Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 9 листопада 2017 року (справа №  638/13219/16-ц) дійшов до висновку про те, що приватизація державного житлового фонду здійснюється також і органами, створеними державними підприємствами, організаціями, установами, у господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться цей фонд.

Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року № 9-48/0/4-17:

«Залежно від того, до чиєї власності або управління належить державний житловий фонд, буде залежати обов’язок утворювати приватизаційний орган: місцевої державної адміністрації спільно з органами місцевого самоврядування або державного підприємства (організації, установи). Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою КМ «Про механізм упровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 8.10.92 №572.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі як відповідач.

Вивчення справ цієї категорії дає підстави для висновку про те, що права громадян на приватизацію житла порушуються, зокрема, унаслідок бездіяльності керівників підприємств, установ, організацій, в оперативному управлінні яких знаходяться приміщення, що підлягають переведенню в житлові з наступною їх приватизацією громадянами»:

Подробнее...

Верховний Суд України 8 листопада 2017 року (справа №  6-1447цс17) дійшов до висновку про те, що  у разі істотного збільшення вартості майна чоловіка або дружини останнє може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об’єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з’ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об’єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об’єкта.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю:

Подробнее...

Верховний Суд України 18 жовтня 2017 року (справа №  6-1964цс16) дійшов до висновку про те, що нарахування підвищеної відсоткової ставки у разі прострочення позичальником кредитних зобов’язань не вважається неустойкою, тому при стягненні цієї суми застосовується загальний строк позовної давності.

Підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення зобов’язань за договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику – це ймовірна можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в даному випадку йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.

Оскільки сторони не визначили зазначені проценти як відсотки від суми невиконаного, або неналежно виконаного, або несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, то правова природа таких відсотків не може тлумачитись як неустойка (штраф, пеня).

Разом з тим законодавством не заборонено встановлювати інші види забезпечення виконання зобов’язань, підстави сплати, правова форма  та розмір яких  визначаються договором або законом, а тому встановлення в договорі підвищених відсотків як санкції за користування кредитом понад визначений у договорі строк є забезпеченням виконання зобов’язань за цим договором, яке передбачене домовленістю сторін і не суперечить законодавству.

Отже, з аналізу викладеного можна зробити висновок, що підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов’язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки:

Подробнее...

Верховний Суд України 11 жовтня 2017 року (справа №  6-678цс17) дійшов до висновку про те, що прокурор у будь-якому випадку не має права представляти в суді інтереси держави в особі державних компаній.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, згідно з положеннями частини третьої статті 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Водночас норми вказаної статті вказують на те, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань:

Подробнее...

Вищий адміністративний суд України 19 квітня 2017 року (справа К/800/34832/15) дійшов до висновку про те, що при відмові водія пройти медогляд працівник ДАІ в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння. Альтернативи цьому порядку немає.

Суд касаційної інстанції детально проаналізував приписи чинного законодавства, що  регламентують процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103).

Відповідно до п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно з п.п. 7, 8 Порядку уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже законодавством чітко визначено дії працівника правоохоронних органів у разі відмови порушника пройти необхідний медичний огляд та не дає іншого, альтернативного, порядку дій у такому випадку.

Що стосується затримання автомобіля позивача, то суд зазначив, - згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 265-2 КУпАП транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Відповідно до Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

У зв'язку з цією справою доречно нагадати рішення ЄСПЛ, в якому зазначено, що  "зобов'язання водіїв по здачі аналізу за допомогою алкогольно-респіраторної трубки або аналізу крові не суперечить принципу презумпції невинуватості (Тірадо Ортіз і Лозано Мартін проти Іспанії (ріш.) (Tirado Ortiz and Lozano Martin v. Spain (dec.))).:

Подробнее...

Еще статьи...