Клієнт звернувся до адвоката коли вже ухвалою апеляційного суду було встановлено що з 2002 року до теперішнього часу подружжя знаходиться в шлюбі і їм було надано строк три місяці на примирення. В результаті цього у Клієнта  повинно було бути відчужене половину будинку за позовом колишнього чоловіка. За результатами правової позиції і наданих доказів суд змінив свої висновки і прийняв наступне рішення:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді                — Черкасова В.В.

суддів                                     — Кокоші В.В., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря               Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2002 року, —

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 1987 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте подружнє життя між ними не склалося, виникали конфлікти, а з 11 серпня 2000 року вони взагалі проживають окремо. Вказує, що збереження шлюбу не є можливим.

Тому, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2002 року позовні вимоги задоволені. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що з моменту реєстрації шлюбу та до теперішнього часу він проживає разом із ОСОБА_1. Наразі вони мешкають у житловому будинку №27 по пров. Унецькому у м.Харкові, який вони разом придбали ще 15 липня 1999 року. Про розірвання шлюбу усі ці роки він не знав, посилання позивачки на конфлікти не підтвердженні матеріалами справи, а їх сімя існує до теперішнього часу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що подальше сімейне життя подружжя та збереження сімї є неможливим, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Спірними у справі є правовідносини, які виникли до набрання Сімейним Кодексом України чинності, тому спірні правовідносини регулюються положеннями Кодексу про шлюб та сім’ю (далі КпШС), положення якого діяли до 01.01.2004 р.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 1987 року (а.с.34).

Відповідно до ст.. 38,39,40 КЗпШ за життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох. Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у випадках, передбачених статтями 41 і 42 цього Кодексу, — органами реєстрації актів громадянського стану.

При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з’ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов’язаний вжити заходів до їх примирення. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд вживає в необхідних випадках заходів до захисту інтересів неповнолітніх дітей і одного з подружжя, який є непрацездатним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право власності на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

В п. 7 Прикінцевих положень Сімейного Кодексу (коментар) зазначено, що якщо рішення суду про розірвання шлюбу набрало чинності, але жоден із подружжя не одержав свідоцтво про розірвання шлюбу до набрання Сімейним Кодексом чинності, припинення шлюбу має здійснюватися відповідно до ст. 44 КпШС України.

За ст. 44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів цивільного стану.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», звернута увага на те, що хоча розірвання шлюбу здійснено на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішення суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано в судовому порядку до 01.01.2004 р., тобто до дня набрання чинності СК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 19 березня 2003 року отримала свідоцтво про розірвання шлюбу, а ОСОБА_2 отримав 05.08.2015 року. (а.с.35,113).

Таким чином, шлюб між сторонами є розірваним.

Проголошена Конституцією України охорона сімї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції сторонам надавався строк для примирення до трьох місяців, однак сторони не прийшли до згоди щодо примирення, вважають що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї є неможливим.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, —

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2002 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення  та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий —                                                                                 В.В. Черкасов

Судді:                                                                                                В.В. Кокоша

ОСОБА_4