Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Верховний Суд України 24 травня 2017 року (справа №  6-951цс16) дійшов до висновку про те, що суд не має право забороняти щось на майбутнє з двох причин

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини

Суд не має право забороняти щось на майбутнє з двох причин.

По-перше: для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому – невідомо;

По-друге: способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем як завгодно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права «як заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому», то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити. При цьому виходити за межі позовних вимог і застосувати інший спосіб захисту порушеного права не заявлений позивачем суд не має права. Навіть якщо порушення права позивача очевидне:

Подробнее...

Верховний Суд України 12 квітня 2017 року (справа №  676/1958/16-ц) дійшов до висновку про те, недотримання встановлених строків пред’явлення вимоги до спадкоємців, які є присічними, позбавляє кредитора можливості реалізувати своє суб’єктивне право.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право:

Подробнее...

Верховний Суд України 11 квітня 2017 року (справа №  21-1458а16) дійшов до висновку про те, що Для перереєстрації права власності на підставі іпотечного застереження банк серед іншого повинен подати державному реєстратору копію вимоги про усунення порушень, докази її направлення та отримання іпотекодавцем.

Навіть при наявності свідоцтва нотаріуса заявнику слід все одно подавати пакет документів відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Пункт 61 цього порядку передбачає, що заявник в такому випадку повинен серед інших документів подати д/р «копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця» та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку отримання іпотекодавцем (боржником) цієї вимоги:

Подробнее...

Вищий адміністративний суд України 22 травня 2017 (справа №  813/5013/13-а ) дійшов до висновку про те, що акти про відсутність посадових осіб платника податків за юридичною адресою та роз'яснення допитаних в судовому засіданні свідків - представників контролюючого органу, які здійснювали вихід за юридичною адресою платника податків з метою проведення документальної перевірки, не є доказами фактів відмови платника податків від проведення документальної перевірки та / або недопуску податківців до проведення перевірки.

Таким чином, контролюючі органи, які не виявили посадових осіб платника податків за юридичною адресою і не змогли провести перевірку, не мали права на застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі пп. 94.2.3 ПКУ (у зв'язку з відмовою від проведення перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу):

Подробнее...

Верховний Суд України 17 травня 2017 року (справа №  3-122гс17) дійшов до висновку про те, що переважне право орендаря на укладання договору найму нерухомості на новий строк припиняється лише із дотриманням орендодавцем ч.3, ст. 17 ЗУ «Про оренду держ. та комунального майна».

ВСУ нагадав судам про переважне право наймача, передбачене ст. 777 ЦК України та ч. 3, ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Остання норма передбачає, що переважне право наймача на продовження орендних відносин може бути припинене лише за умови використання орендодавцем орендованого майна для власних потреб у майбутньому. При цьому орендодавець повинен  письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Звичайно цього зроблено не було.

Окрім цього ВСУ підкреслив, що сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення:

Подробнее...

Еще статьи...