АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 643/19078/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 березня 2017 року                                                                                                                         м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря: Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 Лебединської І.С. на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, —

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1. 02 червня 2014 року внаслідок протікання труби системи постачання холодної води в квартирі № 57, що знаходиться поверхом вище, сталося залиття приміщень його квартири, про що 18 червня 2014 року представником Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (КП «Жилкомсервіс») було складено відповідний акт. Згідно звіту про оцінку від 20 травня 2016 року розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, становить 58 800 грн. Посилаючись на те, що залиття сталося з вини власника квартири № 57 ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди 58800 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 49000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 687 грн. 20 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначала, що рішенням Московського районного суду м. Харкова було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні тотожного позову, складений 18 червня 2014 року працівниками КП «Жилкомсервіс» акт обстеження не містить чіткого зазначення характеру пошкоджень, їх обєму та локалізації, а наданий позивачем звіт про оцінку матеріального збитку містить значний перелік робіт та матеріалів, які не відповідають пошкодженням, зазначеним в акті обстеження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ОСОБА_1, яка є власником квартири АДРЕСА_2, 02 червня 2014 року сталося залиття належної позивачеві квартири, внаслідок чого останньому завдано матеріальної шкоди, розмір якої відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку становить без урахування ПДВ 49000 грн.

Проте повністю погодитися з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_3.

Квартира № 57 цього ж будинку, що розташованої над квартирою позивача, належить ОСОБА_1

18 червня 2014 рокув.о. начальника та майстром дільниці № 38 КП «Жилкомсервіс» було складено акт, з якого вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 маються сліди залиття житлових кімнат, залиття шпалер стін та стелі, в одній з кімнат лінолеум. В коридорі, ванній кімнаті, санвузлі та кухні стіни обкладені плиткою, стеля пластикова, маються потьоки. Зі слів ОСОБА_2 залиття сталося внаслідок протікання шлангу холодної води в квартирі, що розташована поверхом вище.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із зазначеними нормами обов’язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов’язків доказування.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

ОСОБА_1 не довела відсутність своєї вини у завданні позивачу майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 3,4 ст. 60 ЦПК).

Отже, процесуальним обовязком позивача є доведення розміру завданої йому шкоди.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 N 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено, серед іншого, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість.

Отже, акт про обстеження має містити інформацію, яка дозволяє чітко визначити обсяг робіт та матеріалів, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень.

Разом з тим, наданий позивачем акт такої інформації не містить, в ньому вказано лише про наявність слідів залиття на стінах, стелі, підлозі приміщень та не зазначено площі та характеру пошкоджень.

Вказані недоліки акту обстеження унеможливлює встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття належної позивачу квартири.

Таким чином, ОСОБА_2 не довів свого позову, що є його процесуальним обовязком відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, —

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді