Верховний Суд 15 січня 2020 року (ВС/КЦС у справi № 3754/613/18-ц) дiйшов до висновку про те, що зареєстровану в житлі особу не можна виселити, якщо їй немає де жити.
Визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом, буде мати наслідком виселення її із спірної квартири. Проте Верховний Суд зазначив, що при вирішенні справ, щодо наявності передбачених законом підстав для виселення особи чи визнання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі з'ясувати, чи є втручання у право особи на повагу до її житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві».
Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Ураховуючи викладене, Касаційний цивільний суд погодився з позицією суду першої інстанції про те, що позивач, прийнявши квартиру у дар, тобто безоплатно набувши у власність майно, знав про проживання в ньому відповідача - члена сім`ї колишнього власника цього житла, яка не має іншого житла, тому його право на це майно не може бути захищено шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яка внаслідок цього стане безхатченком, що не є справедливим з урахуванням усіх обставин цієї справи
.