Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

справа №619/4139/17

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:головуючого суддіЯкименко Л.О.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А. прокурора захисників   обвинуваченихОСОБА_3  Смоленка О.І., Панасенка П.П. ОСОБА_4  розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220000001105 від 17.12.2015 у відношенні: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненнізлочинів,передбачених ч.4ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

 

у вчиненнізлочинів,передбачених ч.4ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України

 

В С Т А Н О В И В:

17грудня 2019року до Дергачівського районногосуду зХарківського апеляційногосуду надійшовобвинувальний актпо обвинуваченню ОСОБА_3 зафактом вчиненнязлочинів,передбачених ч.4ст. 27, ч.2ст.15 ч.4ст.369,ч.2ст.190,ч.5ст.27 ч.3ст.368КК Українита ОСОБА_4 за фактомвчинення злочинів,передбачених ч.4ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015220000001105 від 17.12.2015.

19 грудня 2019 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

Підготовче засідання відкладалося 20 січня 2020 року за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_4 за його хворобою та за неявкою потерпілого ОСОБА_5 .

Прокурор Лисенко В.Ю. у підготовчому судовому засіданні вважає, що у відповідності до ст.ст. 314, 315 КПК України справа підлягає призначенню для судового розгляду і підстав для поверненння обвинувального акта прокурору не має.

Захисник Смоленко О.І. та обвинувачений ОСОБА_3 погодилися з думкою прокурора.

Захисник Панасенко П.П. зазначив в процесі обговорення питання про повернення обвинувального акта прокурору про те, що маються підстави для повернення обвинувального акту прокурору, так як останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. У зв`язку з вищевикладеним захисник неодноразово заявляв клопотання іншим складам суду про повернення прокурору обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.

Потерпілий ОСОБА_5 повторно не прибув у підготовче судове засідання, про поважні причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового засідання, що підтверджують поштові повідомлення про отримання судових викликів на 20.01.2020 (отримав 31.12.2019) та на 20.02.2020. Судову повістку останній отримав 25.01.2020, що підтверджує його особистий підпис на поштовому повідомленні. Суд вважає можливим провести підготовче засідання за відсутності потерпілого ОСОБА_5 , який ухиляється від явки в судове засідання.

Суд у справі приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист обвинуваченої особи.

Суд приходить до висновку, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутнє формулювання обвинувачення, так як мається лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому п. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.

Як вказують приписи ч. 1 ст. 91 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які, виходячи зі змісту закону, має містити обвинувальний акт в формулюванні обвинувачення, з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, - покладається на слідчого, прокурора.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду. (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52, рішення від 25.07.2000 р. у справі «Маточчіа проти Італії» п. 58 та рішення від 20.07.2006 року у справі «І. ОСОБА_6 . та інші проти Австрії» п. 34).

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч. 5 даної статті цього Кодексу кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314 ч. 3 п. 3, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Повернути прокурору обвинувальнийакт пообвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненнізлочинів,передбачених ч.4ст. 27, ч.2ст.15 ч.4ст.369,ч.2ст.190,ч.5ст.27 ч.3ст.368КК України, ОСОБА_4 увчиненні злочинів,передбачених ч.4ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л. О. Якименко