Адвокат в Харькове

Верховний Суд 04 липня 2018 року (ВС/КЦС у справі № 404/2163/16-ц) дійшов до висновку про те,  що  відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації місця проживання відповідача за останнім місцем проживання спадкодавця є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами:

Верховний Суд 20 червня 2018 року (ВС/ВП у справі № 916/1227/16) дійшов до висновку про те,  дії або бездіяльність Держказначейства під час виконання судових рішень мають оскаржуватися в порядку адміністративного судочинства.

Держказначейство є встановленим Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органом, який здійснює гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з положеннями КАС України  на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, тобто нормативно-правових актів чи індивідуальних актів, дій чи бездіяльності поширюється юрисдикція адміністративних судів:

Суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Велика Палата Верховного Суду; постанова від 21 березня 2018 року по справі Справа № 760/14438/15-ц.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

 

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Верховний Суд 30 травня 2018 року (ВС/КЦС у справі № 521/12726/16-ц) дійшов до висновку про те,  що  під час дії особливого періоду військовослужбовці звільнені від штрафних санкцій та сплати процентів за кредитними договорами.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються: