Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 641/344/22
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
| 17.05.2023 року | м. Полтава |
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді — Парахіної Є.В.,
при секретарі — Сіомашко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом адвоката ПАНАСЕНКА Павла Петровича в інтересах ТАРАБАРЕНКА Сергія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи — приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСТАПЕНКО Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області АМЕЛЬЧЕНКО Віталій Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, —
В С Т А Н О В И В :
У січні 2022 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла заява адвоката Панасенка П.П. в інтересах Тарабаренка Сергія Павловича до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 01.03.2013 року між Тарабаренком С.П. та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір № 004-20722-010313. 05.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 17310 про стягнення з Тарабаренка Сергія Павловича на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості 40500 грн. 11 коп. за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, право вимоги за яким відступлено на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору № 2254/К від 04.06.2020 року. 17.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченком В.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65442164 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. 18.05.2021 року в рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника.
Виконавчий напис № 17310, виданий 05.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., є таким, що не підлягає виконанню оскільки вчинений з порушенням вимог законодавства України, а саме Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. № 1172. Нотаріусом вчинено виконавчий напис за обставин пропушення строків позовної давності, на документах, за якими у кредитора з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Згідно п. 1.2 кредитного договору № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, кредит надається на строк 42 місяці з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше 31.08.2016 року. Нотаріусом вчинено виконавчий напис за відсутності документів, перелік яких передбачений постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса». Заборгованість, вказана у виконавчому написі, не є безспірною. Згідно з виконавчим написом № 17310 від 04.05.2021 року стягнення заборгованості проводиться за період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року, сума заборгованості складає 40500,11 грн., з яких: 15851 грн. 06 коп. — заборгованість за тілом кредиту; 7149 грн. 05 коп. — заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 17450 грн. 00 коп. — заборгованість по комісіям; 50 грн. 00 коп. — плата за вчинення виконавчого напису. Заборгованість не є безспірною у зв’язку зі спливом строків позовної давності. Перебіг позовної давності розпочався 31.08.2016 року та закінчився 31.08.2019 року. Натомість, виконавчий напис № 17310 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено 05 квітня 2021 року поза межами строку позовної давності.
Просить визнати виконавчий напис № 17310 від 05.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з Тарабаренка Сергія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в сумі 40500 грн. 11 коп. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь Тарабаренка Сергія Павловича витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 6000 грн.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Справа перебувала в провадженні судді Комінтернівського районного суду м. Харкова, призначалася до розгляду, проте по суті не розглянута.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Строк воєнного стану продовжувався згідно з Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, України № 757/2022 від 07.11.2022 року та востаннє Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2022 року справу передано на розгляд судді Парахіній Є.В.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 19.09.2022 року прийнято справу до свого провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 21.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Учасники справи в судове засідання не з’явились, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Позивач Тарабаренко С.П. про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача адвокат Панасенко П.П. звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі та участі позивача. Представник відповідача та треті особи про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відзив на позовну заяву не подав.
20.01.2023 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Чечельницької А.О. надійшло пояснення, де вказує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки витрати на професійну правничу допомогу на суму 6000 грн. 00 коп. є неспівмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, більш того позивачем не надано платіжне доручення, яке б свідчило, що позивачем сплачено адвокату кошти в сумі 6000 грн., а отже суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп. Просить відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача на користь Тарабаренка С.П. судових витрат у розмірі 6000 грн.
Треті особи пояснення щодо позову не подали.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17310, про звернення стягнення з Тарабаренка Сергія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на підставі Договору № 2254/К від 04.06.2020 року про відступлення прав вимоги відступлено право вимоги за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Тарабаренком С.П., заборгованості за кредитним договором за період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року включно у розмірі: 15851 грн. 06 коп. — заборгованість за тілом кредиту; 7149 грн. 05 коп. – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 17450 грн. 00 коп. – заборгованість за комісіями, 50 грн. 00 коп. — плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 40500 грн. 11 коп.
Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченка В.П. від 17.05.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 65442164 з примусового виконання виконавчого напису № 17310, виданого 05.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з Тарабаренка Сергія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості у загальному розмірі 40500 грн. 11 коп.
Також, постановою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченком В.П. від 18.05.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крмі коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Тарабаренку Сергію Павловичу у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафі 44819 грн. 12 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача у позовній заяві посилається на те, що виконавчий напис вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусом.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року . Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як передбачено в п. п. 3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 2-2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31 січня 1992 року, при вирішенні справ, пов’язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року N 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності — не минув цей строк. При цьому, необхідно враховувати, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, — шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перевірці підлягає не лише додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі перевірці підлягають також і доводи боржника в повному обсязі, установлення та зазначення чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду № 6-887цс-17 від 05.07.2017 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
В п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, визначено, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис № 17310 від 05.04.2021 року вчинено щодо стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Тарабаренком С.П. При цьому, вказаний договір не є такими, що посвідчений нотаріально.
Таким чином, вчиняючи 05 квітня 2021 року виконавчий напис, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23, оскільки не доведено, що вона вчинила виконавчий напис про стягнення заборгованості, яка утворилась за кредитним договором, який є нотаріально посвідченим.
Подібний висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Згідно з умовами Кредитного договору № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Тарабаренком Сергієм Павловичем, (п. 1.1, 2.3, 2,9) Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на власні потреби Позичальника, не пов’язані з підприємницькою діяльністю, у сумі 20000 грн. 00 коп. на оплату Кредиту плати (комісії) за надання Кредиту відповідно до умов цього Договору у розмірі 0,00 грн., що складають повну суму кредиту 20000 грн. 00 коп., на строк 42 місяці, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше 31 серпня 2016 року на умовах, визначених даним Договором. Процентна ставка за Кредитом є фіксованою. За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти, виходячи зі ставки 9,99 % річних. За надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитору комісію, розмір якої визначено у п. 1.1.2 цього Договору, що складає 0,00 % від частини суми Кредиту зазначеної в п.1.1.1 цього Договору, що надається на власні потреби Позичальника.
Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстави стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з Тарабаренка С.П. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 05.04.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 17310, до обсягу якої включено заборгованість по комісії та яка нарахована за період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року, має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.
Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, — вже не чинні.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, ці обставини встановлюються відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат«). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
У ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат« передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, — шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною — стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат« у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Матеріали справи не містять відомостей про направлення відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на адресу позивача як боржника повідомлення про заборгованість за кредитним договором та, відповідно, даних про отримання позивачем відповідного повідомлення.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення — письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
— перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
— другий етап — учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
04 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір про відступлення прав вимоги № 2254/К.
Згідно п. 22803 витягу з додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 2254/К від 04.06.2020 року, підписаного представниками сторін договору ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 004-20722-010313, укладеним з Тарабаренком С.П.
Як вбачається з виписки з рахунку Тарабаренка Сергія Павловича із зазначенням суми заборгованості, строку за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, сформованої ТОВ «ФК «ЄАПБ», за період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року залишок заборгованості складає 40450 грн. 11 коп., з яких: 15851 грн. 06 коп. — заборгованість за тілом кредиту; 7149 грн. 05 коп. — заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 17450 грн. 00 коп. — заборгованість по комісіям. Станом на 31.03.2021 року заборгованість не погашена, залишок заборгованості складає 40450 грн. 11 коп.
Як вбачається з листа ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» адресованого адвокату Панасенку П.П. за вих. № ФК/129 від 28.01.2022 року, 04.06.2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір № 2254/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого AT «ДЕЛЬТА БАНК» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні Банку, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуває права вимоги Банку до позичальників-фізичних осіб, зазначених у Додатку до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов’язки Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов’язки Боржників за кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку до цього Договору. Згідно Додатку № 1 до Договору № 2254/К від 04.06.2020 року про відступлення права вимоги за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Тарабаренка С.П. за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, укладеним з AT «ДЕЛЬТА БАНК» в загальному розмірі 40450 грн. 11 коп. Заборгованість нарахована первісним кредитором AT «ДЕЛЬТА БАНК» станом на момент відступлення права вимоги. Інформація щодо списання, нарахування та руху коштів не передавалась до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від первісного кредитора, оскільки відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги № 2254/К від 04.06.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло виключно право грошової вимоги заборгованості. Таким чином, для отримання виписки по рахунку за період з 01.03.2013 року по 04.06.2020 року необхідно звернутись безпосередньо до первісного кредитора. З моменту відступлення права вимоги заборгованості до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме з 04.06.2020 року по 27.01.2022 року на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Тарабаренко С.П. за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань. Відповідно до п. 3 Договору відступлення права вимоги Банк здійснює повідомлення Боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті AT «Дельта Банк». Для вчинення виконавчого напису до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича було надано документи, що підтверджують безспірність заборгованості, передбачені Кабінетом Міністрів України. Оригінали вказаних документів знаходяться в матеріалах нотаріальної справи в приватного нотаріуса Остапенка Є.М.
В ході судового розгляду відповідачем відзив на позов не подано, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності позовних вимог, не надано детального помісячного розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, яка була предметом стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису, доказів продовження дії вказаного кредитного договору в період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року, існування заборгованості з тіла кредиту у розмірі, зазначеному у виконавчому написі, й правомірного нарахування відповідачем відсотків за користування кредитними коштами та комісії, які є предметом виконавчого напису, що оскаржується у вказаному провадженні, з зазначенням порядку та періоду нарахування відповідних сум, направлення повідомлення — письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а також доказів надання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. усіх документів, передбачених чинним законодавством для видачі виконавчого напису, в тому числі таких документів, що об’єктивно підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об’єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Враховуючи встановлені по справі обставини, аналізуючи наявні у справі докази та вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову — на відповідача; 2) у разі відмови в позові — на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Тарабаренка С.П. у повному обсязі, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в сумі 992 грн. 40 коп.
У позовній заяві позивач ставить також питання про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача Тарабаренка С.П. здійснював адвокат Панасенко П.П., яким на підтвердження повноважень представника надано суду ордер серії АХ № 1087120, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4787/10 від 22.02.2012 року, Договір про надання правової допомоги б/н від 05.01.2021 року, укладений між адвокатом Панасенком Павло Петровичем та Тарабаренком Сергієм Павловичем.
Як встановлено в ч. 4 ст. 58 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Таким чином, повноваження адвоката Панасенка П.П. як представника позивача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.
Наявні у справі документи безперечно свідчать про те, що адвокат Панасенко П.П. надавав правову допомогу позивачу Тарабаренку С.П. на підставі укладеного з ним Договору про надання правової допомоги б/н від 05.01.2021 року.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом п.п. 1.1, 1.2, 3.1 Договору про надання правової допомоги б/н від 05.01.2021 року адвокат зобов’язується надати Клієнту правову допомогу в ході розгляду в суді цивільної справи за позовом Тарабаренка С.П. до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та за дорученням Клієнта усюди здійснювати його представництво. Клієнт зобов’язується оплатити Адвокату надання правової допомоги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Адвокат за цим договором діє без обмежень повноважень і надає Клієнту таку правову допомогу: надання консультацій та роз’яснень правових питань; вивчення матеріалів справи; допомога в збиранні та підготовці доказів; вивчення аналізу чинного законодавства і судової практики; підготовка позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив; складання запитів, заяв, клопотань та інших процесуальних документів; здійснення представництва інтересів Клієнта під час розгляду справи в суді. За надання правової допомоги Клієнт протягом терміну і на умовах, визначених Додатковою Угодою до цього Договору, сплачує Адвокату гонорар, розмір якого попередньо узгоджується сторонами в Додатковій Угоді – додаток до даного Договору, яка є невід’ємною частиною даного Договору.
Відповідно до Додаткової угоди погодження договірної ціни – додатку до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 року, укладеної 05.01.2022 року між адвокатом Панасенком П.П. та Тарабаренком С.П., за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у сумі 6000 грн. у такі строки: 3000 грн. — 05.01.2022 року, 3000 грн. — до 20.02.2022 року.
Згідно розрахунку суми витрат, пов’язаних з правовою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 05.01.2022 року Тарабаренко Сергію Павловичу станом на 26.10.2022 року, надана правова допомога: вивчення матеріалів виконавчого провадження № 65442164 – 1 год. – 500 грн.; підготовка адвокатського запиту до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – 1 год. – 500 грн., підготовка адвокатського запиту до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. – 1 год. – 500 грн., підготовка позовної заяви – 7 год. – 3500 грн., підготовка клопотання про витребування доказів — 1 год. 500 грн., підготовка клопотання про долучення доказів – 1 год. – 500 грн., всього 6000 грн.
Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 05.01.2022 року Тарабаренко С.П. сплатив адвокату Панасенку П.П. 3000 грн. 00 коп. згідно Договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 року. Відповідно до прибуткового касового ордеру № 12 від 20.02.2022 року Тарабаренко С.П. сплатив адвокату Панасенку П.П. 3000 грн. 00 коп. згідно Договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 року.
За змістом ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 6 ст. 136 ЦПК України визначено, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» заперечуючи проти стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу, зазначила, що такі витрати на суму 6000 грн. 00 коп. є неспівмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності та розумності їх розміру, більш того позивачем не надано платіжне доручення, яке б свідчило, що ним сплачено адвокату кошти в сумі 6000 грн., а отже суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп.
Разом з тим, твердження представника відповідача щодо відсутності в справі документів, що підтверджують сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., є безпідставними та спростовуються наявними у справі документами, аналіз яких наведений судом.
Оцінюючи доводи представника відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, суд враховує, що документи, надані суду позивачем, об’єктивно підтверджують факт надання йому правової допомоги у даній справі адвокатом Панасенком П.П. на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 05.01.2022 року. Розмір гонорару визначений сторонами у Додатковій угоді погодження договірної ціни – додатку до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 року у сумі 6000 грн., яка фактично сплачена позивачем. Обсяг виконаних адвокатом робіт, визначений у розрахунку суми витрат, пов’язаних з правовою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 05.01.2022 року Тарабаренко Сергію Павловичу станом на 26.10.2022 року, підтверджуються наявними у справі документами, є обґрунтованим з урахуванням конкретних обставин справи та предмету спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрат на правову допомогу, понесених Тарабаренком С.П., в повному обсязі в сумі 6000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 275-279 ЦПК України, суд —
В И Р І Ш И В :
Позов адвоката ПАНАСЕНКА Павла Петровича (місцезнаходження – м. Харків, пр-кт Героїв Харкова, 96-а, кв. 1) в інтересах ТАРАБАРЕНКА Сергія Павловича (місце проживання – м. Харків, пр-кт Гагаріна, 173-а, кв. 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження – м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ — 35625014), треті особи — приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСТАПЕНКО Євген Михайлович (місцезнаходження – м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), приватний виконавець виконавчого округу Харківської області АМЕЛЬЧЕНКО Віталій Петрович (місцезнаходження – м. Харків, м-н Захисників України, 7/8, 1-й поверх), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 05.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 17310, про звернення стягнення з Тарабаренка Сергія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості, що виникала за Кредитним договором № 004-20722-010313 від 01.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Тарабаренком Сергієм Павловичем, за період з 04.06.2020 року по 31.03.2021 року включно, що складається з: 15851 грн. 06 коп. — заборгованість за тілом кредиту; 7149 грн. 05 коп. — заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 17450 грн. 00 коп. — заборгованість по комісіям; 50 грн. 00 коп. — плата за вчинення виконавчого напису, а всього 40500 грн. 11 коп., — таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь Тарабаренка Сергія Павловича судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн., а всього 6992 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 18.05.2023 року.
| Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави |
Є. В. Парахіна |