Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Верховний Суд України 22 лютого 2017 року (справа №  6-2677цс16) дійшов до висновку про те, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсним:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року                                                         м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Лященко Н.П.,

 

 

суддів:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 25 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_3, про визнання недійсним протоколу та акту проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л и:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі – ПП «Нива-В.Ш.»), відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області (далі – ВДВС Козелецького РУЮ Чернігівської області), ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу та акту проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2012 року стягнуто з нього та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 980 доларів США 98 центів (47 762 грн 31 коп.).

31 січня 2013 року заступником начальника ВДВС Козелецького РУЮ Чернігівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

17 квітня 2013 року складено акт опису та арешту майна, що належить боржнику – земельної ділянки, що розташована за АДРЕСА_1.

17 червня 2013 року проведено експертну грошову оцінку вказаної земельної ділянки.

9 вересня 2013 року між ВДВС Козелецького РУЮ Чернігівської області та філією 25 ПП «Нива-В.Ш.» було укладено договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна – спірної земельної ділянки.

30 вересня 2013 року проведено перші прилюдні торги, однак реалізація арештованого нерухомого майна не відбулася у зв’язку з відсутністю купівельного попиту, у зв’язку з чим було складено акт про уцінку нереалізованого нерухомого майна на 30 %.

31 жовтня 2013 року проведено повторні прилюдні торги, однак реалізація майна не відбулась, унаслідок чого було складено акт про уцінку арештованого нерухомого майна на 50 %.

26 листопада 2013 року ПП «Нива-В.Ш» втретє проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 26 листопада 2013 року НОМЕР_2 переможцем торгів став ОСОБА_2, який запропонував 15 600 грн.

29 листопада 2013 року заступником начальника ВДВС Козелецького РУЮ складено акт проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

5 грудня 2013 року приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_3 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Посилаючись на те, що прилюдні торги організовано та проведено з порушеннями процедури, встановленої нормами чинного законодавства, про що стало відомо після їх проведення, складення та підписання протоколу, позивач просив суд визнати недійсними прилюдні торги від 26 листопада 2013 року; скасувати акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 26 листопада 2013 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 5 грудня 2013 року НОМЕР_3, видане приватним нотаріусом ОСОБА_3; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення земельної ділянки власнику ОСОБА_1.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 3 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсними прилюдні торги від 26 листопада 2013 року з реалізації арештованого нерухомого майна – земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею S_1, кадастровий НОМЕР_4, що розташована за АДРЕСА_1; скасовано протокол проведення прилюдних торгів НОМЕР_5 від 26 листопада 2013 року з реалізації нерухомого майна; скасовано акт проведення прилюдних торгів від 29 листопада 2013 року, складений заступником начальника ВДВС Козелецького РУЮ ОСОБА_5 та затвердженого начальником ВДВС Козелецького РУЮ ОСОБА_6; скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів НОМЕР_6 від 5 грудня 2013 року, видане приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_3; повернуто у власність позивача земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею S_1, кадастровий НОМЕР_4, що розташована за АДРЕСА_1; стягнуто з ВДВС Козелецького РУЮ Чернігівської області та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 182 грн 70 коп. з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення судів залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 203, 215, 656 ЦК України та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 668/5 (далі – Тимчасове положення).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_2 посилається постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року, 13 квітня та 12 жовтня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що на виконання заочного рішення Козелецького районного суду від 20 червня 2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором НОМЕР_7 від 26 лютого 2003 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», було проведено прилюдні торги з реалізації земельної ділянки, яка розташована за АДРЕСА_1, що належала на праві власності боржнику ОСОБА_1.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 26 листопада 2013 року НОМЕР_2 переможцем торгів став ОСОБА_2, який запропонував 15 600 грн.

29 листопада 2013 року заступником начальника ВДВС Козелецького РУЮ складено акт проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

5 грудня 2013 року приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 видано свідоцтво НОМЕР_3 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що прилюдні торги, які відбулися 26 листопада 2013 року, були проведені з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, зокрема всупереч пункту 3.11 Тимчасового положення прилюдні торги не відбулися двічі і відповідно до пункту 7.3 Тимчасового положення майно знімається з торгів. Крім того порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.

Разом з тим в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року, 13 квітня та 12 жовтня 2016 року, на які в своїй заяві посилається ОСОБА_2, міститься висновок про те, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, суди мають перевірити, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Крім того, у разі наявності підстав для визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору – організатор торгів та їх переможець.

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення вказаної невідповідності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходять з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою – третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв’язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24–27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення).

Частиною п’ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних прилюдних торгів) спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.

Загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Враховуючи вищезазначене, установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Окрім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наступне.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу – продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов’язальних відносин.

Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Згідно протоколу НОМЕР_5 від 26 листопада 2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможець торгів, ОСОБА_2, має внести на депозитний рахунок ДВС в ГУ ДКУ у Чернігівській області в сумі 13 275 грн, 60 коп., яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом в сумі 2 324 грн 40 коп.

Отже, покупцем за укладеним за результатами торгів договором купівлі-продажу є переможець торгів ОСОБА_2.

Вирішуючи питання про недійсність договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів, суди, застосовуючи реституцію, мали повернути сторони договору, а саме продавця і покупця, до первинного стану. Однак суди це положення проігнорували, поновивши лише порушене право позивача шляхом повернення у його власність спірної земельної ділянки. При цьому питання про повернення ОСОБА_2 коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, судами вирішено не було.

Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи суди не встановили усіх обставин, необхідних для правильного застосування судом норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, що не дозволяє Верховному Суду України ухвалити нове рішення.

За таких обставин ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року та рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 3 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Судді

Н.П. Лященко

 

 

В.І. Гуменюк

 

В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі

№ 6-2677цс16

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Враховуючи вищезазначене, установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.