справа №619/97/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю: секретаря судового засідання Ломанової І.А.

представника відповідача Лебединської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б\н від 06.08.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позивача щодо прийняття будь- якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. умов та правил надання банківських послуг відповідно до п. 1.1.2.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснення операції по картрахункам.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, — позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 умов надання банківських послуг, — у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг, — при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку в частині з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов’язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною правил та\або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг» у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та\або умов даного договору та\або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та\або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язання за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2017 року має заборгованість — 71231,49 грн., яка складається з наступного:

— 6521.33 грн. — заборгованість за кредитом;

— 57507.64 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом;

— 3334.35 грн. — заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг:

— 500.00 грн. — штраф (фіксована частина);

— 3368.17 грн. — штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Не виконуючи належним чином зобов’язання за вказаним договором, відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Представник відповідача ОСОБА_2 — Лебединська І.С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову з наступних мотивів, а саме: відповідач заперечує проти розміру заборгованості, вважає, що заборгованість є завищеною. Позивачем було нараховано завищені проценти за користування кредитом. Позивач просить стягнути: 6521,33 грн. — заборгованість за кредитом (тіло кредиту (кредитний ліміт); 57507,64 грн. — заборгованість за процентами за користування кредитом. Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, наведений у наданому ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року, завищений. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року ОСОБА_2 здійснювала останній платіж по кредитній картці — 17.10.2014 року. Вказані обставини підтверджуються випискою по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року, з якої безпосередньо вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала останній платіж по кредитній картці — 17.10.2014 року «Поповнення карти у терміналі самообслуговування». З 17.10.2014 року ОСОБА_2 не здійснювала жодного платежу, передбаченого договором, та взагалі не користувалася кредитною картою. В період з 23.10.2014 року по 06.03.2015 року з кредитної картки ОСОБА_2 банком автоматично списувались кошти за послугу «Оплата Частинами. Без переплат» у зв’язку з придбанням ОСОБА_2 мобільного телефону. З 06.03.2015 року відповідач фактично трат по картці не здійснювала. Згідно з п. 1.1.1.91. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 02 лютого 2015 року «Оплата Частинами. Без переплат» — послуга з організації обслуговування та проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжних карт, на яких поширюється послуга «Оплата Частинами. Без переплат», з яких власник карти доручає банку здійснити оплату вартості товару підприємству в розмірі, зазначеному у квитанції, надрукованій на pos-терміналі при авторизації послуги« Оплата Частинами ». Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» №906 СП 2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 01 вересня 2014 року були встановлені тарифи по карті «Універсальна»: трати клієнтів з 01 вересня 2014 року розмір процентів за користування кредитом становив 34.80 % на рік. Так, з 01 вересня 2014 року розмір процентів за користування кредитом становив 34.80 % на рік, з 1 квітня 2015 року 43.20 % на рік. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 станом на 17.10.2014 року мала виплачувати банку проценти за користування кредитом з розрахунку 34,80 % річних. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 01 березня 2015 року, банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Пунктом 1.1.3.1. встановлені обов’язки банку. Підпунктом 1.1.3.1.9. встановлений обов’язок банку: не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції по картрахункам. ОСОБА_2 про зміни тарифів по карті «Універсальна» з 01 квітня 2015 року не повідомлялася. В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання банком своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів. Випискою по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року підтверджено, що ОСОБА_2 з 17.10.2014 року кредитною карткою не користується, 06.03.2015 року з кредитної картки ОСОБА_2 банком останній раз автоматично списувались кошти за послугу «Оплата Частинами. Без переплат» та з цього часу будь-яких грошових трат по кредитній картці не здійснювалось, тому підстави для нарахування банком їй збільшених процентів за користування кредитом з 01 квітня 2015 року відсутні. Таким чином, банк не мав права нараховувати проценти за підвищеними процентними ставками та розмір процентів повинен бути обрахованим виходячи зі ставки, що мала місце на час припинення відповідачем виконання умов кредитного договору, тобто з 34,80 % річних. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року вбачається, що банком нараховувались проценти на поточну заборгованість за процентними ставками — 34,80 % річних, 43,20 % річних, та за аналогічними процентними ставками нараховувались проценти на прострочену заборгованість. З виписки по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року також вбачається, що банком окремо нараховувались проценти за «відсотки за використання кредитного ліміту» та проценти «відсотки за прострочений кредит». Цивільним законодавством визначено два види процентів, які можуть стягуватися з боржника: проценти за користування чужими грошовими коштами (ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч.1 ст. 1054 ЦК України); проценти у зв’язку з простроченням сплати боргу (ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України). Розмір процентів за користування кредитом становить: (6521,33 грн. х 34,80% : 360 днів х 1034 днів) = 6518,29 грн. 6521,33 грн. — заборгованість за кредитом (тіло кредиту (кредитний ліміт); 34,80 % — процентна ставка за користування кредитом 360 днів — кількість днів в році. Згідно з п.2.1.1.12.6.3 Умов та Правил надання банківських послуг п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти, в розмірі, установленому тарифами банка, з розрахунку 360 календарних днів в році). 1034 днів — кількість днів користування кредитними коштами (з 17.10.2014 року по 31.08.2017 року). З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року вбачається, що банком нараховувались проценти на прострочену заборгованість, аналогічним чином, як і на поточну заборгованість. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. В узагальненні «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» Верховним Судом України було роз’яснено, що розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3% /365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення. Розмір заборгованості за процентами становить 6518,29 грн. + 6518,29 грн. = 13036 грн. 58 коп. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року та виписки по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року вбачається, що банком нараховувались проценти, в тому числі на суми неустойки (штрафів та пені), що заборонено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК Українивстановлено, що проценти на неустойку не нараховуються. Разом з тим, з 21.03.2015 року по 30.09.2017 року банком нараховувались проценти на заборгованість за кредитом, яка включала суми неустойки (штрафів та пені). Верховним Судом України в рішенні від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 була висловлена наступна правова позиція: «За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга — це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит — це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними». Позивачем було завищено розмір заборгованості за пенею та комісією. Позивач просить стягнути: 3334,35 грн. — заборгованість за пенею та комісією. З виписки по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 нараховувались тільки суми пені, заборгованість по комісії відсутня. Таким чином, вказана в позовній заяві «заборгованість за пенею та комісією» фактично є заборгованістю по пені. З розрахунку заборгованості №б/н від 06.08.2012 року вбачається, що пеня нараховувалась накопичувальним підсумком з 2012 року по 31 серпня 2017 року. Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року по справі №6-1138цс15 була висловлена наступна правова позиція: «Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою». Таким чином, розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду. Представник відповідача просить застосувати до вимог позивача позовну давність. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось з позовом до ОСОБА_2 06 грудня 2017 року. Отже, розмір пені може обчислюватись тільки з 06 грудня 2016 року по 06 грудня 2017 року. Згідно з випискою по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року та наданим позивачем розрахунком заборгованості №б/н від 06.08.2012 року у період з 06 грудня 2016 року по 31 серпня 2017 року нараховувались наступні суми пені: 31.12.2016 р. — 100 грн.; 31.01.2017 р. — 100 грн.; 28.02.2017 р. — 100 грн.; 31.03.2017 р. — 100 грн.; 30.04.2017 р. — 100 грн.; 31.05.2017 р. — 100 грн.; 30.06.2017 р. — 100 грн.; 31.07.2017 р. — 100 грн.; 31.08.2017 р. — 100 грн. Загальна сума пені становить 900 грн. Згідно з п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 01 березня 2015 року термін позовної давності щодо вимог банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки — пені, штрафів, витрат банку складає 50 років. Разом з тим, вказані Умови та Правила надання банківських послуг, в яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, так як такі умови не містять підпису позичальника — ОСОБА_2 В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 11 березня 2015 року по справі №6-16цс15, а саме: «Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Зміст пункту 4.2 умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. У зв’язку із цим доводи позичальника про не ознайомлення його з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором». Таким чином, розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду та становить 900 грн. Позивачем були нараховані штрафи у зв’язку з зверненням банку до суду та встановлено подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення. Так, позивач просить стягнути: 500 грн. — штраф (фіксована складова); 3368,17 грн. — штраф (процентна складова). Можливість стягнення таких сум заборгованості позивач обґрунтовує посиланням на п.2.1.1.7.6. «Умов та Правил надання банківських послуг», згідно з яким «при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі (500 грн.) + 5% від суми позову». Тобто, вказані штрафи безпосередньо стосуються звернення банком до суду з позовом. Пред’явивши позов до відповідача фактично банк звернувся за достроковим поверненням кредиту. Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов’язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною. Таким чином, вказана умова договору є нікчемною та позовні вимоги про стягнення 500 грн. — штраф (фіксована складова) та 3368,17 грн. — штраф (процентна складова) не підлягають задоволенню. Фактично банком встановлено подвійну цивільно-правову відповідальність одного виду — неустойки за одні і ті ж порушення. Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року по справі №6-2003цс15 була висловлена правова позиція: «Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» подала до суду відповідь на відзив посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б\н від 06.08.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов’язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору. Відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_3. Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує про її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 5 років, Позичальник в банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписання договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєдналася до Умов та Правила надання банківських послуг. Позивач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом». Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов’язання не виконані та кредитором не прийняті. Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30,00 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни тарифів та інших невід»ємних частин договору. Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов’язків позичальника відноситься: п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або тарифів надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені 15.08.2014 року та 15.03.2015 року та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з’ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилось, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит -кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач неправомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в редакції від 30.07.2010 року. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК Українисторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України — видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність — це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 29.12.2017 року — до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов’язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконала. Враховуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача Савіхіна А.М. не з’явилася, в адресованій суду заяві підтримує позовні вимоги і просить розглядати справу за її відсутності за наявними в справі матеріалами, не заперечує проти заочного розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 — Лебединська І.С.позовні вимоги позивача визнала частково, а саме в частині заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та розмір заборгованості за процентами, нарохованими відповідно до наданих розрахінків у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

За ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до ст. 258 ЦК України встановлена для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню позов ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом було достовірно встановлено, що відповідно до укладеного договору б\н від 06.08.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язання за кредитним договором відповідач має заборгованість: 6521.33 грн. — заборгованість за кредитом; 13036.58 грн. — заборгованість по процентам за користування кредитом, а всього заборгованість становить 19557 грн. 91 коп.

Суд не погоджується з розміром заборгованості за процентами за користування кредитом, наведним у наданому ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 року.

ОСОБА_2 здійснювала останній платіж по кредитній картці — 17.10.2014 року «Поповнення карти у терміналі самообслуговування». З 17.10.2014 року ОСОБА_2 не здійснювала жодного платежу, передбаченого договором, та взагалі не користувалася кредитною картою.В період з 23.10.2014 року по 06.03.2015 року з кредитної картки ОСОБА_2 банком автоматично списувались кошти за послугу «Оплата Частинами. Без переплат» у зв’язку з придбанням ОСОБА_2 мобільного телефону. З 06.03.2015 року відповідач фактично трат по картці не здійснювала.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» №906 СП 2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 01 вересня 2014 року були встановлені тарифи по карті «Універсальна»: трати клієнтів з 01 вересня 2014 року розмір процентів за користування кредитом становив 34.80 % на рік.

З 01 вересня 2014 року розмір процентів за користування кредитом становив 34.80 % на рік, а з 1 квітня 2015 року 43.20 % на рік.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 01 березня 2015 року банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Пунктом 1.1.3.1. встановлені обов’язки банку.

Підпунктом 1.1.3.1.9. встановлений обов’язок банку: не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції по картрахункам.

ОСОБА_2 про зміни тарифів по карті «Універсальна» з 01 квітня 2015 року не повідомлялася.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання банком своїх зобовязань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів.

Згідно з п. 2.1.1.12.6.3 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 01 березня 2015 року відсотки за користування кредитом (кредитним лімітом) і / або овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбачену п 2.1.1.12.4. і п.2.1.1.12.5. при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту та / або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) і / або овердрафт стають простроченими кредитами.

Випискою по рахунку клієнта НОМЕР_2 від 13.03.2018 року підтверджено, що ОСОБА_2 з 17.10.2014 року кредитною карткою не користується, 06.03.2015 року з кредитної картки ОСОБА_2 банком останній раз автоматично списувались кошти за послугу «Оплата Частинами. Без переплат» та з цього часу будь-яких грошових трат по кредитній картці не здійснювалось, тому підстави для нарахування банком збільшених процентів за користування кредитом з 01 квітня 2015 року відсутні.

Цивільним законодавством визначено два види процентів, які можуть стягуватися з боржника: проценти за користування чужими грошовими коштами (ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч.1 ст. 1054 ЦК України); проценти у зв’язку з простроченням сплати боргу (ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З положень ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч.1 ст. 1054 ЦК України безпосередньо випливає, що проценти за користування чужими грошовими коштами можуть нараховуватись тільки на ту суму, яка фактично була отримана позичальником від банку та якою він фактично користувався та повинен сплачувати проценти за користування такою сумою коштів, тобто тільки на суму позики (тіла кредиту). Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 629, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2 ЦК України, суд, —

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженки м. Люботин Харківської області, прож: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського б. 1Д, заборгованість за кредитним договором у розмірі 19557,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженки м.Люботин Харківськоїобласті, прож: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського б. 1Д, судові витрати: судовий збір у сумі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення 22 червня 2018 року.

Суддя Л. О. Якименко