Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 9 листопада 2017 року (справа №  638/13219/16-ц) дійшов до висновку про те, що приватизація державного житлового фонду здійснюється також і органами, створеними державними підприємствами, організаціями, установами, у господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться цей фонд.

Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року № 9-48/0/4-17:

«Залежно від того, до чиєї власності або управління належить державний житловий фонд, буде залежати обов’язок утворювати приватизаційний орган: місцевої державної адміністрації спільно з органами місцевого самоврядування або державного підприємства (організації, установи). Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою КМ «Про механізм упровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 8.10.92 №572.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі як відповідач.

Вивчення справ цієї категорії дає підстави для висновку про те, що права громадян на приватизацію житла порушуються, зокрема, унаслідок бездіяльності керівників підприємств, установ, організацій, в оперативному управлінні яких знаходяться приміщення, що підлягають переведенню в житлові з наступною їх приватизацією громадянами»:

 

Ухвала

іменем україни

9 листопада 2017 року                                                                          м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І.,                   Хопти С.Ф.,                Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про приватизацію займаного житлового приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 1 серпня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_4. звернувсядо суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з вересня 2001 року він з родиною користується квартирою АДРЕСА_2 яка складається з: кімнати № 5 площею 12,5 кв. м; кімнати № 6 площею 12,3 кв. м; кімнати № 7 площею 17,5 кв. м; кухні площею 17,6 кв. м; коридору площею 11,00 кв. м; передпокоєм площею 3 кв. м; санвузлом площею 4,6 кв. м.

Він як ветеран Збройних сил України має право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке займає у будинках державного житлового фонду, своє право на безоплатну приватизацію ним використано не було. Зазначав про те, що він звернувся із заявою про приватизацію займаного ним та членами його родини приміщення до єдиного відомого йому органу приватизації, а саме до управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, проте отримав відмову у задоволенні заяви.

Вважав, що такими діями відповідача порушено його права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 відповідно до положень     п. 8 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просив суд безоплатно передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з: кімнати  № 5 площею 12,5 кв. м; кімнати № 6 площею 12,3 кв. м; кімнати № 7 площею  17,5 кв. м; кухні площею 17,6 кв. м; коридору площею 11,00 кв. м; передпокоєм площею 3 кв. м; санвузлом площею 4,6 кв. м.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня    2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області    від 1 серпня 2017 року, позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким вирішити позовні вимоги по суті.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди, правильно застосувавши положення ст. ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що житловий будинок № 2а по вул. 23 Серпня у м. Харкові,  в якому розташована спірна квартира, в якій проживає позивач зі своєю родиною, перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України, наказ якого про безоплатну передачу у комунальну власність вказаного житлового будинку та доказів передачі житлового будинку до комунальної власності відсутній.

Суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), на підтвердження передачі спірного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та наявності у виконавчого комітету Харківської міської ради права на розпорядження цим нерухомим майном.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 1 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                  Б.І. Гулько

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик

 

 

Справа № 638/13219/16-ц

Провадження № 2/638/4549/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого               Грищенко І. О.

за участю секретаря          Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про безкоштовну приватизацію займаного житлового приміщення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 15.08.2016 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд прийняти позов до розгляду. У відповідності до п. 8 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безоплатно передати в приватну власність житлове приміщення в будинку державного житлового фонду, що розташовані в кв. № 5, будинку 2 А по вул. 23 Серпня в м. Харкові в складі: кімнати № 5 площею 12,5 кв. м.; № 6 площею 12,3 кв. м., № 7 площею 17,5 кв. м., кухні 17,6 кв. м., коридору 11,00 кв. м., передпокою 3 кв. м., санвузла 4,6 кв. м.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що він разом зі своєю родиною (він, його дружина та син) користуються з вересня 2001 г. наступними приміщеннями: кімнати № 5 площею 12,5 кв. м.; № 6 площею 12,3 кв. м., № 7 площею 17,5 кв. м., кухні 17,6 кв. м., коридору 11,00 кв. м., передпокою 3 кв. м., санвузла 4,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 2 А, кв. 5. Він як ветеран Збройних Сил України має право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке він займає у будинках державного житлового фонду. Ні він, ні члени його родини не використали свого права на безоплатну приватизацію. Він звернувся із заявою про приватизацію займаного ним та членами його родини приміщення до єдиного відомого йому органу приватизації це управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але він отримав відмову, тому вимушений звернутися до суду з даним позовом.

14.12.2016 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про доповнення позовних вимог, в якій він просить судові витрати стягнути з відповідача, розглянути справу за його відсутності.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не зявився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. 13.10.2016 р. від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява, в якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області не зявився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно витягу з наказу начальника Харківського військового університету від 12.01.2004 р. № 28, підполковника ОСОБА_1, викладача кафедри озброєння (зенітних ракетних зєднань, частин і підрозділів великої та середньої дальності і стрільби зенітними керованими ракетами) факультету озброєння (та бойового застосування зенітних ракетних зєднань та частин великої і середньої дальності) (2 факультету), звільненого наказом Головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України від 25.12.2003 року № 0200 з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт «б» (за станом здоровя) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з правом носіння військової форми одягу, з залишенням у черзі дня позачергового отримання житла, з 12.01.2004 року виключити зі списків особового складу університету, з усіх видів забезпечення та направити дня зарахування на військовий облік до Дзержинського районного військового комісаріату міста Харкова.

Відповідно до посвідчення серія АА № 081867 Харківського облвійськомата від 23.03.2004 р., ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.04.2007 р. № 2315816 повідомило ОСОБА_1 про те, що право власності на житловий будинок по вул. 23 Серпня, 2 А в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» не зареєстровано. Аналогічного змісту лист З з 2337364 від 05.12.2012 р.

Листом управління Держкомзему у м. Харкові Головного управління Держкомзему у Харківській області від 04.12.2012 р. № 7405/08 ОСОБА_1 повідомлено, що в управлінні Держкомзему у м. Харкові станом на 28.11.2012 р. не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою по вул. 23 Серпня, 2 А у м. Харкові.

В листі управління земельних відносин департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 13.12.2012 р. № П 54/12 зазначається, що листом управління містобудування та архітектури від 11.12.2012 р. № II 54/12 у 2008 р. було погоджено обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі військового містечка № 105 (гуртожиток) квартирно експлуатаційному відділу Міністерства оборони України в м. Харкові по вул. 23 Серпня, 2 А.

В листі квартирно експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.02.2015 р. за № 303/4/17/82/1, направленого на адресу ОСОБА_1 зазначається, що питання передачі будівлі по вул. 23 Серпня, буд. 2 А в м. Харкові в комунальну власність територіальної громади м. Харків не розглядалося через відсутність правовстановлюючих документів на будівлю та земельну ділянку, на якій вона знаходиться. КЕВ м. Харкова заплановано провести роботи по наданню будівлі статусу гуртожитку, виготовлення необхідної технічної документації, а також отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку протягом 2015 року. Після виконання цих заходів КЕВ м. Харкова, буде клопотати перед Харківською міською радою про прийняття рішення (згоди) передачу будівлі в комунальну власність міста. По отриманню рішення, у відповідності та з дотриманням вимог Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, будівлю буде передано в комунальну власність.

13.01.2016 р. за № 317 на адресу ОСОБА_1 надана відповідь управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, в якій зазначається, що відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового Фонду» від 19 червня 1992 року № 2482 XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Управлінням комунального майна та приватизації відповідно до наданих повноважень, здійснюється приватизація житлового фонду, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова. Житловий будинок № 2 А за адресою вул. 23 Серпня не знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, у звязку з чим управління не має повноважень провести приватизацію квартири № 5 в даному будинку, до його передання в комунальній власності.

В листі управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 22.03.2016 р. № 3418, направленого на адресу ОСОБА_1 зазначається, що зверненням ОСОБА_1 від 18.11.2014 р., відповідно до порядку виявлення, обліку та зберігання безхазяйного майна, прийняття цього майна до комунальної власності міста та Харкова та подальшого розпорядження ним, затвердженого рішенням 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 234/10 від 22.09.2010 p., з внесеними змінами, управлінням було розпочато роботу щодо встановлення можливого власника будівлі.

У 2012 році на імя міського голови зверталось керівництво квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України з проханням надання згоди щодо прийняття до власності територіальної громади м. Харкова ряду гуртожитків, в тому числі гуртожитку по вул. Двадцять Третього Серпня, 2 А. В листі було зазначено, що гуртожитки знаходяться на бухгалтерському обліку КЕВ м. Харкова.

В звязку з чим, на адресу КЕВ м. Харкова було надіслано листа вих. № 860 від 29.01.2015 р. щодо надання інформації про гуртожиток та підтверджуючих документів.

Так, за інформацією КЕВ будівля перебуває на балансі, та внесена до Єдиного реєстру державної власності Фонду державного майна України.

Враховуючи отриману інформацію, були направлені запити до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

За інформацією КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», керівництво КЕВ м. Харкова в 2009 році будо проінформовано про необхідність надання документів для реєстрації права власності. Станом на 31.12.2012 р. документи не надавались.

Регіональне відділення ФДМУ сповістило, що не володіє інформацією щодо всіх обєктів державного нерухомого майна в м. Харкові та Харківській області. КЕВ не належить до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, інформація щодо обєктів державного майна КЕВ відсутня.

Відповідно до висновку юридичного департаменту Харківської міської ради балансоутримувачем вказаного державного майна є квартирно експлуатаційний відділ м. Харкова, а субєктом управлінняМіністерство оборони України, а тому підстави визнання даного гуртожитку безхазяйним майном відсутні.

Управлінням неодноразово направлялись звернення до Військової прокуратури Харківського гарнізону щодо необхідності перевірки вказаних фактів, зясування правомірності визнання обєкту державною власністю та можливості прийняття до комунальної власності міста будівлі як безхазяйного майна, з метою захисту прав мешканців будівлі. На сьогоднішній день відповіді не було отримано.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 74531781 від 01.12.2016 р., право власності на квартирний багатоповерховий житловий будинок (підвал, фрагмент 1-го поверху, 2 9 поверхи, технічний поверх в літ. «А 9»), загальною площею 8363,2 кв. м., житловою площею 3395,2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 2 А зареєстровано 19.08.2016 р. 10:05:09 за державою України в особі Міністерства оборони України.

За змістом ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482 XII приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482 XII приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сімї та додатково 10 квадратних метрів на сімю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011 XII військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482 ХІІ (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 року № 500VI (зі змінами та доповненнями), Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 та ін.

Так, правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, регулюються Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Згідно зі ст. 1 Закону сфера його дії поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально виконавчої служби України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників, поліцейських та працівників Національної поліції, а також членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше пяти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно до норми ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482 XII органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом. Так, зокрема у статті 2 Закону № 2482 XII вказано, що не підлягають приватизації: квартиримузеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків памяток садово паркового мистецтва, історико культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обовязкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 47 Конституції України закріплено право громадянина України на житло.

Стаття 9 Житлового кодексу Української РСР вказує на те, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Поняття державного житлового фонду визначено статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», де державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482 XII визначено процедуру приватизації державного житлового фонду, відповідно до якої приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Отже, з аналізу вказаних матеріально правових норм можна дійти висновку, що приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання громадян та спрямована на створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.

Головне квартирно експлуатаційне управління Збройних Сил України в даному випадку є органом приватизації, оскільки вказаний будинок є в оперативному управлінні Міністерства оборони України, будьяких наказів Міністра оборони України «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади м. Харкова, в який включено і житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 2 А суду не надано, тому суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги до відповідача. Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до Головного квартирно експлуатаційне управління Збройних Сил України та Міністерства оборони України, і йому було відмовлено у безоплатній приватизації займаного ним та членами його родини приміщення, також позивач не заявляв будь яких позовних вимог до Головного квартирно експлуатаційне управління Збройних Сил України та Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту субєктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини, а тому у випадку, що розглядається, суд не наділений законом повноваженнями щодо безоплатної передачі в приватну власність позивачу житлового приміщення в будинку державного житлового фонду, що розташовані в кв. № 5, будинку 2 А по вул. 23 Серпня в м. Харкові в складі: кімнати № 5 площею 12,5 кв. м.; № 6 площею 12,3 кв. м., № 7 площею 17,5 кв. м., кухні 17,6 кв. м., коридору 11,00 кв. м., передпокою 3 кв. м., санвузла 4,6 кв. м.

Оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не передбачений діючим законодавством, тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482 XII, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011 XII, ст. ст. 15, 16 ЦК України, керуючись ст. ст. 1, 3, 8, 10, 11, 14, 60, 209, 212215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про безкоштовну приватизацію займаного житлового приміщення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через суд 1 інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особами, які були учасниками процесу, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя :                                            І.О.Грищенко