Адвокат в Харькове

Адвокат в Харькове . Юридические услуги . Уголовные дела . Помощь при ДТП. Брачный договор. Раздел имущества. Абонентское обслуживание .Возмещение ущерба

Вищий адміністративний суд України 22 листопада 2017 року (справа К/800/27293/16) дійшов до висновку про те, що особа, народжена на території України від осіб, які на законних підставах проживають на території України, має законні підстави для її документування паспортом громадянина України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається, зокрема за народженням. Ст. 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що:

- особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

- особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України.

- особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України.

Ст. 5 Закону України «Про громадянство України» № 1636-ХІІ від 8 жовтня 1991 року (у редакції, чинній на час народження позивача) передбачено, що документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, для військовослужбовців - військова книжка, а для осіб до 16 років - свідоцтво про народження.

За встановлених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки належність позивача до громадянства України підтверджується свідоцтво про його народження та відсутні будь-які  докази належності позивача до громадянства іншої держави:

Подробнее...

Верховний Суд України 15 листопада 2017 року (справа №  6-1718цс17) дійшов до висновку про те, що поручитель за кредитом не є споживачем банківських послуг, а тому спори між банками та поручителями у кредитних правовідносинах підвідомчі третейським судам.

Порука є способом забезпечення зобов’язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.

Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.

Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов’язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.

Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, оскільки у справі, яка переглядається, договір поруки містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов’язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду:

Подробнее...

Вищий адміністративний суд України 15 листопада 2017 року (справа К/800/9928/15) дійшов до висновку про те, що спори про зобов'язання взяти на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в цьому випадку йдеться про захист цивільного права.

ВАСУ вказав, що такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача. Як видно з рішення суду, спори про зобов'язання взяти на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права.

Це стосується також  спорів, що виникають з правовідносин з приватизації житла, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо:

Подробнее...

Верховний Суд України 15 листопада  2017 року (справа №  6-2921цс16) дійшов до висновку про те, що оформлення права власності на новозабудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в його набутті.

Застосовуючи  норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти  або спільна праця подружжя.

Правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.

Визначення частки права власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведення будівлі у період шлюбу.

Тому сам по собі факт оформлення права власності на новозабудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя:

Подробнее...

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 9 листопада 2017 року (справа №  638/13219/16-ц) дійшов до висновку про те, що приватизація державного житлового фонду здійснюється також і органами, створеними державними підприємствами, організаціями, установами, у господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться цей фонд.

Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року № 9-48/0/4-17:

«Залежно від того, до чиєї власності або управління належить державний житловий фонд, буде залежати обов’язок утворювати приватизаційний орган: місцевої державної адміністрації спільно з органами місцевого самоврядування або державного підприємства (організації, установи). Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою КМ «Про механізм упровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 8.10.92 №572.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі як відповідач.

Вивчення справ цієї категорії дає підстави для висновку про те, що права громадян на приватизацію житла порушуються, зокрема, унаслідок бездіяльності керівників підприємств, установ, організацій, в оперативному управлінні яких знаходяться приміщення, що підлягають переведенню в житлові з наступною їх приватизацією громадянами»:

Подробнее...

Еще статьи...