ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/11259/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовомиу засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 15:24:12 (21.10.2021 року) до не зазначено; дата виготовлення повного текста судового рішення 26 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального призначення,

третя особа: Споживчий кооператив «ЖБК Нове містечко».

Заслухавши доповідь судді-длоповідача, апеляційнйи суд

у с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, просив з урахуванням уточнень ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження спільним місцем користування — коридором, шляхом демонтажу за власний рахунок самочинно збудованого тамбуру та металевих дверей біля квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн та витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач, власник квартири АДРЕСА_3 за тією ж адресою, самочинно відгородив біля квартири частину коридору загального користування шляхом встановлення у ньому цегляної перегородки, без згоди позивача, як співвласника багатоквартирного будинку. Коридор, який відгородив ОСОБА_1 є місцем загального користування та допоміжним приміщенням будинку. Відповідач без відповідних дозволів компетентних органів перепланував частину спільного коридору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні спільним місцем користування — коридором, шляхом демонтування тамбуру та металевих дверей біля квартири АДРЕСА_1 , за рахунок ОСОБА_1 та привести вказане приміщення в первісний стан.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 грн, витрати понесені у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 7 000 грн, а всього 7 840 грн 80 коп.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що позивачем не конкретизовані заявлені вимоги, а саме не пояснено, яким чином збудований тамбур заважає йому реалізувати своє право на користування спільним майном, у справу не долучено доказів про існування у позивача певних перешкод у користуванні спільним коридором обмеження проходу, доступу до квартири, тощо.

Вирішуюючи спір, суд першої інстанції помилково послався на висновки Верховного Суду у справа № 642/4911/16, №490/940/17, оскільки у зазначених справах був відмінний предмет спору.

Суд не звернув уваги на те, що відповідно до чинних норм, які регулюють питання здійснення переобладнання і перепланування приміщень, не передбачено отримання дозволу на виконання робіт, якщо не передбачається втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Звертається увага, що суд на виконання приписів ч.4 ст.263 ЦПК України має врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року (справа №127/33179/19).

Наголошується, що належним позивачем у справі може бути тільки Споживчий кооператив «ЖБК Нове містечко» як суб`єкт, уповноважений законом представляти інтереси співвласників будинку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.12.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.12.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом ПрезидентаУкраїнивід18.04.2022року№259/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїнивід17.05.2022року№341/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 03.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору викупу нерухомого майна від 12.05.2017, який зареєстрований в реєстрі за №1075.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №217546076 від 23.07.2020 підтверджується, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Квартири сторін спору розташовані на одній сходовій клітині.

ОСОБА_1 облаштував у спільному місці користування — коридорі тамбур та металеві двері біля квартири АДРЕСА_3 .

Листом Департаменту територіального контролю виконавчого комітету ХМР від 02.06.2020 №7821/0/226-20 повідомлено, що в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання відсутня інформація щодо надання дозволу на переобладнання та перепланування, зміни плату приміщень загального користування на другому поверсі багатоквратирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Листом від 16.06.2020 за №я-1-176/о/185-20 адміністрація Шевченківського району Харківської міської ради повідомила, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , знаходиться на балансі ОСББ «Изумрудний город» (мовою оригіналу).

З копії листа СК «ЖБК Нове містечко» №3 від 30.06.2020 вбачається, що власник квартири АДРЕСА_3 не звертався до споживчого кооперативу зі зверненням про дозвіл на встановлення перегородки біля своїх дверей.

З наданої копії поверхового плану будинку з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вбачається, що первісне планування будинку не передбачало облаштування тамбуру і дверей до квартири АДРЕСА_3 .

17.07.2020 СК «ЖБК Нове містечко» проведено обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , та складено акт обстеження, виявлено порушення, а саме зведення тамбуру біля квартири АДРЕСА_3 . У зв`язку з чим комісія дійшла висновку про направлення власнику квартири АДРЕСА_3 повідомлення з вимогою негайно вжити заходів щодо повернення приміщення до свого попереднього стану.

20.07.2020 направлено припис з вимогою негайно вжити заходів до повернення приміщень у попередній стан.

З наданої відповідачем ОСОБА_1 копії згоди вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не заперечують та надають згоду на використання місця загального користування, а саме встановлення власником квартири перегородки (тамбуру) на другому поверсі, біля квартири АДРЕСА_3 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не отримав дозвільні документи на проведення робіт з облаштування тамбуру і не погодив такі роботи з усіма співвласниками.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом статей 316, 317ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до частини першої-другої статті 369ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 382ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1ЗУ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку — приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно ч.1, ч.2 ст.5ЗУ«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 386ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно з положеннями статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В апеляційній скарзі зроблено посилання на постанову Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №127/33179/19.

Таке посилання не є релевантним, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд, погоджуючись із рішеннями судів першої і апеляційної інстанції, зазначив: «Суди попередніх інстанцій, установивши, що дозвіл на виконання робіт з облаштування тамбуру не потрібен, тамбур влаштований за згодою позивачки, і вона не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем чиняться будь-які перешкоди в користуванні місцем загального користування (сходовою клітиною під`їзду), дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

Нормами ст.369, ст.382 ЦК України встановлена презумпція спільності (узгодженості) рішень співвласників щодо спільного майна, тобто один із співвласників не вправі на свій розсуд вчинити певні дії щодо спільного майна, навіть якщо такі дії не призводять до очевидних, істотних незручностей, перешкод, тощо для інших співвласників. За відсутності згоди усіх співвласників спір може бути вирішений у порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується учасниками, що відповідач за відсутності згодипозивача як одного із співвласників і споживчого кооператива як уповноваженої особи усіх співвласників будинку влаштував тамбур у місці загального користування, тобто розпорядився спільною власністю, що є безумовним порушенням прав інших співвласників.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що належним позивачем у цьому спорі може бути виключно Споживчий кооператив «ЖБК Нове містечко», так як за змістом норм ЗУ «Проособливості здійсненняправа власностіу багатоквартирномубудинку» останній за своїм юридичним статусом є особою, уповноваженою на здійснення представництва і захисту інтересів усіх співвласників будинку, що не може тлумачитися як безумовне позбавлення прав кожного із співвласників на захист особисто своїх порушених прав як співвласника.

Слід визнати, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону та у відповідності до приписів ст.89 ЦПК України дав належну оцінку встановленим обставинам і поданим доказам, зробив правильні висновки по суті заявлених вимог та у відповідності до вимог ч.4 ст.265 ЦПК України у своєму рішенні надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 лютого 2023 року

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов