ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2817/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.                      

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом  Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код 31557119;

до Фізичної особи-підприємця Трегуб Тетяни Іванівни, АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ;

про     стягнення  22338,14грн.

за участі представників учасників справи:

позивача — Міндарьова М.Ю.,    довіреність №40-604/16 від 16.02.2021р.;

відповідача — адвоката Лебединської І.С., ордер серія АХ №1067087 від 14.09.2021р.; Трегуб В.А., довіреність б/н від 28.10.2021р.;

Суть спору:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Трегуб Тетяни Іванівни, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за постачання теплової енергії в період з квітня 2018 по квітень 2021 у розмірі 22338,14грн., з яких 20 339,79грн. — боргу, 1446,85 грн. — інфляційних та 551,50грн. — 3% річних. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі Розпоряджень про початок та кінець опалювального сезону (2017-2021 р.) здійснювалось постачання теплової енергії до нежитлових приміщень 1-го поверху № 12-а, 12-б, 12-в загальною площею 21,6 кв. м в літ. «А-5», що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Дудинської (Наріманова), власником яких є відповідач. На підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з квітня 2018 року по квітень 2021 року позивач посилається на акти про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача, а також наголошує, що будинок обладнаний централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Таким чином, за твердженнями позивача, відповідач не оплатив вартість спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим станом на 07.07.2021 заборгованість за спожиту теплову енергію відповідачем складає 20 339.79 грн, яка утворилася за період з квітня 2018 року по квітень 2021 року (включно). Крім того, згідно з приписами ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 1446,85 грн. та 3% річних в сумі 551,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/2817/21, розгляд справи № 922/2817/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 250251 ГПК України, встановити строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

17.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував повністю, оскільки відповідач фактично не отримував теплову енергію та у нежитлових приміщеннях, що належать відповідачу, прилади опалення відсутні. На підтвердження своєї позиції по справі, відповідач зазначає, що у спірному нежитловому приміщення ніколи не існувало системи опалення та така система опалення не була передбачена проектною документацією. Так, станом на час набуття Трегуб Т.І. права власності на спірне нежитлове приміщення — 30.05.2013 року в ньому була відсутня та взагалі не передбачена проектом система опалення, а була наявна самовільна конструкція труб, яка не забезпечувала подачу тепла, обігріву приміщення та створювала аварійні ситуації, у зв`язку з чим відповідач неодноразово (починаючи з липня 2013 року) зверталась з письмовими зверненнями до КП «Харківські теплові мережі» та КП «Жилкомсервіс» щодо вирішення питання системи опалення приміщення, а саме: приведення системи опалення приміщення до стану, що відповідає вимогам закону, а при неможливості — виконати дії по від`єднанню самовільної конструкції труб від магістрального трубопроводу, як такої що виконана без необхідної технічної документації, незаконно та є аварійною. Оскільки звернення Трегуб Т.І. до КП «Харківські теплові мережі» та КП «Жилкомсервіс» були залишені без задоволення, відповідно до Акту відключення труб системи опалення нежитлового приміщення 12а, 12б, 12в в літ. «А-5», в м. Харкові по вул. Нариманова, буд. 4 від 21.10.2014, за відсутності представників КП «Харківські теплові мережі» було виконано демонтаж самовільної конструкції труб від магістрального трубопроводу (лежака) та від зворотнього трубопроводу (обратки) шляхом викручування (різьбове з`єднання труби діаметром ѕ дюйма від патрубка магістрального трубопроводу (лежака) та від`єднання труб діаметром ѕ і Ѕ дюйма від зворотного трубопроводу (обратка). Оскільки системи опалення у нежитловому приміщенні не існувало ні фактично, ні документально, відповідач наголошує, що вчинені дії демонтажу «самовільної конструкції труб», яка не є системою опалення, не є самовільним відключенням від мереж централізованого опалення. Одночасно відповідач заперечує й проти доводів позивача відносно того, що при подачі теплової енергії у центральну систему опалення житлового будинку одночасно опалюються й нежитлові приміщення відповідача, посилаючись на те, що у спірних нежитлових приміщеннях з 2014 року опалювальні прилади відсутні, горизонтальний трубопровід внутрішньо будинкової системи опалення за ізольований та закладений пластиковими панелями. На підтвердження вказаний фактів відповідач, зокрема, надав фотокопії спірного нежитлового приміщення, акт візуального обстеження нежитлових приміщень від 22.11.2017 року, складений експертом Яровим Ю.М; акт від 15.10.2019 року, складений інженером дільниці № 42 КП «Жилкомсервіс» та майстром КП «Харківські теплові мережі». Одночасно, відповідач наполягає, що акти підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії не можуть бути прийняті судом як належні докази у справі, оскільки відповідач такі акти не підписувала, обстеження у спірних приміщеннях не проводились, з актами відповідач категорично не згодна, оскільки у приміщенні прилади опалення відсутні  та фактично відповідач не отримує теплову енергію. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості, зроблений позивачем на підставі Акта технічного обстеження від 22.11.2013 року, є неналежним доказом по справі, оскільки у акті перераховані прилади опалення: гладкі труби регістри, чугунний радіатор, трубопровід системи центрального опалення, і саме на підставі даних про поверхність нагрівання опалювальних приладів складено даний розрахунок, проте оскільки в спірних нежитлових приміщеннях прилади опалення відсутні, то позивачем розрахунки проведено невірно. Посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов, відповідач стверджує, що надані відповідачем докази спростовують обставини, викладені в позовній заяві, відповідач фактично не отримував теплову енергію, в спірних нежитлових приміщеннях прилади опалення відсутні, а у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, відповідач просить суд стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2021 визначено розгляд справи № 922/2817/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на «11» жовтня 2021 р.  об 11:40.

Підготовче засідання, призначене на 11.10.2021 р., не відбулось, у зв`язку з відпусткою судді Новікової Н.А., про що сторін було повідомлено належним чином в порядку приписів ст.120 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2021 призначено підготовче засідання на 03.11.02021 о 11:00.

Ухвалою суду від 02.11.201 перенесено підготовче засідання по справі на «10»

листопада 2021 р. о 12:00.

Протокольною ухвалою від 10.11.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11. 2021 року на 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2021, було повідомлено сторін в порядку приписів п. 3.8 та п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, що згідно наказу Голови господарського суду Харківської області №255-в від 16.11.2021 «Про надання додаткової відпустки судді Новіковій Н.А.» головуючий суддя по справі Новікова Н.А. 24.11.2021 перебуватиме у відпустці. А відтак, за для завчасного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, та економії процесуального часу учасників справи за для дотримання принципів, розумності, відкритості та проінформованості, керуючись ч.2 ст. 120 ГПК України та ч.2 ст. 232 ГПК України, судом  було перенесено проведення підготовчого засідання по справі на іншу дату й час, та призначено проведення підготовчого засідання на «06» грудня 2021 р.  о 10:00.

19.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 27376), в якій позивач вказував, що відповідач систематично не сплачує кошти за спожиту їм теплову енергію, що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017. яка залишена без змін постановою ВС КГС від 17.05.2018 (справа № 922/2186/17). Договір про постачання теплової енергії між КП «Харківські теплові мережі» та ФОП Трегуб Т.І. не укладався, але теплова енергія подавалась до спірних нежитлових приміщень на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2017-2018. 2018-2019. 2019- 2020. 2020-2021. оскільки дане приміщення знаходиться у житловому будинку, та актів підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії. Зокрема, як убачається з актів обстеження теплопостачання об`єкта, нежитлове приміщення знаходиться на першому поверсі житлового п`ятиповерхового будинку, система опалення є єдиною з житловим будинком. Відповідно до акту від 21.10.2014 про відключення труб системи опалення спірного нежитлового приміщення ФОП Трегуб Т.І. без залучення представників КП «Харківські теплові мережі» самостійно виконано демонтаж труб системи опалення приміщення від магістрального трубопроводу (лежака) та від зворотнього трубопроводу (обратки) шляхом викручування (різьбове з`єднання труби діаметром 3/4 дюйма від патрубка магістрального трубопроводу (лежака) та від`єднання груб діаметром 3/4 і 1/2 дюйма від зворотнього трубопроводу (обратка). Вказаний акт не підписаний представниками позивача та балансоутримувача житлового будинку, натомість даний акт підтверджує факт самовільного відключення труб у приміщенні від системи централізованого опалення. А самовільне відключення від мереж централізованого опалення є порушенням вимог пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198. згідно з якою споживач теплової енергії зобов`язаний не допускати переобладнання системи тепло споживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди), пункту 30.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (надалі — Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення). яким передбачено, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. А відтак, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, у зв`язку з чим відповідач повинен оплатити надані йому позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2018 року по квітень 2021 року (включно), що стало підставою для подання позову про їх стягнення. При цьому, позивач наголошує, що відповідач, заперечуючи щодо позовних вимог за позовом не надає проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла.

Протокольною ухвалою від 06.12.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2021 о 12:30.

У судовому засіданні 13.12.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 22.12.2021 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 22.12.2021 повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідач, як споживач, зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги за теплову енергію, яку фактично отримав у період з квітня 2018 року по квітень 2021 року (включно), оскільки нежитлове приміщення, яке належить ФОП Трегуб Т.І. є частиною житлового будинку, що має централізовану систему опалення та позивачем правомірно здійснено нарахування за спожиту теплову енергію у нежитловому приміщенні, яке не обладнано приладами обліку на підставі пунктів 20, 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» з урахуванням теплового навантаження на опалення, середньомісячної температури зовнішнього повітря, фактичної кількості роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді тощо.

Повноважний представник відповідач у судовому засіданні 22.12.2021 проти задоволення позову заперечував та вказував на те, що жодним належним доказом не доведено факт постачання у належні відповідачу нежитлові приміщення теплової енергії у період з квітня 2018 року по квітень 2021 року (включно), оскільки у спірні  приміщення не приєднані до централізованої системи опалення житлового будинку; позивачем не доведено, що у спірному нежитловому приміщення відповідача була наявна система опалення, яка розроблялась та узгоджувалась у встановленому законом порядку, та не доведено, що така система опалення взагалі передбачена проектною документацією на будівлю; система опалення у нежитловому приміщенні відповідача не існувало ні фактично, ні документально, а відтак вчинення Трегуб Т.І. демонтажу «самовільної конструкції труб», яка не є «системою опалення», не є самовільним відключенням від мереж централізованого опалення; а надані акти обстеження системи тепло споживання об`єкта, акти підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії, як і розрахунок заборгованості не є належними доказами у справі. Крім того, представник відповідача просить суд, стягнути з позивача на користь відповідача, понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн і 4500,00 грн, та зазначає, що докази на підтвердження понесення вказаних витрат відповідачем надавались останнім разом з відзивом та з клопотанням про доручення доказів від 13.12.2021 року.

Представник позивача в свою чергу заперечує проти покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, за результатами підготовчого провадження, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що Трегуб Тетяна Іванівна з 30.05.2013   є власником нежитлового приміщення 1-го поверху № 12-а, 12-6,12-в загальною площею 21,6 м 2 в літ. «А-5» за адресою: м. Харків, вулиця Дудинської (Наріманова), будинок 4, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.6).

Житловий будинк за адресою: м. Харків, вулиця Дудинської (Наріманова), будинок 4, оснащений централізованою системою опалення житлового будинку і, як наголошує позивач, система опалення вищезазначених нежитлових приміщень, що належать відповідачу, розташованих за адресою: м. Харків, вулиця Дудинської (Наріманова), будинок 4, є невід`ємною частиною системи опалення будинку, розташованого за вказаною  адресою.

Договору постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між КП «Харківські теплові мережі» та ФОП Трегуб Т.І. не укладалося, як і не надано доказів укладення відповідачем відповідного договору на відшкодування витрат теплопостачання балансоутримувачу.

Вказані обставини встановлені Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №922/2186/17 за позовом    Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до    Фізичної особи-підприємця    Трегуб Тетяни Іванівни про стягнення коштів та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Трегуб Тетяни Іванівни до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про встановлення відсутності опалювальних приладів скасування боргу та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, як вбачається з матеріалів справи факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок який, розташований за адресою м. Харків, вулиця Дудинської (Наріманова), будинок 4, з квітня 2018 року по квітень 2021 року підтверджується актами на включення та відключення опалення № 176/5296 від 16.10.2017 року, № 176/5939 від 10.04.2018 року, № 176/6037 від 16.10.2018, № 176/6814 від 10.04.2019, № 176/7890 від 18.10.2019, № 176/8756 від 09.04.2020, № 176/9239 від 19.10.2020, № 176/9776 від 12.04.2021 року, які підписані та скріплені печатками повноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку (а.с. 32-39).

Позивач вважає, що оскільки система опалення приміщень будинку розташованого за адресою м. Харків, вулиця Дудинської (Наріманова), будинок 4, в тому числі й нежитлових приміщень загальною площею 21,6 кв.м, які є власністю відповідача, є єдиною системою опалення житлового будинку, відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з квітня 2018 року по квітень 2021 року. Як вказує позивач, відповідач безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення, останньому направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які залишені без оплати.  Таким чином, спір у даній справі виник з підстав того, що в період з квітня 2018 року по квітень 2021 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не була оплачена відповідачем. При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, вартість спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, виходячи з того, що приміщення відповідача обладнане гладкими трубами регістру (2 рядні) dh=89мм. 1-2,8м., чугунним радіатором М-140 (7 секцій), трубопровід системи центрального опалення: горизонтальний лежак dh=108мм 1+3,9м, подводящий трубопровід dh=26мм 1-1,5м, подводящий трубопровід dh=20мм 1=0,8м., оскільки ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії. З наданого позивачем розрахунку позивача вбачається, що станом на 07.07.2021 заборгованість за спожиту теплову енергію відповідачем складає 20 339,79 грн, яка утворилася за період з квітня 2018 року по квітень 2021 року (включно).

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що у спірному нежитловому приміщенні ніколи не існувало системи опалення та така система опалення не була передбачена проектною документацією. Так, станом на час набуття Трегуб Т.І. права власності на спірне нежитлове приміщення — 30.05.2013 року в ньому була відсутня та взагалі не передбачена проектом система опалення, а була наявна самовільна конструкція труб, яка не забезпечувала подачу тепла, обігріву приміщення та створювала аварійні ситуації, у зв`язку з чим відповідач неодноразово (починаючи з липня 2013 року) зверталась з письмовими зверненнями до КП «Харківські теплові мережі» та КП «Жилкомсервіс» щодо вирішення питання системи опалення приміщення, а саме: приведення системи опалення приміщення до стану, що відповідає вимогам закону, а при неможливості — виконати дії по від`єднанню самовільної конструкції труб від магістрального трубопроводу, як такої що виконана без необхідної технічної документації, незаконно та є аварійною. Оскільки звернення Трегуб Т.І. до КП «Харківські теплові мережі» та КП «Жилкомсервіс» були залишені без задоволення, відповідно до Акту відключення труб системи опалення нежитлового приміщення 12а, 12б, 12в в літ. «А-5», в м. Харкові по вул. Нариманова, буд. 4 від 21.10.2014, за відсутності представників КП «Харківські теплові мережі» було виконано демонтаж самовільної конструкції труб від магістрального трубопроводу (лежака) та від зворотнього трубопроводу (обратки) шляхом викручування (різьбове з`єднання труби діаметром ѕ дюйма від патрубка магістрального трубопроводу (лежака) та від`єднання труб діаметром ѕ і Ѕ дюйма від зворотного трубопроводу (обратка). Оскільки системи опалення у нежитловому приміщенні не існувало ні фактично, ні документально, відповідач наголошує, що вчинені дії демонтажу «самовільної конструкції труб», яка не є системою опалення, не є самовільним відключенням від мереж централізованого опалення. Одночасно відповідач заперечує й проти доводів позивача відносно того, що при подачі теплової енергії у центральну систему опалення житлового будинку одночасно опалюються й нежитлові приміщення відповідача, посилаючись на те, що у спірних нежитлових приміщеннях з 2014 року опалювальні прилади відсутні, горизонтальний трубопровід внутрішньо будинкової системи опалення за ізольований та закладений пластиковими панелями. На підтвердження вказаний фактів відповідач, зокрема, надав фотокопії спірного нежитлового приміщення, акт візуального обстеження нежитлових приміщень від 22.11.2017 року, складений експертом Яровим Ю.М; акт від 15.10.2019 року, складений інженером дільниці № 42 КП «Жилкомсервіс» та майстром КП «Харківські теплові мережі». Одночасно, відповідач наполягає, що акти підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії не можуть бути прийняті судом як належні докази у справі, оскільки відповідач такі акти не підписувала, обстеження у спірних приміщеннях не проводились, з актами відповідач категорично не згодна, оскільки у приміщенні прилади опалення відсутні  та фактично відповідач не отримує теплову енергію. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості, зроблений позивачем на підставі Акта технічного обстеження від 22.11.2013 року, є неналежним доказом по справі, оскільки у акті перераховані прилади опалення: гладкі труби регістри, чугунний радіатор, трубопровід системи центрального опалення, і саме на підставі даних про поверхність нагрівання опалювальних приладів складено даний розрахунок, проте оскільки в спірних нежитлових приміщеннях прилади опалення відсутні, то позивачем розрахунки проведено невірно. Посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов, відповідач стверджує, що надані відповідачем докази спростовують обставини, викладені в позовній заяві, відповідач фактично не отримував теплову енергію, в спірних нежитлових приміщеннях прилади опалення відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України   за договором            енергопостачання   енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає    електричну    енергію, пару,гарячу і перегріту воду (далі — енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити    прийняту       енергію       та дотримуватися    передбаченого    договором режиму її використання,    а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного    обладнання, що ним використовується.    Предметом договору енергопостачання є окремі види    енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»,    теплова енергія    —    товарна    продукція,    що    виробляється    на об`єктах сфери    теплопостачання    для    опалення,    підігріву    питної води,    інших    господарських    і    технологічних    потреб    споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії. Аналогічні за змістом є й норми статей 1920    Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом — Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії — це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної    та гарячої       води,       водовідведення,       газо-       та    електропостачання, централізоване опалення,    а    також    вивезення    побутових    відходів тощо).

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р., централізоване опалення — послуга,    спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря    у приміщеннях    квартири    (будинку    садибного    типу),    яка    надається виконавцем       з          використанням          внутрішньобудинкових          систем теплопостачання.

   Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачено також і в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З огляду на викладене, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, в даному випадку    теплову енергію, яку фактично отримано.

Відповідно до ст. 25 Закону «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил та здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.

Відповідно до п. 46 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019, теплопостачальна організація зобов`язана забезпечувати своєчасність надання, безперервність і належну якість послуги згідно із законодавством та умовами договорів про її надання, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках — управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором; своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання послуги; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням послуги, що виникли з його вини; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуги, що сталися з вини виконавця або на об`єктах, що забезпечують надання послуги та перебувають у його власності (користуванні), у строк, встановлений договором, але не більше семи діб.

В матеріалах справи містяться докази неодноразового звернення ФОП Трегуб Т.І. до КП «Харківські теплові мережі» та КП Жилкомсервіс» з вимогами .(т.1 а.с.126-143):

— про відключення належних їй на підставі приватної власності нежитлових приміщень 1-го поверху №12-а, №12-б, №12-в в літ «А-5», загальною площею 21,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вулиця Наріманова, будинок №4 від централізованого опалення у зв`язку із тим, що роботи з підключення приміщень    до централізованого опалення    проводилось без необхідної на те документації,а існуюча система підключення до мережі опалення належно не функціонує та не забезпечує    опаленням нежитлові    приміщення;

— про проведення робіт та надання дозволу на проведення робіт з теплоізоляції магістрального трубопроводу, який проходить через приміщення 1-го поверху №12-а, №12-б, №12-в в літ «А-5», загальною площею 21,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вулиця Наріманова, будинок №4;

— про проведення комісійного обстеження для встановлення відсутності приладів опалення у приміщеннях 1-го поверху №12-а, №12-б, №12-в в літ «А-5», загальною площею 21,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вулиця Наріманова, будинок №4;

— про надання дозволу на розробку технічних умов та відповідної проектної документації на виконання системи опалення  приміщення 1-го поверху №12-а, №12-б, №12-в в літ «А-5», загальною площею 21,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вулиця Наріманова, будинок №4.

Водночас, КП «Харківські теплові мережі» не дивлячись на обов`язок покладений на них законом, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і належну якість послуги, а також проводити роботи щодо підключення чи відключення споживачів від мережі центрального теплопостачання, забезпечувати цілісність центрального теплопостачального трубопрубопроводу, в даному випадку обмежився виключно формальними відповідями на вказані листи відповідача, при цьому, жодних дій, а ні щодо направлення свого уповноваженого представника для проведення обстеження, а ні щодо видачі технічної документації (технічних умов, розробки проектної документації), а ні щодо відключення відповідача від теплопостачання, а ні щодо термоізоляції трубопроводів, які проходять через приміщення відповідача не вчиняв, що свідчить про те, що позивач самоусунувся від виконання обов`язку з забезпечення функціонування системи теплопостачання.

При цьому, як вбачається з технічного паспорту на громадський будиноу №4 нежитлові приміщення 1-го поверху 12а,12б,12в в літ. «А-5» по вул.Наріманова, 4, вказані приміщення не обладнані приладами опалення.

Крім цього, відповідно до Акту відключення труб системи опалення нежитлового приміщення 12а,12б,12в в літ. «А-5» по вул.Наріманова, 4 від 21.10.2014, відповідачем ФОП Трегуб Т.І., за відсутністю представників КП «Харківські теплові мережі» було самостійно виконано демонтаж труб системи опалення приміщення від магістрального трубопроводу (лежака) та від зворотнього трубопроводу (обратки) шляхом викручування (різьбове з`єднання труби діаметром 3/4 дюйма від патрубка магістрального трубопроводу (лежака) та від`єднання труб діаметром 3/4 і 1/2 дюйма від зворотнього трубопроводу (обратка). Даний акт підписано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та власником нежитлового приміщення.

Відповідно до Акту від 15.09.2019 складеного інженером участку №42 КП «Жилкомсервіс» Новобаварського району №42 ОСОБА_4, майстром КП «ХТМ» ОСОБА_5,  при проведенні обстеження встановлено, що через приміщення 1-го поверху №12-а, №12-б, №12-в в літ «А-5», загальною площею 21,6 кв.м. проходить лежак подачі системи опалення жилого будинку ф. 100, проект системи опалення відсутній, теплоізоляція магістрального трубопроводу, який проходить через вказані приміщення теплоізольовані Тригуб Т.І. самостійно, нагрівні пристрої в приміщенні відсутні.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які підписані в тому числі представниками позивача, що підтверджують відсутність приладів опалення у належному  відповідачу приміщенні.

Доводи позивача, що вказані акти не можуть вважатись належними доказами заначених в них обставин, оскільки в них не вірно зазначено посаду представників КП «ХТМ», а також не надано доказів в підтвердження їх повноважень, суд оцінює критично, оскільки самим позивачем не надано належних доказів, що інженер участку №42 КП «Жилкомсервіс» Новобаварського району №42 Іванова Є.І. та майстр КП «ХТМ» ОСОБА_5 не є працівниками КП «ХТМ»  і не мали права підписувати вказані акти, при цьому акт №176/92 виготовлений самим позивачем на типовій формі бланку позивача.

Також в матеріалах справи міститься Акт візуального обстеження нежитлових приміщень №12а, 12б, 12в по вул. Наріманова, 4 складений експертом Ю.Н. Яровою від 22.11.2017, яким підтверджується, що через приміщення 1-го поверху №12-а, №12-б, №12-в в літ «А-5», загальною площею 21,6 кв.м. проходить лежак подачі системи опалення жилого будинку ф. 100, проект системи опалення відсутній, теплоізоляція магістрального трубопроводу, який проходить через вказані приміщення теплоізольовані Тригуб Т.І. самостійно.

Суд, погоджується з твердженнями позивача про те, що Акт візуального обстеження нежитлових приміщень №12а, 12б, 12в по вул.. Наріманова, 4,складений експертом Ю.Н. Яровою від 22.11.2017, не може вважатись висновком експерта, а отже належним та допустимим доказом, на підставі якого можливо встановити обставини відсутності в приміщенні відповідача системи опалення, проте суд зазначає, що в сукупності з іншими доказами, в тому числі з наявними в матеріалах справи фотознімками приміщення відповідача та вищезазначеними актами, підтвердженими обставинами є  те, що:

— у приміщенні відповідача відсутні інші нагрівальні прилади, окрім лежаку подачі системи опалення магістрального трубопроводу;

— лежак подачі системи опалення магістрального трубопроводу теплоізольований  відповідачем самостійно.

Вказаними обставинами спростовуються твердження позивача з посиланням на акт обстеження системи тепло споживання об`єкту №176/544 від 23.11.2018 про те, що приміщення відповідача оснащене приладами опалення.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплова енергія —  товарна  продукція,  що  виробляється  на об`єктах сфери  теплопостачання  для  опалення,  підігріву  питної води,  інших  господарських  і  технологічних  потреб  споживачів, призначена для купівлі-продажу.

У відповідності до пунктів 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж  централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до  комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку  щодо  створення  ініціативної  групи  з вирішення питання відключення  від  мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального  або автономного опалення. Рішення про  відключення  будинку   від    системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 №4» — надалі — Порядок).

Відповідно до пункту 2.2 Порядку комісія  розглядає  надані  документи  лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання  населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО  і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення  проектної  документації. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання.

Оскільки система опалення та гарячого водопостачання будинку є спільною власністю всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку, то власник окремого приміщення не має права самовільно змінювати ці системи та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу. Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув`язнені для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом.

Виходячи з наведеного, суд констатує, що, не дивлячись на відсутність окремих приладів опалення, відповідач не має права самостійно ізолювати лежак подачі системи централізованого опалення житлового будинку, а отже зобов`язаний у відповідності до положень ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» та п. 20-22 Правил, здійснювати оплату вартості спожитої теплової енергії, розрахунок якої здійснюється на підставі відповідної методики та нормативів.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018  № 315,  загальні правила розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень в розрахунковий період визначається, зокрема, розрахунковим методом відповідно до розділу XI цієї Методики.

Відповідно до положень п. 1 Розділу ХІ Методики, розрахунковий метод застосовується для визначення загального обсягу споживання теплової енергії, гарячої або холодної води, спожитої у будівлі, при виході з ладу або втраті вузла(ів) комерційного обліку до відновлення його (їх) роботи або заміни.

Відповідно до п. 5.2-5.3 Міжгалузевих норм споживання електричної  та  теплової енергії для установ затверджених Наказом Державний комітет України з енергозбереження N91 від 25.10.1999, розрахунково-аналітичний   метод  передбачає  визначення  питомих норм споживання  теплової  й  електричної  енергії  шляхом  обчислення  їх  за  статтями  споживання  на  основі  прогресивних  показників використання,  а також шляхом  запланованих  заходів  з  економії. Основними вихідними даними для визначення  питомих  норм  споживання теплової й електричної енергії є: — первинна   технологічна   документація   (проекти   споруд, технологічні регламенти та інструкції); — паспортні дані технологічного та енергетичного обладнання; — нормативні    показники,    що    характеризують   найбільш раціональні  та  енергоефективні  умови  виробництва   (коефіцієнт  використання  потужності,  показники  споживання  енергоносіїв  та втрат енергії під час передачі та перетворення,  санітарні  норми,  теплові характеристики приміщень тощо); — дані  про  планові  та  фактичні  питомі  норми  споживання  теплової  й  електричної  енергії за минулі періоди,  а також акти  перевірок використання енергії у виробництві; — план організаційно-технічних заходів з економії енергії.

Таким чином, обрахунок теплової енергії позивач повинен здійснювати, виходячи з теплоємності (Qотоп. Гкал/год)  приладів опалення, показник якого повинен встановлюватись на підставі  Міжгалузевих норм споживання електричної  та  теплової енергії та Нормативів КТМ 204 України   244-94.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, такий здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, виходячи з того, що приміщення відповідача обладнане гладкими трубами регістру (2 рядні) dh=89мм. 1-2,8м., чугунним радіатором М-140 (7 секцій), трубопровід системи центрального опалення: горизонтальний лежак dh=108мм 1+3,9м, подводящий трубопровід dh=26мм 1-1,5м, подводящий трубопровід dh=20мм 1=0,8м., тобто здійснював нарахування без врахування відсутності цих приладів опалення, застосувавши коефіцієнт  (Qотоп. Гкал/год) 0,00296 Гкал/год, без посилання на первинну технологічну документацію   (проектів   споруд, технологічних регламентів та інструкцій), та паспортні дані технологічного та енергетичного обладнання, які також суду не надані, що є не відповідає Міжгалузевим нормам споживання електричної  та  теплової енергії та Нормативам КТМ 204 України 244-94, що свідчить про безпідставність його розрахунку.

Крім цього, як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту будівлі, у ньому не визначено показників теплоємності (Qотоп. Гкал/год) лежаку подачі системи опалення магістрального трубопроводу, а позивачем іншої технічної документації, на підставі якої можливо встановити вказаний показник, не надано.

Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження знаходження у приміщенні відповідача гладких труб регістру (2 рядні) dh=89мм. 1-2,8м., чугунного радіатору М-140 (7 секцій), навпроти матеріалами справи підтверджується як демонтаж вказаних приладів опалення так і теплоізоляція лежаку, що свідчить про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку теплової енергії.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що розрахунок теплової енергії, який наданий позивачем є необґрунтованим та не підтверджений документально, враховуючи, що суд не взмозі самостійно здійснити розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії внаслідок відсутності вихідних та первинних даних для розрахунку, зважаючи, що позивачем не доведено обсягу теплової енергії, яка дійсно споживалася відповідачем у заявлений період, суд дійшов висновку, що борг відповідача за постачання теплової енергії в період з квітня 2018 по квітень 2021 у розмірі 20 339,79грн. є не доведеним, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Беручи до  уваги, що позовні вимоги про стягнення боргу за постачання теплової енергії в період з квітня 2018 по квітень 2021 у розмірі 20 339,79грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення 1446,85 грн. — інфляційних та 551,50грн. — 3% річних також задоволенню не підлягають.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Як зазначив, відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні, останнім внаслідок розгляду даної справи понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00грн. В якості доказів їх понесення останнім надано суду договір про надання правової допомоги від 13.09.2021, укладений між відповідачем та адвокатом Лебединською І.С., додаткову угоду від 13.09.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру №22, договір про надання правової допомоги від 21.10.2021 року, укладений між відповідачем та адвокатом Лебединською І.С., додаткову угоду від 21.10.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру №36, та розрахунок сум витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як вбачається з матеріалів справи 13.09.2021 між відповідачем та адвокатом Лебединською І.С. укладено договір про надання правової допомоги, згідно п.1.1 якого, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу по господарській справі №922/2817/21, а клієнт зобов`язується їх оплатити. Пунктом 3.1 договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого попередньо узгоджується сторонами у Додатковій угоді.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди від 13.09.2021 до договору про надання правової допомоги сторонами обумовлено що винагорода адвоката становить 1500,00грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №22 від 13.09.2021 відповідачем сплачено адвокату винагороду у розмірі 1500,00грн.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 21.10.2021 між відповідачем та адвокатом Лебединською І.С. укладено договір про надання правової допомоги, згідно п.1.1 якого, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу по господарській справі №922/2817/21, а клієнт зобов`язується їх оплатити. Пунктом 3.1 договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого попередньо узгоджується сторонами у Додатковій угоді.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди від 21.10.2021 до договору про надання правової допомоги сторонами обумовлено що винагорода адвоката становить 4500,00грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №36 від 21.10.2021 відповідачем сплачено адвокату винагороду у розмірі 4500,00грн.

Таким чином, відповідач вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6000,00грн., які той просить покласти на позивача

Так, як вбачається з матеріалів справи відповідачу дійсно надалась професійна правнича допомога, що підтверджується наявними в матеріалах справи відзивом на позов, додатковими поясненнями, а також участю адвоката у судових засідання по справі.

В свою чергу, суд зазначає, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, дослідивши надані відповідачем договори від 13.09.2021 та від 21.10.2021, додаткові угоди від 13.09.2021 та від 21.10.2021, а також розрахункові документи, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі заявлених до стягнення 6000,00грн.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий витрати покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову — на позивача.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позову повністю, а розмір заявлених відповідачем судових витрат підтверджується матеріалами справи, суд покладає на позивача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00грн.

На підставі наведеного та керуючись  ст. ст. 73-7476-80123126129232-233237-238240-241 ГПК України, господарський суд, —

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача — Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі».

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код 31557119) на користь Фізичної особи-підприємця Трегуб Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 )  — 6000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.01.2022.

Суддя Н.А. Новікова