Справа № 644/5476/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року                                                        м. Харків.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді — Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань — Теліцина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа — Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, —

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Лебединська І.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 6844 від 24.07.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 28 174,97 грн. Крім того, представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. та судовий збір у розмірі 908 грн. за подання позову та 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 24.07.2019 року вчинено виконавчий напис № 6844, про стягнення з позивача 28 174,97 грн. на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк».

На думку позивача, даний виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки нотаріус не перевірив безспірності заборгованості, заборгованість банком була розрахована не вірно та стягнута за виконавчим написом в більшому розмірі. Крім того, позивач посилається на пропуск банком строку позовної давності, у зв`язку із чим виконавчий напис вчинено на документах, за якими у кредитора з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Також, оскаржуваний виконавчий напис було вчинено 24.07.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, який визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів — в тому числі за кредитними договорами.

14.06.2021 року представником позивача — адвокатом Лебединською І.С. було подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом нотаріуса № 6844 від 24.07.2019 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» 28 174,97 грн., по виконавчому провадженню № 65616395, яке перебуває в провадженні Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), до набрання законної сили рішенням суду по суті позовних вимог..

Ухвалою суду від 23.06.2021 року прийнято позовну заяву та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

23.11.2021 року 27.07.2021 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що з позовними вимогами не погоджується, вважає позов безпідставним та необгрунтованим, натомість виконавчий напис, вчинений 24.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. №6844 таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню, виходячи з наступного: 24.11.2017 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z75.198.74261, згідно пункту 1.1. якого Банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 18000,00 грн.Оскільки ОСОБА_1 , як позичальник згідно умов Кредитного договору, власних зобов`язань не виконував, станом на 11.06.2019 р. в нього утворилась заборгованість за таким договором у розмірі 26274,97 грн. На виконання вимог переліку документів, АТ «Ідея Банк» надав нотаріусу всі необхідні документи для вчинення приватним нотаріусом 24.07.2019 року виконавчого напису №6844. Отже, надані банком документи підтверджують безспірність заборгованості позивача. Крім того, представник відповідача вказав, що 13.06.2019 року АТ «Ідея Банк» надіслав позивачу вимогу від 11.06.2019 року про усунення порушення кредитних зобов`язань, за допомогою якої позивач був повідомлений про те, що в нього наявна кредитна заборгованість  згідно кредитного договору, вказано розмір боргу, попереджено також про можливість стягнення боргу шляхом  вчинення виконавчого напису нотаріуса  або іншим способом на власний вибір боржника  випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня направлення відповідної вимоги. Також, представник відповідача вважає , що строк позовної давності банком не був пропущений, оскільки останній платіж за кредитним договором здійснено ОСОБА_1  22.03.2019 року, а оскаржуваний позивачем виконавчий напис нотаріуса вчинений 24.07.2019 року. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, а заявлені витрати є неспівмірними із складністю справи. У зв`язку із викладеним, представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

16.12.2021 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів — в тому числі за кредитними договорами, то кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів. за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, 16.12.2021 року позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, а саме: копії квитанції про оплату витрат за договором про надання правової допомоги у сумі 6000 грн.; розрахунок суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу; копію акту приймання-передачі до договору про надання правової допомоги.

04.01.2022 року представником відповідача на адресу суду надіслано заперечення на клопотання від 16.12.2021 року про долучення доказів до матеріалів справи.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву в якій просили суд розгляд справи проводити у їх відсутність.

Представник відповідача Тураш С. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.11.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z75.198.74261.

24.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис за № 6844, за яким пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором, укладеним ним з ПАТ «Ідея Банк», на користь АТ «Ідея Банк». Сума заборгованості за кредитним договором становить 28 174,97 грн.

Вказаний виконавчий напис був пред`явлений стягувачем АТ «Ідея Банк» до примусового виконання державному виконавцю Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гордійчук В.С., якою 01.06.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65616395 та постанову про арешт коштів боржника, ВП №65616395 з виконання виконавчого напису №6844, виданого 24.07.2019 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 28 174,97 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій — Порядок).

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Відповідно до п. 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі Кредитного договору.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

За нормою пп. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі — Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,8788 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 8788 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено невідповідність спірного виконавчого напису вимогам ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», та у сукупності зібраних по справі доказів підтверджує викладені в позовній заяві обставини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача  ОСОБА_1  про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн., суд зауважує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1  витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до договору про надання адвокатом правової допомоги від 08.06.2021 року, згідно якого позивачем було укладено договір з адвокатом Лебединською І.С., та з якого вбачається, що за надання юридичних послуг розмір гонорару складає 6000 грн. Крім того, у строк, визначений ч.8 ст. 141 ЦПК України, позивачем надано копію квитанції про оплату витрат за договором про надання правової допомоги у сумі 6000 грн.; розрахунок суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу; копію акту приймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 13.12.2021 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., що відповідає співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Посилання представника відповідача на неналежне підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суд вважає безпідставними.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. за позовну вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. ст. 12 — 19141265 268280,354 ЦПК України, ст. ст. 54910491054 ЦК України,  суд —

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: вул. Валова, б. 11, м. Львів), третя особа — Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Гагаріна, 181, літ Ж-8, м.Харків) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. №6844 від 24.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ««Ідея Банк» 28 174,97 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн., сплачений позивачем за позовну вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь  ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий — суддя:                                        В. Г. Черняк