Харківський окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
26 червня 2020 р. № 520/1951/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді — Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання — Андрущенко Д.В.,
за участі представника позивача — Лебединської І.С.,
представника відповідача — Лещенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)
до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, —
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту — позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту — відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 12.02.2019року, якою на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 250380,00 гривень на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що направлення №01.01-94/02.03/119 про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування 11.01.2019 року було направленим ОСОБА_1 в день інспекційного відвідування 11.01.2019 року та врученим тільки 14.01.2019 року, що підтверджується описом до цінного листа та квитанцією.
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД від 14.01.2019 року було складено в порушення порядку, встановленого законом.
Так, згідно з Актом про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД від 14.01.2019 року інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування.
Згідно з п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26 квітня 2017 р. № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою
уповноваженою особою.
Разом з тим, ОСОБА_1 не здійснював перешкод у діяльності інспектора праці шляхом ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування.
З Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД від 14.01.2019 року вбачається, що в ньому вказано загальну підставу для складення Акту — «ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування» та взагалі не вказано, яку саме інформацію ОСОБА_1 не надав інспектору праці.
Перелік документів, які повинен був надати ОСОБА_1 інспектору праці було вказано тільки в Вимозі про надання документів №ХК4148/299/ПД, яка була складена тільки 14.01.2019 року.
Вимога про надання документів №ХК4148/299/ПД від 14.01.2019 року ОСОБА_1 не надсилалась рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення та ОСОБА_1 її не отримував.
Отже, підстави для складення Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування були відсутні.
Зазначає, що в порушення п. 26 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД від 14.01.2019 року ОСОБА_1 не надсилався рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення.
Згідно з п. 26 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.
Вказані документи були направленими ОСОБА_1 тільки 03.02.2020 року.
Також зазначає, що Акт інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД/АБ від 23.01.2019 року було складено поза межами строку проведення інспекційного відвідування, встановленого п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 — у 2 робочих дні; в порушення п. 19, 20, 21, 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 Акт інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД/АБ від 23.01.2019 року ОСОБА_1 не надсилався рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення та ОСОБА_1 . Акт не отримував.
В порушення п. 23, 24, 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 Припис про усунення виявлених порушень №ХК4148/299/НД/АВ/П від 23.01.2019 року ОСОБА_1 не надсилався рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення та ОСОБА_1 Припис не отримував.
Також позивач зазначає, що в порушення п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 справу про накладення штрафу було розглянуто без участі ОСОБА_1 » якого не було повідомлено про розгляд справи. У зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з доводів, викладених у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.03.2018 року, юридична адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.20).
11.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області №01.01-07/63 було винесено наказ «Про проведення заходу державного контролю ФОП ОСОБА_1 » про здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору (а.с. 64).
11.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було винесено Направлення №01.01-94/02.03/119 про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування (а.с. 65).
14.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД (а.с. 70-72).
14.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено Вимогу про надання документів №ХК4148/299/ПД (а.с. 73-74). |
23.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено Акт інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД/АБ.
23.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено Припис про усунення виявлених порушень №ХК4148/299/НД/АВ/П (а.с.16-17).
30.01.2019 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД (а.с.76).
12.02.2019 року постановою Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС на ОСОБА_1 було накладено штрафу розмірі 250380,00 гривень на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КзпП України (а.с. 4-6).
Не погоджуючись з постановою Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 12.02.2019 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, статтею 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі — Положення), державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі — загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пп.16 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.
Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон №877).
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) — планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки, як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами — підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що встановлено статтею 259 Кодексу законів про працю України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі — Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі — об`єкт відвідування).
Відповідно до положень п. п. 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі — виконавчі органи рад).
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі — органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі — контрольні повноваження).
Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань. Крім того, немає імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб`єкт владних повноважень, а відтак інспектори у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб`єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.
Відповідно до п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Таким чином, інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
У відповідності до вимог ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Таким чином, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається про допущення до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органу і вказана перевірка була проведена з відома та у присутності позивача. Позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, в зв`язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу. Процедура проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю була здійснена суб`єктом владних повноважень саме з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема № 295, які мають імперативний характер для суб`єктів владних повноважень.
Підпунктами 3 та 6 п. 11 Порядку № 295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення, зокрема, мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення, а також фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п. 12 Порядку № 295).
У відповідності до п.п. 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю — припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Згідно з п.п. 27-28 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
З наведеного вбачається, що суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки та, в подальшому, до суду. Даним правом позивач не скористався.
Твердження позивача, про відсутність підстав для прийняття Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД від 14.01.2019, вимоги про надання документів № ХК4148/299ПД та Акту інспекційного відвідування №ХК4148/299/НД/АБ від 23.01.2019, викладені в позовній заяві, письмовими доказами, наявними в справі не підтверджуються.
Крім того, предметом спору у цій справі не є правомірність призначення та проведення інспекційного заходу, позивач оскаржує лише постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 12.02.2019 року.
Стосовно оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 12.02.2019 року, якою на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 250380,00 гривень на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 №509, затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі за текстом — Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі — справа).
Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).
Згідно п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).
У відповідності до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
За визначенням абз. 2 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009, № 270 (далі — Правила) адресат — фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці.
Абзацом 19 цього ж пункту Правил встановлено, що поштова адреса — адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці.
Водночас, особа, яка є зареєстрованою юридичною чи фізичною особою-підприємцем із зазначеним місцезнаходженням або місцем проживання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань вступає у відносини із контролюючими органами в межах здійснення господарської діяльності й зазначена адреса реєстрації перебуває у публічному доступі.
31.01.2019 року №0519 ФОП ОСОБА_1 надіслано повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 30.01.2019 №0519 разом з рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД від 30.01.2019 року (а.с.75, 76)
З наданої копії фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 31.01.2019 року встановлено, що позивачу надіслано лист рекомендований, втім опису вкладення до матеріалів справи надано не було.
Втім, з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» встановлено, що дані про відправлення за номером 6102227148127 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Тобто доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу відсутні, що є порушенням п.6 Порядку №509.
Також суд зазначає, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 по справі № 813/3415/18 зазначено, що:
«30. Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
31. Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
32. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
33. Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
34. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав — на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
35. Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
36. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
37. Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
38. З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
39. Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
40. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
41. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
42. Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
43. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.
44. За обставинами цієї справи, лист від 10.07.2018 № 286/2/11-39 про розгляд справи про накладення штрафу 18.07.2018 о 15:30, за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 8 було скеровано позивачу 11.07.2018. Лист не було вручено Позивачу 13.07.2018 «з інших причин», 18.07.2018 — «відправлення вручено особисто». Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судами не встановлено.
45. Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанова про накладення штрафу є протиправною і була обґрунтовано скасована судом апеляційної інстанції.»
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, відповідачем при розгляді справи про накладення штрафу порушено вимоги п.6 Порядку №509, отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був проінформований належним чином. За таких обставин, постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не були дотримані норми чинного законодавства щодо прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до положень частин першої — третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість вчинених дій та прийнятого рішення.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу — задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 12.02.2019р. № ХК4148/299/НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 250380, 00 гривень на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, б.40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи — підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 2503 80 грн. (дві тисячі п`ятисот три гривні 80 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повне рішення складено 01 липня 2020 року.
Суддя Бадюков Ю.В.