Справа № 640/3394/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді — Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання — Антоненко М.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

02.03.2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.06.2011 року в розмірі 27900,65 грн., а також сплачений позивачем судовий збір.

Ухвалою судді від 15.03.2018 року матеріали даної цивільної справи на підставі ч.1 ст.31 ЦПК України передано для розгляду за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області за встановленим місцем реєстрації відповідача, куди надійшла 18.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 04.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

Позивач свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Договором.

З урахуванням положень ст.ст.526,527,530 ЦК України, п.2.1.1.5.5 Договору позичальник зобовязався: погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

В порушення умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобовязання, а саме не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобовязаннями, тому вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.50961052552652753059859961510541050 ЦК України набув права достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як зазначаєпредставник позивача,в звязкуз порушеннямзобовязань закредитним договоромвідповідач станомна 31.12.2017року маєзаборгованість на суму 53608,47 грн., яка складається із:

-12989,99 грн. кредит;

-40518,48 відсотки за користування кредитом;

-100 грн. пеня та комісія;

Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 27512,61 грн., яка була задоволена рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 19.05.2014 року та стягнута з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк», різниця становить 26095,86 грн.;

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг:

-500 грн. штраф (фіксована частина);

-1304,79 грн. штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобовязань, заборгованість за договором не погашає, що на думку позивача, є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підставі ухвали суду від 23.04.2018 року відкрито провадження у цивільній справі з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України та клопотанням представника позивача судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та розяснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

18.07.2018 року представник відповідача адвокат ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність розрахунку заборгованості.

Вказала, що 04.08.2017 року відповідачем повністю виконано рішення Третейського суду від 19.05.2014 року, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2017 року згідно якого ОСОБА_1 сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 12989,99 грн. в повному обсязі, в тому числі тіло кредиту, але банк продовжує нараховувати проценти у встановленому договором порядку.

Вважає, що після виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється та кредитор має право лише на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Враховуючи положення ст.1048 ЦК України, представник відповідача вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, у звязку з чим на підставі ст.599 та ч.4 ст.631 ЦК України банк не мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Право кредитодавця у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, позовних вимог про стягнення з позивача заборгованості за ч.2 ст.625 ЦК України позивачем не предявлялось.

Крім того, на думку представника відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 550 грн. — штраф (фіксована частина) та 1304,79 грн. — штраф (процентна складова) не підлягають задоволенню, так як відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення».

03.08.2018 року представник позивача ОСОБА_5 подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказав, що станом на 31.12.2017 року поточна заборгованість за кредитом складає 53608,47 грн., що складається із заборгованості за кредитом 12989,99 грн., процентами 40518,48 грн., комісією і пенею 100,00 грн.

Рішенням Третейского суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 19.05.2014 року задоволено позов банку про стягнення заборгованості, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості за кредитом стягнуто суму у розмірі 26095,86 грн.

Оскільки погашення заборгованості за рішенням Третейского суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 19.05.2014 року відповідачем на сьогоднішній день проведено лише частково і рішення не виконано в повному обсязі, тому, на думку представника позивача, договірні правовідносини між сторонами не припинилися, а ОСОБА_3 продовжує здійснювати нарахування пені, відсотків.

З метою недопущення подальшого зростання заборгованості за кредитом, банк вирішив звернутись з позовом про стягнення заборгованості на суму різниці між поточною заборгованістю та сумою заборгованості, яку було стягнуто за рішенням суду та яка на сьогоднішній день не погашена.

Посилаючись на положення п.17 постанови № 5 Пленуму ВСУ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», представник позивача вважає, що прийняття рішення Третейского суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 19.05.2014 р. не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору і не тягне за собою припинення договору.

Оскільки отримані відповідачем кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернуті, Договір (Заява) — не розірваний чи не припинений згідно визначених ст.ст.599,651,654 ЦК Україниправових підстав, тому на думку представника позивача, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов’язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Представник позивача вказав, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з’ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.?

Сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: «500» грн. + «5» % від заборгованості за кредитом.

Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг.

Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань.

Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, на думку представника позивача, є помилковим, оскільки згідно ст.549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки відповідно до ст.549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно ст.230 ЦК України — видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

На думку представника позивача, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов’язання, а пеня — за несвоєчасність виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, ЦК України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.?

Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.

Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку.

Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання» або неналежне виконання зобов’язання — у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання — у вигляді пені.

Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що 04.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується доданою до позовної заяви копією Анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ОСОБА_1 від 04.06.2011 року, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витягу з ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно ОСОБА_3.

Відповідач, використавши надану можливість, скористався кредитними коштами ПриватБанку, проте не виконав взяті на себе зобов’язання зі сплати кредиту, відсотків, комісії, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом.

Як вбачається з витребуваної на запит суду копії рішення п.д. Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 19.05.2014 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за договором № SAMDN55000041263158 від 07.06.2011 року в сумі 27512,61 грн. з урахуванням всіх штрафних санкцій, комісій та відсотків.

Рішення суду набрало законної сили 19.05.2014 року та звернуто до виконання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2015 року задоволено заяву ПАТ «ПриватБанк», видано виконавчий лист по рішенню Третейського суду у справі № 2023/2014 від 19.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 28256,21 грн. з урахуванням витрат, повязаних з розглядом справи в Третейському суді.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наданої представником відповідача копії постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вбачається, що 14.05.2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 47586789 з примусового виконання виконавчого листа № 200/3632/15-ц, виданого 03.04.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 28256,21 грн.

Відповідно до постанови державного виконавця ВП № 47586789 від 04.08.2017 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки згідно квитанції №10 від 03.08.2017 року АТ «Ощадбанк» борг, виконавчий збір, витрати — сплачено в повному обсязі.

Звернувшись до суду з даним позовом, ПАТ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.06.2011 року в розмірі 27900,65 гривень, що складається із тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафних санкцій станом на 31.12.2017 року.

Згідно ст.ст.526527530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Ч.1 ст.598 ЦК України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред’явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.12.11 ОСОБА_3 має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов’язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування — вимагати від боржника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за кредитом в повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов’язання в обумовлений сторонами строк у травні 2014 року ОСОБА_3 використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а також сплати процентів, пені за порушення умов договору та комісії шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, ухваливши 19.05.2014 року у справі № 2023/2014 рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки у травні 2014 року ОСОБА_3 використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилися.

Такий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Даний висновок також узгоджується з висновком, викладеним у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №643/16336/16-ц.

Натомість, як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_3, як на підставу своїх вимог посилається на положення кредитного договору строк дії якого сплив, та на ст.10481050 ЦК України, а не положення ст.625 ЦК України.

За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенніпозову Публічногоакціонерного товаристваКомерційний банк«Приватбанк» доОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором № б/н від 04.06.2011 року в розмірі 27900,65 грн. станом на 31.12.2017 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова