Справа № 641/9461/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Ткач О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування № 002/11694074-CK_SB від 20.09.2021 року в розмірі 72 787,29 грн., яка складається з: заборгованості за по тілу кредиту у розмірі 50 000 грн., заборгованості по процентам у розмірі 22 787,29 грн., а також стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.09.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 підписано заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування. ОСОБА_1 з 20.09.2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/11694074-CK_SB.
Умовами кредитного договору визначено, ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами АТ «ТАСКОМБАНК», Позичальник просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім`я та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.
Згідно умовами Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.
Таким чином, позичальнику було встановлено кредитний ліміт в сумі 50000 гривень строком користування до 19.09.2024 з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 37 %.
Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 72 787,29 грн., а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 05.12.2025 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з`явилася, в позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, та не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимоги просив відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 19.09.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якої відповідач просив відкрити йому поточний рахунок у гривні, аперації за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на споживчі цілі на суму 3000 грн., із строком користування 12 місяців шляхом кредитування поточного рахунку або на суму, вказану в Мобільному додатку в подальшому при встановленні кредитного ліміту в період дії поточного рахунку.
Просив відкрити поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, для здійснення розрахунків без фізичного носія (Віртуальну картку) у гривні, доларах США, та Євро. Також прросив відкрити вкладний рахунок на вимогу «zanachka» на умовах договору, що розміщений на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» за адресою http/tascombank.ua/ і беззастережно приєднуєьься до умов договору. Поточний рахунок операції, за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1 . Рахунок вкладу на вимогу UA453395002620001073638000002.
Щодо укладання кредитного договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
На підтвердження позовних вимог представником позивача до матеріалів справи надано: — копію заяви-договору на укладення договору про комплексне банківське обслуговування відповідача від 19.09.2021; довідку про відкриття банківського рахунку та видачу платіжної картки; розрахунок заборгованості.
З наданих суду матеріал справи судом встановлено, що відповідач, підписавши 19.09.2021заяву заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, висловив згоду на отримання від АТ «Таскомбанк» банківських послуг, а саме, просив надати йому електронні довірчі послуги, що включають створення удосконаленого електронного підпису, відкрити поточний рахунок та видати платіжну картку, надати інші послуги банківські та фінансові послуги в межах проeкту Izibank.
Інформації, що входить в «інші банківські та фінансові послуги», вказана заява не містить.
Крім того, суд враховує, що дана заява від 19.09.2021 містить інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію та номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону. В заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які надані ним до анкети.
В результаті поданої ОСОБА_1 заяви, згідно довідки директора Департаменту супроводження банківських операцій АТ «Таскомбанк» ОСОБА_2 , відповідачу 20.09.2021 відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , видано платіжну карту № НОМЕР_2 .
При цьому, вказана заява від 19.09.2021 не містила вимоги відповідача про надання йому кредиту, його розміру, строку кредитування, обов`язку сплати процентів та їх розмір, а також погодження сторонами інших умов, які є істотними при укладанні кредитного договору.
Також суд зазначає, що позивачем до суду не надано копію кредитного договору № 002/11694074-CK_SB від 20.09.2021 року, на який у позові посилається позивач, а також не надано даних щодо ознайомлення відповідача з пропозицією АТ «Таскомбанк» про укладення вказаного кредитного договору та його ознайомлення з Тарифами банку.
Окрім того, типова форма публічної пропоції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що долучена до позовної заяви, надана до суду в неповному обсязі. Та до суду не надано доказів ознайомлення відповідача з зазначеним документом.
Таким чином, суд зазначає. що вказані документи лише підтверджують факт відкриття АТ «Таскомбанк» поточного рахунку ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 19.09.2021, однак, не підтверджують факту укладання між сторонами саме кредитного договору, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язавсь їх повернути в порядку, визначеному кредитним договором, та сплатити проценти.
Щодо надання кредитних коштів, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позовна заява та додатки до неї не містять інформації про розмір кредиту, наданий відповідачу, та спосіб його надання.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому, згідно пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
Наданий представником позивача розрахунок боргу складений представником банку в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт надання відповідачу кредиту, ні користування відповідачем кредитними коштами, ні факт наявності заборгованості.
Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, є внутрішнім документом банку, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом порушення відповідачем своїх зобов`язань та існування боргу.
При цьому, виписки з рахунку відповідача, меморіального ордеру (платіжної інструкції) про перерахування відповідачу кредитних коштів, згідно умов кредитного договору, представником позивача до матеріалів справи не надано, клопотань про їх витребування, згідно вимог ст. 84 ЦПК України, представником не заявлялось, а також ним не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Будь-яких інших доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів або встановлення кредитного ліміту, використання відповідачем вказаних коштів, до матеріалів справи позивачем надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 72 787,29 грн. є не обґрунтованими належними доказами та задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір та інші судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи — в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 16.02.2026 року.
Суддя М.Ю.Онупко