Справа № 953/24681/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого — судді Зуб Г.А.
за участю секретаря — Черниш О.М.,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Харкові цивільну справу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,
ВСТАНОВИВ:
13.12.2019 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява КП «Харківські теплові мережі», в якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за опалення та гарячу воду в розмірі 80676, 88 грн. за період з 01.10.2010 по 31.10.2019, та суму судового збору в розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Відповідачі не виконували обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості.
13.12.2019 вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16.12.2019 позовну заявуприйнято до розгляду та відкритоспрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.07.2020 позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду в розмірі 80676, 88 грн. за період з 01.10.2010 по 31.10.2019, та суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. по 960, 50 грн. з кожного.
12.12.2023 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панасенка П.П. надійшла заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2023 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2024 заяву про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення від 16.07.2020, та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
12.02.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панасенка П.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог позивача та відмовити в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за період з 01.10.2010 по 13.12.2016 в сумі 32983, 41 грн. Крім того, просить стягнути з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити у свою відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Інформаційно повідомила, що розрахунок заборгованості за період з 01.12.2016 по 31.10.2019 складає 47767, 50 грн.
Відповідачі в судове засідання не з`явились повідомлені належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Панасенка П.П. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідачки.
Відповідачка ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просить відмовити в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за період з 01.10.2010 по 13.12.2016 в сумі 32983, 41 грн.
Відповідно до вимог ч. 2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справита оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до даних, які містятьсяу довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09.12.2019, відповідачі,зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкритий обліковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно дост. 25 Закону України «Про теплопостачання»теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Статтею 5 Закону України«Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги — послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Позивач надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з положеннямиЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП «ХТМ») та споживачами, які отримують ці послуги.
Згідно з п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п. 18, 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» споживач зобов`язаний оплачувати послуги з централізованого опалення та гарячої води у строки, встановлені договором або законом, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.
У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.
Згідно з ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Положеннями ч. 1ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно дост. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно дост. 64 ЖК Україничлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Приписамист. 67 ЖК Українивстановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно дост. 68 ЖК Українинаймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківські теплові мережі» надавало відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували і не відмовились від них у встановленому законом порядку, отже у них виник обов`язок сплатити ці послуги.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що відповідачі належним чином не виконували обов`язок щодо повної та своєчасної оплати послуг за опалення і гарячу воду, у зв`язку з чим у останніх виникла заборгованість.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку у відповідачів існує заборгованість в розмірі 80676, 88 грн. за період з 01.10.2010 по 31.10.2019.
Статтею 15 ЦКУкраїни визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, відповідачі просять застосувати строк позовної давністі до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Судом встановлено, що заборгованість в межах строків позовної давності складає: за опалення та гарячу воду в розмірі 47169, 24 грн. за період з 01.01.2017 по 31.10.2019, оскільки датою звернення до суду з позовом є 13.12.2019.
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позов частково та стягує солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в розмірі 47169, 24 грн. за період з 01.01.2017 по 31.10.2019.
Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Пансенко П.П. просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн. Вказані витрати складаються з витрат правничої допомоги сплачених адвокатові відповідачем.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони.
За вказаних обставин, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації з позивача пропорційно до позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.
Ціна позову по вказаній справі визначенапозивачем в розмірі 80676, 88 грн., та рішенням суду позов задоволено частково, стягнуто 47169, 24 грн.
Так, як вбачається з матеріалів справи представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Панасенко П.П. у відзиві було заявлено вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу. В обґрунтування якої додано договір б/н про надання правничої допомоги від 01.12.2023, додаткову угоду до нього, рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021, акт приймання-передачі робіт від 07.02.2024, розрахунок суми витрат на правничу допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 15. Про компенсацію вказаних витрат було повідомленопозивача, шляхом надіслання поштовим відправленням відзиву з додатками на адресу позивача.
Судом встановлено, що правничу допомогу відповідачці ОСОБА_2 надавав адвокат Панасенко П.П.
Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2ст. 246 ЦПК Українивизначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення усправі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надані документи представником відповідачки, відповідно до положень ст. 15, 77 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у даній справі.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, представником відповідача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що судове засідання щодо розгляду позовної заяви про стягнення заборгованості було проведено за відсутності представника позивача, який подав до суду відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності, але враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є значно завищеним, а тому вважає, що співмірним розміром судових витрат на надання правничої допомоги, враховуючи складність даної справи, є 2000 грн., що підлягають відшкодуванню на користь відповідачки ОСОБА_2 з позивача, а в іншій частині суд вважає за доцільне відмовити за наведених вище підстав.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги задоволені частково (з 80676, 88 грн. до 47169, 24 грн.). При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 1921,00 грн. судового збору, тому підлягає стягненню розмір стягнутого судового збору на користь позивача за подачу позову у розмірі 1123, 15 грн. (47169, 24*1921/80676, 88).
Керуючись, статтями 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України суд, —
УХВАЛИВ:
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду в розмірі 47169 (сорок сім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн., 24 коп. за період з 01.01.2017 по 31.10.2019.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати в розмірі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) грн., 15 коп. по 561, 58 грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Пансенко П.П.- задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн..
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 31557119, р/р НОМЕР_2 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення викладено 16.02.2024.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ