Верховний Суд 17 жовтня 2018 року (ВС/ВП у справі № 402/428/16-ц) дійшов до висновку про те, що під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини розуміється не їх спільне проживання, а право на спілкування, турботу та забезпечення прав та інтересів дитини. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу. Під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року. Першочергова увага має приділятия якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини), і такий підхід цілком узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей: |
|
|
- Верховный суд высказалл мнение по полномочиям группы прокуроров в апелляции
- Правова допомога в спорах з банками по кредитним відносинам, договорам кредиту, іпотеки та поруки
- Собственник недвижимости всегда может обратиться в суд с иском об устранении препятствий в пользовании имуществом
- Изъятые без составления протокола при поверхностном осмотре доказательства являются недействительными