АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 640/13725/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді                   — Грошевої О.Ю.

суддів:                                        — Гришина П.В., Глініна Б.В.

при секретарі                           — Григорян І.І.

за участю прокурора              — Омельченко І.І.

обвинуваченого                       —  ОСОБА_3

захисника                  —  Щит І.А.

потерпілої                                —  ОСОБА_5

представника потерпілої      —   адвоката Панасенко П.П.

ВСТАНОВИЛА:

 

Зазначеним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта професійно-технічна, тимчасово не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину 2008 р.н.

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Строк відбування покарання  ОСОБА_3 відрахований з 31 липня 2016 року.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувано ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 31 липня 2016 року по 06 лютого 2017 року (день постановлення вироку) включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_5  — задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5 грошову суму у загальному розмірі 509500,57 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (код ЄДРПОУ 35265086)  на користь ОСОБА_5 грошову суму у загальному розмірі 34800 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь держави процесуальні витрати пов’язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 718/16 від 23 серпня 2016 року в сумі 1055 гривень 52 копійок.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.. 100 КПК України.

Згідно вироку 30.07.2016 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «BMW-520», р.н. НОМЕР_2, рухався по вул. Гвардійців  Широнінців м. Харкова зі сторони вул. Наталії Ужвій в напрямку вул.. Др. Народів зі швидкістю приблизно 140 км/годину, та перебуваючи під впливом наркотичних речовин, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, згідно якого п. 2.9 «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин».

Під час руху по вищевказаній вулиці, в районі будинку 111, ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода и небезпека»,  та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який в цей час перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 загинув на місці пригоди і згідно висновку судово-медичної експертизи №2209-Дм/16 від 10.08.2016 причиною його смерті стала несумісна з життям травма тіла.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв’язку з подією та наслідками, виразилася в тому, що він, керуючи транспортним засобом під впливом наркотичних речовин, рухався зі швидкістю, яка перевищує допустиму в населеному пункті, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу проявив неуважність, та не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_9, який в цей час перетинав проїзну частину по вказаному нерегульованому пішохідному переходу і якого він міг об’єктивно виявити, скоїв на нього наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.

В апеляційній  скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 Щит І.А. просить вирок суду скасувати, оскільки він не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та зменшити суму моральної шкоди.

Зазначає, що суд проводив судовий розгляд упереджено та необ’єктивно; суд надавав перевагу стороні обвинувачення, обмежив сторону захисту в можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, позбавив можливості подавати захистом докази, не надавав можливості стороні захисту довести і обгрунтувати свою позицію.

В обвинувальному акті в редакції від 30.08.2016 року, який розглядався Київським районним судом м.Харкова і на підставі якого винесений обвинувальний вирок, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не зазначено формулювання обвинувачення, оскільки ОСОБА_3 зазначений у ньому як підозрюваний що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та фактичному не пред’явленні підозрюваному обвинувачення та не набуття ним статусу обвинуваченого.

Згідно вироку ОСОБА_3 30.07.2016 р. біля 21.30 год в м. Харків на вул. Гв.Широнінців керуючи автомобілем «БМВ — 520» д.н. НОМЕР_2 зі швідкісттю приблизно 140 км/год та перебуваючи під впливом наркотичних речовин допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який перетинав проїздну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_9 загинув на місці.

Разом з тим, 01.08.2016 р. ОСОБА_3 був допитаний у якості підозрюваного та вказав, що не вживає алкогольні напої або наркотичні засоби через несприйняття організмом хімічних речовин та лікарських засобів.

Ця інформація слідчим шляхом призначення відповідної судово-медичної експертизи перевірена не була, що позбавило можливості обвинуваченому ОСОБА_3 довести факт невживання ним наркотичних засобів.

Крім того, покази свідків ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. мають істотні суперечення як стосовно вчинення  ОСОБА_3 даного кримінального правопорушення, так і перебування його у стані наркотичного сп’яніння.

Крім того, дослідження сечі ОСОБА_3 зроблені не зареєстрованими та несертифікованими медичними засобами та не можуть бути визнаними у якості доказів.

Також зазначає, що відповідно до наявної у справі схеми ДТП, складеної слідчим Айдіновим ширина дороги на місці ДТП складає 16,5 м.

Разом з тим, під час проведення 04.08.2016 р. слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10. ширина дороги слідчим ОСОБА_20. вже дорівнює 25 м.

Ширина дороги за участю свідка ОСОБА_13 слідчим ОСОБА_20. взагалі не намірялась.

Ширина догори під час проведення слідчим ОСОБА_20. слідчого експерименту 16.08.2016 р. за участю свідка ОСОБА_11 складає 22,9 м.

Таким чином, під час досудового розслідування ширина дороги на місці ДТП взагалі не встановлена.

Експертний висновок у своїх дослідженнях та розрахунках посилається тільки на свідчення ширини дороги зі слів ОСОБА_11, тобто 22,9 м.

Отже, експертами не взяті до уваги інші розміри ширини дороги, у проведеній автотехнічній експертизі жодним чином не обґрунтовано.

За таких обставин, вказаний висновок автотехнічної експертизи та проведені експертами розрахунки є неналежними доказами, які не можуть бути підставою для обвинувачення.

Також, ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду справи стороною обвинувачення не надано жодного документа про те, що на місці ДТП існує зареєстрований пішохідний перехід, який обслуговується спеціалізованою службою, якою здійснюється організація дорожнього руху та експлуатаційне утримання технічних засобів організації дорожнього руху Харківської міської ради.

З інформації із відкритих джерел станом на лютий 2016 р, пішохідний перехід біля будинку № 111 по вул. Гв.Широнінців офіційно не облаштовувався, на сьогодні там його також немає.

Також автор апеляції посилається на те, що вирок суду обґрунтовується даними висновку судово-медичної експертизи №2209-Дм/16 від 10.08.2016 року, однак, у висновку вказаної експертизи в порушення п. 1.1 «Правил проведення судово- медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.95 p. N 6, немає жодного посилання на час смерті пішохода.

Таким чином, висновок слідства про причинний зв’язок причини смерті та факту ДТП стороною обвинувачення документально не встановлений.

Крім того, щодо перебування ОСОБА_3 у  стані наркотичного сп’яніння  проводив у  кабінеті  цілодобової експертизи  алкогольного та наркотичного сп’яніння ОСОБА_14, який має звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Наркологія» та ОСОБА_15, яка є спеціалістом клінічної біохімії, а відтак зазначені висновки надані не уповноваженими особами, оскільки відповідно до закону такі дослідження можуть проводити працівники, які пройшли спеціальну підготовку з судово-медичної токсикології.

Крім того, дослідження сечі ОСОБА_3 щодо наявності  у ній наркотичних засобів або алкоголю зроблені незареєстрованими та несертифікованими  медичними засобами та не можуть бути визнані у якості доказів.

При призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_3 частково визнав свою вину, а відтак мав врахувати зазначену обставину в якості такої, що пом’якшує покарання.

Також, в порушення вимог ст.213 ЦПК суд не мотивував у своєму рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та не зазначив, у чому саме ця шкода полягає.

Крім того, судом у якості обставини, що пом’якшує покарання,  не враховано те, що ОСОБА_3 визнав свою провину у скоєному, неодноразово висловлював жаль з цього приводу та був незгодним лише з висновком  про наявність у нього на моемнт ДТП стану наркотичного спяніння.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Щит Л.А., які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, потерпілу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів  вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема свідченнями:

-потерпілої ОСОБА_5 яка пояснила, що вона була дружиною померлого ОСОБА_9 та про його смерть дізналась від доньки. Вказувала, що спільних дітей у них не було і ОСОБА_9 був єдиною людиною, який їй у всьому допомагав, оскільки вона має дуже поганий зір і самостійно займатися господарством не може. Зазначала, що ніякої допомоги ані від обвинуваченого ані від його родини за час слідства та суду не отримала, самостійно понесла витрати на поховання чоловіка, встановлення пам’ятника, проведення поминального обіду. Звертала увагу суду, що її стан здоров’я погіршився, що вимагає від неї нести витрати на придбання медичних препаратів. Просила суд призначити обвинуваченому найвищу міру покарання, що передбачено санкцією статті та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі;

-свідка ОСОБА_10, який пояснив що 30.07.2016 року у вечірній час він їхав за кермом автомобіля зі сторони вул. Н. Ужвій у бік вул. Др. Народів зі швидкістю приблизно 50-60 км/годину. Зазначив, що почув рев двигуна і побачив у дзеркало заднього виду автомобіль БМВ, який їхав позаду з дуже великою швидкістю, яка приблизно дорівнювала 150-160 км/годину та через декілька секунд  цей же автомобіль проїхав вздовж нього та на пішохідному переході збиває людину, яка знаходилась на середині дороги. Вказав, що він побачив як автомобіль вдарив цю людину і що частина тіла пішохода підлетіла у гору під знак «пішохідного переходу», машину занесло юзом, вона пішла на зустрічний рух, потім автомобіль розвернуло на 180 градусів та він в’їхав в огорожу під дорогою. Зазначив, що він одразу зупинив свій автомобіль, увімкнув аварійний сигнал, підійшов до пішохода, у якого ознак життя вже не було. Він викликав поліцію, хтось викликав швидку допомогу, яка приїхала через 7 хвилин. Водій автомобіля БМВ намагався втекти, проте люди, які знаходились поряд, його зупинили. Тіло накрили картоном, через 15 хвилин приїхала поліція, почався процес оформлення ДТП. Люди, які знаходились поряд, вимагали щоб водій пройшов медичний огляд. Зазначив, що він був присутній при проходженні ОСОБА_3 медичного огляду на Шевченко, 26 та те, що йому особисто відомо, що лікар встановив знаходження водія в стані наркотичного сп’яніння. Також підтвердив, що асфальт у той день був сухий, видимість на дорозі була добра, освітлення на проїзній частині було достатньо. Підтвердив, що приймав участь у проведенні слідчої дії, під час якої він говорив де вперше почув та побачив автомобіль БМВ, про швидкість автомобіля БМВ, при цьому підтвердив, що дійсно визначав швидкість руху автомобіля під час слідчого експерименту стоячи при цьому на дорозі;

-свідка ОСОБА_11 який пояснив, що він до подій знав потерпілу та померлого, оскільки мешкає поряд з ними. У день подій, тобто 30 липня 2016 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин він йшов по вул.. Гв. Широнінців у бік зупинки та приблизно на відстані 20-30 метрів від пішохідного переходу почув дуже голосний звук двигуна автомобіля, який їхав у бік вул. Др. Народів, та побачив чоловіка на пішохідному переході, який йшов з лівої сторони направо, а потім почув удар і побачив як вказану машину розвернуло та вона в’їхала у паркан. Зазначив, що він підійшов до водія, який на вигляд зовсім нічого не розумів, а потім підійшов до предмету, що підпросило від удару автомобіля, та зрозумів, що це була частина тіла людини. Вказав, що пішохід під час наїзду був на середині дороги. Темп руху пішоходу був звичайний, про що він зазначив і під час слідчого експерименту за його участі;

-свідка ОСОБА_19 яка пояснила, що вона у день подій знаходилась на робочому місці на вул.. Гвардійців Широнінців, 88 (магазин «Кулінічі»), вийшла на вулицю і побачила машину, яка їхала з великою швидкістю. Потім почула хлопок та звук гальмування, побачила, що машину почало крутити і вона в’їхала у огорожу поряд із дорогою. Із автомобіля вийшов чоловік, зробив пару кроків у бік фрагменту, який лежав на дорозі і потім побіг за огорожу. Зазначила, що їй спочатку здалось, що це був фрагмент автомобіля. З мобільного телефону вона викликала швидку. Потім вона підійшла ближче до предмету на дорозі та зрозуміла, що це була людина. Вказала, що події відбулись на пішохідному переході, швидкість руху автомобіля їй показалась дуже високою. Підтвердила, що приймала участь у проведенні слідчого експерименту і що всі обставини, зазначені у протоколі, є вірними. Вказала, що за автомобілем, з яким сталося ДТП, одразу машин не було, а потім чи їхали автомобілі вона не пам’ятає. На питання суду вказала, що свідка ОСОБА_12 вона не пам’ятає;

-свідка ОСОБА_12, який пояснив, що серед присутніх у залі суду він пізнає обвинуваченого, оскільки він його бачив у день подій. Вказав, що він із подругою стояв на зупинці біля пішохідного переходу на вул. Гв. Широнінців приблизно о 21 годині 30 хвилин, точну дату він не пам’ятає та почув короткий вереск гальмування, почув хлопок та побачив білу хмару поряд з правою передньою частиною автомобіля, потім підкинуло якийсь фрагмент від автомобіля, потім автомобіль почало крутити та викинуло на обочину. Вказав, що він одразу підбіг до машини і побачив водія автомобіля, який сказав фразу: «Зачем он вышел на дорогу?». Стан водія він характеризує як шоковий. Підтвердив, що події сталися на пішохідному переходу. Пішохода під час його руху він не бачив. Вказав, що освітлення на дорозі було погане. Швидкість автомобіля БМВ визначив приблизно як 100-120 км/годину.

Зазначені свідчення у взаємозв’язку з іншими матеріалами кримінального провадження, а саме протоколами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, проведення слідчих експериментів, висновками експертиз, які в сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Безпідставними є посилання сторони захисту на те, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є упередженими, оскільки жодними доказами підтверджені не були.

Пояснення зазначених свідків були логічні та послідовні та, однакові стосовно того, що подія сталася саме на пішохідному переході. Свідки були попереджені про кримінальну відповідальність, а підстав для обмовлення ними обвинуваченого не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, про необґрунтоване встановлення судом обставини перебування обвинуваченого у день вчинення кримінального правопорушення в стані наркотичного сп’яніння є безпідставними.

Матеріали кримінального провадження містять у собі належні та допустимі докази знаходження обвинуваченого ОСОБА_3 у день вчинення ним кримінального правопорушення в стані наркотичного сп’яніння, що відображено у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.07.2016 року (Т.1 а.с.147) та у висновку судово-медичної експертизи сечі громадянина ОСОБА_3 від 19.08.2016 №6219-Т/16, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні сечі громадянина ОСОБА_3 був виявлений кодеїн, який відноситься до алкалоїдів опіуму (Т.1 а.с.131).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Жодні докази, які б спростовували перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у день подій у стані наркотичного сп’яніння,  самими обвинуваченими так і їх захисником суду надані не було.

Посилання сторони захисту на те, що досліджені судом висновки є неналежними, своїх належних обґрунтувань у суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду не знайшли.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було досліджено завірену копію карти виїзду швидкої медичної допомоги №4825 А від 30.07.2016 року за адресою вул.. Гв. Широнінців, 88 м. Харків з приводу наїзду автомобіля на пішохода, не спростовує встановлені судом обставини, оскільки будь-яких медичних маніпуляцій щодо визначення знаходження  ОСОБА_3 у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння, працівниками медичної установи під час його огляду, зроблені не були.

В той же час, досліджений акт судово-наркологічної експертизи №290 від 18.08.2016 року, відповідно до якого було встановлено, що даних щодо наявності у ОСОБА_3 наркотичної залежності виявлено не було, не спростовує перебування його у наркотичному стані у день подій.

Крім того, під час апеляційного розгляду досліджено відповідь КЗОЗ «Обласний  наркологічний диспансер» на запит захисника Щит І.А.

Проте, із зазначеної відповіді не вбачається за допомогою яких саме тест-смужок проведено аналіз сечі ОСОБА_3

В той же час, сам висновок експертизи не містить даних про використання тест смужок, про які йдеться мова у відповіді на запит захисника.

За таких обставин, дані, які містяться у цій відповіді не свідчить про проведення  аналізу сечі ОСОБА_3 з порушеннями.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо недоліків обвинувального акту, а саме зазначення у ньому ОСОБА_3 як підозрюваного, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст. 458 КПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В постанові ВСУ від 24.11.2016 №5-328кс16 сформульована правова позиція, згідно якої відсутність вказівки в обвинувальному акті на обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило судам нижчих інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

Підстав для відступлення від зазначеної правової позиції колегія суддів не вбачає.

Посилання в апеляційній скарзі на нерозуміння ОСОБА_3 змісту та наслідків визнання цивільного позову потерпілої не заслуговують на увагу з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_3 під час судового розгляду був забезпечений захисником з яким уклав договір про надання правової допомоги.

Крім того, відповідно до ч.1ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, обрана ОСОБА_3 та його захисником тактика захисту щодо визнання цивільного позову потерпілої не суперечить вимогам Закону.

Не встановлення судом обставин, що пом’якшує покарання ОСОБА_3 є обґрунтованим, оскільки у взаємозв’язку з його тактикою захисту, часткове визнання вини не є обставиною, що пом’якшує покарання.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини події, правильно кваліфікував дії обвинуваченого і призначив покарання, достатнє та необхідне для виправлення обвинуваченого і запобігання новим злочинам, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні .

Разом з тим на підставі   до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції 26.11.2015 року) ОСОБА_3 належить зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 31 липня 2016 року по 20 червня  2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення  волі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну  скаргу  захисника обвинуваченого ОСОБА_3,- Щит І.А. залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року у відношенні ОСОБА_3 — без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України    (в редакції 26.11.2015 року   ) зарахувати ОСОБА_3 в строк  відбування покарання строк попереднього ув’язнення  з 31 липня  2016 року по 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, що тримається під вартою у той же строк з дня з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді