Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Верховний Суд 25 червня 2019 року (ВС/ВП у справi № 924/1473/15) дiйшов до висновку про те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

 

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/1473/15

Провадження № 12-15гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасників справи:

представника прокуратури - Голуба Є. В.

представника позивачів - Денькова А. В.

представників відповідача - Рибіцького А. Є., Сухової Т. В., Калюжнюк Л. Р.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Славутської міської ради Хмельницької області (далі - Міськрада) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року (суддя Смаровоз М. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року (судді Коломис В. В., Демидюк О. О., Тимошенко О. М.) у справі № 924/1473/15 за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України (далі - військовий прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, - Міністерства оборони України (далі - Міноборони) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький) до Міськради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, та на стороні відповідача - Комунального підприємства «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт», про часткове визнання недійсним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Військовий прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міноборони та КЕВ м. Хмельницький, звернувся до господарського суду з позовом до Міськради про визнання недійсним та скасування в частині рішення сьомого скликання Міськради від 27 січня 2017 року № 17.2-16/2017 «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування», зокрема пунктів 8, 8.1 цього рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12, 8659 га, що розташована по вулиці Військовій, м. Славута, Хмельницької області, за Міністерством оборони України в особі КЕВ м. Хмельницький (з урахуванням заяви від 13 березня 2018 року № 9/507вих18 про зміну предмета позову).

1.2. В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням вказаної заяви) прокурор вказав, що рішеннями Міськради від 5 квітня 2013 року № 12.8-28/2013 та від 31 травня 2013 року № 17.2-30/2013 надано територіальній громаді м. Славути в особі Міськради для створення індустріального парку земельну ділянку загальною площею 50 га, яка частково (на 12,8659 га) накладається на земельну ділянку військового містечка № 21 площею 109,8 га, яка належить до земель оборони, та постійним користувачем якої є КЕВ м. Хмельницький. Відповідач розпорядився землями оборони з порушенням встановленого порядку, без дозволу Міноборони на її вилучення з постійного користування, в порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 1622 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12778492153155158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 3, 10, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», статті 10 Закону України «Про оборону України».

1.3. Звертаючись із заявою про зміну предмета позову від 13 березня 2018 року № 9/507вих18, військовий прокурор зазначив, що внаслідок чинності оскаржуваних у цій справі рішень Міськради від 5 квітня 2013 року № 12.8-28/2013 та від 31 травня 2013 року № 17.2-30/2013, відповідач вчиняє дії щодо зміни кадастрового номеру спірної земельної ділянки, створення нового кадастрового номеру, в тому числі з іншою площею земельної ділянки, що може призвести до ускладнення або неможливості поновлення порушених прав Міноборони. Так, 27 січня 2017 року рішенням сьомого скликання Міськради № 17.2-16/2017 «Про затвердження документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування» (пункт 8) затверджено Комунальному підприємству «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» (далі - КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт») технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 50 га по вулиці Військова (кадастровий номер 6810600000:01:0088) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Відповідно до змісту пункту 8.1. цього рішення, вирішено поділити вищезазначену земельну ділянку загальною площею 500 000 кв. м. (50 га) на дві окремі земельні ділянки площами: 128 659 кв. м. (кадастровий номер 6810600000:01:007:00133), 371 341 кв. м. (кадастровий номер 6810600000:01:007:00132). 7 квітня 2017 року пунктами 6, 7 рішення сьомого скликання Міськради № 19.2-18/2017 «Про затвердження документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування» затверджено територіальній громаді міста в особі Міськради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 128 659 кв. м. по вулиці Військова, передано її в постійне користування КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» під індустріальний парк та надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 371 341 кв. м, кадастровий номер 6810600000:01:007:00132 та площею 128 659 кв. м, кадастровий номер 6810600000:01:007:00134 в одну земельну ділянку по вулиці Військова. На цей час зареєстровано земельну ділянку площею 50 га кадастровий номер 6810600000:01:007:0138 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Військова в м. Славута Хмельницької області. Таким чином, Міськрада приєднала іншу земельну ділянку замість спірної, що належить до земель оборони.

1.4. Міськрада проти позовних вимог заперечила, вказавши, що заявою від 13 березня 2018 року змінено не лише предмет, але й підстави позову, тобто прокурор фактично подав новий позов із порушенням правил суб'єктної юрисдикції. Крім того, прокурор не зазначив, яким чином оскаржуваний пункт 8.1 рішення Міськради, яким фактично здійснено виділ спірної земельної ділянки в окрему земельну ділянку площею 12,8659 га, порушує право позивача, не довів віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони та правонаступництво КЕВ м. Хмельницький у спірних відносинах.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року позов військового прокурора задоволено частково: визнано недійсним та скасовано пункти 8, 8.1 рішення Міськради від 27 січня 2017 року № 17.2-16/2017 «Про затвердження документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування»; визнано право постійного користування КЕВ м. Хмельницький земельною ділянкою загальною площею 12, 8659 га, що розташована за адресою: вулиця Військова, м. Славута, Хмельницька обл.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Міськрада, приймаючи спірне рішення, не врахувала, що частина земельної ділянки, яка належить до земель оборони, не передавалась у комунальну власність територіальної громади міста Славута, а тому залишилась у власності держави на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницький, право постійного користування КЕВ м. Хмельницький як правонаступника Шепетівської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Шепетівська КЕЧ) засвідчене державним актом від 1982 року серії № Б041772, що стало підставою для задоволення позову в цій частині. Суд відмовив у визнанні права постійного користування земельною ділянкою за Міноборони в особі КЕВ м. Хмельницький, враховуючи встановлену особу постійного користувача та неможливість визнання права користування земельною ділянкою за однією особою в особі іншої.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року рішення місцевого господарського суду від 16 травня 2018 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарювання на земельну ділянку, в тому числі й органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд відхилив доводи Міськради щодо безпідставного задоволення заяви про зміну предмета спору від 13 березня 2018 року, зазначивши, що в ході підготовчого судового засідання прокуратурою та позивачем встановлено зміну фактичних обставин справи щодо прийняття Міськрадою впродовж 2016-2017 років ряду рішень, якими здійснено розпорядження спірною земельною ділянкою.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

3.1. У грудні 2018 року Міськрада подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року, в якій просила скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог військового прокурора.

3.2. У касаційній скарзі Міськрада, зокрема, вказала, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не дотримались правил суб'єктної юрисдикції, так як спір має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки Міськрада у цих правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень; зазначила, що суд першої інстанції задовольнив клопотання про зміну предмета позову від 13 березня 2018 року в порушення вимог статті 46 ГПК України, попри те, що фактично позивач змінив не лише предмет позову, але й його підстави, що за своєю суттю є новим позовом; суди не врахували ненормативний характер рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання; суди дійшли хибного висновку щодо цільового призначення земельної ділянки, її визначення як земель оборони та щодо правонаступництва КЕВ м. Хмельницький, оскільки останній не набув жодних прав на спірну земельну ділянку від Шепетівської КЕЧ.

3.3. Скаржник вважає безпідставним посилання судів на державний акт від 1982 року серії № Б041772 як на підставу постійного землекористування, оскільки спірна земельна ділянка не була віднесена за цільовим призначенням до земель оборони в розумінні статей 1920 ЗК України, натомість подальше відчуження земельної ділянки здійснено за її цільовим призначенням як земель лісогосподарського призначення, а доказів на підтвердження доводів щодо віднесення земельної ділянки, відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», до земель державної власності позивач не надав.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року; встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу; справу № 924/1473/15 разом із указаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.

4.2. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі вказав, що за доводами скаржника розгляд цієї справи повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач виступає в цій справі як суб'єкт владних повноважень, який реалізував свої владні управлінські функції шляхом прийняття спірних рішень, а земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, що пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

4.3. Ухвалою від 12 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 924/1473/15 разом із касаційною скаргою Міськради, та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

5. Позиція учасників справи та заявлені клопотання

5.1. У відзивах представники позивачів заперечили наведені в касаційній скарзі доводи, натомість навели свої аргументи щодо правомірності та обґрунтованості прийнятих у справі рішення та постанови, просили у задоволенні касаційної скарги Міськради відмовити, а прийняті у справі рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року залишити без змін.

5.2. 11 червня 2019 року Міськрада відповідно до приписів статті 197 ГПК України подала до Верховного Суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому просила обов'язок забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції покласти на Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.

5.3. Ухвалою від 13 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила вказане клопотання, зокрема доручила вказаному суду забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 25 червня 2019 року, у режимі відеоконференції за участю уповноважених представників.

5.4. 20 червня 2019 року від КЕВ м. Хмельницький до Верховного Суду також надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції, тобто щодо питання, яке було вирішено вищевказаною ухвалою від 13 червня 2019 року.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що за державним актом серії Б № 041772, виданим 1982 року, Шепетівській КЕЧ району надано право користування землею площею 1749,1 га для державних потреб.

6.2. Згідно з витягом із директиви Міноборони від 20 січня 2005 року № Д322/1/03 Шепетівську КЕВ району (м. Шепетівка), код 07775980 розформовано, правонаступником визначено КЕВ м. Хмельницький. За випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 листопада 2014 року та довідкою № 89/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 1 серпня 2012 року, КЕВ м. Хмельницький зареєстрований як юридична особа 20 липня 2001 року.

6.3. Відповідно до акта приймання-передачі військового майна військової частини А 1766 під охорону Міськраді, затвердженого рішенням Міськради від 26 липня 2004 року, проведено обстеження об'єкта передачі військове містечко № 21 (база в/ч А1766, яка розформовується) м. Славута, що належить до сфери управління Міноборони і передається під охорону Міськради до прийняття постанови Кабінетом Міністрів України про передачу в комунальну власність та встановлено, що до складу об'єкта передачі належать, зокрема, будівлі загальною площею 88926 м. кв., земельні ділянки загальною площею 307,16 га.

6.4. За змістом листа КЕУ Західного оперативного командування від 16 листопада 2004 року № 37/1 /1099, Міністр оборони України рішенням № 7910/3 від 30 жовтня 2004 року дозволив передати земельну ділянку площею 0,3102 га з території в/м № 21 м. Славута органам місцевого самоврядування. Складено акт прийому-передачі земельної ділянки площею 0,3102 га з території в/м № 21 м. Славута, розформованої в/ч А 1766, яка знаходиться під охороною Міськради, землекористувач - Шепетівська КЕЧ району.

6.5. За актом приймання-передачі вивільненого військового майна, затвердженим начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління 1 грудня 2005 року, проведено прийом-передача з обліку Шепетівської КЕЧ району на облік Хмельницького КЕВ військового майна військового містечка № 21 (частково) по вулиці Газети «Правда», м. Славута у Хмельницькій області, яке перебувало на обліку КЕЧ та майна військової частини А1766, вивільненого після розформування цієї частини, яке відповідно до акта приймання-передачі від 26 липня 2004 року знаходиться під охороню Міськради.

6.7. Рішенням ХХ сесії Міськради від 22 грудня 2004 року № 6.1 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 3102 кв.м. розформованої військової частини А 1766 та переведено вказану земельну ділянку до земель резервного фонду міської ради.

6.8. За загальним актом приймання-передачі військового майна військових частин, затвердженим начальником Західного територіального КЕУ 30 грудня 2005 року, було проведено обстеження та прийом-передачу об'єктів військових частин та організацій Міноборони, які перебували в районі обслуговування та на обліку Шепетівської КЕЧ району, на облік Хмельницького КЕВ станом на 27 грудня 2005 року, та вказано, що по військовому містечку № 21 площа земельної ділянки становить 523,4771 га, з яких 109,8 га по вулиці Газети «Правда». Комісія вирішила в зв'язку із розформуванням Шепетівської КЕЧ району майно поставити на облік та баланс Хмельницького КЕВ.

6.9. Суди також встановили, що за довідкою Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 303/23/2/867 від 31 березня 2006 року, згідно з Директивою Міністра оборони України № Д-322/1/03 від 20 січня 2005 року та актами прийому-передачі від 1 грудня 2005 року КЕВ м. Хмельницький прийняв від Шепетівської КЕЧ (району) будівлі, споруди, комунальні мережі та земельні ділянки Славутського та Ізяславського гарнізонів. КЕВ м. Хмельницький є правонаступником Шепетівської КЕЧ (району) в частині прав, обов'язків та обслуговування будівель та споруд по м. Славута та м. Ізяслав. Відповідно до акта прийому-передачі будівель частково вивільненого військового полігону військового містечка № 26 у м. Славута та лісового масиву, розташованого на території в/м № 21 м. Славута, складеного 20 березня 2006 року, КЕВ м. Хмельницький передало військовій частині А3845 на відповідальне зберігання, з-поміж іншого, територію лісового масиву військового містечка № 21 площею 109,8 га.

6.10. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 липня 2006 року № 390-р «Про передачу майнових комплексів військових містечок» прийнято пропозицію Міноборони, погоджену з обласними, міськими, районними, селищними і сільськими радами, щодо передачі з державної власності у власність територіальних громад, зокрема, майнові комплекси військових містечок № 21, 22 у м. Славуті у власність територіальної громади м. Славута.

6.11. За актом приймання-передачі майнових комплексів військових містечок №№ 21, 22 м. Славути, затвердженим головою м. Славута 11 серпня 2006 року, у комунальну власність територіальної громади м. Славута всього передано нерухомого майна військових містечок №№ 21, 22 всього: будівель, споруд - 244, площею забудови 153595,5 м.кв., площа земельної ділянки 412,6771 га. У доданому до акта додатку № 19 «Викопіювання плану земельної ділянки площею 412,6771 га з плану міста Славута», зазначені зовнішні межі земельної ділянки площею 412,6771 га, яка вилучається в запас міста Славута, та землі, які не вилучаються в запас міста.

6.12. Рішенням № 14.1.2-4/2006 від 12 вересня 2006 року «Про земельні питання, припинення права користування» Міськрада на підставі клопотання КЕВ м. Хмельницький та відповідно до статей 141142 ЗК України припинила право постійного користування земельними ділянками загальною площею 413,2771 га, вирішила перевести вказані земельні ділянки до земель запасу міської ради (землі житлової та громадської забудови) та повідомити органи державної реєстрації про припинення права постійного користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками загальною площею 413,2771 га.

6.13. Відповідно до індивідуальної картки обліку земельної ділянки № 46 від 2 жовтня 2006 року за Славутським гарнізоном (в/м 21) в КЕВ м. Хмельницький обліковується земельна ділянка 109,8 га в м. Славуті відповідно до державного акта № 041772 від 1982 року. У акті звірки даних обліку земель оборони КЕВ м. Хмельницький та управління Держкомзему у місті Славута, станом на 1 липня 2009 року, також підтверджено, що за КЕВ м. Хмельницький обліковується, зокрема, земельна ділянка площею 106,0027 га згідно із вказаним державним актом.

6.14. За актом інвентаризації земель Міноборони, які знаходяться на території Міськради, від 9 вересня 2009 року, по Міськраді станом на 1 липня 2009 року згідно із земельно-обліковою документацією управління Держкомзему у м. Славуті рахується на обліку земель оборони в постійному користуванні земельна ділянка площею 116,42 га, в т.ч. 106,0027 га в Шепетівському військовому лісгоспі, за даними обліку КЕВ м. Хмельницький 116,59 га, в т.ч. 109,8 га в Шепетівському військовому лісгоспі.

6.15. Як засвідчує акт звірки наявності та використання земель оборони від 23 березня 2011 року, станом на 1 січня 2011 року на обліку КЕВ м. Хмельницький перебуває земельна ділянка у м. Славута по вул. Я. Мудрого на підставі Державного акта серії Б № 041772 від 1982 року Шепетівської КЕЧ району, згідно з даними форми 405, зокрема земельна ділянка становить 109,800 га.

6.16. Наказами начальника Славутського гарнізону «Про розквартирування військових частин, установ та підприємств Міноборони України та прибирання території військових містечок Славутського гарнізону» від 18 січня 2013 року № 6, 21 квітня 2014 року № 14, 19 січня 2015 року № 1 надано військовим частинам для розквартирування та постійної діяльності (для використання, збереження, під охорону та для прибирання) земельні ділянки, розташоване на них нерухоме військове майно. Зокрема, за Шепетівським військовим лісництвом філія ДП Міноборони «Івано-Франківський ЛПК» закріплено земельні ділянки в/м 21 у м. Славута по вул. Я. Мудрого площею 1,51 га (автодорога загального користування), 108,29 га (багаторічні насадження) (1,3873 га та 106,0027 га).

6.17. 30 січня 2015 року комісія, призначена наказом начальника КЕВ м. Хмельницький № 275 від 25 грудня 2014 року, провела обстеження земельної ділянки з метою встановлення фактичного стану справ земель оборони військового містечка № 21 у м. Славуті (адреса: вул. Військова, кадастровий номер 6810600000:01:007:0088); встановлено, зокрема, що на підставі індивідуальної картки обліку земельної ділянки форми 403, книги обліку форми 404, відомості форми 405, відомості звірки земель оборони, які рахуються в управлінні Держземагентства Славутського району Хмельницької області № 299 від 10 лютого 2014 року та державного акта на право користування землею, частина земельної ділянки у місті Славута (адреса: вул. Військова, кадастровий номер 6810600000:01:007:0088) належить до земель оборони військового містечка № 21 Славутського гарнізону, перебуває на обліку КЕВ м. Хмельницький, надана державним актом на право постійного користування землею серії Б № 041772 від 3 січня 1982 року; дозволи Міноборони на вилучення частини земельної ділянки військового містечка № 21 орієнтовною площею 14 га не надавались.

6.18. Місцевий господарський суд також установив, що відповідно до рішення Міськради шостого скликання № 6-27/2013 від 1 березня 2013 року міська рада відповідно до Закону України «Про індустріальні парки», керуючись пунктом 38 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердила концепцію індустріального (промислового) парку міста Славута згідно з додатком до даного рішення.

6.19. 5 квітня 2013 року Міськрада на виконання попереднього рішення № 6-27/2013 від 1 березня 2013 року «Про затвердження концепції індустріального (промислового) парку міста Славута» прийняла рішення № 12.8-28/2013 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення індустріального парку в місті Славута», відповідно до пункту 1 якого вирішила надати дозвіл територіальній громаді міста в особі Міськради на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Військовій орієнтовною площею 50,00 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) для створення індустріального парку Славута. Цільове призначення земельної ділянки згідно з класифікатором видів цільового призначення земель - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

6.20. Відповідно до пункту 3 цього рішення вирішено відділу з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету Міськради вжити заходів, передбачених чинним законодавством, щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та щодо винесення вказаного виду документації із землеустрою на затвердження міської ради.

6.21. КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» на замовлення територіальної громади м. Славути в особі Міськради в 2013 році виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Славута, вул. Військова загальною площею 50 га. Висновком від 28 травня 2013 року № 23 Управління Держземагентства в Славутському районі погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

6.22. За змістом Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку (від 23 травня 2013 року) земельна ділянка площею 50 га по вул. Військовій з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за кадастровим номером 6810600000:01:007:0088 по вул. Військовій в м. Славуті Хмельницької області зареєстрована за територіальною громадою м. Славута в особі Славутської міської ради як комунальна власність. Підстава внесення запису - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

6.23. 31 травня 2013 року Міськрада прийняла рішення № 17.2-30/2013 «Про передачу земельних ділянок у власність чи користування» відповідно до пункту 11 якого територіальній громаді міста Славута в особі Славутської міської ради вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Військова для створення індустріального парку Славута площею 500 000 кв.м. (кадастровий номер: 6810600000:01:007:0088) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення). Вирішено особам, зазначеним у пункті 1-11 цього рішення, протягом одного місяця з дня його прийняття оформити у порядку, передбаченому чинним законодавством, правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки і провести їх державну реєстрацію (пункт 12 рішення).

6.23. Рішенням Міськради шостого скликання № 18-30/2013 від 31 травня 2013 року ухвалено створити індустріальний (промисловий) парк «Славута» на відведеній земельній ділянці кадастровий номер 6810600000:01:007:0088 площею 50 га по вул. Військовій, а рішенням Міськради шостого скликання № 16.2.-51/2015 від 27 березня 2015 року ухвалено передати КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» в постійне користування сформовану та зареєстровану земельну ділянку під індустріальним парком площею 50 га по вул. Військовій (кадастровий номер 6810600000:01:007:0088) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (пункт 7).

6.24. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37551191 земельна ділянка площею 50 га, кадастровий номер 6810600000:01:007:0088 на підставі рішення Міськради ради шостого скликання № 16.2.-51/2015 від 27 березня 2015 року зареєстрована на праві постійного користування за користувачем - КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт», розпорядник - територіальна громада міста Славута в особі Міськради.

6.25. 27 січня 2017 року рішенням сьомого скликання Міськради № 17.2-16/2017 «Про затвердження документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування» ухвалено: «8. Затвердити КП «Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 50 га по вул. Військова (кадастровий номер 6810600000:01:007:0088) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 8.1. Поділити вищезазначену земельну ділянку загальною площею 500000 кв. м (50 га) на дві окремі земельні ділянки площами: 128659 кв. м (кадастровий номер: 810600000:01:007:0133); 371341 кв. м (кадастровий номер: 6810600000:01:007:0132). 9. Особам, зазначеним у даному рішенні зареєструвати речові права на земельні ділянки у порядку передбаченому чинним законодавством».

6.26. Суди також встановили, що за висновком земельно-технічної експертизи № 02/16 від 15 вересня 2016 року, станом на час прийняття рішення шостого скликання Міськради від 5 квітня 2013 року № 12.8-28/2013 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення індустріального парку в місті Славута» та рішення шостого скликання Міськради від 31 травня 2013 року № 17.2-30/2013 «Про передачу земельних ділянок у власність чи користування» в частині пунктів 11, 12, 13 щодо затвердження територіальній громаді міста Славута в особі Міськради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Військова для створення індустріального парку «Славута» площею 50, 00 га (кадастровий номер: 6810600000:01:007:0088), щодо прийняття оформлення для них правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та проведення їх державної реєстрації, у віданні держави залишилась земельна ділянка, яка була відведена Шепетівській КЕЧ району для державних потреб згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії № Б041772 від 1982 року площею 109,8378 га. Експерт також зазначив, що вказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка залишилась у віданні держави, що була відведена Шепетівській КЕЧ району для державних потреб згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії № Б 041772 від 1982 року. Площа накладки земельної ділянки становить 12,8659 га, площа накладки земельної ділянки відображена у додатку № 1, каталог координат її зовнішніх меж відображено у додатку № 5.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Щодо порушення правил юрисдикції

7.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

7.3. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

7.4. За частинами першою та другою статті 1 ГПК України (тут і далі в редакції, чинній на час звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

7.5. Пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України унормовано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

7.6. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

7.7. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

7.8. За частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

7.9. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

7.10. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

7.11. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

7.12. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

7.13. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

7.14. У справі, яка переглядається, прокурор в особі позивачів оскаржує рішення міськради щодо розпорядження земельною ділянкою, яку вважає державною власністю і, відповідно, відстоює право на таке майно на користь держави. Тобто звернення до суду обумовлене захистом прав позивачів, як власника земельної ділянки, від незаконного, на думку позивачів, її привласнення іншими особами, у цьому спорі  - органом місцевого самоврядування.

7.15. Статті 1314 Конституції України гарантують, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

7.16. Отже, цей спір пов`язаний з порушенням цивільних прав держави на нерухоме майно - земельну ділянку іншою особою, і спрямований на відновлення самого права держави на це майно у спосіб, визначений позивачам.

7.17. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин у цій справі та з огляду на суб`єктний склад дійшли обґрунтованого висновку щодо розгляду спору в порядку господарського судочинства.

Щодо вирішення спору по суті

7.18. Частиною першою статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. За приписами статті 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

7.19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

7.20. Згідно із частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної статті ЗК України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

7.21. Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої (станом на час прийняття спірного рішення Міськради) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

7.22. Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» (у відповідній редакції), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 цього Закону).

7.23. Порядок використання земель оборони та особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом (частини четверта та п'ята статті 77 ЗК України).

7.24. Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

7.25. Разом з тим, згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. За приписами статті 77 ЗК України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

7.26. Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

7.27. Відповідно до абзацу 3 частини п'ятої статті 20 ЗК України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

7.28. Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

7.29. За статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Відповідно до статті 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

7.30. Також, відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»Міноборони є уповноваженим державою органом управління військовим майном, в тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Частиною першою статті 10 Закону України «Про оборону України»передбачено, що Міноборони як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

7.31. Частиною першою статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України (стаття 4 вказаного Закону).

7.32. Водночас статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. За приписами пунктів «а» та «в» статті 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

7.33. Відповідно до статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

7.34. Суди на підставі досліджених ними матеріалів справи встановили, що спірна земельна ділянка надавалася для розміщення і постійної діяльності військових частин, про що у 1982 році Шепетівській КЕЧ виданий державний акт на право користування землею серії Б № 041772 на земельну ділянку загальною площею 1749,1 га, що знаходиться в Славутському районі Хмельницької області, для державних потреб. У зв'язку з розформуванням Шепетівської КЕЧ її правонаступником визначено КЕВ м. Хмельницький, якому передані, зокрема, земельні ділянки, в тому числі по військовому містечку № 21 земельні ділянки площею 523,4771 га, в т.ч. 109,8 га (за в/ч 3845), 306,8498 га, які знаходяться під охороною Міськради, та в/м № 22 площею 0,6 га.

7.35. Суди з'ясували, що перебування земельної ділянки у державній власності також підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними акта від 23 березня 2011 року звірки наявності та використання земель оборони, станом на 1 січня 2011 року, переліком земельних ділянок, які обліковуються за формою 405 Міністерства оборони України Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (КЕВ м. Хмельницький) та за даними форми 6-зем органів Держкомзему України станом на 1 травня 2011 року, відомостями звірки даних обліку земель оборони КЕВ м. Хмельницький та управління Держкомзему у м. Славута станом на 1 липня 2009 року, акта інвентаризації земель Міністерства оборони України, які знаходяться на території Міськради, від 9 вересня 2009 року, відомостями звірки наявності земель оборони, які рахуються у Держземагентстві Славутського району за Міністерством оборони (ЗСУ) в межах відповідальності КЕВ м. Хмельницький, станом на 1 листопада 2013 року, 1 січня 2014 року, даними форми 6-зем від 1 листопада 2013 року, наказів начальника Славутського гарнізону «Про розквартирування військових частин, установ та підприємств Міноборони України та прибирання території військових містечок Славутського гарнізону», у яких відображена наявність у користуванні КЕВ м. Хмельницького земельної ділянки військового містечка № 21, розташованої в м. Славута по вул. Газети «Правда».

7.36. При цьому доказів на підтвердження передачі Міноборони спірної земельної ділянки відповідачу разом з майновими комплексами військових містечок № 21, 22, знаходження на цій земельній ділянці приватного майна чи майна територіальної громади, відмови від користування земельною ділянкою або згоди на передачу земельних ділянок площею 109,8 га іншим особам, як і будь-яких рішень уповноваженого органу щодо фактичної передачі спірної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні КЕВ м. Хмельницький, у комунальну власність та щодо припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою чи її частиною у визначеному законом порядку матеріали справи не містять.

7.37. Відтак, Міськрада безпідставно вчинила розпорядчі дії щодо спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони, прийнявши відповідне рішення в порушення права державної власності.

7.38. За частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

7.39. Відтак, враховуючи викладене та встановлені судами факти належності земельної ділянки віднесених земель оборони державної форми власності, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення Міськради та визнання права постійного користування земельною ділянкою за КЕВ м. Хмельницький.

7.40. Щодо доводів касаційної скарги стосовно задоволення заяви про зміну предмета спору слід зазначити таке.

7.41. Відповідно до вимог частини третьої статті 46 ГПК України (тут і далі - чинної редакції Кодексу) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

7.42. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

7.43. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

7.44. Суди попередньої інстанції дослідили та надали обґрунтовану оцінку доводам заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про зміну предмета позову за вказаних змін фактичних обставин справи, які полягали у здійсненні відповідачем ряду дій та безпідставного розпорядження земельною ділянкою, прийняття за результатом такого розпорядження рішення, яке унеможливить відновлення права позивача.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

8.2. За частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З огляду на те, що доводи касаційної скарги по суті вирішеного спору зводяться до переоцінки обставин, повно та достовірно встановлених судами попередніх інстанцій, підстав для скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року не вбачається.

9 Щодо судового збору

9.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 301302309314315 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Славутської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                  В. С. Князєв

Суддя доповідач   Л. І. РогачСудді:                                Н. О. Антонюк                                                 О. С. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна                                                Л. М. Лобойко                                                В. В. Британчук                                               Н. П. Лященко Ю. Л. Власов  О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич   О. Г. Яновська