визнання висновку судово-медичної експертизи недопустимим.

Крім того, висновок експерта може бути спростованим лише іншим висновком експерта. У випадку наявності сумнівів у висновку експерта має бути проведена повторна судово-медична експертиза, оскільки для вирішення такого питання потрібні спеціальні знання. Слідчий в даному випадку, не володіючи такими спеціальними знаннями, перевищив свої службові повноваження і, замість проведення повторної судово-медичної експертизи, підміняючи експерта, сам прийняв рішення про недопустимість висновку судово-медичної експертизи №87-Зм/15.

Більш того, додаткова комісійна судово-медична експертиза потерпілого Особа 1 підтвердила висновок судово-медичної експертизи №87-Зм/15, згідно висновків, якої у потерпілого Особа 1 були встановлені наступні тілесні ушкодження - синець на обличчі ліворуч, синець на тлі травматичного набряку м'яких тканин в області проекції лівого плечового суглобу, ці тілесні ушкодження утворилися в наслідок дії тупим предметом (предметами), що не відобразив у даних ушкодженнях своїх індивідуальних особливостей, за механізмом удару або удару-стиснення. та враховуючи їх морфологічні ознаки синців та наявність травматичного набряку, були спричинені не більше, як за 1 добу до проведення огляду 02.02.2015 року, вони могли утворитися і на час подій , які вказані у постанові. Однак слідчий в даному випадку, не володіючи спеціальними знаннями, перевищив свої службові повноваження і, замість проведення повторної судово-медичної експертизи, підміняючи експерта, прийняв рішення про недопустимість доказу, а саме вказаного висновку комісійної судово-медичної експертизи.

Показав, що підтвердженням того, що досудове розслідування кримінального провадження за №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року проводиться з навмисним затягуванням, порушенням розумних строків є затягування в проведенні експертизи, що унеможливило експертам висновку щодо терміну утворення травми, 12.06.2015 року у Особа 1 при обстеженні у Мерефянській ЦРЛ була виявлена ще одна травма - застарілий перелом лівої ключиці, для можливості підтвердження висновком експерта того, що дане ушкодження утворилося, саме 02.02.2015 року в результаті протиправних дій Особа 2, потрібно було негайно провести судово-медичну експертизу, яка в найкоротші строки проведена не була, а проведена тільки через більш як 3 місяці - розпочата 24.09.2015 року та закінчена 30.10.2015 року. У зв’язку з чим, це унеможливило надання експертами висновку щодо терміну утворення травми. В заключній частині висновку експерта № 314-КЕ/2015 року було зазначено, що лише при умовах проведення рентгенологічного обстеження у строк, що не перевищує 3-4 тижні після травми, можна виявити певні рентгенологічні ознаки період утворення м'якого кісного мозолю, які дозволяють висловити припущення, що стосується часу утворення перелому. Рентгенологічні дані, вилучені в період застарілого перелому (до 3 місяців після травми), та в період структурної перебудови кісної тканини (більше 3 місяців після травми) значно зменшують експертні можливості або роблять Не можливим визначення термінів травми. Таким чином, рентгенологічні ознаки консолідованого перелому лівої ключиці, що були виявленні при обстеженні Особа 1 12.06.2015 року у Мерефянській ЦРЛ, не дозволяють стверджувати, що дане ушкодження могло утворитися саме за 5-6 місяців до проведення даного обстеження, тим більше під час подій 02.02.2015 року.

Також вказав, що суперечність постанови про закриття кримінального провадження та ії незаконність свідчить той факт, що 23.06.2016 року слідчим було підготовлено проект повідомлення про підозру Особа 2 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року, копію якого додаю, а зараз без будь-яких істотних змін у справі і доказів винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Крім того, в порушення вимог ч. 3 і ч. 5 ст. 110, ч. 1 і 4 ст. 284 КПК України, слідчим в резолютивній частині постанови про закриття кримінального провадження не вказані передбачені процесуальним законом підстави для закриття кримінального провадження на підставі яких було прийнято таке тішення: тобто частина і стаття КПК України, на підставі яких закрито кримінальне провадження.

Таким чином, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, що передбачають, що слідчий        зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, розслідування по кримінальному провадженню №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року проведено неповно, однобічно та упереджено, а постанова слідчого про закриття кримінального провадження    прийнята неправомірно, а тому вказана постанова підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду представник потерпілого адвокат Панасенко П.П. та потерпілий Особа 1 підтримали скаргу з підстав, викладених у ній.

Прокурор Гетьман С.А. проти скарги заперечував, вважав закриття кримінального провадження законним.

Вислухавши осіб, які брали участь у судовому розгляді скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження №1201522030000ХХХХ, дійшов наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Частиною 2 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.

Скарга подана заявником у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР   під №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року; дотримано строки на подання скарги, передбачені ч.  1 ст. 304 КПК України; оскаржується рішення слідчого, можливість оскарження якого передбачена п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2)        зобов’язання припинити дію; 3) зобов’язання вчинити певну дію; 4) відмову у         задоволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмовузадоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Зі змісту скарги вбачається, що заявник оскаржує постанову з тих підстав, що' під час досудового розслідування не у повному обсязі проведено слідчі дії, спрямовані на з'ясування    фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Постановою старшого слідчого Зміївського відділення Чугуївського ГУ ГУНП в Харківській області Ащеулової О.В. від 12.12.2016 року закрито кримінальне провадження №1201522030000ХХХХ від 04.02.2015 року у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

У постанові зазначено, що 04.02.2015 року до чергової частини Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області надійшла заява Особа 1 про завдання йому тілесних ушкоджень.

04.02.2015 року відомості за вказаною заявою були внесені до Єдиного реєстру досудових t в        розслідувань за №12015220300000ХХХХ за правовою кваліфікацією ч. 1 ст.125 КК України.

Будучи допитаним потерпілий Особа 1 пояснив, що на протязі часу з 2010 по грудень до        2014 року він мав особисті близькі стосунки із Особа 4, з якою мають спільного сина Особа 11. Приблизно в грудні 2014 року, стосунки із Особа 4 погіршилися, так як остання почала йому зраджувати із Особа 2, мешканцем м. Харків, з приводу чого в них із Особа 4 почали вникати сварки. Так, як пояснив потерпілий Особа 1, 02.02.2015 року він знаходився в себе в дачному домоволодінні по Адреса 1, також там знаходився чоловік на ім'я Віталій, який здійснює господарювання на дачі. Близько 19 години 30 хвилин, до нього додому приїхав Особа 2 разом з яким були двоє незнайомих чоловіків, при ий       цьому, як пояснив потерпілий Особа 1 приїхали останні на автомобілі Особа 2 марки «Мерседес 350 ML», реєстраційний номер Номер 1, чорного кольору. Особа 2 разом із двома незнайомими чоловіками, як пояснив потерпілий Особа 1, зайшли до приміщення літньої кухні, де знаходився потерпілий та Особа 2 відразу ж почав вимагати від Особа 1 покинути Особа 4 і відразу ж вдарив потерпілого Особа 1 кулаками в область обличчя при цьому при первинному допиті потерпілий Особа 1 зазначив, що відразу ж після нанесення йому ударів Особа 2 чоловік, який зайшов разом із останнім вдарив його битою, яку тримав в руках в область лівої ключиці від чого він впав на долівку та в послідуючому отримав багаточисельні удари ногами в область тулубу та голови в наслідок чого йому були завдані тілесні ушкодження.

В ході         проведення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні було встановлено, що показання потерпілого дані ним при первинному та в послідуючому в ході додаткових допитів є протирічними, потерпілий неодноразово змінював показання, які надав в ході проведення допитів за його участі. Так, при первинному допиті Особа 1 пояснив, що удар битою в область лівої ключиці йому наніс чоловік який приїхав з Особа 2, а при проведенні послідуючих додаткових допитів та в ході проведення слідчого експерименту потерпілий Особа 1, вже зазначив що вищевказаний удар йому наніс саме Особа 2.

Крім того, при проведенні     первинного допиту потерпілий Особа 1 зазначив, що 02.02.2015 року до нього додому  приїхав Особа 2 разом з двома незнайомими чоловіками, а при проведенні послідуючих допитів зазначив, що там була і Особа 4. Показання потерпілого Особа 1 є протирічними не тільки в механізмі завданні тілесних ушкоджень, а й показань, що стосуються самих подій в тому числі і свідків, які були начебто присутні при даних подіях. Так при проведенні первинного допиту потерпілий зазначив, що саме

того дня 02.02.2015 року коли до нього додому Особа 2 разом із двома чоловіками, в цей час до нього додому начебто також приїхали двоє чоловіків, які напередодні проводили в нього вдома будівельні роботи та з якими він повинен був розрахуватися та які бачили вказані події та були їх свідками, в послідуючому в ході проведення додаткових допитів потерпілий Особа 1 зазначає, що зазначених чоловіків було начебто троє.

В ході         проведення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні були встановлені особи чоловіків-будівельників, які начебто були свідками побиття Особа 1. Це були мешканці м. Харків Особа 5 та Особа 6, які будучи допитаними в якості свідків підтвердили показання потерпілого Особа 1 в частині того, що дійсно вони вдвох 02.02.2015 року у вечірній час приїздили додому до Особа 1 в Адреса 1 та бачили факт побиття, однак їх показання знаходяться в розбіжності, як з показаннями самого потерпілого Особа 1, так і в показаннях одне одного. Так Особа 5 будучи допитаним в якості свідка пояснив, що приїздив додому до Особа 1 в Адреса 1 вдвох із Особа 6 та більше нікого з ними не було, а потерпілий Особа 1 при додаткових допитах зазначив, що їх було вже троє. Крім того ні Особа 6 ні Особа 5 при проведенні допитів не підтвердили факт того, що 02.02.2015 року на території домоволодіння Особа 1 знаходилася і Особа 4, хоча потерпілий Особа 1 при додаткових допитах стверджував, що того дня 02.02.2015 року в нього вдома в Адреса 1 разом із Особа 2 була і Особа 4, хоча об'єктивно цей факт нічим не підтверджується.

Протиріччя дані в ході проведення неодноразових допитів учасників цих подій не вдалося усунути і в ході проведення одночасних допитів.

Крім того, 03.09.2015 року до чергової частини Зміївського РВ ГУ МВС України в Харківській області надійшла начебто «явка з покутою» від Особа 3, згідно змісту, якої останній зізнається, що 02.02.2015 року саме він, ще один незнайомий чоловік, Особа 4 та Особа 2 за попередньою домовленістю з останнім та на автомобілі останнього марки «Мерседес 350 ML», реєстраційного номеру, якого він не пам'ятає, чорного кольору, приїхали в дачне домоволодіння Особа 1 в Адреса 1, з метою «побити» останнього. По приїзду в Адреса 1 зайшли на подвір'я домоволодіння Особа 1, Особа 4 залишилася в дворі, а Особа 2, як пояснив Особа 3 разом із ним та незнайомим чоловіком зайшли до приміщення літньої кухні, де знаходився Особа 1, після чого Особа 2 наніс удари кулаками в область обличчя останнього та удар битою в область лівого плеча Особа 1, після чого той впав на долівку.

Будучи допитаним в якості свідка Особа 3 підтвердив дані надані ним в «явці із покутою», однак його показання знаходяться в повній розбіжності з показаннями потерпілого Особа 1, як в механізмі спричинення тілесних ушкоджень, так і щодо розвитку самих подій які начебто мали місце 02.02.2015 року в домоволодінні Особа 1. Так, щодо механізму завдання тілесних ушкоджень Особа 1, Особа 3 стверджує, що удари Особа 1 наносив тільки Особа 2, однак сам потерпілий Особа 1 при первинному допиті стверджував, що удар битою йому наніс не Особа 2, а інший чоловік.

В якості свідка допитано Особа 4, яка вказала, що дійсно з 2011 року мешкала разом з Особа 1, має спільну дитину, в 2014 році вирішила розірвати відносини з Особа 1. В січні 2015 року в неї почалися стосунки з Особа 2 05.02.2016 року вони бачилась з Особа 1 в м. Харкові, де він їй повідомив, що написав заяву в міліцію на Особа 2. Будь-яких тілесних ушкоджень у Особа 1 Особа 4, в цей день не бачила. 06.02.2015 року її викликали до Зміївського РВ, де повідомили, що Особа 1 написав заяву про спричинення йому Особа 2 з двома невідомими чоловіками тілесних ушкоджень.

Допитано в якості свідка Особа 2, який вказав, що він мав стосунки з Особа 4, 31.01.2015 року до нього додому приходив Особа 1 та виказував погрози щодо припинення подальших стосунків з Особа 4. 02.02.2015 Особа 2 разом з хлопцем на ім'я Дмитро, який 27.01.2015 року на автомийці пошкодив його автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер Номер 1, відвіз свій автомобіль до автомайстерні в м. Харкові, де він і знаходиться на час допиту, після чого знаходився вдома та поїхав до своєї сестри Особа 9, у якої залишився ночувати. Особа 2 вказав, щодо Особа 1 в Зміївський район не їздив та де він мешкає не знає.

Допитана Особа 8, яка вказала, що 02.02.2015 року, вона з Особа 4 та Особа 2 знаходилась у її ресторані, розташованому по Адреса 2, після чого всі поїхали до неї додому за адресою: Адреса 3.

Допитаний Особа 12 вказав, що з 02.02.2015 року на СТО Особа 13 він ремонтував автомобіль Особа 2 приблизно тиждень, і весь цей час автомобіль знаходився на території СТО.

Додатково допитано Особа 4, яка вказала, що 02.02.2015 року вона перебувала в м Харкові, увечері зустрічалась з Особа 2 та Особа 8 у її ресторані. В ході допиту Особа 4 надала диск з відеозаписом зробленого відеореєстратором Особа 14 за 17.02.2015 року, де зафіксовано розмову Особа 14 з Особа 1. Також Особа 4 надала роздруківки зі свого мобільного телефону з СМС-перепискою з Особа 1, де зафіксовані текст CMC повідомлень Особа 1 у вечірній час 02.02.2015 року.

З метою перевірки алібі Особа 2 та Особа 4 додатково допитано Особа 8, яка підтвердила раніше надані нею свідчення, про перебування 02.02.2015 року у вечірній час разом з нею Особа 2 та Особа 4.

До матеріалів кримінального провадження з кримінального провадження №1201522030000ХХХХ від 08.08.2015 долучено інформацію мобільного оператора «Київстар», щодо місця розташування мобільного телефону Особа 4 та з'єднань, їх аналізом встановлено, що мобільний телефон, яким користувалася Особа 4, 02.02.2016 року постійно перебував у м. Харкові, у той же час спричинення тілесних ушкоджень Особа 1. Крім того, постійно проходило спілкування через нього, у тому числі СМС-переписка з номером телефону, який вказував Особа 1, як свій у заяві про вчинення злочину.

Таким чином, матеріали досудового розслідування містять відомості про наявність алібі у Особа 2 та Особа 4, в час спричинення тілесних ушкоджень Особа 1.

Крім того суперечний характер носять і висновки судово медичної експертиз, первинної судово -медичної експертизи та комісійної судово-медичної експертизи.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №87-Зм/15 від 02.02.2015 року потерпілого Особа 1 датою початку є 02.02.2015 року, хоча відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за даним фактом були внесені 04.02.2015 року, при цьому підставою проведення зазначеної експертизи медичний експерт зазначає постанову слідчого Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області Особа 15 від 04.02.2015 року.

Згідно п. 2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому кримінально-процесуальним кодексом, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Враховуючи той факт, що вищезазначена судово-медична експертиза потерпілого Особа 1 розпочата до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР не допускається, тобто зазначена експертиза не може бути допустимим доказом в даному кримінальному провадженні, так як була отримана з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

12.09.2016 року постановою слідчого СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області було винесено постанову про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи потерпілого Особа 1, згідно висновків якої у потерпілого Особа 1 були встановлені наступні тілесні ушкодження - синець на обличчі ліворуч, синець на тлі травматичного набряку м'яких тканин в області проекції лівого плечового суглобу, ці тілесні ушкодження утворилися в наслідок дії тупим предметом (предметами), що не відобразив у пошкодженнях своїх індивідуальних особливостей, за механізмом удару або тиснення, та враховуючи їх морфологічні ознаки наявності травматичного набряку), були спричинені не більше, як за 1 добу до проведення огляду 02.02.2015 року, вони могли утворитися і на час подій, які вказані у постанові.

За ступенем тяжкості ці тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом №6 МОЗ України від 1.01.1995 року)

При цьому, при встановленні виявлених у потерпілого Особа 1 тілесних ушкоджень експерти посилаються на дані висновку судово-медичної експертизи №87 -Зм/15 від 02.02.2015 року, яка як було зазначено вище не є допустимим доказом в зазначеному кримінальному провадженні.

Крім того згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи - експертна комісія позбавлена можливості, встановити дійсні строки утворення травми лівого плечового поясу у Особа 1. Тобто стверджувати, даний комплекс ушкоджень утворився саме під час дій 02.02.2015 року не є можливим. Вірогідніше, ці післятравматичні зміни є наслідками травми, що була перенесена Особа 1 задовго до подій, що вказані у постанові. Лише при умовах проведення рентгенологічного обстеження у строк, що не перевищує 3-4 тижні після травми, можна виявити певні рентгенологічні ознаки, які дозволяють висловити припущення, що стосуються часу утворення перелому. Таким чином рентгенологічні ознаки консолідованого перелому лівої ключиці, що були виявлені при обстеженні Особа 1 12.06.2015 у Мерефянській ЦРЛ, не дозволяють стверджувати, що дане ушкодження могло утворитися саме за 5- 6 місяців до проведення даного обстеження, тим більше під час подій 02.02.2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що кримінальне провадження було розпочато за скаргою потерпілого Особа 1.

Також, у постанові міститься посилання на докази, якими підтверджується факт того, що у потерпілого Особа 1 були виявлені тілесні ушкодження.

Докази, які спростовують наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Наведені у постанові висновки щодо суперечливості зібраних у кримінальному провадженні доказів не дають підстав для закриття кримінального провадження без усунення наявних суперечок шляхом проведення відповідних слідчих дій.

Таким чином, закриття кримінального провадження без з'ясування дійсних обставин завдання тілесних ушкоджень потерпілому, суперечить положенням ч. 2 ст. 9 КПК України, відповідно до якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За таких обставин, доводи представника потерпілого адвоката Панасенка П.П. та самого потерпілого Особа 1 про неповноту досудового розслідування та закриття провадження по справі без повного та всебічного дослідження обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому, за результатами розгляду скарги, належить постановити ухвалу про задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307 КПК України,

постановив:

1. Скаргу представника потерпілого Особа 1 адвоката Панасенка П.П. на постанову старшого слідчого Зміївського ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції Ащеулової О.В. про закриття кримінального провадження №1201522030000ХХХХ від 12.12.2016 року - задовольнити.

2. Скасувати постанову від 12.12.2016 року старшого слідчого Зміївського відділення Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області Ащеулової О.В. про закриття кримінального провадження №1201522030000ХХХХ.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Слідчий суддя: