АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 638/13088/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого — Овсяннікової А.І.

суддів            — Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі — Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника  адвоката Панасенко Павла Петровича на заочне рішення Дзержинського районного суду міста  Харкова від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, —

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернуло до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначає, що між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1  було укладено кредитні договори № CNL700/148/2005 та № CNL700/391/2006 в забезпечення виконання яких з відповідачкою 27 травня 2005 року укладено договори іпотеки № PCNL700/148/2005 та 26 травня 2006 року — договір іпотеки №CNL700/391/2006.

На виконання умов кредитних договорів від 26 травня 2005 року та 26 травня 2006 року Банк перерахував на поточний рахунок Відповідачки НОМЕР_1 кредитні кошти у сумі 33 400,00 дол. США та 63 000,00 дол. США.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір про відступлення права вимоги № б/н., відповідно до яких Банк відступив право вимоги за Кредитними договорам, в тому числі й право звертати стягнення на заставлене майно.

ОСОБА_1 умови кредитних договорів не виконувала в повному обсязі.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2011 року з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованість за Кредитним договором від 26 травня 2006 року у розмірі 366554,10 гривень та за Кредитним договором від 26 травня 2005 року у розмірі 604920,84 грн.

Просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у загальному розмірі 971475,22 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки — квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання Товариству права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки з наданням всіх повноважень продавця, в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість в органах нотаріату та місцевого самоврядування, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстраційної служби України, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на час укладення правочину щодо відчуження;

З метою збереження предмету іпотеки до її реалізації, передати спірну квартиру в управління товариства на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами;

Стягнути судові витрати.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста  Харкова від 02 листопада 2016 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у загальному розмірі 971 475,22  грн., звернути стягнення на предмет іпотеки — квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі — продажу, посвідченого ПН ХМНО Яновою О.Є. 30.12.2003. року за реєстровим номером №4286, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 січня 2004 року , що підтверджується витягом №2537319 про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3486245, номер запису В-57374 в книзі 1 шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором №PCNL 700/148/2005 від 27 травня 2005 року та іпотечним договором PCNL 700/391/2006 від 26 травня 2006 року, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість в органах нотаріату та місцевого самоврядування, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстраційної служби України, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо за ціною, що визначатиметься на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент відчуження предмета іпотеки за ціною не менше 685700,00 грн.

З метою збереження предмету іпотеки до її реалізації передано предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати на сплату судового збору у розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника  адвоката Панасенко П. П. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, самостійно визначивши розмір початкової ціни предмета іпотеки, у зв’язку з чим початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації була значно заниженою в порівнянні з його дійсною вартістю.

Сторони погодили оцінку майна станом на дату укладання договору, однак вона не погоджується з такою вартістю в гривні через значні інфляційні процеси, що відбулись за 10 років. Вартість предмета іпотеки має бути визначена з урахуванням курсу долару США на час розгляду справи.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є не належним позивачем по справі, оскільки не може заявляти позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, так як предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги. Товариство не має ліцензії на надання фінансових послуг, а отже не має права на звернення стягнення на заставне майно .

Спірна квартира не була придбана за рахунок кредитних коштів та є єдиним постійним місцем проживання для неї та її сина.

Хоча судом і було відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру до закінчення дії мораторію, однак рішення не було відстрочене в частині передання квартири в управління позивача на період до її реалізації.

Оскільки предметом іпотеки є квартира, з якої не можливо отримати продукцію, плоди та доходи та здійснювати її господарське використання, то вона не може бути переданою в управління.

Також, судом було задоволено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи та заборону відчуження даного майна, встановлену ухвалою суду в іншій цивільній справі та постановою слідчого в кримінальній справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю — доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 26 травня 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNL700/148/2005 відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 63000 доларів США зі строком повернення до 26 травня 2020 року.

26 травня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNL700/391/2006, за яким відповідачці надано кредитні кошти у сумі 33400 доларів США зі строком повренння до 25 травня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами 27 травня 2005 року та 26 травня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено договори іпотеки № PCNL700/148/2005 та № PCNL700/391/2006, за якими в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» як правонаступник АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н та договір про відступлення права вимоги № б/н., за якими товариство набуло права вимоги за Кредитними договорами та договорами іпотеки, укладеними з ОСОБА_1

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року, з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованість за Кредитним договором від 26 травня 2006 року у розмірі 366554,10 гривень та за Кредитним договором від 26 травня 2005 року у розмірі 604920,84 грн.

Для стягнення цієї суми заборгованості і пред’явлено позов товариством шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статей 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16 та від 27 квітня     2017  року у справі № 6-679цс17, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Відповідно до пункту 6.4 договорів іпотеки «Позасудове врегулювання», укладених 27 травня 2005 року та 26 травня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання:

— 6.4.1. Іпотекодержателю належить право від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу Іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином: а) початкова ціна продажу Предмета іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки; б) при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків;

За пунктом 6.4.2. договору іпотеки при виникненні Іпотечного випадку Іпотекодержатель надсилає Боржнику іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов’язань та граничний строк погашення боргових зобов’язань. У випадку непогашення Боржником боргових Зобов’язань у строк, передбачений у Іпотечному Повідомленні, право власності на Предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових Зобов’язань, вказаному з Іпотечному Повідомленні. При цьому Іпотекодержатель зобов’язаний реалізувати Предмет іпотеки протягом 1 (одного) року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов’язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації Предмета іпотеки, після погашення боргових Зобов’язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат Іпотекодержателя, повертається Іпотекодавцю відповідно, до чинного законодавства України. Застереження: Сторони встановлюють, що положення пункту 6.4. з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою повний укладений договір між Сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому Сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже іпотечними договорами визначено, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі є одним із позасудових способів врегулювання і здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі рішення суду.

Оскільки надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами договору є позасудовим способом захисту, жодних доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених умовами договору для позасудового врегулювання спору,а також дій, необхідних для реєстрації права власності на предмет іпотеки та подальшої його реалізації від свого імені (п. 6.4), позивач не надав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто і вимогами Закону України «Про іпотеку» і умовами іпотечних договорів передбачена певні процедура, у тому числі і шляхом направлення іпотекодавцю відповідного листа з зазначенням обов’язкових реквізитів, у тому числі і граничний строк погашення боргових зобов’язань та наслідків випадку їх невиконання.

На а.с.37-40 том 1 є два листи, адресовані ОСОБА_1, однак цих даних вони не містять.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника  адвоката Панасенко Павла Петровича — задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста  Харкова від 02 листопада 2016 року — скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю  «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки — відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4019 грн. 40 коп.(чотири тисячі дев’ятнадцять гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий —

Судді: