РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2023 року м.Харків
Справа №639/2127/22
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого — судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, —
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Споживчий Центр», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 20.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 29257 про стягнення з ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованості у розмірі 11230,00грн.
Стверджує, що спірний виконавчий напис не відповідає вимогам закону, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинений на борговому документі — кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, оскільки кредитний договір було укладено в електронній формі, а роздруківка електронного документу не є його оригіналом. У виконавчому написі навіть не зазначено вид договору, його назву, номер, дату укладання. Заперечує укладання кредитних договорів з відповідачем, отримання коштів та будь-яку заборгованість.При вчиненні виконавчого напису нотаріусу не надано жодного документа, що підтверджує безспірність заборгованості, обґрунтування його розміру.
В судове засідання представником позивача ОСОБА_1 — адвокатом Панасенко П.П. надана суду заяву про розгляд справи за його відсутності , підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити, стягнути також з відповідача судові витрати.
Відповідач — представник ТОВ «Споживчий Центр» , 3 особи- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином своєчасно, письмових пояснень щодо предмета спору або відзиву не подали.
При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.08.2022 р. цивільна справа прийнята до провадження та витребувано, за клопотанням позивача, у приватного нотаріуса Сазонової О.М. копію виконавчого напису від 20.12.2021 р. та документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис , у приватного виконавця Петренка Д.О.- копію виконавчого напису та документи, що були додані до нього ( а.с. 86-87).
Приватним нотаріусом ухвала суду не виконана. За інформацією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), нотаріальна діяльність ОСОБА_2 тимчасово зупинена з 08.02.2022.
Ухвалою суду від 10.08.2022 задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 68529963, відкритому 07.02.2022 р. приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. на підставі виконавчого напису №29257 від 20.12.2021 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. ( а.с. 83-84).
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» направлено ОСОБА_1 17.05.2019 р. пропозицію про укладення кредитного договору ( оферта). Згідно заяви, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору , ОСОБА_1 ознайомився з пропозицією і відповідно до умов кредитного договору № 17.05.2019-010000948 від 17.05.2019, замовив суму кредиту -6000 грн., строком користування 14 календарних днів, з оплатою процентів 1680 грн., що становить 28% в процентному значенні ( фіксована незмінювана процентна ставка). Сума кредиту та проценти сплачуються до 31.05.2019 включно. Позичальник підтвердив, що інформація, зазначена в частині 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та в частині 2 ст. 12, ч.2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів йому надана, він ознайомився з нею за посиланням. Для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації кредитор до укладення договору надав ОСОБА_1 всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Позивач ознайомився та прийняв умови кредитного договору, з якими попередньо ознайомився 17.05.2019, підписав та уклав кредитний договір , підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором ( код смс-повідомлення) і електронним підписом 17.05.2019 о 20:57:37 ( а.с. 18-20, 144-147).
Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він не укладав кредитним договорів з ТОВ «Споживчий центр» суперечать поданій позивачем електронній заяві про укладення кредитного договору. Ним також не надано доказів не отримання кредитних коштів в сумі 6000 грн. від відповідача та відсутності заборгованості за кредитом, процентам, оплати у передбачений договором строк 7680 грн.
20.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 29257, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № 17.05.2019-010000948 від 17.05.2019, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 01.06.2019 р. Заборгованість стягується за період з 01.06.2019 по 01.12.2021 і включає прострочений основний борг-6000 грн., прострочені проценти-1680 грн., пеню-3000 грн., оплату за вчинення виконавчого напису-550 грн., що становить загальну суму 11230 грн. ( а.с. 198).
Інформації про перелік документів, поданих нотаріусу відповідачем, як кредитором, для отримання виконавчого напису, суду не надано.
З відповіді на запит представника позивача від 05.07.2022 № 491 директор ТОВ «Споживчий Центр» О.Холод зазначив, що у ТОВ «Споживчий Центр» відсутній документ «Виписка по рахунку». Для вчинення виконавчого напису подані оригінали запитуваних документів, копії витребуваних документів ( які були подані приватному нотаріусу при вчиненні виконавчого напису) відсутні ( а.с. 21).
22.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. відкрито виконавче провадження №68529963 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. (а.с. 24-26).
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, — шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною — стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення — письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап- учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з пунктом 1.1. вказаної глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.
Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі — Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.
Неможливість вчинення виконавчого напису на кредитному договорі без його нотаріального посвідчення відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.
Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 20.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
З копії заяви про надання коштів відповідно до умов кредитного договору, що міститься в матеріалах справи та який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису вбачається, що договір укладено в електронній формі, не посвідчений нотаріально, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 , від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 , від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 , від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 , від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19 , від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 , від 21 грудня 2022 року у справі № 461/10686/20, від 18 січня 2023 року у справі № 274/2478/18.
Суд позбавлений можливості встановити, чи були надані нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру,як зазначено у виконавчому написі.
Про спірність заборгованості свідчить нарахування відповідачем пені 3000 грн. поза межами строку кредитування, а також відсутністьвиписку з особового рахунку, первинних бухгалтерських документів щодо перерахування кредиту на картку та його погашення. Інформації про надання відповідачем розрахунку боргу при вчиненні виконавчого напису, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що є достатньою та самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
За положеннями статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення — при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки — підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать , зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 та від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано договір від 10.06.2022 р., додаткову угоду про погодження договірної ціни, квитанція до прибуткового ордера, розрахунок суми витрат,акт приймання-передачі робіт ( а.с. 63-67,123, 126).
Разом з тим, фіксований розмір гонорару , виходячи з додаткової угоди, означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу — конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем суд виходить з принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та обсягом виконаної роботи, значення справи та вважає оплачений гонорар за надання правничої допомоги співмірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача.
За правилами ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович- задовольнити.
Визнати вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною виконавчий напис від 20 грудня 2021 р. за реєстровим № 29257, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» невиплачені грошові кошти на підставі кредитного договору № 17.05.2019-010000948 від 17.05.2019 р., за період з 01.06.2019 р. по 01.12.2021 р., а саме суму простроченої заборгованості за сумою кредиту-6000 грн., прострочені проценти-1680 грн., пеню-3000 грн., а також плату за вчинення виконавчого напису-550 грн., а всього 11230 ( одинадцять тисяч двісті тридцять) грн., таким що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу -6000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони: позивач— ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А);
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( АДРЕСА_2 );
-приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович ( м.Харків, пров. Інженерний, 9).
Повне судове рішення складено 19.04.2023.
СУДДЯ –