Справа № 643/16665/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого — судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання — Хотян К.В.

позивача — ОСОБА_1

представника позивача — ОСОБА_2

представника відповідача — ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої у зв`язку із залиттям квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду в розмірі 9012 гривень 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 18000 гривень, спричинену в результаті залиття квартири, витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 6000 гривень, витрати на проведення оцінки в розмірі 2500 грн. та судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира складається з 3 х- кімнат, розташована на 8-му поверсі 9-ти поверхового будинку, загальна площа — 65,0 кв.м., жила площа — 43,6 кв.м. 05 серпня 2020 року відбувалося залиття належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_2 з вини власника квартири за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_4 . 05 серпня 2020 року Об`єднанням Співвласників багатоквартирного будинку «№28/64 «СУЗІР`Я» було складено Акт залиття. Згідно з Звітом про оцінку матеріального збитку ПП «АС-ТЕРРА» від 25.09.2020 року розмір майнового збитку, спричиненого власнику квартири становить 9012, 00 грн. У зв`язку з залиттям належної йому на праві приватної власності квартири йому було завдано майнової шкоди. Крім того, у зв`язку з залиттям квартири йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з пошкодженням належного йому майна, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Він змушений докладати додаткові зусилля для проведення відновлювального ремонту в квартирі після залиття, щонайменше три тижні проживати в квартирі, в якій буде відбуватись ремонт, пристосовуватись до негативних умов: наявності в квартирі пилу, будівельних матеріалів, робітників, які будуть здійснювати ремонт. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює в 18000 грн.

Представник відповідача Скребець О.М. надав до суду відзив на позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Зазначає, що в якості доказу залиття квартири позивачем наданий акт обстеження квартири АДРЕСА_1 , однак вказаний акт не відповідає вимогам Закону. Так, до участі у складані акту не були запрошені потерпіла сторона — позивач ОСОБА_1 , а також відповідач ОСОБА_4 . Акт не визначає обсяг необхідного ремонту квартири, не визначає чи сталася будь які пошкодження (їх характер, обсяг, стан пошкодження), не визначена завдана матеріальна шкода. Крім того, звіт про оцінку матеріальної шкоди від 25.09.2020року не є належним доказом, оскільки оцінювач не мав прав на складання та проведення визначених розрахунків та порушив вимоги ст.ст.29,30 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також звіт не розкриває змісту проведених процедур, що є порушенням ч.2 ст.12 Закону. Крім того зазначив, що позивач будь яких доказів в розумінні вимог ст.ст.76-81 ЦПК України, що повинні підтвердити наявність заподіяння позивачу моральної шкоди суду не надав.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 02.11.2020 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, свідка ОСОБА_6 з боку позивача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.1994 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-6279.

05.08.2020року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1

05.08.2020року комісією у складі голови ОСМД «№28/64 «Сузір`я» ОСОБА_11 бухгалтера будинку ОСОБА_7 , сантехніка будинку ОСОБА_8 складено Акт обстеження квартири АДРЕСА_1 , про те, що в квартирі НОМЕР_2 сталося залиття з вини кв.176 Ель-Наче, зі слів якого було встановлено, що сталася розгерметизація швів акваріума, що і стало причиною залиття. Внаслідок залиття в кватирі НОМЕР_2 ОСОБА_1 , було виявлено потьоки води в коридорі та у двох кімнатах. До акту додано фото.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.10.2020року, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_4 .

Відповідно до Звіту від 25.09.2020року про оцінку матеріального збитку, що нанесено від заливу водою квартири за адресою: АДРЕСА_2 , розмір збитків становить 9012,00грн.

Крім того, допитаний свідок  ОСОБА_9  в судовому засіданні показав, що позивач є його батьком. Так, у зв`язку із залиттям в квартирі за адресою:  АДРЕСА_2  було пошкоджено: в спальній кімнаті та коридорі була мокра стеля; в спальній кімнаті та маленькій кімнаті відшарувались шпалери, в коридорі та в маленькій кімнаті на підлозі піднявся лінолеум; в двох коридорах та маленькій кімнаті обсипалась штукатурка.

Підстав не довіряти вказаному свідку у суду відсутні, він попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Свідок зі сторони відповідача сантехник ОСМД №28/64 «Сузіря» ОСОБА_10 в судове засідання, не з`явився, його явка відповідачем та його представником до суду не була забезпечена. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не наполягав на його виклику, вважав за можливе розглянути справу по суті.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі — Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Згідно статті 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З наведеного вбачається, що позивач зобов`язаний надати суду докази на підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного суду від 23 жовтня 2019 року, провадження №61-18064св18.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем суду надано належні докази того, що мало місце пошкодження належного йому майна, а відповідачем, в свою чергу, суду не надано жодного належного доказу того, що залиття водою належної позивачу квартири відбулось не з його вини.

Посилання представника відповідача на те, що акт від 05.08.2020 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений без участі сторін та не зазначено обсяги пошкоджень, суд не приймає до уваги.

Так, доказів того, що залиття  належної  позивачу квартири, відбулося з вини інших осіб та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідача, суду не надано. Будь-яких доказів на спростування зазначених у акті відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень відповідачем не надано.

При цьому слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.

Отже, акт від 03.12.2018 року в силу статей 7778  ЦПК України є належним і допустимим доказом тієї обставини, що залиття квартири позивача відбулось з вини  ОСОБА_4 .

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на те, що наданий до суду позивачами звіт не може бути належним доказом розміру збитків, оскільки відповідачем не спростовано належними доказами, що розмір збитків є іншим, ніж зазначено у звіті та, відсутні підстави вважати, що шкода позивачу ОСОБА_1 завдана в іншому розмірі.

Клопотань про призначення експертизи про визначення причин залиття квартири або встановлення вартості матеріального збитку, відповідач не заявляв.

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт того, що мало місце залиття належної йому квартири водою та в наслідок цього йому завдано матеріальну шкоду та, в свою чергу, відповідачем не доведено, що залиття водою належної позивачу квартири сталося не з вини  ОСОБА_4 , а тому позов в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири у розмірі  9012грн. 00коп. та витрат на проведення оцінки розміру матеріальної шкоди у сумі 2500 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 18 000, 00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що у зв`язку з залиттям квартири йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з пошкодженням належного йому майна, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Суд приходить до висновку, що враховуючи характер завданої шкоди, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, наявність та тривалість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, приймаючи до уваги, що відповідач не відшкодував витрати, завдані залиттям квартири, чим також заподіяв моральні страждання позивачу з врахуванням тих зусиль, які він приклав для організації свого життя, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім і необхідним стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн на користь позивача.

Що ж стосується витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги — це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги(стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вказані норми закону, а також відсутність мотивованого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, — суд приходить до висновку про стягнення з останнього на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 344грн.73коп.

Керуючись ст. 1012138189141258263-265268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 / до ОСОБА_4 / АДРЕСА_3 / про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої у зв`язку із залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі — 9 012грн. 00коп., вартість витрат на виготовлення звіту про оцінку матеріального збитку — 2500,00грн., моральну шкоду у розмірі — 2000,00грн., витрати на правничу правову допомогу у розмірі — 6000,00грн. та судовий збір у розмірі — 344,73грн., а всього: 19856 /дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість/грн.73коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.  Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2021року.

Суддя —                                                                 Т.М.Довготько