ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 р.Справа № 520/7264/21 

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання — Юсіфової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м. Харків) від 01.09.2021 (повний текст рішення складено 01.09.2021) по справі №520/7264/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7354-56 від 16.06.2020 року про вимогу ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, недоїмку в розмірі 26539,26 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Харківській області; стягнути з Головного управлінням ДПС у Харківській області витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ним припинено підприємницьку діяльність, з того часу, позивач підприємницьку діяльність не здійснював, доходу не отримував, в реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців не значиться. З урахуванням викладеного, позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ як протиправну.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7354-56 від 16.06.2020 року про вимогу сплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску, недоїмку в розмірі 26539,26 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Харківській області

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнуто Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 26.01.2001 по теперішній час. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа — платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Станом на 16.06.2020 згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» «ЄСВ за себе» обліковується борг по позивачу з єдиного соціального внеску у сумі 26539,26 грн. за період 2017- 2018 рік та за три квартали 2019 року. У зв`язку з чим вважає, що контролюючим органом було правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 14.11.2019 р. № Ф-7354-56.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання фізичної особи — підприємця та з 26.01.2001 взятий на податковий облік ГУ ДПС у Харківській області (Шевченківська ДПІ).

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.11.2014 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача -ас. 25-28.

За реєстраційними даними ІТС «Податковий блок» позивач з 26.01.2001 перебуває на обліку в ГУ ДПС області як фізична особа-підприємець та за ним обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37788.74 грн, яка виникла в результаті несплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 30.11.2020 -ас.71-75.

Станом на 16.06.2020 заборгованість виникла внаслідок несплати нарахувань по ЄСВ від 09.02.2018 у сумі 8448.00 (за 2017 рік); нарахувань за 2018 рік у сумі 9828.72 грн, за 1-3 квартал 2019 року у сумі 7371.54 грн. усього 26539.26 грн.

Відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату №Ф 7354-46 від 14.11.2019 року, яку в подальшому звернено до примусового виконання.

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні підстави для скасування оскаржуваної вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі — Закон №2464-VI).

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, — на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження останньою, зокрема, підприємницької діяльності.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016 р., надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб — підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам — підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 р. № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (в подальшому Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Отже, з приписів вищенаведених норм законодавства випливає, що взяття на облік фізичних осіб — підприємців як платників єдиного внеску здійснюється у тому випадку, якщо відомості про них містяться в Єдиному державному реєстрі.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був зареєстрований 07.03.2006 як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 25-28).

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Суд також зазначає, що фізична особа втрачає статус підприємця від дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Підставою для зняття з обліку в органах, зокрема в податковій, є відомості з Єдиного держреєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Дата зняття з обліку підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення.

Ліквідація підприємницького статусу передбачає зняття з обліку ФОП як платника податків. До нього також повністю припиняються вимоги як до суб`єкта господарювання.

Державна реєстрація закриття підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє його зобов`язань, що виникли під час провадження нею підприємницької діяльності, а також не змінює термінів та порядку виконання таких зобов`язань і застосування санкцій за їхнє невиконання.

Водночас, як вірно встановлено під час розгляду справи, що 21.11.2014 року до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 за судовим рішенням, що не пов`язано з її банкрутством, а саме судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2006 р. по справі № 08/47-06, яке набрало законної сили 01.03.2006 р., яким було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи -підприємця в зв`язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (а.с. 25-28).

Згідно відомостей про стан розрахунків з бюджетом з електронного кабінету платника податків сума боргу у розмірі 26539,26 грн. зі сплати єдиного внеску нарахована позивачу за період 2017-2018 рік та 1-3 квартал 2019 року, тобто після існування рішення суду про припинення державної реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи -підприємця. Тобто, нарахування податкових зобов`язань податковим органом ОСОБА_1 здійснено вже після припинення позивачем підприємницької діяльності на підставі рішення суду.

Крім того, правове регулювання питання припинення підприємницької діяльності на момент винесення відповідного судового рішення здійснювалося за правилами ст. 49 Закону України від 15.05.2003 за № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (надалі — Закон № 755-IV) в редакції, чинній на момент винесення судом рішення щодо припинення підприємницької діяльності позивача.

Так, згідно з приписами ст. 49 вищевказаної норми Закону № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи — підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи — підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Також згідно ч.1 ст.51 Закону № 755-IV державний реєстратор у день державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 цього Закону, зобов`язаний надіслати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи — підприємця.

Тобто, саме державний реєстратор у день державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця повинен був надіслати органам доходів і зборів повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем.

Головним управлінням ДПС у Харківській області в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 зареєстрований у передбаченому законодавством порядку як фізична особа підприємець.

Під час судового розгляду справи встановлено, що станом на час прийняття оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 , відповідно до рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2006 р. по справі № 08/47-06 не є особою, яка зареєстрована як фізична особа — підприємець, оскільки підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено, а тому, в розумінні вимог чинного законодавства, у позивача відсутній обов`язок сплати податку як платника єдиного внеску, отже відповідачем безпідставно нараховувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога № Ф- 7354-56 від 16.06.2020 Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539,26 грн. гривні винесена необґрунтовано та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту частин 1-4ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року по справі № 520/7264/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді   В.В. Катунов   І.М. Ральченко   Повний текст постанови складено 20.12.2021 року