Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Верховний Суд 29 березня 2018 року (ВС/КЦС у справі № 904/10673/16 ) дійшов до висновку про те, що  право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, тому до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України позовна давність до них не застосовується.

на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії",  "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії"). Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Отже йдеться про (дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що «особа-суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки» (рішення ЄСПЛ «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24 червня 2003 року:

Подробнее...

Сьогодні банки все частіше з метою стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором звертаються не до суду, а до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

Можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса передбачена ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Стягнення за виконавчим написом здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови вчинення виконавчих написів визначено статтею 88 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріус має право вчиняти виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

На практиці виконавчий напис не завжди вчиняється з дотримання вимог законодавства України, зокрема все частіше банки звертаються із заявою про вчинення виконавчого напису за межами трьох річного строку позовної давності та не надають документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Боржник має право оскаржити виконавчий напис в судовому порядку  шляхом подання позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. При цьому, в позовній заяві боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру заборгованості (розміру процентів, пені тощо) або спливу строків позовної давності.

Адвокатське бюро «Панасенко та Партнери» має практику надання ефективної правової допомоги у справах з оскарження виконавчого напису нотаріуса, захисту прав та законних інтересів позичальника.

 

Верховний Суд 21 березня 2018 року (ВС/КЦС у справі № 726/2165/15-ц) дійшов до висновку про те, що  у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі:

Подробнее...

Верховний Суд 6 березня 2018 року (ВС/КЦС у справі № 303/1590/15-ц) дійшов до висновку про те, що  відсутність посилання на інше житлове приміщення куди має бути вселений боржник при виселенні особи з іпотечного майна є підставою для залишення позову без задоволення.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку»підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так й статті 109 ЖК Української РСР. Таким чином, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому, відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло має бути визначено в рішенні суду.

Під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, незазначення позивачем іншого постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення:

Подробнее...

Верховний Суд 07 травня 2018 року (ВС/КГС у справі № 916/1605/15-г) дійшов до висновку про те, що у разі неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії .

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

В свою чергу аналіз норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з’ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії:

Подробнее...

Еще статьи...