ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3053/25За позовом Приватного акціонерного товариства «Поліемос», смт. Покотилівка Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпус Консалт», м. Дніпро
про стягнення 425 524,59грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
С У Т Ь С П О Р У:
Приватне акціонерне товариство «Поліемос» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпус Консалт» заборгованості у розмірі 425 524,59грн, з яких:
— основний борг у розмірі 344 149,63грн;
— пеня у розмірі 55 127,48грн;
— 3 % річних у розмірі 5 584,43грн;
— втрати від інфляції у розмірі 20 663,05грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №20/10/1 від 20 жовтня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 6 382,87грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500,00грн.
Позовна заява Приватного акціонерного товариства «Поліемос» містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 справу №904/3053/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвалу суду від 11.06.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 11.06.2025 (о 17:42год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 130).
Пунктом 2,5 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 27.06.2025.
У встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 строк відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
17 червня 2025 року від відповідача до господарського суду надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.08.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпус Консалт» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи письмові докази.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, —
В С Т А Н О В И В:
20 жовтня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Поліемос» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпус Консалт» (покупець, відповідач) укладено договір №20/10/1 (а.с. 38-43).
За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти покупцю етикетку (упаковку), що іменується надалі готова продукція (або товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити готову продукцію у порядку та строки, визначені цим договором.
Готова продукція поставляється в асортименті і кількості, визначених у специфікаціях, та за ціною, визначеною у видаткових накладних на дату поставки, які мають бути погоджені та підписані обома сторонами. Специфікації вважаються невід`ємною частиною цього договору. Місце та строк поставки готової продукції можуть зазначатися у специфікації на поставку, у випадку, якщо вони не визначені у цьому договорі (п. 1.2 договору).
Постачальник на підставі поданої заявки покупця, складає специфікацію на поставку готової продукції, в якій вказує найменування готової продукції, асортимент, кількість, ціну і строки поставки. Специфікація підписується обома сторонами та є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 договору).
Ціна та умови оплати узгоджені сторонами у розділі 3 договору.
Так, загальна сума договору складається із підсумку вартості усіх поставок готової продукції по видатковим накладним та актам наданих послуг за увесь строк дії договору.
Ціна на готову продукцію (з урахуванням вартості доставки) і надані послуги відповідає звичайній ціні на час дії договору, та встановлюється постачальником (п. 3.2 договору).
Ціна та загальна вартість кожної партії готової продукції розраховується на дату замовлення та узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку та/або додатках до договору. Кінцева ціна готової продукції та вартість додрукарської підготовки вказана у видаткових накладних на поставку та актах наданих послуг,
У випадку коливання курсу Євро +/-3%, ціна на момент відвантаження буде перераховуватись за наступною формулою:
Ціна = ((Ц1 х 0,85) * (К2/К1)) + Ц1* 0,15, де
«Ц1» — ціна на продукцію, зафіксована в гривні на момент підписання цього договору;
«К2» — курс продажу Євро на момент підписання відповідної видаткової накладної (береться станом на 10 годину 00 хвилин на сайті http://minfin.com.ua/, міжбанк);
«К1» — фіксований курс Євро до національної валюти України, гривні — 26,6825 (міжбанк 15.01.2020).
Зміна цін, що визначені в порядку п.3.3 договору, зазначаються у видатковій накладній та не потребують додаткового погодження у вигляді додаткової угоди/специфікації до договору (п. 3.3 договору).
Покупець зобов`язується оплатити кожну партію готової продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури на умовах:
а) відстрочення платежу у розмірі 100% вартості партії готової продукції строком не більш ніж 21 (двадцять один) календарних днів з дати поставки готової продукції (п. 3.4 договору).
Покупець зобов`язується оплатити послуги з додрукарської підготовки шляхом безготівкового перерахування грошових коштів розрахунком на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури у порядку, визначеного пунктом 3.4 договору (п. 3.5 договору).
За умовами пункту 4.1 договору продукція поставляється партіями. На кожну поставлену партію готової продукції складається видаткова накладна, яка має бути підписана сторонами. У випадку не підписання покупцем видаткової накладної і не повернення її оригінального примірника постачальнику, зобов`язання з поставки готової продукції вважаються виконаними постачальником у повному обсязі, у строки та належним чином на підставі товарно-транспортної накладної, що посвідчує фактичне отримання покупцем готової продукції. У цьому випадку зобов`язання покупця з оплати поставленої партії готової продукції виникають на підставі товарно-транспортної накладної.
Поставка готової продукції здійснюється за рахунок постачальника на склад (місце поставки) покупця на умовах DDР Інкотермс 2010 за адресою, вказаною покупцем у замовленні. Умови поставки зазначаються і можуть бути змінені у специфікації на поставку готової продукції (п. 4.4 договору).
Згідно пункту 5.1 договору постачальник зобов`язаний передати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи на відвантажену готову продукцію: видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді після обов`язкової реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, паспорт якості. Гігієнічний висновок на матеріали надається покупцю за його вимогою.
Покупець зобов`язаний прийняти поставлену постачальником продукцію у порядку та на умовах, визначених цим договором, та протягом 3-х робочих днів повернути постачальнику належним чином підписані та засвідчені печаткою (за наявності печатки у покупця) оригінальні примірники: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреності на отримання ТМЦ особою, уповноваженою покупцем на приймання готової продукції у місці поставки і підписання накладних, специфікацій, а також інші документи, оригінали яких не були повернені постачальнику по відповідній партії готової продукції (п. 5.1.1 договору).
У зв`язку із технологічними особливостями виробництва готової продукції допускається відхилення у кількості поставленої продукції в межах +/- 5% від замовленої кількості. Покупець здійснює оплату фактично поставленої кількості готової продукції (п. 5.2.1 договору).
Датою здачі готової продукції постачальником перевізнику вважається дата відвантажувальної накладної (або ТТН) зі складів постачальника на території України (п. 5.3 договору).
Право власності на готову продукцію та ризик її знищення переходить до покупця у момент її прийняття покупцем, що підтверджується товарно-транспортною накладною. Покупець не має право посилатися на прийняття готової продукції не уповноваженою особою після фактичного її прийняття та реєстрації податкової накладної, у випадку поставки готової продукції в вказане покупцем місце (п. 5.4 договору).
Претензії по прихованим недолікам готової продукції, які не могли бути виявлені під час приймання продукції, пред`являються постачальнику протягом 30 календарних днів з дня прийняття покупцем готової продукції (п. 5.5.4 договору).
Претензії щодо явних недоліків, які можливо було встановити під час приймання покупцем готової продукції, не можуть бути пред`явлені постачальнику після прийняття готової продукції покупцем і підписання видаткової накладної (п. 5.5.4.1 договору).
У разі, якщо покупець не направляє повідомлення про неякісну продукцію (претензію по якості) в терміни, вказані в договорі, він втрачає право на претензії відносно поставленої продукції (п. 5.7 договору).
За пунктом 6.1 покупець зобов`язується, зокрема: погодити специфікації та дизайн-макети, передбачені цим договором; сплатити вартість послуг з додрукарської підготовки готової продукції в порядку, передбаченому цим договором; прийняти готову продукцію та оплатити вартість готової продукції, строки відповідно до п.3.4. цього договору та на умовах, визначених цим договором; здійснювати належним чином приймання готової продукції за кількістю, асортиментом, якістю; інші обов`язки, передбачені цим договором та діючим законодавством України.
Датою виконання грошових зобов`язань покупцем по оплаті готової продукції вважається дата надходження 100% грошових коштів за поставлені партії готової продукції на поточний рахунок постачальника (п. 6.1.1 договору).
Покупець зобов`язується викупити (оплатити) усі заявлені партії готової продукції до кінця строку дії договору, якщо інший строк не погоджений сторонами (п. 6.1.2 договору).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі порушення термінів постачання або оплати готової продукції винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за увесь період прострочення.
Сплата пені не звільняє сторони від зобов`язань по виконанню договору (п. 7.2 договору).
У випадку порушення покупцем строків оплати готової продукції, постачальник має право застосувати до нього оперативно-господарську санкцію у вигляді зупинення виконання заявок покупця, зупинення поставки замовленої покупцем готової продукції та/або притримання виготовленої продукції, до повної оплати поставки, що не вважається порушенням строків поставки (п. 7.3 договору).
В пункті 7.6 договору сторони погодили, що нарахування штрафних та оперативно-господарських санкцій здійснюється протягом усього строку прострочення оплати готової продукції. Позовна давність до вимог про оплату штрафних та оперативно- господарських санкцій, що виникли у зв`язку із простроченням оплати готової продукції, складає три роки.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами грошових зобов`язань (п. 10.1 договору).
Сторони погодили, що повідомлення та документи, що направляються на електронну адресу покупця, вказану у цьому договорі, вважаються направленими належним чином. У випадку зміни електронної адреси покупця та/або інших реквізитів, що мають значення для належного виконання договору постачальником, покупець зобов`язаний повідомити про такі зміни одразу, але не пізніше, ніж у строки, визначені для поставки готової продукції за цим договором (п. 10.4 договору).
Специфікація на поставку продукції та специфікації з переддрукарської підготовки, а також інші документи, передбачені цим договором, вважаються погодженими покупцем у випадку направлення на електронну адресу постачальника сканованого примірника такого документу з підписом та печаткою покупця (за наявності у покупця печатки) (п. 10.5 договору).
За пунктом 10.7 договору дія договору продовжується на кожний наступний рік, якщо не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії договору не надійшло письмових заяв щодо небажання продовжувати його дію на наступний обумовлений період. Якщо одна із сторін виявить бажання достроково припинити дію цього договору, вона зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до дати дострокового припинення дії договору. При цьому сторони зобов`язані до дати припинення дії договору виконати остаточні взаєморозрахунки.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
05 листопада 2024 року сторонами підписано Специфікацію №32 до договору поставки №20/10/1 від 20.10.2021 на поставку товару: етикетка самоклеюча «Свинина тушкована» ТМ Каструлька 525 г, код УКТ ЗЕД 3919, у кількості 100 тис. шт., за ціною 1 180,00грн (з ПДВ); етикетка самоклеюча «Яловичина тушкована» ТМ Каструлька 525 г, код УКТ ЗЕД 3919, у кількості 100 тис. шт., за ціною 1 180,00грн (з ПДВ), на загальну суму 235 999,20грн (з ПДВ) (а.с. 44).
Умови оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки (п. 3 Специфікації).
25 листопада 2024 року сторонами підписано Специфікацію №33 до договору поставки №20/10/1 від 20.10.2021 на поставку товару: етикетка самоклеюча «Свинина тушкована» ТМ Каструлька 525 г, код УКТ ЗЕД 3919, у кількості 100 тис. шт., за ціною 1 290,00грн (з ПДВ), на загальну суму 129 000,00грн (з ПДВ) (а.с. 45).
Умови оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки (п. 3 Специфікації).
19 грудня 2024 року сторонами підписано Специфікацію №3 до договору поставки №20/10/1 від 20.10.2021 на поставку товару: етикетка самоклеюча «Дніпро піклується», код УКТ ЗЕД 4821, у кількості 40 тис. шт., за ціною 550,00грн (з ПДВ), на загальну суму 21 999,84грн (з ПДВ) (а.с. 46).
Умови оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки (п. 3 Специфікації).
26 грудня 2024 року сторонами підписано Специфікацію №34 до договору поставки №20/10/1 від 20.10.2021 на поставку товару: етикетка самоклеюча «М`ясо курей у власному соку» ТМ Каструлька 525 г, код УКТ ЗЕД 3919, у кількості 20 тис. шт., за ціною 1 640,00грн (з ПДВ), на загальну суму 32 800,08грн (з ПДВ) (а.с. 47).
Умови оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки (п. 3 Специфікації).
На виконання умов договору №20/10/1 від 20.10.2021 та специфікацій до нього, ПАТ «Поліемос» поставило відповідачу замовлену продукцію на загальну суму 419 681,12грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (квитанціями про реєстрацію податкових накладних):
№3627 від 15.11.2024 на суму 28 319,90грн (ТТН №3627 від 15.11.2024, ПН №183 від 15.11.2024, квитанція від 28.11.2024) (а.с. 48, 49-50, 51-52, 53);
№3657 від 19.11.2024 на суму 148 679,50грн (ТТН №3657 від 19.11.2024, ПН №216 від 19.11.2024, квитанція від 09.12.2024) (а.с. 54, 55-56, 57-58, 59);
№3686 від 20.11.2024 на суму 58 881,80грн (ТТН №3686 від 20.11.2024, ПН №236 від 20.11.2024, квитанція від 10.12.2024) (а.с. 60, 61-62, 63-64, 65);
№3831 від 29.11.2024 на суму 129 000,00грн (ТТН №3831 від 29.11.2024, ПН №367 від 29.11.2024, квитанція від 12.12.2024) (а.с. 66, 67-68, 69-70, 71);
№76 від 10.01.2025 на суму 21 999,84грн (ТТН №69 від 10.01.2025, ПН №84 від 10.01.2025, квитанція від 28.01.2025) (а.с. 72, 73-74, 75-76, 77);
№84 від 10.01.2025 на суму 32 800,08грн (ТТН №84 від 10.01.2025, ПН №85 від 10.01.2025, квитанція від 28.01.2025) (а.с. 78, 79-80, 81-82, 83).
Видаткові накладні містять посилання на договір №20/10/1 від 20.10.2021, підписи сторін скріплені печатками підприємств.
Також сторонами складено та підписано акт №4186 від 20.12.2024 про надання послуг додрукарської підготовки, код 00-00001436, на загальну суму 4 190,00грн (ПН №293 від 20.12.2024, квитанція від16.01.2025) (а.с. 88, 89-90, 91).
Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
ТОВ «Олімпус Консалт» перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 100 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
№18581 від 12.05.2025 на суму 25 000,00грн;
№18701 від 16.05.2025 на суму 25 000,00грн;
№19085 від 26.05.2025 на суму 25 000,00грн;
№19238 від 02.06.2025 на суму 25 000,0грн (а.с. 84-87).
Позивач зазначає, що станом на 12.05.2025 залишок боргу, який утворився до 01.11.2024 становив 20 278,51грн та був погашений платіжною інструкцією від 12.05.2025 на суму 25 000,00грн. Залишком коштів 4 721,49грн за платіжною інструкцією від 12.05.2025 було погашено нову заборгованість за період з 01.11.2024 по 31.05.2025.
Станом, на 03.06.2025 загальна заборгованість з урахуванням часткового погашення суми боргу становить 344 149,63грн.
В матеріалах справи міститься лист ТОВ «Олімпус Консалт» на адресу ТОВ «Поліємос», в якому відповідач гарантував погашення заборгованості за поставлений товар на суму 75 000,00грн щотижневими платежами по 25 000,00грн до кінця травня. Залишок боргу у розмірі 369 149,63грн зобов`язався виплачувати по 150 000,00грн на місяць починаючи з 01.10.25: 150 000,00грн до кінця жовтня 2025 року; 150 000,00грн до кінця листопада 2025 року; 69 149,63грн до кінця грудня 2025 року та просив узгодити та підписати лист стосовно погашення заборгованості (а.с. 93).
Згідно листа ТОВ «Олімпус Консалт» на адресу ТОВ «Поліємос», відповідач гарантував погашення заборгованості за поставлений товар у розмірі 344 149,63грн щотижневими платежами по 25 000,00грн, починаючи з 17.06.2025: 25 000,00грн 17.06.2025; 25 000,00грн 24.06.2025; 25 000,00грн 01.07.2025; 25 000,00грн 08.07.2025; 25 000,00грн 15.07.2025; 25 000,00грн 22.07.2025; 25 000,00грн 29.07.2025; 25 000,00грн 05.08.2025; 25 000,00грн 12.08.2025; 25 000,00грн 19.08.2025; 25 000,00грн 26.08.2025; 25 000,00грн 02.09.2025; 25 000,00грн 09.09.2025; 25 000,00грн 16.09.2025. В листі зазначено, що відповідач готовий компенсувати витрати пов`язані з судочинством у розмірі 25 000,00грн. Просив узгодити та підписати графік погашення заборгованості (а.с. 140).
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 344 149,63грн, пені у розмірі 55 127,48грн, 3% річних у розмірі 5 584,43грн, втрат від інфляції у розмірі 20 663,05грн, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона — постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна — грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За пунктом 3.4 договору покупець зобов`язується оплатити кожну партію готової продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури на умовах: відстрочення платежу у розмірі 100% вартості партії готової продукції строком не більш ніж 21 (двадцять один) календарних днів з дати поставки готової продукції.
Умови оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки (п. 3 Специфікації).
Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 статті 254 ЦК України).
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (ст. 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
З огляду на положення спірного договору та специфікацій до нього відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару за видатковими накладними та актом:
№3627 від 15.11.2024 не пізніше 06 грудня 2024 року, прострочка виконання настає з 07.12.2024;
№3657 від 19.11.2024 не пізніше 10 грудня 2024 року, прострочка виконання настає з 11.12.2024;
№3686 від 20.11.2024 не пізніше 11 грудня 2024 року, прострочка виконання настає з 12.12.2024;
№3831 від 29.11.2024 не пізніше 20 грудня 2024 року, прострочка виконання настає з 21.12.2024;
№76 та №84 від 10.01.2025 не пізніше 31 січня 2025 року, прострочка виконання настає з 01.02.2025;
№4186 від 20.12.2024 не пізніше 10 січня 2025 року, прострочка виконання настає з 11.01.2025.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 344 149,63грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 344 149,63грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до частини другої ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
В пункті 7.1 договору визначено, що у разі порушення термінів постачання або оплати готової продукції винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за увесь період прострочення.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 55 127,48грн за загальний період з 07.12.2024 до 03.06.2025 (а.с. 18).
Господарським судом під час перевірки правильності нарахування позивачем пені помилок не виявлено. Отже, вимога про стягнення пені у розмірі 55 127,48грн заявлена правомірно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5 584,43грн за період з 07.12.2024 до 03.06.2025 та інфляційні втрати за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року у розмірі 20 663,05грн.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом помилок не виявлено.
Водночас, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає, зокрема:
на суму боргу 28 319,90грн * 105,7% (індекс інфляції за грудень 2024 року квітень 2025 року) = 29 934,13грн 28 319,90грн = 1 614,23грн;
на суму боргу 148 679,50грн * 105,7% (індекс інфляції за грудень 2024 року квітень 2025 року) = 157 154,23грн 148 679,50грн = 8 474,73грн;
на суму боргу 58 881,80грн * 105,7% (індекс інфляції за грудень 2024 року квітень 2025 року) = 62 238,06грн 58 881,80грн = 3 356,26грн;
на суму боргу 21 999,84грн * 103,0% (індекс інфляції за лютий — квітень 2025 року) = 22 659,84грн 21 999,84грн = 660,00грн;
на суму боргу 32 800,08грн * 103,0% (індекс інфляції за лютий — квітень 2025 року) = 33 784,08грн 32 800,08грн = 984,00грн.
В іншій частині розрахунок втрат від інфляції є арифметично вірним.
Вимога про стягнення втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 20 590,45грн (15 089,22грн + 5 501,23грн), в решті заявлених вимог (72,60грн) слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 344 149,63грн, пеня у розмірі 55127,48грн, 3% річних у розмірі 5 584,43грн, втрати від інфляції у розмірі 20 590,45грн, а всього 425451,99грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
— попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
— визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
— розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
28 травня 2025 року між Приватним акціонерним товариством «Поліемос» (клієнт, позивач) та Адвокатом Лебединською Інесою Сергіївною укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 110-112).
Адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу по господарській справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Поліемос» до ТОВ «Олімпус Консалт» про стягнення грошових коштів та за договором №20/10/1 від 20.10.2021, стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних від простроченої суми, а саме: підготувати позовну заяву, відповідь на відзив (у разі подання відзиву), взяти участь в судових засіданнях. Адвокат має право на складання заяв, клопотань та інших процесуальних документів по справі та подання їх до суду від імені клієнта. Клієнт зобов`язується оплатити адвокату надання правничої допомоги в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Адвокат за цим договором діє без обмеження повноважень і надає клієнту таку правничу допомогу: по господарській справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Поліемос» до ТОВ «Олімпус Консалт» про стягнення грошових коштів та за договором №20/10/1 від 20.10.2021, стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних від простроченої суми, а саме: підготувати позовну заяву, відповідь на відзив (у разі подання відзиву), взяти участь в судових засіданнях. Адвокат має право на складання заяв, клопотань та інших процесуальних документів по справі та подання їх до суду від імені клієнта (п. 1.2 договору).
За надання правничої допомоги клієнт протягом терміну і на умовах, визначених додатковою угодою до цього договору, сплачує адвокату гонорар, розмір якого попередньо узгоджується сторонами в додатковій угоді — додатку до даного договору, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).
Сторони узгодили, що вказана в додатковій угоді погодження договірної ціни — додатку до даного договору, сума є гонораром адвоката за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає крім випадків, передбачених п. 6.4 договору (п. 3.6 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2025 (п. 5.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.
28 травня 2025 року між Приватним акціонерним товариством «Поліемос» (клієнт, позивач) та Адвокатом Лебединською Інесою Сергіївною укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатом правничої допомоги від 28.05.2025 (а.с. 113).
Винагорода (гонорар) складає 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень та має бути сплачена до 04.06.2025 (п. 1.2 додаткової угоди).
Дана додаткова угода являється підставою для виконання розрахунків і платежів між адвокатом і клієнтом і додатком до попередньо укладеного сторонами договору про надання правничої допомоги 28.05.2025.
Приватне акціонерне товариство «Поліемос» перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката грошові кошти у розмірі 25 500,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1156 від 29.05.2025 (а.с. 114).
22 липня 2025 року Приватним акціонерним товариством «Поліемос» (клієнт, позивач) та Адвокатом Лебединською Інесою Сергіївною складено та підписано Акт приймання — передачі до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2025 (а.с. 148-149).
Сторони склали цей акт про те, що клієнт отримав (прийняв), а адвокат надав правничу допомогу, передбачену договором про надання правничої допомоги від 28.05.2025 по господарській справі №904/3053/25 за позовом АТ «Поліемос» до ТОВ «Олімпус Консалт» про стягнення заборгованості за договором на суму 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень, а саме:
— вивчення матеріалів, допомога у збиранні і підготовці доказів, 28.05.2025 05.06.2025, 10год, вартістю 4 000,00грн;
— вивчення, аналіз чинного законодавства і судової практики, 28.05.2025 05.06.2025, 4год, вартістю 1 000,00грн;
— підготовка позовної заяви на 27 арк., що включає узгодження правової позиції з клієнтом, підготовку розрахунків штрафних санкцій, 04.06.2025 05.06.2025, 16год, вартістю 19 000,00грн;
— підготовка заяви про участь у справі в режимі відео конференції, 05.06.2025, 1год, 500,00грн;
— підготовка клопотання про долучення доказів, 10.07.2025, 1год, 1 000,00грн.
Клієнтом було сплачено адвокату 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень за надання правничої допомоги в порядку та на умовах, визначених договором про надання правничої допомоги від 28 травня 2025 року.
Вказані послуги (правнича допомога) виконано в повному обсязі, з належною якістю та в строк, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги від 28 травня 2025 року.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правничої допомоги від 28 05.2025; ордер серії АХ №1258595 від 03.06.2025 (а.с. 110-112, 115). Статус адвоката Лебединської Інеси Сергіївни підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002235 від 20.06.2018 (а.с. 116).
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 500,00грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі — Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги — домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (пункт 268).
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою — сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Судом враховується, що позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, матеріали справи не об`ємні.
Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду.
Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.
За клопотанням позивача справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Спір виник за відносин по договору поставки та нарахуванню основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, а їх нарахування становить незначну складність.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказам понесених витрат на правничу допомогу, суд зауважує, що такий вид робіт, як:
вивчення матеріалів, допомога у збиранні і підготовці доказів, 28.05.2025 05.06.2025, 10год, вартістю 4 000,00грн та вивчення, аналіз чинного законодавства і судової практики, 28.05.2025 05.06.2025, 4год, вартістю 1 000,00грн, є складовою роботи з підготовки позовної заяви, що включає узгодження правової позиції з клієнтом, підготовку розрахунків штрафних санкцій, 04.06.2025 05.06.2025, 16год, вартістю 19 000,00грн.
Витрати позивача щодо підготовки заяви про участь у справі в режимі відео конференції, 05.06.2025, 1год, 500,00грн, відшкодуванню не підлягають, оскільки справа за клопотанням позивача призначена до розгляду та розглядалась в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) учасників, що унеможливлює проведення відеоконференції. Згідно пункту 4 резолютивної частини ухвали від 11.06.2025 в задоволенні клопотання позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Таким чином, підтверджуються витрати на правничу допомогу з підготовки позовної заяви (19000,00грн) та витрати з підготовки клопотання про долучення доказів (1 000,00грн).
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00грн, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і підлягає розподілу.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 19 996,59грн (425 451,99грн * 20 000,00грн/ 425 524,59грн).
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 382,87грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1193 від 05.06.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 118, 124).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 6 381,78грн (425 451,99грн * 6 382,87грн/ 425 524,59грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 — 79, 86, 91, 129, 233, 236 — 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліемос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпус Консалт» про стягнення 425 524,59грн — задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпус Консалт» (ідентифікаційний код 42234821; вул. Данила Галицького, буд. 2-А, м. Дніпро, 49102) на користь Приватного акціонерного товариства «Поліемос» (ідентифікаційний код 31632688; вул. Жихарська, буд. 88, смт. Покотилівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62458) основний борг у розмірі 344 149,63грн (триста сорок чотири тисячі сто сорок дев`ять гривень 63коп.), пеню у розмірі 38 589,37грн (тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 37коп.), 3% річних у розмірі 5 584,43грн (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 43коп.), втрати від інфляції у розмірі 20 590,45грн (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 45коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 996,59грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 59коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6 381,78грн (шість тисяч триста вісімдесят одна гривня 78коп.).
У решті позовних вимог — відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано 27.08.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва