ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 643/1872/15-ц
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,
за участю секретаря Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року у складі судді Черняєвої Т. М.
у цивільнійсправі запозовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,
в с т а н о в и в:
У лютому 2015 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № SAMDN40000012240580 від 14.03.2007 та наявністьзаборгованості,яка виникластаном на14.01.2015у сумі83256,88грн іскладається із:заборгованості закредитом -15530,27грн,заборгованості запроцентами закористування кредитом-10814,60грн,заборгованості покомісії закористування кредитом-10034,97грн,пені занесвоєчасність виконаннязобов`язань задоговором -46877,04грн,просив простягнення з ОСОБА_1 вказаної сумизаборгованості зпокладенням навідповідача понесенихпо справісудових витрат.
Позов мотивовано тим, що 14.03.2007 між сторонами укладено кредитний договір № SAMDN40000012240580, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 51 019,48 грн на строк до 13.03.2014, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому кредитним договором.
Проте, своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 72 481,48 грн та судові витрати у сумі 724,81 грн (а. с. 137139, т. 1).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року задоволено заяву адвоката Панасенка П. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2016 року скасовано та призначено справу до розгляду (а. с. 237-240, т. 1)
06 серпня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 — адвокат Панасенко П. П. подав до суду зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просив суд визнати недійсним Договір №SAMDN40000012240580 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки «Авторозстрочка», укладений 14.03.2007 від імені ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПриватБанк», визнати недійною Додаткову угоду № 2 до Договору №SAMDN40000012240580 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки «Авторозстрочка», укладений 14.03.2007 від імені ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 27-31, т. 2).
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 спірні Договір та Додаткову угоду не підписувала, в м. Дніпро для підписання Договору не їздила, Договір був оформлений на її ім`я родичем. Коли ОСОБА_1 дізналася про укладення договору на її ім`я, вона звернулася з вимогою до чоловіка терміново погасити кредит, проте цього зроблено не було, після чого ОСОБА_1 повернула Банку заставний автомобіль та видала довіреність на його реалізацію. Після реалізації Банком автомобіля частину заборгованості було погашено, проте працівники Банку запевнили її про повне погашення заборгованості за рахунок коштів від реалізації автомобіля. І лише після того, як із заробітної плати ОСОБА_1 почали відраховуватися кошти, вона звернулася до бухгалтерії за місцем роботи, де їй повідомили, що відрахування здійснюються за виконавчим провадженням.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2019 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднано в одне провадження та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а. с. 56-58, т. 2).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 січня 2020 року заяву адвоката Панасенка П. П. про поворот виконання рішення суду від 02 червня 2016 року залишено без розгляду (а. с. 94-95, т. 2).
Ухвалою цього суду від 06 жовтня 2020 року витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінал договору №SAMDN40000012240580 від 14.03.2007 про відкриття карткового рахунку на обслуговування платіжної картки «Авторозстрочка», а ухвалою від 20 вересня 2021 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 — адвоката Панасенка П. П. та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а. с. 131-132, 165-167 т. 2).
Під час проведення експертизи провадження у справі відновлювалось для надання додаткових доказів та зупинялось до завершення експертизи (а. с. 169, 172-73, 179-180, т. 2).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2022 року поновлено провадження у справі у зв`язку із закінченням проведення експертизи.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність справ Московського районного суду м. Харкова, які передано на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року у задоволенні позовнихвимог АТКБ «ПриватБанк»та зустрічнихвимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні первісного позову, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції керувався лише висновком почеркознавчої експертизи, не взявши до уваги інші докази по справі.
Так, з виписки по кредитному договору вбачається, що у період з вересня 2008 року по травень 2019 року відповідач ОСОБА_1 здійснювала платежі на виконання кредитного договору, тобто дана виписка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, всі операції за кредитною карткою, в тому числі і з погашення заборгованості, що свідчить про визнання позичальником свого боргу за кредитним договором.
Вказує, що висновок експерта не є обов`язковим, оскільки під час проведення експертизи було допущено недотримання науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МУЮ 08.01.1998 № 53/5, а саме: для проведення експертизи експерту не були надані умовно-вільні зразки почерку, а надані вільні зразки не відповідають об`єкту дослідження за формою та цільовим призначенням.
Таким чином вважає, що висновок експертизи не є достатнім доказом, тому що не дозволяє зробити достовірний висновок про факт, що доказується, вірогідність доказу сумнівна. Недостатні докази не можуть бути покладені в основу судового рішення доти, доки цей їх недолік не буде усунутий шляхом збирання додаткових доказів, а додаткові належні та допустимі докази у справі відсутні.
Зазначає, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи Банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору протягом 2009-2019 років, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів.
Оскільки кредитний договір, укладений між сторонами, є дійсним, тому він підлягає виконанню.
На думку апелянта, суд звузив права позивача на судовий захист, оскільки виключив своєчасне вирішення спору та відстрочив час виконання відповідачем зобов`язання за Договором з урахуванням апеляційної тяжби позивача на оскарження незаконного рішення та понесення додаткових витрат у вигляді судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 — адвокат Панасенко П. П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що згідно договору № SAMDN40000012240580 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки «Авторозстрочка» та Додаткової угоди № 2 до цього Договору від 14 березня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 51 019,48 грн на строк до 13.03.2014 включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на наступні цілі: 45240 грн на придбання автомобіля Деу Нексія седан-В, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок автосалону; одноразову винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 3919,20 грн; оплату у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у розмірі 34 грн, а також на оплату страхових платежів на строк до 12.03.2008 у розмірі 2126,28 грн з наступним щорічним збільшенням кредитного ліміту на суму оплати чергових страхових платежів. Процентна ставка по кредитному ліміту становить 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості по кредитному ліміту з розрахунку 360 днів у рік, а також щомісячно у розмірі 0,5% від суми виданого кредитного ліміту, комісії за резервування коштів та винагороди за надання додаткового моніторингу. Погашення заборгованості по кредиту здійснюється з 1 по 20 число кожного місяця шляхом внесення на картковий рахунок грошових коштів у сумі 1096,91 грн щомісячно, що складається із заборгованості по кредитному ліміту, процентам, винагороди та комісії.
Згідно висновку експерта № 28528 від 07.02.2022 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за цивільною справою № 643/1872/15-ц, підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі № SAMDN40000012240580 (об открытии картсчета и обслуживании платежной карты «АвтоРассрочка» — російською мовою) від 14.03.2007, розташовані: на першому та другому аркушах документа, внизу під текстом; на третьому аркуші документа, у розділі ІІ. «Реквизиты сторон» (рос.мовою), в графі Клиент, в рядках: Подпись, С правилами пользования платежной картой ознакомлен (рос.мовою); в Дополнительном соглашении № 2 к Договору № SAMDN40000012240580 «об отрытии картсчета и обслуживании платежной карты « ІНФОРМАЦІЯ_1 » от 14.03.2007» (рос. мовою) від 14.03.2007 (т. 2 а. с.147-152): на першому, другому, третьому, четвертому, п`ятому аркушах документа, внизу під текстом, на шостому аркуші документа, у розділі «Реквизиты сторон», в графі Клієнт, у рядку Подпись, — виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 186-209, т. 2).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вказаний договір, який не містить підпису позичальника ОСОБА_1 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини, а відтак, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають до задоволення.
З такими висновками, яких суд дійшов відповідно до встановлених фактичних обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, погоджується і судова колегія апеляційного суду та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зокрема, зобов`язання вникають з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статі 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Оскільки спірний кредитний договір не відповідає вимогам закону щодо письмової форми правочину, оскільки не містить підпису позичальника, отже, є неукладеним, за фактом неукладеності договору у сторін не виникло жодних цивільних прав та обов`язків, тому вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 на підставі статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України заборгованості за кредитним договором, який є неукладеним, не підлягають задоволенню.
Разом із цим, загальні положення про повернення майна у зв?язку з його набуттям, збереженням без достатньої правової підстави визначені статтями 1212, 1213 ЦК України. Проте, з цих підстав позов Банком не заявлявся.
Відповідно до вимог статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заперечуючи проти висновку експерта № 28528 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 07.02.2022, представник АТ КБ «ПриватБанк» належних та допустимих доказів на спростовування такого висновку суду не надав, клопотань про призначення у справі повторної судової експертизи з метою з`ясування питання чи виконано підпис у спірному договорі ОСОБА_1 чи іншою особою, не заявляв.
Згідно частини другої статті 78, статей 102, 103 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, для яких необхідні знання у сфері іншій, ніж право, та без встановлення яких встановити відповідні обставини неможливо, на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду надається висновок експерта.
Висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта, який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, підготовлений для подання до суду, є належним та допустимим доказом, який оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги щодо недотримання при проведенні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції 08.01.1998 № 53/5, є безпідставними, оскільки достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації, виходячи з критерію надання такої кількості обсягу порівняльного матеріалу, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця (пункт 1.13 глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій у редакції наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019).
За клопотанням експерта від 03.11.2021 судом надано оригінали вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 , яких визнано експертом достатньо для проведення експертизи та надання висновку, що апелянтом по справі не спростовано.
Посилання апелянта на виконання договору позичальником та відповідно визнання боргу відповідачем є безпідставними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що платежі у часткове погашення заборгованості здійснювались саме ОСОБА_2 , а виконання договору за рахунок реалізації заставного автомобіля та в порядку примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні не можна визнати вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею боргу.
Правові висновки, на які посилається в апеляційній скарзі представник позивача ґрунтуються на інших фактичних обставинах, які не є подібними спірним правовідносинам, та застосуванню у цій справі не підлягають.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги представника АТ «КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, як законного та обґрунтованого.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» — залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року — залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна