справа № 619/338/23

Рішення

іменем України

20 березня 2023 року                    м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/338/23,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами»,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович,

вимоги позивача: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

представники учасників справи: адвокат Лебединська І.С.

Виклад позиції позивача.

Положишник Дмитро Андрійович, в інтересах якого діє адвокат Лебединська І.С., звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати виконавчий напис № 5831 від 27.01.2020, учинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ГуревічовимО.М., про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» грошових коштів у розмірі 43196,94 грн таким, що не підлягає виконанню. У обґрунтування позову зазначено, що 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено зазначений виконавчий напис про стягнення з нього на користь відповідача грошових коштів у розмірі 43196,94грн. 04.02.2022 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68423635 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Крім того,позивач зазначає,що нотаріусом було вчинено виконавчий напис за обставин пропущення фінансовою компанією строків позовної давності та виконавчий напис вчинено на документах, за якими у кредитора з дня виникнення права вимоги минуло більше 3 років. Також, як зазначає позивач, виконавчий напис було вчинено за відсутності документів, перелік яких передбачений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса». Вчинення нотаріусомвиконавчого написуза відсутностінаданняйому особою,яка звертаєтьсяіз відповідноюзаявою провчиненнявиконавчого напису,необхідних оригіналівдоговорів чиїх дублікатівмаєнаслідком визнаннятакого виконавчогонапису таким,що непідлягаєвиконанню».Отже, зазначений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню оскільки вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про визнання позовних вимог, у якій зазначив, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, зареєстрованого за № 5831 від 27.01.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.01.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.02.2023, яке відкладено на 20.03.2023 у зв`язку з повторним витребуванням доказів.

Представник позивача адвокат Лебединська І.С. у судове засдання не з`явилася, надавши суду заяву, у якій прорсить здійснити розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про місце, дату та час судовго засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом.

Третя особа приватний нотаріус Київського нотаріального округу Гуревічов О.М. у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом, але поштова кореспонденція повернута до суду без отримання адресатом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач можевідмовитися відпозову,а відповідач-визнати позовна будь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи заяву відповідача по визнання позову та наявність законних для того підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

З постанови про вікриття виконавчого провадженя державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ШумейкоК.В. ВП № 68423635 від 04.02.2022 убачається, що останньою відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 5831 від 27.01.2020, боржником є ОСОБА_1 , кредитором — ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (а.с. 26).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого2012 року № 296/5(далі — Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Однак, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не надало суду докази, що, звертаючись до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису, існувала будь-яка заборгованість позивача.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора, так і необґрунтованість вимог до боржника.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

У пунктах20,22постанови Великої Палати Верховного Судувід 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача настягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2020 року (справа № 554/6777/17) (провадження № 61-19494св1) вказав, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення — письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап — учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також у пункті 52 постановиВеликої Палати Верховного Судувід 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності вдаватись до вирішення питання про безспірність вимог ТОВ «Кредитні ініціативи». З огляду на зазначене відсутні підстави для розгляду питання про відступлення від висновків щодо застосування норм права, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Відповідачем ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення, як позикодавцем, повідомлення про вчинення виконавчого напису з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем, як позичальником, такого повідомлення.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.

Також відповідачемТОВ «Фінансовакомпанія управлінняактивами» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості Положишника Д.А. згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та Дергачівським ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) не виканоно ухвалу суду від 18.01.2023 в частині витребування доказів та не надано суду належним чином засвідчених копії виконавчого напису нотаріуса № 5831 від 27.01.2020 та усіх документів, на підставі яких його було вчинено, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» грошових коштів в розмірі 43196,94 грн.

Отже, суд враховуючи викладене дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову — на відповідача; 2) у разі відмови в позові — на позивача.

Частина 1 статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до 1 першої статті 58ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст.137ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Так, представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: договір про надання правової допомоги від 09.02.2022; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 09.02.2023 де зазначено, що винагорода складає 6000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 8 від 09.02.2023 на 3000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 06.01.2023 на 1000,00 грн; розрахунок суми судових витрат, акт прймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 09.02.2022 (а.с. 20-25, 27-28).

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що гонорар адвоката у розмірі 4000,00грн не відповідає критеріям співмірності, вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги у аналогічних справах та є неспівнозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складність справи та ринковими цінами на адвокатські послги в аналогічних справах, крім того дана справа відноситься до малозначних, у зв`язку з чим розмір витрат, які підлягають розподілу між сторонами підлягають зменшенню з 4000,00 грн до 3000,00 грн.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 09.02.2022, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 4000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 3000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% від суми сплаченого судового збору, а саме 536,80 грн та вирішується питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 5831 від 27.01.2020, учинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ГуревічовимО.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» грошових коштів у розмірі 43196,94 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» на користь  ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» судовий збір на користь ОСОБА_1 у сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Повернути позивачу ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) сплаченого за подання позову, сплачених у касу АТ КБ «Приватбанк» згідно квитанцій №0.0.2470860902.1 від 22.02.2022 та №0.0.2812941134.1 від 12.01.2023.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закри ття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха, буд. 9-А, офіс 203,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Повний текст рішення складено 23.03.2023.

Суддя І. М. Нечипоренко