ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» липня 2019 року

м. Харків

справа № 619/1255/18-ц

провадження 22ц/818/3809/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого — Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів — Бровченка І.О., Колтунової А.І.,

за участю секретаря — Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Панасенко П.П.,

відповідач — Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СВ», представник відповідача — Радутний О.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року в складі судді Болибока Є.А.

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю, який в подальшому уточнила та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» на її користь в рахунок втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності за період з 28 лютого 2017 року по 01 березня 2018 року в розмірі 19 070,00 грн. одноразово, в рахунок втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності за три роки наперед з 01 березня 2018 року по 01 березня 2021 року в розмірі 124 020,00 грн., 3445,00 щомісячно до відновлення професійної працездатності або зміни відсотків втрати професійної працездатності, матеріальну шкоду в розмірі 5255,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 000,00 грн.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про витребування матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2018 року призначено експертизу по справі, проведення якої доручено Київському обласному бюро судово-медичної експертизи.

06 вересня 2018 року до суду першої інстанції надійшов лист Київського обласного бюро судово-медичної експертизи № 808 про надання на експертизу медичної документації.

Зазначила, що вона самостійно зверталася до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласної клінічної лікарні — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з заявою про надання медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого. Однак, на її запит медичною установою надано тільки належним чином засвідчену копію медичної карти.

20 березня 2019 року від Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до суду надійшов лист № 02-459 про неможливість виконання ухвали суду про витребування оригіналу медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю у документообігу закладу такої форми первинної медичної облікової документації.

Вказала, що оригінал вказаної медичної карти знаходиться у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», яка є правонаступником Комунального закладу охорони здоров`я «Обласної клінічної лікарні — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Просила витребувати у Комунального закладу охорони здоров`я Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» оригінал медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року клопотання ОСОБА_1 — задоволено; витребувано у Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» оригінал медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання; судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що витребування доказів є способом забезпечення доказів, з приводу чого подається відповідна заява, але не клопотання; проігноровано факт порушення з боку позивача процесуального строку та відсутності клопотання про його поновлення; не надано належної правової оцінки факту відсутності доказів сплати судового збору; що позивач не вказала на обставини, для доказування яких вона просить витребувати певні докази; що суд першої інстанції затягує розгляд справи, оскільки поки що триває підготовче провадження.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду — залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що вказана у клопотанні медична документація необхідна для проведення призначеної судом експертизи, а позивач не може самостійно її надати. При цьому, вважав, що строк для подання доказів, передбачений частиною 2 статті 83 ЦПК України, пропущено позивачем з поважних причин.

Виділені матеріали цивільної справи свідчать про те, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю, який в подальшому уточнила, та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» на її користь в рахунок втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності за період з 28 лютого 2017 року по 01 березня 2018 року в розмірі 19 070,00 грн. одноразово, в рахунок втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності за три роки наперед з 01 березня 2018 року по 01 березня 2021 року в розмірі 124 020,00 грн., 3445,00 щомісячно до відновлення професійної працездатності або зміни відсотків втрати професійної працездатності, матеріальну шкоду в розмірі 5255,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 000,00 грн.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2018 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2018 року, призначено у справі комплексну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, з залученням фахівців Клініки професійних захворювань державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України», на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) яка причина виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання — Пневмоконіоз (q/t, 2/2, ах, hi), ЛН І -ІІ (один-два) ст.; 2) час виникнення та розвитку (період формування) у ОСОБА_1 професійного захворювання — Пневмоконіоз (q/t, 2/2, ах, hi), ЛН І -ІІ (один-два) ст.; 3) чи існує прямий причинний зв`язок між професійним захворюванням ОСОБА_1 . — Пневмоконіоз (q/t, 2/2, ах, hi), ЛН І -ІІ (один-два) ст. та умовами праці під впливом небезпечних та шкідливих виробничих факторів, за яких ОСОБА_1 підлягала дії пилу (кремнію діоксиду); 4) чи наявна у ОСОБА_1 підвищена чутливість (знижена резистентність) до шкідливих виробничих факторів — дії пилу (кремнію діоксиду); 5) чи могли виникнути у ОСОБА_1 патологічні зміни в організмі, обумовлені професійним захворювання — Пневмоконіоз (q/t, 2/2, ах, hi), ЛН І -ІІ (один-два) ст. за умови не перевищення в повітрі робочої зони пилу (кремнію діоксиду 1,0 мг/м куб при ГДК 1,0 мг/м куб); 6) чи маються ознаки динамічних змін у стані здоров`я ОСОБА_1 в бік погіршення? чи є зазначені зміни у стані здоров`я ОСОБА_1 зворотними при усуненні шкідливих факторів та лікуванні; 7) чи є виліковним професійне захворювання на Пневмоконіоз (q/t, t/t, 3/3, ах, hi, em, pq), швидко прогресуючий перебіг, ускладнений ХОЗЛ ІІ ст. в фазі нестійкої клінічної ремісії, легенева недостатність ІІ-ІІІ ступеня та чи є у стані здоров`я ОСОБА_1 тенденція до виліковування та стійкого виздоровлення; проведення експертизи доручено експертам Київського обласного бюро судово-медичної експертизи; попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України; оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , роз`яснено їй положення статті109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

З листа Комунального закладу Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 150 від 06 лютого 2019 року вбачається, що у зв`язку з ненаданням усієї необхідної для проведення призначеної комплексної судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_1 у справі № 619/1255/18-ц медичної документації, направлено ухвалу суду разом з цивільною справою без виконання експертизи.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 06 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено; витребувано: у Комунальному закладі охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації, карту огляду у МСЕК ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та оригінал медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» № 2995 від 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» — оригінал медичної карти № 722 від 21 червня-07 липня 2016 року та оригінал Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» № 2995 від 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 ; у Комунальному закладі охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» — оригінал медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 ; у Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» — оригінал медичної карти № СК-003587-2016 від 07-18 липня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 ; у НДІ гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ — оригінал медичної карти № 07-01-13/1264 від 21 грудня 2017-16 січня 2018 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 ; провадження у справі зупинено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» — задоволено частково; ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 06 березня 2019 року змінено, скасовано в частині зупинення провадження у справі; в іншій частині ухвалу залишено без змін.

З листа Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 02-459 від 20 березня 2019 року вбачається, що виконати вимоги ухвали від 06 березня 2019 року в частині витребування оригіналу медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неможливо, у зв`язку із відсутністю в документообігу закладу такої форми первинної медичної облікової документації.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 10 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 2 і 3 статті 12, частиною 1 статті 80 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною 2 статті 116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі, за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Пунктом 5 частини 1 статті 117 ЦПК України встановлено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази) повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування, або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи, судом не повинні прийматися.

Отже, забезпечення доказів — це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів.

Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).

Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

З виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2018 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2018 року по справі призначено комплексну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського обласного бюро судової медичної експертизи з залученням фахівців Клініки професійних захворювань державної установи «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України».

З листа Комунального закладу Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 150 від 06 лютого 2019 року вбачається, що у зв`язку з ненаданням усієї необхідної для проведення призначеної комплексної судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_1 у справі № 619/1255/18-ц медичної документації, направлено ухвалу суду разом з цивільною справою без виконання експертизи.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 06 березня 2019 року витребувано відповідні оригінали медичних документів, проте, згідно листа Комунального закладу охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 02-459 від 20 березня 2019 року оригінал медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заклад не може надати, у зв`язку із відсутністю в документообігу закладу такої форми первинної медичної облікової документації.

Враховуючи те, що оригінал медичної карти № 4.2646 від 18-28 квітня 2016 року стаціонарного хворого ОСОБА_1 , який витребувано з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», є необхідним для проведення призначеної комплексної судово-медичної експертизи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення клопотання про його витребування, оскільки реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтвердив необхідність витребування медичної документації.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» в суді апеляційної інстанції висновок суду щодо витребування медичної документації для проведення судової експертизи не спростував.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» на те, що судом першої інстанції проігноровано факт порушення з боку позивача процесуального строку та відсутності клопотання про його поновлення, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що представник позивача обґрунтував подання з пропуском встановленого строку, оскільки не міг знати, яка безпосередньо медична документація необхідна для проведення експертизи, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для залишення клопотання без задоволення.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту відсутності доказів сплати судового збору є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» про те, що витребування доказів є способом забезпечення доказів, з приводу чого подається відповідна заява, але не клопотання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це не є підставою для відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» на те, що позивач не вказала на обставини, для доказування яких вона просить витребувати певні докази є безпідставними та спростовуються виділеними матеріалами справи.

Щодо недотримання судом першої інстанції строків розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Враховуючи складність справи, час, який потрібен для проведення судової експертизи та зібрання необхідних документів для її проведення, зокрема, медичної документації з усіх медичних установ, вважати, що судом першої інстанції тривалий час розглядається справа, провадження якої відкрито 02 травня 2018 року, підстав немає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, порушення встановлених процесуальним законом строків розгляду справи не може бути підставою для скасування ухваленого судового рішення в апеляційному порядку за відсутності обставин, передбачених статтею 376 ЦПК України.

Враховуючи те, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення та справа по суті спору не розглядалась, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» — залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І.Колтунова

Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.