Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

________________________________________________________________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Харків

справа № 643/1276/15-ц

провадження № 22-ц/818/2407/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук  Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ПАТ «Дельта-Банк», Сомова Євгенія Миколаївна,

третя особа - ПАТ «Укрсиббанк»,

за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта-Банк», ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Укрсиббанк», про визнання договору поруки недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року, ухвалене суддею - Сугачовою О.О.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта-Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки.

В обґрунтування вимог зазначив, що 01.02.2008 та 16.07.2008 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладені договори про надання кредиту № 11292717000 та № 1137104600. 16.07.2008 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11371046000 від 16.07.2008, укладений договір поруки. Однак, позивач не укладав договору поруки с ПАТ «УкрСиббанк», та його не підписував. 08.12.2011 право вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 11371046000 від 16.07.2008 відступлене на користь ПАТ «Дельта-Банк».

На підставі вищевикладеного звернувся з даним позовом до суду та просив визнати недійсним договору поруки № 217624, укладений 16.07.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду із вказаним позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково дійшов висновку щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки судом не правильно було встановлено момент, коли позивачу стало відомо про порушення його права. Вказує, що про порушення прав позивач дізнався 25.11.2014 року, коли отримав висновок експерта, згідно якого підпис в договорі поруки № 2177624 від 16.07.2008 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Представник ПАТ «ДельтаБанк» надав до суду відзив, в якому просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову через сплив строків позовної давності, оскільки ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова 17 вересня 2010 року без задоволення встановлено, що відповідач подавав апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в задоволенні якої було відмовлено. Отже не міг не знати про наявність договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2008 між сторонами АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір споживчого кредиту № 11292717000 (т.1 а.с.3-6).

16.07.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір споживчого кредиту № 1131046000 (т.1 а.с.7-10).

Матеріали справи містять договір поруки № 217624 від 16.07.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання ОСОБА_2 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11371046000 від 16.07.2008 року. (т.1 а.с.11,12).

У п. 3.1 договору поруки визначено, що «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої з перерахованих подій, яке настає раніше».

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 23733/24073 по цивільній справі № 643/1276/15-ц від 01.02.2018, який міститься в матеріалах справи, підписи від імені ОСОБА_1 в договорі поруки № 217624 від 16.07.2008 (документ № 1) та договорі поруки № 217624 від 16.07.2008 (документ № 2), розташовані на першому, другому та третьому аркушах у графах: «поручитель: ОСОБА_1 ». У рядках: «підпис», - виконанні рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (іншими особами)

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно вимог статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсний з моменту його вчинення.

У статтях 553, 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником, а у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що договір поруки № 2177624 від 16.07.2008 року ОСОБА_1 не підписував, оскільки висновок судової почеркознавчої експертизи не спростований належними та допустимими доказами.

Між тим, судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем строку позовної давності.

У статтях 256 та 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такий же висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного суду України від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права 08 квітня 2010 року з моменту відкриття провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується копією ухвали Апеляційного суду Харківської області про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року.

Апеляційним судом були оглянуті матеріали цивільних справ № 2-9928/2010 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту та № 2-6477/11 за позовом ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 про визнання недійним договорів про надання споживчого кредиту, договорів іпотеки та визнання права власності.

Між тим, матеріли вказаних справ не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 до 02.02.2012 року міг дізнатися про наявність оскаржуваного договору поруки № 2177624 від 16.07.2008 року.

Так, з довідки Московського районного суду м. Харкова вбачається, що цивільна справа № 2-9928/2010 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту була знищена за спливом строків зберігання в 2016 року.

Із змісту ухвали Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2010 року, якою без задоволення була залишена апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року про відкриття провадження у вказаній справі не вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на підставі договору поруки. Суть позовних вимог в ухвалі зазначена: «про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту». Відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримував копію позовної заяви та доданих до неї договорів, знайомився із матеріалами тієї справи.

За результатами розгляду справ № 2-9928/2010 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту було ухвалено заочне рішення від 17 вересня 2010 року із змісту якого вбачаться, що відповідачі до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися.

Водночас із змісту ухвали Московського районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року про залишення без задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.09.2010 року вбачається, що судові повістки на ім*я Мединцева М.І. повертались до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Отже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був обізнаний про ухвалення заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.09.2010 року, докази того, що він отримував копію такого рішення та дізнався про його наявність раніше, ніж звернувся із заявою про його перегляд у 2015 році - відсутні.

Під час дослідження матеріалів цивільної справи та № 2-6477/11 за позовом ОСОБА_1 до АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_2 про визнання недійним договорів про надання споживчого кредиту, договорів іпотеки та визнання права власності суд апеляційної інстанції встановив, що лише 14 листопада 2012 року представником Банку було надано до суду копію договору поруки № 2177624 від 16 липня 2008 року. ОСОБА_1 неодноразово знайомився із матеріалами тієї справи та з 14 листопада 2012 року міг дізнатися про наявність такого договору, ознайомитися із його змістом та довідатися про порушення його прав.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом про визнання договору поруки недійсним ОСОБА_1 звернувся 02 лютого 2015 року, тобто в межах тричірного строку для звернення до суду, навіть якщо вважати, що про порушення своїх прав позивач дізнався 14 листопада 2012 року.

Представник відповідача звертає увагу на зміст п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту № 1131046000 від 16 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в якому зазначено, що виконання зобов`язання забезпечено порукою ОСОБА_1

Між тим, ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору, а із змісту вказаного договору не вбачається дата, номер та зміст договору поруки № 217624 від 16 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

Той факт, що ОСОБА_1 надав для проведення почеркознавчої експертизи другий оригінал договору поруки не спростовує висновків апеляційного суду про відсутність беззаперечних доказів того, що позивач не міг знати про наявність такого договору, оскільки ОСОБА_2 , яка є боржником за кредитом і у якої зберігалися документи доводиться позивачу дружиною.

Позивач, його представник зазначали, що ОСОБА_1 неодноразово підписував договори поруки, в тому числі за зобов`язаннями ОСОБА_2 , про порушення свого права дізнався, отримавши висновок спеціаліста почеркознавця від 25.11.2014 року, до якого звернувся через об`єктивні сумніви, щодо достовірності його підпису. Зазначені доводи не спростовані відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що відсутні беззаперечні докази того, що позивач знав про порушення свого права до 02.02.2012 року, отже позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та приймає нову постанову по суті позовних вимог, тому відповідно до положень ст. 141 ЦПК України здійснює розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у справі, понесені позивачем підлягають стягненню з ПАТ «Дельтабанк» на користь ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2019 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта-Банк», ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Укрсиббанк», про визнання договору поруки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 217624, укладений 16 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельтабанк» ) та ОСОБА_1 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 610 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий -                                                         Н.П.Пилипчук

Судді -                                                                С.С. Кругова

 

О.В. Маміна