СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/993/20 

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.

та представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача Панасенко П.Б. (ордер серія АХ №1073534 від 17.11.2021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 (вх.№3597Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 (суддя П.В.Хотенець, повний текст рішення складено 17.07.2021) у справі №922/993/20

за позовом Акціонерного товариство Комерційного Банка «ПРИВАТБАНК», м. Київ,

до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, 

про стягнення 310621,99 грн.,

ВСТАНОВИВ

Позивач — Акціонерне товариство Комерційного Банка «ПРИВАТБАНК», м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача — Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 29 серпня 2011 року в розмірі 310621,99 грн. (105162,58 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 192809,67 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 12649,74 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом).

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 (суддя П.В.Хотенець) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного Банка «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за договором № б/н від 29 серпня 2011 року в розмірі 310621,99 грн. (105162,58 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 192809,67 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 12649,74 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом) та 4659,33 грн. судового збору.

ФО ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що позивач після звернення до суду 28.11.2014 не мав права нараховувати проценти, комісію та пеню за кредитом.

Посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17, та зазначає, що судом необґрунтовано стягнуто заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом, та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Зазначає, що позовну заяву подано зі спливом строку позовної давності.

Разом з тим, вказує, що не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. 

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не брав участі у справі з поважних причин, у зв`язку з тим, що не був обізнаний про розгляд справи, дату та місце проведення судових засідань, ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви, повістки про виклик до суду та копію рішення суду не отримував. Оскільки відповідач не був обізнаний про розгляд справи, він був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву. 

Апелянт зазначає, що усі документи по справі ОСОБА_1 судом надсилалися за адресою: АДРЕСА_2 , натомість з 26,09.2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим з поважних причин не міг отримувати зазначені документи (копію паспорта додаю).

Посилається, що ОСОБА_1 з поважних причин не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву. У зв`язку з чим зазначає, що відповідачем було пропущено строк на апеляційне оскарження з поважних не залежних від нього причин та згідно з п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України відповідач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Крім того, апелянт звернувся до апеляційного господарського суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування клопотання зазначає, що на даний час ОСОБА_1 знаходиться в скрутному матеріальному становищі отримує мінімальну пенсію та не має змоги перед поданням апеляційної скарги сплатити судовий збір.

Розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача — фізичної особи за попередній календарний рік.

Апелянт зазначає, що розмір річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний 2020 рік склав 24359 грн. 5 відсотків від 24359 грн. складає 1217,95 грн.

Також, апелянт надав довідки про доходи та про здійснені відрахування, видані Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області.

25.11.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/993/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 клопотання Фізичної особи ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Клопотання Фізичної особи ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 задоволено. Відстрочено Фізичній особі ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20.

Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20.

Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну.

Призначено справу до розгляду на 20.12.2021 на 11:00 год. 

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14820 від 17.12.2021), в якому він вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання 20.12.2021 з`явився представник відповідача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, натомість у відзиві на апеляційну скаргу просить розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено за відсутності представника відповідача. В апеляційній скарзі скаржник зокрема зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

ОСОБА_1 зазначає, що не брав участі у справі з поважних причин, у зв`язку з тим, що не був обізнаний про розгляд справи, дату та місце проведення судових засідань, ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви, повістки про виклик до суду та копію рішення суду не отримував. Оскільки відповідач не був обізнаний про розгляд справи, він був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що усі документи по справі ОСОБА_1 судом надсилалися за адресою: АДРЕСА_2 , натомість з 26.09.2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим з поважних причин не міг отримувати зазначені документи (копію паспорта додано до апеляційної скарги). Згідно з позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» зазначено наступну адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 .

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2020 АТКБ «Приватбанк» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФО ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

02.04.2020 господарським судом за вих.№922/993/20/007967 направлено запит начальнику відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області з проханням надати інформацію відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Харківській області: прізвище ОСОБА_2 ім`я ОСОБА_3 по-батькові ОСОБА_4 ; дата і місце народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження -не відомо; документ, що посвідчує особу — не відомо; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідно до ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України. Реквізити справи 922/993/20. (т.1 а.с.183).

14.04.2020 до суду повернулась відповідь за запит зі штампом відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області, в якій вказана адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Документ, що посвідчує особу паспорт НОМЕР_2 . (т.1 а.с.185).

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції вся судова кореспонденція направлялась саме на зазначену адресу: АДРЕСА_2 .

Доказів отримання відповідачем судової кореспонденції матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 до апеляційної скарги додано копію паспорта МК 177637, з якої вбачається, що з 09.07.2014 його знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та з 26.09.2017 ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить відповідним штамп Департаменту реєстрації харківської ради.

Судова колегія зазначає, що з огляду на недостовірні відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області, які містилися у відповіді на запит, судом першої інстанції направлялись ухвали суду на невірну адресу відповідача, що призвело до розгляду справи за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання апелянта на неналежне повідомлення його про розгляд даної справи знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, в порядку вищенаведених приписів п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, відповідно, в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір по суті, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

29.08.2011 Фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Позивач зазначає, що згідно цієї заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 29 серпня 2011 року (Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до договору Фізичній особі ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_3 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms — повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

30.11.2017 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» передбачено, що фізична особа — підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи — підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності — фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа — підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльність, усі своїм майном.

Відповідно до пункту 3.18.1.1.16. Умов — при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно пункту 3.18.1.1. Умов — кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. (пункт 3.18.1.3 Умов).

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, що визначені у пункті 3.18.1.8. Умов, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі — Угода).

Відповідно до пункту 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms — повідомлення або інших).

Позивачем на виконання умов Договору, надано відповідачу кредитний ліміт в розмірі 42800,00 грн.

Порядок розрахунків затверджений розділом Умов 3.18.4., за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). 

Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця («період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (пункт 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.3. Умов).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиконання на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно пункту 3.18.2.3.4. Умов — Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування — вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі. 

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач станом на 04 листопада 2019 року має заборгованість — 354165,12 грн. яка складається з наступного: 41886,32 грн. — заборгованість за кредитом; 106521,59 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом; 12649,74 грн. — заборгованість по комісії за користування кредитом; 193107,47 грн. — пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. 

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банка «ПРИВАТБАНК» стягнуто заборгованість — 43543,13 грн. яка складається з наступного: 41886,32 грн. — заборгованість за кредитом; 1359,01 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом; 297,80 грн — пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. 

Позивач вважає, що заборгованість відповідача перед Акціонерним товариством Комерційним Банком «ПРИВАТБАНК» становить: 310621,99 грн. яка складається з наступного: 105162,58 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом; 12649,74 грн. — заборгованість по комісії за користування кредитом; 192809,67 грн. — пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. 

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду відповідним з позовом. 

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заявці позичальника від 29.08.2011 про відкриття поточного рахунку відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підписана боржником заява умов щодо процентів, пені та комісії не містить.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості фактично просить стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами пеню за несвоєчасну сплату кредиту і комісійну винагороду банку.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на «Умови та Правила надання банківських послуг» тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Водночас, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці «Умови та Правила надання банківських послуг» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Фізичній особі-підприємцю Тарабаренку Сергію Павловичу «Умови та Правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із боржником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.

Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення заборгованості в розмірі 310621,99 грн. яка складається з: 105162,58 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом; 12649,74 грн. — заборгованість по комісії за користування кредитом; 192809,67 грн. — пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач в будь-якому випадку не мав права нараховувати відповідачу проценти та пеню за кредитом після звернення до господарського суду в листопаді 2014 з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом, процентів та пені.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц зробила правові висновки щодо застосування зазначених норм права і вказала наступне: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. 

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.»

Тобто, зверненням 28 листопада 2014 року до суду про примусове стягнення всіх кредитних коштів у судовому порядку із боржника Фізичної особи- підприємця Тарабаренко С.П. ПАТ КБ «ПриватБанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, після чого не мав права нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом. Надалі відповідальність у разі неповернення коштів відповідальність передбачена вимогами ст. статті 625 ЦК України.

Крім того, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Щодо цього клопотання колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності — за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність його порушеного права або охоронюваного законом інтересу, до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню і заява відповідача з цього приводу не підлягає задоволенню.

В тексті апеляційної скарги відповідач вказав, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

В подальшому представником відповідача подано клопотання про розподіл судових витрат, в якому він просить стягнути з позивача на користь відповідача до витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. (т.2 а.с.147).

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

ФО Тарабаренком С.П. на підтвердження факту понесення останнім судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 13000,00 грн надані такі докази: 

— Договір про надання правової допомоги від 26.10.2021, укладений з адвокатом Панасенком Павлом Петровичем. Відповідно до положень якого адвокат зокрема зобов`язується надати клієнту правову допомогу по скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 та в ході розгляду справи №922/993/20. Клієнт зобов`язується оплатити адвокату надання правової допомоги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п3.1 Договору, за надання правової допомоги Клієнт протягом терміну і на умовах, визначених у Додатковою угодою до цього договору, сплачує Адвокату гонорар, розмір якого попередньо узгоджується сторонами в Додатковій угоді додатку до даного Договору, яка є невід`ємною частиною даного Договору ; 

— Додаткову угоду погодження договірної ціни, додаток до Договору про надання правової допомоги б/н від 26.10.2021, який сторонами погоджено гонорар у фіксованому розмірі 13000,00 грн.; 

— Розрахунок суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката за фактично надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 26.10.2021, який містить детальний опис виконаних робіт на суму 13000,00 грн.;

— Акт приймання-передачі робіт від 15.12.2021 з надання правничої допомоги по Договору про надання правової допомоги від 26.10.2021, в якому сторонами Договору узгоджено, що надання правової допомоги виконано в повному обсязі та в строк, згідно з Договором про надання правової допомоги від 26.10.2021;

— квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.10.2021 на суму 5000,00 грн. (підстава — Договір про надання правової допомоги від 26.10.2021);

— квитанцію до прибуткового касового ордера від 17.11.2021 на суму 4000,00 грн. (підстава — Договір про надання правової допомоги від 26.10.2021);

— квитанцію до прибуткового касового ордера від 01.12.2021 на суму 4000,00 грн. (підстава — Договір про надання правової допомоги від 26.10.2021);

— копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4787/10 від 22.02.2012 виданого Панасенко Павлу Петровичу на підставі рішення Київської-обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.02.2012 №235;

Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами даної справи підтверджено фактичне понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом даної справи, в сумі 13000,00 грн., судова колегія зазначає, що вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги. Сплативши ці кошти, відповідач справедливо розраховує на їх відшкодування за результатами розгляду справи судом за рахунок іншої сторони з вини якої виник судовий спір в межах даної справи, та дії якої і зумовили необхідність звернення до адвоката з метою надання ним послуг професійної правничої допомоги.

Доказів неспіврозмірності понесених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката позивачем суду не надано. Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з зазначених підстав, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України, позивачем суду також не надано.

Дослідивши надані відповідачем докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн, з огляду на результати розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає надані докази такими, що підтверджують витрати відповідача на професійну правничу допомогу у справі №922/993/20, а заява відповідача підлягає задоволенню. 

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вимог та заперечень сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, а рішення суду таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм чинного законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 клопотання ФО ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 задоволено. 

Відстрочено Фізичній особі ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відтак, оскільки апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, однак його не було сплачено до прийняття рішення у справі, а останнє прийнято на користь апелянта, ФО ОСОБА_1 , то стягнення суми судового збору здійснюється з позивача у доход державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п. 2, 3, 4 ч. 1, п.3 ч. 3 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2021 у справі №922/993/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного Банка «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в Державний бюджет України (отримувач коштів — ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача — Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача — UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) 6988,99 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного Банка «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 13000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 23.12.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза 

Суддя О.І. Терещенко