ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1389/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого — судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О., Федоровій Н.М., Дудій А.І.,

за участю представника позивача Лебединської І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Золочів цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою  відповідальністю «Автокредит  Плюс» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В :

17 листопада 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень 22 квітня 2016 року заявив вимоги до ТОВ «Автокредит плюс» та просив визнати незаконним розірвання 08 вересня 2015 року ТОВ «Автокредит Плюс» у односторонньому порядку договору фінансового лізингу № НА00А!0000648939 від 11 березня 2015 року та зобов’язати ТОВ «Автокредит Плюс» відновити дію вказаного договору фінансового лізингу, права та обов’язки сторін за договором, станом на дату розірвання договору — 08.09.2015 року; зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» усунути недоліки надання фінансової послуги: повернути у користування на умовах договору фінансового лізингу №НА00А!0000648939 від 11.03.2015р. ОСОБА_1 автомобіль Mercedes-Benz S430 2003 року випуску, наданий йому у платне володіння та користування за договором №НА00А!0000648939 від 11.03.2015р. про надання фінансового лізингу, а також ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та інші предмети, що були передані позивачем разом з транспортним засобом згідно з актом повернення предмета лізингу від 26.06.2015 р.

Свої вимоги позивач та його представник мотивують тим, що між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №НА00А!0000648939 від 11.03.2015 р., шляхом приєднання позивача до публічного договору. На виконання умов вказаного договору позивачем було сплачено початковий внесок 145080 гривень після чого він від відповідача отримав у платне володіння та користування автомобіль Mercedes-Benz S430 2003 року випуску. В червні 2015 року в позивача виникли тимчасові фінансові труднощі, про які він завчасно попередив банк. Оскільки від відповідача не надійшло письмового повідомлення про настання події дефолту, позивач продовжував користуватися авто та виходив з того, що йому надано час для погашення заборгованості. 26 червня 2015 року позивача було запрошено до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», де співробітники «Сredit collection» під приводом огляду авто забрали предмет лізингу та надали на підпис акт повернення предмету лізингу, який позивач був змушений підписати. Намагаючись усунути допущені порушення позивач погасив виниклу заборгованість та звернувся до відповідача з листами щодо повернення авто. 03 вересня 2015 року листом директора ТОВ «Автокредит Плюс» позивача повідомлено, що в зв’язку з погашенням заборгованості компанією прийнято рішення про повернення авто, вказано на реквізити співробітника, який відповідальний за повернення авто. Проте авто не було повернуто та позивач був змушений звернутися до суду. В ході розгляду справи позивачу стало відомо, що відповідач розірвав в односторонньому порядку спірний договір згідно повідомлення від 08.08.2015 року, хоча, на думку позивача, не мав правових підстав, так як на той час позивач не мав простроченої заборгованості за договором.

Представник відповідача проти позову категорично заперечувала, в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що дійсно між сторонами було укладено договір лізингу, шляхом подання позивачем заяви про приєднання до публічного договору. Сплативши перший внесок 145080 гривень, позивач отримав автомобіль Mercedes-Benz S430 2003 року випуску та зобов’язався здійснювати погашення заборгованості за договором щомісячними платежами 8170 гривень протягом наступних 60 місяців. Проте після отримання авто позивач одразу перестав виконувати свої обов’язки за договором та з травня місяця не здійснював щомісячні платежі, в результаті чого в нього виникла заборгованість. Добровільно повернувши авто за актом повернення предмету лізингу, позивач підтвердив настання події дефолту, відповідно до умов п. 8.2.2 договору. Так як ним не усунуто подію дефолту, тобто здійснено лише поточні платежі, а не усі платежі, компанією було прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до умов п.8.2.4 Договору, про що позивачу було письмово направлено повідомлення від 08 вересня 2015 року. Після розірвання договору відповідач був змушений самостійно здійснювати пошук наступного покупця для авто, за рахунок продажу якого було погашено заборгованість позивача перед ТОВ «Автокредит Плюс».

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11 березня 2015 року ОСОБА_1, як Лізингоодержувач, керуючись ст. 634 ЦК України, надав свою згоду на приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах визначених Публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua. З моменту підписання Лізингоодержувачем даної заяви та прийняття її лізингодавцем, сторони набули прав та обов’язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання).  Після прийняття Лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу Лізингоодержувач вніс аванс у розмірі 145080 гривень. Щомісяця в період сплати Лізингоодержувач зобов’язався сплачувати щомісячний платіж в розмірі 8170 гривень та відшкодовувати Лізингодавцю всі витрати, що пов’язані з виконанням договору, які виникли у Лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю. Заява № НА00А!0000648939 прийнята та підписана 11 березня 2015 року, сторонами зазначені — від імені Лізингодавця, директор ТОВ «Авокредит Плюс» Кравчута В.А. та Лізингоодержувач ОСОБА_1.

З розміщеного у відкритому доступі на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua Публічного договору про надання фінансового лізингу (копія якого в тому числі в письмовому вигляді надана суду), до якого приєднався позивач, подавши відповідну заяву 11 березня 2015 року, вбачається, що стаття 2 вказаного Публічного договору про надання фінансового лізингу (надалі Договір) передбачає, що Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в п.14.1.1 Заяви про приєднання до Договору Додатку 1 «Специфікація», а Лізінгоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат Лізингодавця, пов’язаних з виконанням договору, на умовах цього Договору. По закінченні строку лізингу до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

Стаття 8 Договору стосується події дефолту. Згідно статтею 8.1 Договору для цілей Договору Подією Дефолту вважається будь-яка з наступних подій:

а)затримання сплати Лізингоодержувачем Щомісячних платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць;

б)перевищення Заборгованості більш як на 10% від вартості Предмета лізингу, зазначеної в Специфікації;

в)несплата Лізингоодержувачем більше однієї виплати, яка перевищує 5% від вартості Предмета лізингу, зазначеної в Специфікації;

г)невідшкодування Лізингодавцю чергових страхових платежів за Договорами Страхування , передбаченими статтею 5.1, 14.2;

д) з урахуванням умов статті 6.2.7 Договору Предмет лізингу став недоступним для Лізингодавця внаслідок ненаходження його за останньою адресою базування;

ж) недотримання Лізингоодержувачем будь-якої заяви чи запевнення, що визначені у статті 10.1 Договору;

з) подання Лізингоодержувачем повідомлення про неспроможність виконати свої зобов’язання за Договором, за відсутності клопотання, поданого згідно із статтею 6.6.2 цього Договору, або відмови у його задоволенні;

и) недотримання Лізингоодержувачеч зобов’язань, передбачених статтями 6.2.3-6.2.9, 6.2.15, 6.2.16 цього Договору;

й) у випадку викрадення або втрати Предмета лізингу, незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні.

к) у випадку, якщо Предмет лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений (в т.ч. при повній конструктивній загибелі відповідно до умов страхування Предмету лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні.

л) Лізингоодержувач прострочив приймання Предмету лізингу на строк понад 10 (десять) календарних днів.

м) інше істотне порушення Лізингоодержувачем умов цього Договору.

Для цілей підпунку «м» статті 8.1 Договору, не вважається істотним лише таке порушення умов Договору, яке виключно на розсуд Лізингодавця завдало несуттєвої шкоди Лізингодавцю та було усунене Лізингоодержувачем протягом 10 днів від дати настання такого порушення.

Стаття 8.2 Договору коментує наслідки настання Події Дефолту. Так, у разі настання Події Дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання Події Дефолту (надалі — «Повідомлення про Дефолт») та повернення Предмета лізингу. У Повідомленні про Дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення Забогованності за фактичний строк користування Предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов’язань за цим Договором. Повернення Предмета лізинга здійснюється за адресою, вказаною у Повідомленні про Дефолт.

Лізингоодержувач зобов’язаний усунути Подію Дефолту негайно або незалежно від наявності повідомлення про дефолт, за вимогою Лізингодавця негайно повернути Предмет лізингу Лізингодавцю по Акту прийому-передачі, який підписується Сторонами. Повернення Предмету лізингу в користування Лізингоодержувачу здійснюється Лізингодавцем за умови виконання Лізингоодержувачем або третьою особою усіх платежів за цим Договором, усунення усіх порушень, та сплати Лізингодавцю всіх витрат, пов’язаних з доставкою, зберіганням та утриманням Предмета лізингу, сплати винагороди, визначеної в статті 9.10 цього Договору.

Якщо Предмет лізингу не був доставленний Лізингодавцю в порядку визначеному статтею 8.2.2 цього Договору Лізингодавець самостіно здійснює доставку Предмета лізингу за адресою розташування свого структурного підрозділу. Витрати, пов’язані з доставкою Предмета лізингу покладаються на Лізингоодержувача. Лізингоодержувач зобов’язаний з’явитись до Лізингодавця для підписання Акту прийому-передачі та сплати Забогованності за цим Договором. Крім цього, Лізингоодежувач зобов’язаний в 30-денний строк з моменту підписання Акту прийому-передачі знайти покупця/лізингоодержувача на Предмет лізингу. Зобов’язання Лізингоодержувача за даною статею вважаются виконаними в момент підписання Лізингодавцем з покупцем/лізингоодержувачем Договору купівлі-продажу /лізингу Предмета лізингу.

Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення про Дефолт, Лізингоодержувач не усунув Подію Дефолту, Лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути в повному обсязі Заборгованність за цим Договором та повернути Предмет лізингу, а Лізингодавець має право згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з надсиланням Лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. Одностороннє розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов’язань за цим Договором.

Частина 9.10 статті 9.10 Договору передбачає, що у випадку коли Лізингоодержувач повертає Предмет лізингу Лізингодавцю без придбання його у власність і при цьому вартість Предмета лізингу в результаті неналежної його експлуатації Лізингоодержувачем на дату повернення за оцінкою незалежного експерта, становить розмір менший ніж сума лізингових платежів згідно Графіку лізингових платежів, що не сплачені за Предмет лізингу на дату такого повернення, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф в розмірі 100% від вартості автомобіля, що визначена сторонами в момент укладання договору.

У випадку вилучення Лізингодавцем Предмету лізингу та його подальшій реалізації по ціні, що перевищує залишок заборгованості Лізингоодержувача по відшкодуванню (компенсації) вартості Предмета лізингу станом на дату вилучення, заборгованість Лізингоодержувача по штрафам, пені, комісії, відсоткам підлягає зменшенню на суму різниці між ціною реалізації та залишком заборгованності по відшкодуванню вартості Предмета лізингу.

На виконання вимог вказаного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс» позивачем було здійснено наступні платежі:

08 квітня 2015 року внесено початковий внесок у сумі 145080 гривень.

25 травня 2015 року внесено 10, 26 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів;

26 травня 2015 року внесено 5,13 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів;

03 червня 2015 року внесено 0,33 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів;

08 червня 2015 року внесено 22,37 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів;

12 червня 2015 року внесено 30,56 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів;

15 червня 2015 року внесено 250 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів, комісій;

16 червня 2015 року внесено 449 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів, комісій;

19 червня 2015 року внесено 31,1 гривень, що зараховані в рахунок погашення пені та штрафів;

06 липня 2015 року внесено 16275,32 гривень, що зараховані в рахунок погашення простроченого тіла кредиту, процентів за користування, комісій, пені та штрафів;

16 липня 2015 року внесено 8224,68 гривень, що зараховані в рахунок тіла кредиту, процентів за користування, погашення комісії;

17 серпня 2015 року внесено 8200 гривень, що зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, процентів за користування, комісії;

21 вересня 2015 року внесено 8180 гривень, що зараховані в рахунок погашення погашення тіла кредиту, простроченого тіла кредиту, погашення процентів, комісій.

З 28 жовтня 2015 року погашення заборгованості здійснювалося ПАТ КБ «ПриватБанк», 03 грудня 2015 року платежами на суму 7041,22 гривень, на суму 447,05 гривень, на суму 2178,88 гривень, на суму 249411,06 гривень в рахунок погашення суми боргу ОСОБА_1

26 червня 2015 року ОСОБА_1 повернув предмет лізингу, наданий від відповідача лізингодавця ТОВ «Автокредит Плюс», що отримав згідно із договором лізингу № НА00А!0000648939 від 11 березня 2015 року, про що було складено акт повернення предмета лізингу (а.с.16).

02 вересня 2015 року ТОВ «Автокредит Плюс» листом за підписом директора Кравчута В.А. вих. №20.1.0.0.0/7-150823/661 повідомив ОСОБА_1, що розглянувши його звернення від 23.08.2015р. щодо можливості повернення заставного авто, що на жаль попередня відповідь надана помилково, через порушення умов договору, повернення авто можливе лише при повному погашенні заборгованості за договором №НА00А!0000648939 від 11 березня 2015 року (а.с.68).

03 вересня 2015 року ТОВ «Автокредит Плюс» листом за підписом директора Кравчута В.А. вих. №20.1.0.0.0/7-150901/2417 повідомив ОСОБА_1, що розглянувши його звернення від 01.09.2015р. щодо можливості повернення авто, компанією прийнято рішення про повернення авто ОСОБА_1 в зв’язку з погашенням простроченої заборгованості (а.с.20).

08 вересня 2015 року ТОВ «Автокредит Плюс» листом за підписом директора Кравчута В.А. вих. №20.1.0.0.0/7-20150829/602 повідомив ОСОБА_1 про одностороннє розірвання договору №НА00А!0000648939 від 11 березня 2015 року через неусунення події дефолту.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Цивільного Кодексу УкраїниЗакону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР.

Стаття 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» (надалі Закону) дає визначення предмету лізингу. Так, зокрема, предметом договору лізингу (далі — предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що суб’єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Стаття 17 Закону зазначає, що спори, що виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Стаття 205 ЦК України встановлює вимоги до форми правочинів та коментує способи волевиявлення. Відтак, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює вимоги до письмової форми правочину. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Стаття 208 ЦК України перелічує правочини, які належить вчиняти у письмовій формі. Так. у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов’язання. Так, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає поняття порушення зобов’язання. Так, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України перелічує правові наслідки порушення зобов’язання

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 627 ЦК України обумовлює принцип свободи договору. Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Стаття 651 ЦК України перелічує підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем в якості доказів надано копії трьох листів, що ним нібито спрямовано на адресу керівництва ТОВ «Автокредит Плюс» та ПАТ КБ «ПриватБанк», проте суду не надано доказів відправлення їх адресатам, в зв’язку з чим суд вважає їх недопустимим доказом здійснення відповідних звернень, та відповідно при прийнятті рішення не приймає їх до уваги.

Відтак, відповідно до умов статті 8.2 Договору у разі настання події дефолту для лізингоодержувача настають певні наслідки, та в залежності від поведінки лізингоодержувача, лізингодавець вчинає дії відповідно до умов договору, лишаючи за собою право на власний розсуд визначати суттєвість чи несуттєвість завданої шкоди, відповідно до останнього абзацу статті 8 Договору. Так, він або повертає предмет лізингу лізингоодержувачу, за умови усунення усіх порушень (стаття 8.2.2 Договору) або якщо протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення про Дефолт Лізінгоодержувачем, лізингоодержувач не усуне події дефолту, може скористатися своїм правом на одностороннє розірвання договору (стаття 8.2.4 Договору).

Як визнали у судовому засіданні сторони письмове повідомлення про настання події дефолту лізингодавцем ОСОБА_1 не надсилалося. Проте відповідно до статті 8.2.2 Договору незалежно від наявності повідомлення про дефолт Лізінгоодержувач зобов’язаний усунути подію дефолту негайно та за вимогою лізингодавця повернути йому предмет лізингу. У випадку виконання лізингоодержувачем вимог статті 8.2.2 Договору лізингодавець здійснює повернення  предмету лізингу лізингоодержувачу.

Таким чином, суд доходить висновку, що на виконання вимог статті 8.2.2 Договору ОСОБА_1 було проведено повернення предмету лізингу відповідно до акту повернення предмету лізингу від 26 червня 2016 року через настання події дефолту.

03 вересня 2015 року прийнявши рішення про повернення авто, про що Лізингодавцем ОСОБА_1 було направлено повідомлення, підписане уповноваженою особою — директором ТОВ «Автокредит Плюс», відповідачем було прийнято рішення на виконання статті 8.2.2 Договору повернути авто після усунення лізингоодержувачем допущених порушень умов договору.

Вказаним рішенням від 03 вересня 2015 року ТОВ «Автокредит Плюс» фактично змінило умови договору між сторонами, визнавши достатніми станом на 03 вересня 2015 року здійсненні позивачем платежі (погашення поточної заборгованості) для повернення авто. Про вказані зміни умов договору позивача було повідомлено уповноваженою особою листом, проти зміни умов договору в цій частині позивач не заперечував, прийнявши їх. Прийняття рішення про зміну умов договору у такий спосіб не суперечить положенням останнього абзацу статті 8.1, статті 8.2.2  договору, положенням статей 205207208651 ЦК України.

Доказів на спростування наявності рішення ТОВ «Автокредит Плюс» від 03 вересня 2015 року про повернення авто ОСОБА_1 суду не надано.

Суду надано лист від 02 вересня 2015 року, в якому ТОВ «Автокредит Плюс» повідомляє позивача про помилковість попередньої відповіді, тобто відповіді про рішення прийняте до 02 вересня 2015 року. Проте копію вказаної відповіді сторонами суду не надано. Крім того, ТОВ «Автокредит Плюс» на наступний день 03 вересня 2015 року прийнято рішення про повернення авто через усунення позивачем допущених порушень умов договору, які визнані достатніми відповідачем для виконання вимог статті 8.2.2 Договору.

Таким чином, змінивши умови договору 03 вересня 2015 року та визнавши достатніми дії позивача по усуненню допущених порушень умов договору для прийняття рішення про повернення авто ОСОБА_1 згідно статті 8.2.2. договору в ТОВ «Автокредит Плюс» не було підстав для одностороннього розірвання договору 08 вересня 2015 року, в зв’язку з чим позов в частині вимог про повернення спірного авто на умовах укладеного між сторонами договору лізингу підлягає задоволенню. Водночас вимоги позивача про визнання незаконним розірвання 08 вересня 2015 року ТОВ «Автокредит Плюс» у односторонньому порядку договору фінансового лізингу № НА00А!0000648939 від 11 березня 2015 року фактично є підставою позовних вимог, а не самими вимогами, в зв’язку з чим порушене право не підлягає захисту в такий спосіб.      Враховуючи задоволення судом фактичних позовних вимог у повному обсязі, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені понесені судові витрати.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та ст.ст.1011, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, —

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою  відповідальністю «Автокредит  Плюс» усунути недоліки надання фінансової послуги: повернути у користування на умовах договору фінансового лізингу №НА00А!0000648939 від 11.03.2015р. ОСОБА_1 автомобіль Mercedes-Benz S430 2003 року випуску, наданий йому у платне володіння та користування за договором №НА00А!0000648939 від 11.03.2015р. про надання фінансового лізингу, а також ключі від вказаного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, пульт сигналізації вказаного транспортного засобу.

В задоволенні іншої  частини позовних вимог — відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою  відповідальністю «Автокредит  Плюс» на користь ОСОБА_1   551 гривню 20 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський  районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя:                                             О.С. Шабас