Адвокат в Харькове

Верховний Суд України 11 квітня 2017 року (справа №  21-1458а16) дійшов до висновку про протиправність перереєстрації майна на іпотекодержателя за іпотечною застереження, в даному випадку на банк, в зв'язку з тим, що реєстратору ні поданий документ, який підтверджує завершення 30-денного терміну з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

За правилами пункту 3 глави 20 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. Витрати, пов’язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.

Ураховуючи наведені норми, підтвердженням отримання боржником письмової вимоги Банку, яка, як зазначено у вищезгаданих свідоцтвах нотаріуса, пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Верховний Суд України 13 березня 2017 року (справа №  359/8368/15ц) дійшов до висновку про те, що для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди  особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними:

Верховний Суд України 9 серпня 2017 року (справа №  3-744гс17) дійшов до висновку про те, що якщо покупець не повернув отриманий під реалізацію та нереалізований ним товар в установлений договором строк, постачальник має право стягнути з нього вартість цього товару.

Між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник надавав покупцю товар під реалізацію, тобто покупець повинен був розрахуватися з постачальником тільки після того як зможе продати товар третім особам. Договір поставки також містив пункт, що у випадку нереалізації покупцем протягом 30 днів отриманого товару, він зобов’язаний повернути товар або ту частину, що залишилась, постачальнику протягом 7 днів з моменту виставлення постачальником письмової вимоги.

Суд встановив, що постачальник товар поставив, покупець частину товару реалізував, а частину ні. Проте покупець не повернув залишок товару постачальнику, як це передбачено договором поставки, та не розрахувався за цій залишок власним коштом.

Згідно ст. 692 ЦК України метою договору поставки є отримання постачальником оплати за товар, а в даному випадку покупець повів себе недобросовісно: він не здійснив оплату товару та не повернув товар у встановлений строк, хоча це є його обов’язком передбаченим договором поставки.