ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________

Справа №636/1344/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23жовтня 2018року Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

головуючого — судді Ковригіна О.С.,

при секретарі Фатєєвій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом (в подальшому уточненим), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 4112,00 грн.; моральну шкоду в розмірі 90000,00 грн., судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 9000,00 грн. і судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. та 1378,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 03.10.2015 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу чистопорідної собаки — цуценя гладкошерстої такси, яка народилася 07.08.2015 року. 03.10.2015 року цуценя було доставлене до ОСОБА_1 в м. Суми. Відповідно до пп. 1.2.3. вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 була сплачена сума у розмірі 2 200 грн. Крім того, ОСОБА_1 були сплачені затрати з доставки цуценя у м. Суми в розмірі 300 грн.

Відповідно до підпункту б) п. 8 Договору купівлі-продажу чистопорідної собаки, якщо протягом 2-11 днів з моменту продажу у цуценя зявляться ознаки вірусних хвороб, а саме — парвовірус, заводчик забезпечує лікування цуценя до повного його одужання. А в разі загибелі — сплачує покупцю повну вартість цуценя або замінює цуценя на іншого за домовленістю з покупцем.

Вранці, 05.10.2015 року, з причини поганого самопочуття цуценя, яке супроводжувалося відмовою від їжі, рвотою, проносі з різким зловонним запахом і живими гельмінтами, постійній сонливості та слабкості, — ОСОБА_1 прийшлося звернутись у ветеринарну клініку «Ветсервіс» м. Суми. Відповідно до клінічних досліджень цуценя був поставлений діагноз: токсакороз, парвовірусна інфекція собак. Також лікарями було встановлено, що цуценя вакциновано 24.09.2015 року вакциною «Вангард 5 плюс», строк дії компонента вакцини якої від паровіросної інфекції скінчився ще 21.07.2015 року, вказаний акт був записаний у медичну документацію.

У клініці «Ветсервіс» було призначено лікування, яке проводилося у період з 05.10.2015 року по 11.10.2015 року включно, але 11.10.2015 року о 23 годині 40 хвилин цуценя померло.

Відповідно до ОСОБА_3 розтину №2 від 12.10.2016 року, проведеного спеціалістами Сумського відділення Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, зроблено висновок, що при патологоанатомічному дослідженні виявлені зміни, що можуть бути при паровірусній інфекції.

Про вказані факти ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2, проте остання відмовилась визнавати свою провину та виконувати положення Договору купівлі-продажу чистопорідної собаки, мотивуючи це тим, що у смерті цуценя винен сам позивач через неправильний догляд за твариною.

ОСОБА_1 понесла матеріальні витрати, спрямовані на лікування цуценя, які разом із витратами на придбання тварини склали загалом 4 117,46 грн., а саме:

— відповідно до п.п. «б» п. 8 договору купівлі-продажу від 03.10.2015 року повна вартість цуценя — 2 200 грн.;

— транспортні витрати за доставку цуценя — 300 грн.;

— відповідно до виписки з історії хвороби від ветеринарної лікарні «Ветсервіс» повна сума лікування цуценя — 980 грн.;

— сума, яка витрачена на розтин трупа цуценя, відповідно до протоколу розтину та фінансових чеків — 132 грн.;

— фінансові витрати на ліки, які ОСОБА_1 вимушено понесла у перший вечір знаходження у неї цуценя, на виконання вимоги заводчика, у звязку із поганим самопочуттям собаки — 156 грн.;

— фінансові затрати на ліки, які ОСОБА_1 вимушено понесла через призначення лікування лікарем психотерапевтом — 345,46 грн.;

ОСОБА_1 у позові зазначає, що своїми протиправними діями ОСОБА_2 також завдала їй та її сімї моральну шкоду, а саме:

1.Цуценя було куплене дочці ОСОБА_1 на день народження. Вона дуже чекала його появи декілька років. Дата народження цуценя і дочки співпадають — 07 серпня. І співпадіння стало головним у виборі даного заводчика. Дочка своїми очима бачила муки своєї першої в житті собаки у період хвороби та смерті. У дитини так і не зявилася можливість пограти із своєю собакою, пізнати радість спілкування, годувати її, слухати її голос, так як з появою цуценя відразу почалися проблеми із його здоровям.

2.В період лікування цуценя весь свій вільний час ОСОБА_1 була змушена проводити у ветеринарній клініці, так як капельниці, які вводили собаці, потребували довгострокового знаходження в лікарні, мінімум два рази на день (це відображено у виписці лікаря). Відповідно, ОСОБА_1 не приділяла достатньої уваги та часу своїй дочці, а також не мала змоги займатися домашніми справами. У вихідний день, 11.10.2015 року ОСОБА_1 провела в клініці 12 годин поспіль (з 8:00 по 20:00), так як стан здоровя цуценя на той момент потребував безперервної уваги лікаря.

ОСОБА_4 дуже тяжко змиритися та прийняти факт смерті собаки. Позивачка весь тиждень, який хворе цуценя прожило у неї, виносила тварину на руках, в лікарні не відходила від неї, тримаючи лапку під капельницею довгий час. Була з твариною до самого кінця, не мала можливості поховати її, так як була змушена робити розтин для підтвердження діагнозу лікаря (після розтину позивачу її вже не віддали). Якщо б заводчик добросовісно виконав всі обовязки по догляду за цуценям: якісну дегельмінтизацію та щеплення, цієї смерті гарантовано б не було. Позивач зі своєю родиною сподівались отримати друга, а пізнали горе.

4.Усі речі, які були придбані для собаки (мисочки для їжі, іграшки, матрац) довелось знищити, так як вони заражені паровірусною інфекцією.

5.Ветеринарний лікар не рекомендував заводити собаку протягом 6 місяців, так як парвовірус міг зберегтися у квартирі. Це очікування давалось нелегко, так як поява нового друга для доньки і для ОСОБА_1 полегшила б їх психічний та психологічний стан, що був спровокований втратою першої, такої жаданої собаки.

6.Відповідачка знала та була обізнана щодо реального стану здоровя собаки, проте навмисно, що є очевидним фактом, замовчувала його і продовжує не визнавати свою провину та участь у звершені трагічної долі собаки.

7.На усі спроби позивачки отримати адекватну відповідь та пояснення щодо тієї ситуації, що склалася, лише отримувала відмову у визнанні провини та виконанні умов договору, що ще більше надірвало та ускладнило психічний стан потерпілої.

Отже, моральна шкода виразилася у душевних стражданнях, які ОСОБА_1 зазнала у зв’язку з обманом ОСОБА_2 та смертю цуценя. Дії відповідача спричинили для ОСОБА_1 та її доньки тяжкі психологічні та душевні страждання. Професійна допомога, психіатричне та психологічне лікування, а потім і медико-соціальне відновлення потребуватиме неймовірних для здорової людини не тільки матеріальних зусиль, а й ще більших внутрішніх перебудов, відновлення та зміцнення організму.

Таким чином, позивач розраховує моральні збитки виходячи із спричинених відповідачем позивачу душевних страждань та обману. Неправомірні дії відповідача у вигляді вини, на думку позивача, доказані повністю. Тому моральну шкоду оцінено у 90 000 грн.

Крім того, позивач зазначає, що має право на компенсацію витрат по оплаті правової допомоги у розмірі 9000 грн.

Під час розгляду справи в суді позивач та її представник повністю підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та її представник проти позову заперечували з наступних підстав:

1.Цуценя було доставлене і передане позивачу повністю здоровим, про що свідчить акт Актування, згідно якого установлюється належність собаки до чистопородної, та стан здоров’я цуценя. При передачі цуценя до позивача ніяких зауважень з його сторони не було.

2.Відповідач вважає, що захворювання цуценя було спровоковано не інфекцією, а надмірним, безсистемним кормлінням продуктами, які цуценятам надавати категорично заборонено, що і спричинило тяжкі наслідки. Це підтверджується перепискою позивачки з ОСОБА_5 в соціальних мережах. Кормління проводилося, безсистемно.

3.Лікування цуценя впродовж тижня проводилось медичними препаратами, доза яких перевищує норми у два рази.

4.У ветеринарів клініки «Ветсервіс» було 7 днів, щоб провести медико-біологічне обстеження, взяти аналізи на вірусні інфекції, але цього зроблено не було, лікування проводилося на основі симптоматики захворювання без точної діагностики.

5.На думку відповідача, ОСОБА_3 розтину оформлений неналежним чином, бо немає печатки медичного закладу. В ОСОБА_3 розтину №2 зроблено висновок, що при патологоанатомічному дослідженні виявлені зміни, що можуть бути при паровірусній інфекції, але не були зроблені вірусологічний та ферологічний аналізи, не вказаний номер клейма цуценя, який би свідчив про те, яку собаку було доставлено на розтин.

Із заявленими вимогами про відшкодування моральної шкоди, відповідач також не згодна, бо тяжкий психологічний стан позиваки та її доньки, на думку ОСОБА_2. В.В., не відповідає дійсності, оскільки згідно із даними соціальних мереж, позивачка нехтуючи вказівками ветеринарів дуже успішно вирощує собаку породи такса і виставляє її на виставках. А тому, позивач має на меті лише заволодіти грошима відповідачки.

Спеціаліст ОСОБА_6 в судовому засіданні від 27.09.2016 року, пояснив суду, що 06.10.2015 року був запрошений у якості консультанта-лікаря для цуценя Ельзи, оскільки спеціалізується на інфекційних хворобах. За результатами огляду поставлено клінічний діагноз парвовірусна хвороба собак небезпечне для цуценят захворювання, викликане парвовірусом типу 2. Діагноз поставлено на підставі характеризуючи клінічних ознак хвороби (блювота, пронос, тощо), оскільки в Україні вірусологічні дослідження не проводяться (відсутні культури клітин, методи дослідження, держава не має можливості фінансування даного напрямку).

ОСОБА_6 також пояснив, що в Сумській області використовуються експрес-тести, однак в даному випадку вони не були застосовані, оскільки собака була вакцинована.

Одразу після встановлення діагнозу призначена інтенсивна терапія за основними принципами лікування: відновлення водно-сольового балансу, попередження нашарування вторинної мікрофлори.

Спеціаліст пояснив, що у виписці вказано про те, що неможна застосовувати біологічні препарати для вакцинації здорових тварин, термін придатності яких сплив, однак ОСОБА_6 не може стверджувати, що це могло призвести до смерті цуценя.

В журналі реєстрації щеплень тварин та паспорті тварини лікар робить запис щодо щеплення або вклеює наклейку препарату, ставиться підпис і печатка лікаря. ОСОБА_6 зазначив, що актировку та зовнішній огляд тварини проводять лише спеціалісти-кінологи, а вакцинацію лише лікар-ветеринар, власник тварини не має такого права.

Вакцина, що була застосована по відношенню до померлого цуценя може застосовуватись на 8-12 тиждень, повторно через 2-4 тижня; цю вакцину не можливо застосовувати на 45 день від народження, для цього є вакцини ранньої імунізації, тобто, цуценя «Ельза» було вакциноване з порушенням і схеми, і строку вакцинації. В даному випадку необхідно було використовувати вакцини ранньої імунізації, до переліку яких використана ОСОБА_2 вакцина, не входить.

Щеплень проти токсокароза не існує, тому необхідно проводити дегельмінтизацію суки перед щепленням і цуценя з 25 дня від народження. Про таку дегельмінтизацію зазначається у відповідній графі паспорту тварини. В період вакцинації організм цуценя дуже ослаблений, потрібно вводити вакцину лише здоровій собаці і в цей період її не можна транспортувати, а транспортування даного цуценя було під час карантину.

Також, спеціалістом було вказано, що при надмірному харчуванні не можливі такі симптоми і клінічні ознаки, які були виявлені у такси «Ельза».

Щодо проведення розтину спеціаліст повідомив суд, що при складанні виписки лікар перевіряє паспорт собаки, номер клейма — не обовязково, і при розтині це обовязково зазначається. Зі змісту протоколу розтину цуценя слідує, що зроблені висновки відповідають характеру виявленої хвороби. Патогенні зміни схожі на такі, як при парвовірусній інфекції. Труп собаки був інфікований, тому знезаражений після автоклавування, оскільки це є обовязковим і лабораторія не має права видавати труп власнику. Після знезараження усі віруси загинули.

Експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні від 22.05.2017 року пояснив, що у ветеринарній медицині немає нормативно-правових актів, які регулюють процедуру розтину, при розтині та оформленні протоколу розтину лікарі користуються підручниками, посібниками та практикою.

Сумська філія виконала розтин на замовлення позивача, без порушень та виявила ознаки парвовірусної інфекції, але оскільки дослідження не проводилось, точно встановити, що це саме парвовірусна інфекція, не можливо.

ОСОБА_7 вказав, що інкубаційний період з моменту зараження вірусом та прояву первинних ознак 4-7 діб, і, гіпотетично, оскільки позивач придбала собаку 03.10.2015 року, а 05.10.2015 року вона захворіла, цуценя вже було інфіковане, але по матеріалам справи встановити це неможливо.

Експерт ОСОБА_3 в судовому засіданні від 22.05.2017 вказав, що перед передачею собаки власнику необхідно було її перевірити у лікаря. Парвовірус має певні особливості захворювання і проявляється тоді, коли тварина отримує інфекційну дозу. Скоріш за все, собака «Ельза» була інфікована. Однак, протокол розтину має недоліки: відсутній опис органів тварини, зокрема, тимусу — його патологія є причиною вродженого імунодефіциту, що призводить до зараження. При розтині необхідно було виділити збудники інфекцій, встановити факт імунологічного зараження шляхом проведення дослідження, зробити біопробу.

ОСОБА_3 підтвердив, що вакцинації підлягають лише здорові тварини, вакцинація власниками тварин це вакцинація з порушенням. Собака від перегодовування не може захворіти на парвовірус, останній вже повинен бути в тварині. Від неправильного годування наявні зміни у шлунку, інших органах, які не були виявлені.

Експерт зазначив, що у протоколі розтину вказано, що цуценя нормальне, але в нього є ознаки зневоднення організму, а при такому захворюванні тварина зневоднюється і під час лікування необхідно повертати обєм рідини. З матеріалів вбачається, що лікар намагався стабілізувани стан тварини, але з невідомих причин не вводив сиворотку, яка містить антитіла.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не сповістила, заяву про розгляд справи без її участі не надала.

Суд, відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглядати справу у відсутність нез’явившихся учасників за наявними доказами справи.

За згоди позивача суд ухвалює по справі заочне рішення, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Вислухавши позивача, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

03.10.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу чистопорідної собаки, згідно умов якого позивач придбала у відповідача (заводчика) за ціною 2200,00 грн. собаку породи такса по прізвиську «Шарлотта из Золотого пути», номер родословної 01894, номер клейму А5Ш3, стать сука, окрас чорно-підпалий, дата народження 07.08.2015 року (а.с.5 т.1).

ОСОБА_8 п. 2 Договору, продавець (заводчик) має право на власність на собаку, яка є чистопорідною, відповідає вимогам до порідності і кондиції, привита за віком, є фізично та психічно здоровою, чипована (клеймована), не має видимих аномалій і вад, має необхідні племінні документи та актована у відповідності з вимогами Всеукраїнської громадської організації «Кінологічний союз України».

При придбанні собаки було надано Свідоцтво про походження цуценя №01894 та Обмінна карта для отримання родословної №01894 (а.с.6 т.1).

Відповідно запису у ветеринарному паспорті собака вакцинована 24.09.2015 року полівалентною вакциною «Вангард 5 Плюс» проти чуми, парвовірусної інфекції, інфекційного гепатиту, аденовірусної інфекції, парагрипу (а.с.7 т.1).

Після придбання собаки власниця перейменувала собаку з наданого їй при народженні імені «Шарлотта из Золотого пути» на «Ельза».

ОСОБА_8 роздруківки переписки у соціальній мережі «Вконтакте» між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, позивачем та представницею питомнику «Золотой путь» обговорювались всі організаційні питання купівлі цуценя такси, замовник цікавився питаннями піклування над цуценям, чекав на вакцинацію та актировку собаки, після чого вони домовились про доставку собаки до місця проживання позивача. Також переписка свідчить про те, що після того, як цуценя було доставлено до ОСОБА_9, правочин з купівлі-продажу був вчинений, у собаки виявились проблеми із харчуванням, разом із калом почали виходити гельмінти, позивач одразу почала консультуватися в переписці із ОСОБА_5, яка надавала поради з надання допомоги собаці, як годувати, які ліки придбати, тощо, вважаючи, що причиною проблем є перегодування собаки. Однак, виходячи із переписки, Ельзі краще не ставало, проявилися нові симптоми (озноб, рвота, часте серцебиття, пронос). ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_5 про смерть цуценя (а.с.80-170 т.1).

ОСОБА_8 виписки з історії хвороби даної собаки, зробленої у ветеринарній клініці «Ветсервіс» 26.11.2015 року, такса Ельза знаходилась на амбулаторному лікуванні в клініці з 05.10.2015 року по 11.10.2015 року. Клінічний діагноз був поставлений як токсокароз, парвовірусна інфекція собак (а.с.8,206 т.1).

Також у виписці з історії хвороби зазначено, що строк дії компоненту вакцини проти чуми, парвовірусної інфекції, інфекційного гепатиту, аденовірусної інфекції, парагрипу до 21.07.2015 року, в той час, коли собаку вакциновано 24.09.2015 року.

05.10.2015 року при первинному огляді собаки встановлено: пригнічення, відмова від корму, блювання, з яким разом із каловими масами виділяються велика кількість живих гельмінтів токсокар. 07.10.2015 року на основі клінічних ознак (безперервне блювання, пронос зловонного запаху з кровю, дегідратація організму, тахікардія, сердечна аритмія, тони серця глухі, стукаючі) поставлено діагноз парвовірусна інфекція собак.

Виписка також свідчить про те, що відносно такси застосовувалось лікування два рази на добу із застосуванням: препаратів, які підтримують водно-електролитний баланс організму енергозабезпечувальні і детоксикаційні (розчин Рингера, 0,9% розчин NaCl, 5%, 40% розчин глюкози); антибіотики цефалоспоринового ряду (цефтионель); кардіогепетопротектор тиопротектин; антигеморрагічний препарат інгібітор фібринолізу амінокапронова кислота 5% розчин; аналептик сульфокамфокаін; протирвотний препарат метоклопрамід; ангельминтик празицид 40; катозал; вітамін В12.

Про проведене лікування із застосуванням вищевказаних препаратів свідчить також Журнал амбулаторного прийому тварин з 26.09.2015 року по 24.10.2015 року (а.с.221-256 т.1).

11.10.2015 року о 23:40 год. наступила смерть ОСОБА_10.

12.10.2015 року у Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи здійснено розтин вищевказаної собаки та згідно протоколу розтину №2 від 12.10.2015 року зроблено висновок, що при патологоанатомічному дослідженні виявлені зміни, що можуть бути при парвовірусній інфекції (а.с.9-10,207-208 т.1).

ОСОБА_8 Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 25.02.2016 року №257/01/06, ОСОБА_1 зверталась до Інспекції з питання повернення коштів за померлого цуценя, яке було придбане у ОСОБА_2. В.В., однак представником інспекції повідомлено, що розгляд даного питання до повноважень інспекції не відноситься (а.с.178 т.1).

Також, з даним питанням позивач зверталась до Чугуївського ВП ГУ НП в Харківській області, згідно наданої відповіді за №1033 від 17.02.2016 року опитати ОСОБА_2 не виявилось можливим, так як при неодноразових виїздах за місцем мешкання останньої, нікого вдома не було, двері не відчинялись (а.с.179 т.1).

За результатами проведеної Комісійної судово-ветеринарної експертизи №05-2016, 10.03.2017 року Бюро судово-ветеринарних досліджень Харківської державної зооветеринарної академії складено Висновок (а.с.31-56 т.2).

У висновку містяться відповіді на питання, поставлені судом в ухвалі від 07.11.2016 року, відповіді на які дали загальний висновок, що під час патологоанатомічного дослідження виявлені зміни, що можуть бути за парвовірусної інфекції, а саме:

1. Чи припустиме харчування для цуценя віком 50 днів сирим мясом (300 грам) та пропареними овочами за одне годування?

Собаківники рекомендують згодовувати собаці 40-50 грамів натурального корму на 1 кг маси тіла тварини, за вигодовування цуциків віком близько 30 діб рекомендована максимальна добова норма годування до 15 % від маси тіла тварини. Маса тіла собаки такси віком біля 2-х місяців становить близько 1,5 кг, тобто за добу такій тварині можна згодувати близько 200 грамів натурального корму, включаючи м’ясо і варені овочі. Проте, необхідно враховувати, що собакам не можна згодовувати цибулю, навіть у вареному вигляді. За дози від 15 г/кг маси тіла тварини цибуля може спричинити отруєння.

2. Чи допустимі прогулянки цуценяти на вулиці під час карантину між вакцинаціями?

Виробники вакцин для собак зазначають у «Інструкціях із застосування», що вакцинації підлягають клінічно обстежені, здорові тварини з нормальною фізіологічною температурою тіла, після проведення дегельмінтизації, про заборону прогулянок у «Інструкції із застосування вакцини Вангард Плюс 5 L4» застереження щодо неможливості прогулянок собаки відсутні. Прогулянки собак зазвичай забороняють у разі спалахів інфекційних захворювань собак, особливо в осередку вогнища епізоотії. Проведення прогулянок і спілкування собак з незавершеною схемою вакцинації можливо у місцях, де не бувають інші собаки, або собаки, з якими потенційно може «спілкуватися» собака з незавершеною схемою вакцинації мають відомий імунний статус, тобто імунізовані за повною схемою згідно віку тварини, і є такими, що не хворіють і ніколи не хворіли на інфекційні захворювання. Крім того, під час проведення прогулянок слід уникати місць де потенційно можуть бути хворі на інфекційні хвороби собаки, або собаки з невідомим імунним статусом. З огляду на вищезазначене, практикуючі лікарі ветеринарної медицини рекомендують обмежити прогулянки собак з незавершеною вакцинацією шляхом прогулювання тварин у місцях, де не бувають інші собаки або коти, а у разі виходу на вулицю, наприклад, для відвідування ветеринарної клініки, собаки з незавершеною вакцинацією мають знаходитись на руках у власника. Власникам також не рекомендують відвідувати місця, де потенційно можуть бути хворі на інфекційні захворювання собаки і коти, до завершення повної імунізації тварини.

У матеріалах справи містяться дані про те, що собака «Шарлота из золотого путі» була імунізована один раз, і до того ж, вакциною, що була прострочена більше, ніж на один місяць. З огляду на те, що виробник у «Інструкції із застосування вакцини Вангард Плюс 5 L4» рекомендує триразову вакцинацію зазначеною вакциною з інтервалом у 3 тижні, починаючи з 6-ти тижневого віку, у досліджуваному випадку собаку «Шарлота из золотого путі» необхідно вважати такою, що мала незавершену імунізацію.

В «Руководствиепо вакцинациисобак икошек WSVA», яке є погодженим з виробниками вакцин і рекомендованим у всьому світі, зазначається необхідність для завершення імунізації 4-х і навіть 5-ти кратного уведення вакцини протягом перших півроку життя з наступним уведенням вакцини у 12-місячному віці.

Зважаючи на вищевикладене, вільні прогулянки собаки «Шарлота из золотого путі» були неприпустимі.

3. Чи допустима дача глистогінного препарату цуценяті під час його хвороби, а саме препарату «Катозол»?

Препарату «Катозол» не існує. Є препарат з назвою «Катозал», він не є глистогінним препаратом. Катозал — комплексний лікарський засіб, призначений для стимуляції обмінних процесів і неспецифічної резистентності у сільськогосподарських тварин, включаючи птахів, а також собак, кішок і хутрових звірів. Катозал в якості діючих речовин містить (в 100 см3) бутофосфан — 10,0 г, ціанкобаломін (вітамін В12) — 0,005 г, метил-4-гідроксибензоат — 0,1 г, а як допоміжний компонент — воду для ін’єкцій. Катозал володіє тонізуючими властивостями, нормалізує метаболічні й регенеративні процеси, володіє стимулюючим впливом на білковий, вуглеводний і жировий обміни речовин, підвищує резистентність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, сприяє росту тварин. За ступенем впливу на організм відноситься до малонебезпечних речовин (4 клас небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76), в рекомендованих дозах не чинить місцево-подразнюючої, сенсибілізуючої, ембріотоксичної, тератогенної, мутагенної і канцерогенної дій, не володіє кумулятивними властивостями. Катозал призначають великій і дрібній рогатій худобі, коням, свиням, собакам, кішкам, хутровим звірам і курям у разі порушення обміну речовин різної етіології, а також як стимулюючий і тонізуючий засіб: для підвищення опірності організму до захворювань різної етіології; як додатковий засіб під час лікування захворювань, обумовлених недостатністю в організмі кальцію і магнію; під час пологів, а також з метою профілактики післяпологових ускладнень (тетанія, післяродовий парез); за важких фізичних навантажень і підвищеної фізичної активності у спортивних коней (за 2-3 дні до змагань). Катозал собакам застосовують один раз на добу внутрішньом’язово, підшкірно або внутрішньовенно (повільно), 0,5-5,0 мл/тварину. Повторний курс лікування у разі необхідності проводять з інтервалом 5-14 днів. Катозал не замінює і не виключає використання антибактеріальних та інших засобів етіотропної терапії. Побічних явищ і ускладнень у тварин під час застосування Катозалу за Інструкцією не спостерігається, протипоказань не встановлено.

Таким чином, оскільки протипоказань для застосування Катозалу не встановлено, то його застосування цуценяті під час його хвороби допустиме.

4. На підставі яких клінічних досліджень ставиться діагноз «парвовірусна інфекція собак», «токсокароз»?

Діагноз «парвовірусна інфекція собак» ставлять комплексно, на основі лабораторних досліджень з урахуванням анамнестичних даних, епізоотичних особливостей, клінічних проявів хвороби, патологоанатомічних даних.

Парвовірусний ентерит собак (парвовірусна інфекція собак, геморагічний ентерит собак) — гостра висококонтагіозна хвороба, що характеризується геморагічним запаленням кишок, міокардитом та лейкопенією.

З епізоотологічнихособливостей паравірусного ентериту собак враховують: хворіють собаки усіх вікових груп, проте частіше — цуценята у віці 14-60 діб і дорослі тварини до 3 років; собаки культурних і декоративних порід — найчутливіші; джерелом збудника інфекції є хворі собаки, які виділяють вірус з фекаліями в перші 3-7 діб після захворювання, та вірусоносії впродовж 6 місяців; природне зараження відбувається через травний канал та дихальні шляхи, при безпосередньому контакті під час обнюхування, а також через контаміновані збудником корми, воду, речі догляду, різні предмети. Виникненню хвороби сприяють: різні порушення ветеринарно-санітарних правил утримання; годівлі тварин; стреси.

З клінічнихособливостей паравірусного ентериту собак враховують: інкубаційний період триває 4-10 діб; перебіг хвороби надгострий (блискавичний), гострий та підгострий; форми хвороби — кишкова (хворіють собаки до 3 років) і серцева (уражаються цуценята віком від 2 до 15 діб), змішана форма хвороби. За надгострого перебігу кишкової форми у цуценят 6-10-тижневого віку, спостерігаються: різке пригнічення; повна відмова від корму; сухість носового дзеркальця; раптова загибель через кілька годин від початку хвороби без прояву ентериту. За гострого перебігу кишкової форми (триває 5-6 діб) спостерігаються: анорексія (втрата апетиту); блювання; діарея (через 6-24 год.); фекалії рідкі, жовто-сірого, а згодом зеленого кольору, містять багато слизу та прожилки крові; температура тіла підвищується до 39,5…41,0 °С або залишається в нормі; зневоднення організму; загибель упродовж перших 24-96 год хвороби; смертність у цуценят становить 50 %, у дорослих — 5-10 %. Серцева форма (буває переважно у цуценят віком від 1 до 2 (іноді до 7) міс., проявляється серцевою недостатністю, прискореним ниткоподібним пульсом, набряком легень. Загибель цуценят настає раптово внаслідок гострої серцевої недостатності. Летальність — 96 %.З патологоанатомічнихзмін за паравірусного ентериту собак враховують вираженість: 1) за кишкової форми: ураження тонкого відділу кишечника: набряклість і геморагічне запалення слизової оболонки; некротичні зміни епітелію крипт слизової оболонки, некротичні зміни лімфоїдної тканини слизової оболонки, некротичні зміни пейєрових бляшок; брижові (мезентеріальні) лімфовузли: набряклі, збільшені в розмірах, некротичні зміни; селезінка: збільшена, на її поверхні спостерігаються світлі плями; тимус: некротичні зміни; 2) за серцевої форми: набухання клапанів серця; блідість і вялість міокарда; набряк легень; ознаки гострого гепатиту (запалення печінки) й асциту (накопичення серозної рідини в очеревинній порожнині); крововиливи. Лабораторними дослідженями встановлюють діагноз на паравірусний ентерит собак шляхом: виявлення в патологічному матеріалі віріонів методами електронної та імуноелектронної мікроскопії; індикацію та ідентифікацію вірусного антигену за реакцією імунофлюоресценції (РІФ), реакція гемаглютинації (РГА), реакція затримки гемаглютинації (з еритроцитами свині) — РЗГА, реакцією непрямої гемаглютинації — РНГА (з еритроцитарним діагностикумом), ЕLISА-методом; ретроспективну діагностику здійснюють шляхом визначення в парних сироватках крові специфічних антитіл за реакцією затримки гемаглютинації (РЗГА), реакцією непрямої гемаглютинації (РНГА), а також за реакцією нейтралізації (РН) у культурі клітин у поєднанні з реакцією імунофлюоресценції (РІФ); у разі потреби ставлять біопробу на цуценятах 8-10-тижневого віку, яких заражають орально. В позитивних випадках через 5 діб у цуценят розвиваються характерні клінічні ознаки хвороби; специфічність уражень підтверджується шляхом виявлення вірусного антигену за РІФ. Нині розробені експрес-тести для діагностики парвовірусної інфекції собак, чутливість яких не поступається вищезазначеним вартісним методам.

Диференціальна діагностика паравірусного ентериту собак передбачає необхідність виключення чуми, інфекційного гепатиту, лептоспірозу, сальмонельозу, коронавірусної інфекції, гастроентеритів аліментарного й паразитарного походження.

Діагноз на токсокароз ставлять комплексно, на основі лабораторних досліджень з урахуванням анамнестичних даних, епізоотичних особливостей, клінічних проявів хвороби, патологоанатомічних даних.

Токсокароз — нематодозне захворювання мясоїдних, яке спричиняють нематоди. Статевозрілі паразити локалізуються в шлунку та кишечнику собак, а їх личинки — у внутрішніх органах (печінці, легенях, мязах, мозку, очах, нирках, серці) собак.

З епізоотологічнихособливостей токсокарозу враховують: захворювання, характерне для цуценят до 6-ти місячного віку. Зараження більшості цуценят відбувається внутрішньоутробно у разі через плацентарної передачі личинок від матері до плоду у другій половині вагітності або у перші дні життя, коли личинки виділяються з молоком матері. Хвороба у дорослих тварин виникає в результаті пригнічення імунної системи. Собаки можуть повторно заражатися незважаючи на наявність антитіл до збудника у їх крові. Собаки можуть заразитися у разі поїдання мязів та внутрішніх органів резервуарних живителів (гризунів, свиней, жуйних тварин, птахів та земляних червяків), у яких містяться личинки токсокар. Суки, які годують цуценят, можуть заражатись під час поїдання їх блювотних мас під час облизування. Сприяють зараженню близький контакт господарів з інвазованими собаками та котами. Дорослі тварини хворіють рідко, тому прояв клінічних ознак захворювання для них не характерний. Яйця токсокар тривалий час зберігаються у зовнішньому середовищі (упродовж кількох років).

З клінічнихособливостей токсокарозу враховують: народження мертвого приплоду або загибель новонароджених цуценят (протягом 2-3-х діб після народження); ознаки пневмонії; підвищену частоту дихання, пінисті носові виділення; ознаки кахексія (у віці 2-3 тижнів); порушення моторики травного каналу, спричинена статевозрілими паразитами; ознаки діареї, запору, блювоти; дисбактеріоз, накопичення газів у кишечнику, розтягнення стінки черевної порожнини, утворення так званого «пуза»; обструкцію (закупорювання) жовчного міхура, жовчної протоки чи проток підшлункової залози та розрив стінки тонкого відділу кишечника; судоми (порушення нервової системи, спинене нейротоксинами, які виробляють дорослі токсокари); підвищення печінкових ферментів у крові (АСТ, АЛТ), пік якого припадає на 3 добу після зараження інвазійними яйцями (спричинене міграцією личинок); удвічі збільшується загальний рівень LgG у крові (на 20 добу після зараження).

З патологоанатомічнихзмін за токсокарозу враховують вираженість: 1) у кишечнику: катарального чи геморагічного ентериту, наявність виразок на слизовій оболонці, атрофії слизової оболонки, розрив стінки; у жовчних ходах: закупорювання їх гельмінтами; у жовчному міхурі: запалення; у легенях: дрібні крововиливи, периваскулярний набряк, ацинозне запалення; у печінці — дистрофічних явищ; в жовчних ходах — статевозрілі нематоди; в нирках — вираженість дистрофічних процесів, залежно від ступеня інвазії; статевозрілих токсокар у тонкому відділі кишечника, іноді в шлунку (на розтині трупа собаки).

Лабораторними дослідженнями підтверджують діагноз на токсокарозу собак шляхом виявлення у пробах фекалій тварин яєць гельмінтів гельмінтокопроовоскопічними методами. Яйця у фекаліях субглобулярні, коричневі, мають товсту нерівну оболонку. За цими ознаками визначають вид збудника. Яйця легко виявляються у простих фекальних мазках, до яких додають краплю води. З флотаційних досліджень використовують метод Фюллеборна. Рекомендується проводити діагностичну дегельмінтизацію. Проблема діагностики токсокарозу полягає у складності виявлення мігруючих личинок на ранній (міграційній) стадії інвазії, а також у вагітних сук, коли личинки знаходяться у тканинах та внутрішніх органах. Серологічні тести дозволяють виявляти в сироватці крові чи інших рідинах організму специфічні антитіла чи циркулюючі антигени збудника.

Лабораторні тести: вестерн блот; непрямий та конкурентний ЕLISА; латекс аглютинацію; радіо-алергосорбентний тест; непряму та пряму імунофлуоресценцію; реакцію гемаглютинації, флюоресценцію личинок другої стадії in vitro; зворотній імуноелектрофорез; тест подвійної дифузії у гелі та швидкий тест; виявленні антитіл класу LgG в сироватці крові тварин. Нині перевагу віддають непрямому ЕLISА з використанням екскреторно-секреторного антигену.

5. Чи можливо зробити висновок про застосування простроченої вакцини «Вангард 1 Плюс-5» при тих обставинах, що у документах серія та номер вакцини не зазначені?

Встановлено, що для вакцинації була застосована саме просрочена вакцина, за ксерокопією ветеринарного паспорта, у який було вклеєні корінці з пакувальних флаконів із застосованою вакциною, (строк придатності «сухого компоненту» вакцини — до 21.07.2015, а «рідкого» — до 03.08.2015 року, з зазначенною датою однієї вакцинації собаки породи такса 24.09.2015 року, підпис лікаря, що провів це щеплення і печатка у ветеринарному паспорті відсутні. Проте з матеріалів справи не можна встановити, яка саме клініка ветеринарної медицини, або який лікар (фахівець) проводив таке щеплення, порушуючи загальновідомі вимоги про неприпустимість застосування просрочених біопрепаратів, які мають бути знешкоджені, що, до речі, зазначається виробником у Інструкції, яка вкладається у пакування з вакциною. Такі ж застереження містяться і у сучасному «Руководстве по вакцинации собак и кошек WSVA».

Крім того, у «Інструкції із застосування вакцини «Вангард Плюс 5 L4» зазначено, що вакцинації підлягають лише здорові собаки; забороняється вакцинувати хворих, ослаблених тварин, вагітних сук. Стан здоровя тварини фахово може оцінити лише лікар (фахівець). Тому саме він і має проводити щеплення.

6. Чи відповідає протокол розтину № 2 від 12.10.2016 року, підписаний фахівцями Сумського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, загальноприйнятим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами у ветеринарній медицині, щодо його складання? Якщо ні, то в чому саме?

Протокол розтину № 2 від 12.10.2016 року, підписаний фахівцями Сумського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, загальноприйнятим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами у ветеринарній медицині, щодо його складання не відповідає.

У ветеринарній медицині, нормативно-правових актів, що регламентують процедуру розтину тварин і вимог, передбачених нормативно-правовими актами України щодо оформлення протоколу розтину трупа тварини, не існує, на відміну від гуманної медицини. Проведення розтинів трупів людей і їх документування регламентується положеннями і внутрішніми інструкціями МОЗ України. У ветеринарній практиці, під час розтину трупа тварини і щодо оформлення протоколу розтину, фахівці користуються рекомендаціями, які викладені у підручниках, навчальних посібниках, довідниках. В основному, процедура і правила розтину трупа тварини, а також оформлення її результатів близькі до тих же, що існують в гуманній медицині. Саме вони і є загальноприйнятими. Невідповідності полягають у тому, що складання протоколу розтину трупа тварини, як і проведення розтину, передбачає описування органів за певною схемою, зокрема, у паренхіматозних органах компактного типу будови описують форму органу, його розміри (обєм), консистенцію, вираженість рисунку (структурної організації) на розрізі, ступінь кровонаповнення, а у селезінці, лімфатичних вузлах, тимусі, червоному кістковому мозку додатково зазначають характеристику (обєм, колір) зшкрібка.

У дослідженому протоколі розтину трупу собаки такси характеристика печінки, нирок, селезінки є, з огляду на вищезазначене, не повного. Окремі паренхіматозні органи, які обовязково мають бути описані у протоколі навіть не згадуються, зокрема, відсутня характеристика тимусу, щитоподібної залози, наднирників.

У гуманній медицині, у випадку відсутності згадування якогось органу у протоколі розтину трупа, загальноприйнято вважати, що цей орган був у трупі відсутній і ці факти мають бути пояснені. Крім того, органи в описовій частині протоколу розтину характеризуються у їх анатомічному звязку і за топографією органів у порожнинах тіла, при цьому зазначають органи, якої порожнини описують, чи правильно розміщені органи в трупі у зазначеній порожнині, чи наявний у цій порожнині сторонній вміст. З дослідженого протоколу розтину трупу собаки такса слідує, що селезінка, печінка, шлунок, кишківник знаходилися у трупі в грудній порожнині, а черевна порожнина взагалі не була оглянута. Ці факти також свідчать про недбале складання протоколу розтину трупу тварини.

Заключна частина протоколу розтину трупа тварини, за загальноприйнятими положеннями, має містити «висновок», у якому лікар, що проводив розтин, зобовязаний зазначити основне захворювання, яке призвело до загибелі тварини, а також зазначити наявність ускладнюючих, супутніх, конкуруючих, фонових захворювань, якщо зміни їм притаманні, були встановлені під час проведення розтину. Фактично це і є «секційним діагнозом» у ветеринарній практиці. Саме формулювання «основного захворювання» у дослідженому протоколі розтину трупа собаки такса відсутнє.

Зазначені невідповідностіу протоколірозтину трупаможуть вказувати нанедбалість фахівців,які проводилирозтин власнепід час оформлення протоколу. Проте експерти вважають за необхідне зазначити, що у дослідженому протоколі розтину трупа собаки такса приведені патоморфологічні характеристики серця і міокарду, тонкого відділу кишечнику і брижових лімфатичних вузлів, головного мозку і твердої мозкової оболонки, які дозволять встановити секційний діагноз: «….виявлено зміни притаманні для парвовірусної інфекції собак, основним захворюванням, яке призвело до загибелі тварини є парвовірусна інфекція собак».

7. Чи можливо встановити тотожність собаки «Ельза», яку лікували у ветеринарній клініці «Ветсервіс» і яка зазначена у виписці від 26.11.2015 року з трупом собаки згідно паспорту тварини, в якому вона йменується «Шарлота из Золотого пути» клеймо А5ШЗ?

ОСОБА_8 виписки з клініки ветеринарної медицини «Ветсервіс» цю тотожність встановити можна. А за дослідженим протоколом розтину трупа № 2 від 12.10.2015 року не можливо встановити, що розтину піддавали саме труп собаки «Ельза», вона ж «Шарлота из Золотого пути» клеймо А5ШЗ, тому що у протоколі розтину трупа за зовнішнього опису трупа не зазначено наявність клейма А5ШЗ на тілі тварини і у матеріалах справи відсутні додатки у вигляді фото- або відеоматеріалів фіксації процедури розтину, які могли б підтвердити цю тотожність за вищезазначених недоліків у протоколі розтину трупа № 2 від 12.10.2015 року.

8. Чи можливо на підставі даних, наведених в протоколі розтину №2 від 12.10.2015 року, підписаного фахівцями Сумського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, встановити: «парвовірусна інфекція»?

На підставі даних, наведених в протоколі розтину №2 від 12.10.2015 року, підписаного фахівцями Сумського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, встановлено патологоанатомічний діагноз: «…виявлені зміни, що можуть бути при парвовірусній інфекції». За інфекційної хвороби, у т.ч. парвовірусна інфекція собак.

Експерти вважають за необхідне зазначити, що у дослідженому протоколі розтину трупу №2 від 12.10.2015 року містяться характеристики патоморфологічних змін у міокарді, стінці тонкого відділу кишечника і у брижових лімфатичних вузлах, головному мозку і твердій мозковій оболонці, які дозволять встановити секційний діагноз: «….виявлено зміни притаманні для парвовірусної інфекції собак; основним захворюванням, яке призвело до загибелі тварини є парвовірусна інфекція собак». Проте, для формулювання остаточного обєктивно і обґрунтованого діагнозу смерті собаки «Ельза», обмежитися патанатомічним діагнозом не достатньо, адже описані в протоколі розтину №2 від 12.10.2015 року собаки «Ельза» можуть бути характерні не лише для парвовірусної інфекції собак, а й для інших інфекційних хвороб, зокрема, чуми мясоїдних, інфекційного гепатиту, лептоспірозу, коронавірусного ентериту тощо. Патологоанатомічний діагноз має бути обовязково доповненим комплексом інших діагностичних методів: лабораторним дослідженнями біоматеріалу від собаки, аналізом анамнестичних даних, епізоотичних особливостей, клінічних проявів хвороби, патологоанатомічних змін (макро- і мікроскопічних), як це детально описано у відповіді 4 цієї експеризи. Тим більше, що розтин був проведений у Сумській філії Державного НДІ з лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи, де, безумовно, були усі можливості для таких вірусологічних досліджень.

9. Чи відповідають зміни, виявлені при патологоанатомічному дослідженні трупа собаки, відповідно до протоколу розтину № 2 від 12.10.2015 року, діагнозу «парвовірусна інфекція собак», який зазначений у виписці, наданій ветеринарною клінікою «Ветсервіс» 26.11.2015 року?

Зміни, виявлені під час патологоанатомічного дослідження трупа собаки, згідно з протоколом розтину № 2 від 12.10.2015 року, діагноз «парвовірусна інфекція собак», який зазначений у виписці, наданій ветеринарною клінікою «Ветсервіс» 26.11.2015 року, відповідають.

10. Чи було своєчасним та адекватним лікування собаки «Ельзи» в ветеринарній клініці «Ветсервіс» за встановленим діагнозом «парвовірусна інфекція собак»?

Виходячи з виписки, наданої ветеринарною клінікою «Ветсервіс» 26.11.2015 року та ксерокопіям амбулаторного журналу клініки, терапія, за встановленим діагнозом «парвовірусна інфекція собак», була своєчасною і адекватною за переліком препаратів для симптоматичної, протибактеріальної, регідратаційної, детоксакаційної терапії, кардіо- та гепатопротективної терапії. Проте з матеріалів справи (виписки наданої ветеринарною клінікою «Ветсервіс» 26.11.2015 року та за ксерокопіями амбулаторного журналу клініки встановити дози, у яких застосовувалися зазначені препарати, не можливо. Хоча фармакологічне навантаження на тварину в цілому, за переліком препаратів, не вважається експертами надмірним. Серед застосованих препаратів відсутні токсичні й сильнодіючі речовини.

11. Чи можливо встановити строк, коли захворіла собака?

Термін, коли захворіла собака такса встановити не можливо, оскільки інкубаційний період може бути 4-7 діб. Це залежить від багатьох факторів, в т.ч. і від імунного статусу конкретної тварини, фізіологічного стану до захворювання, тощо.

12. Чи була собака здорова на момент передачі її заводчиком покупцеві?

Встановити, чи була собака клінічно здорова на момент передачі її заводчиком покупцеві достовірно і обєктивно може лише фахівець ветеринарної медицини, який мав би дослідити тварину під час передачі її від заводчика покупцеві. У відомій експертам практиці придбання породистих тварин, про забезпечення клінічного огляду лікарем тварини, яку купують, піклується покупець, тобто майбутній власник, бо саме він набуває право власності на цю тварину. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про огляд собаки такси лікарем, або фельдшером ветеринарної медицини перед передачею її заводчиком покупцеві. Можна лише припустити, що собака була клінічно здорова на момент передачі її заводчиком покупцеві, оскільки покупець прийняла тварину від заводчика 03.10.2015 року, погодившись, що тварина клінічно здорова, при цьому не проявила занепокоєння щодо стану здоровя собаки такса, а ознаки захворювання, згідно матеріалів справи проявилися 05.10.2015 року. Тобто покупець своїм прийняттям тварини від заводчика фактично підтверджує, що вважала тварину клінічно здоровою. Обидві сторони, за умови відсутності клінічного огляду собаки такса ветеринарним фахівцем під час передачі від заводчика до власника, вважали собаку таксу клінічно здоровою.

13. Чи можливе зараження собаки «парвовірусною інфекцією собак» до передачі заводчиком покупцеві, під час її транспортування покупцеві?

Теоретично можливе, оскільки парвовірус собак є достатньо стійким у оточуючому середовищі (до 1-го року і більше), поширеним серед свійських і диких мясоїдних, а також стійким до більшості дезінфікуючих розчинів. Можливість інфікування собаки такса залежить від наявності джерела інфекції й індивідуально залежить від імунного статусу тварини, віку тварини (висока смертність у собак до 6-місячного віку), наявності вакцинації (у недостатньо вакцинованих собак летальність від парвовірозу особливо висока).

Інкубаційний період (від зараження тварини збудником до прояву клінічних ознак захворювання) за цієї хвороби становить 4-7 діб. Враховуючи, що продавець передала собаку таксу покупцеві 03.10.2015 року, а ознаки захворювання проявилися 05.10.2015 року, то зараження собаки вірусом могло гіпотетично відбутися в період з 28.09.2015 року (якщо інкубаційний період тривав 7 діб), або з 01.10.2015 року (якщо інкубаційний період тривав 7 доби) до 05.10.2015 року, коли проявилися клінічні ознаки захворювання. Проте, стверджувати обєктивно і обґрунтовано, що зараження собаки такса «парвовірусною інфекцією собак» до передачі заводчиком покупцеві, а також під час її транспортування покупцеві, експерти не можуть, бо в матеріалах справи відсутні для цього належні документальні підтвердження.

14. Чи допустима відмова у видачі трупа собаки після проведення розтину для проведення експертизи?

Відмова у видачі трупа собаки після проведення розтину для проведення експертизи допустима, особливо, якщо дослідженню був підданий інфікований біологічний матеріал. Питання про видачу, або не видачу рештків трупу після проведення розтину власнику для захоронення, утилізації, знищення, або проведення повторного розтину вирішує особисто прозектор, тобто фахівець (лікар), який власне і проводив розтин. При прийнятті такого рішення фахівець має керуватися: а) чинними інструкціями щодо боротьби і профілактики різних захворювань тварин, у тому числі й інфекційних; б) внутрішніми положеннями і регламентом роботи установи, де проведено розтин; в) письмовими і усними розпорядженнями керівництва установи; г) приписами державних органів нагляду (інспекцій).

В системі НДІ з лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи, у т.ч. в Сумській філії, де проводили розтин трупа собаки такса, перед проведенням процедур дослідження біологічного матеріалу, у т.ч. трупа собаки, замовник дослідження оформляє документ, який називається «ОСОБА_3 запиту», в якому замовник дослідження ставить завдання, які необхідно виконати в лабораторії Інституту. Також цей документ містить погодження власника на проведення процедури знезараження біоматеріалу після дослідження, а також його знищення. Таким чином, очевидно, позивач ОСОБА_1 дала згоду на знищення трупа собаки такса після проведення патологоанатомічного розтину в Сумській філії НДІ з лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи 12.10.2016 року, проте ці дані необхідно уточняти.

15. Чи була необхідність в автоклавуванні та терміновій утилізації трупа собаки після розтину?

Автоклавування неє основнимспособом знешкодженнябіологічного матеріалу, у тому числі, і залишків трупів після розтину за інфекційних захворювань тварин. Існують інші, більш застосовувані способи знищення трупів тварин за інфекційних захворювань, зокрема, спалювання (кремація) трупів і залишків трупів. Тому, необхідності саме в автоклавуванні трупа собаки такса не було.

Що мається на увазі під терміном «утилізація», який присутній у протоколі розтину № 2 від 12.10.2015 року, та під терміном «термінова утилізація», який присутній у питанні №15 цієї експертизи, експертам не зрозуміло, оскільки під «утилізацією» зазвичай розуміють промислову переробку залишків трупу на вторинну сировину, власне словом «утиль» і позначають таку вторинну сировину. Наприклад, залишки трупів можуть бути перероблені на м’ясо-кісткове борошно.

У матеріалах справи відсутні документи (акти) про направлення залишків трупа собаки такса після проведення розтину на будь-який діючий утильзавод для переробки. Отже, чи відбулася власне «утилізація» встановити, з матеріалів справи, не можливо. Можна припустити, що відбулося «знищення» залишківтрупу тваринипісля йогоавтоклавування. Явна невідповідність терміну «утилізація», що був застосований у відношенні ймовірної процедури знищення залишків трупа, може вказувати на не достатню компетенцію фахівців ветеринарної медицини, які проводили розтин трупа собаки такса.

ОСОБА_8 Сумського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №12-18/213 від 14.04.2017 року (а.с.97-98 т.2), 12.10.2015 року до Сумського філіалу було направлено лікарем ветеринарної медицини клініки «Ветсервіс» ОСОБА_6 підписану власноруч лікарем супровідну разом із трупом собаки (цуценя) породи такса, кличка «Ельза, стать сука, вік 2 місяці 3 дні, дата смерті 11.10.2015 року, для встановлення патологоанатомічного діагнозу, про що є запис в Журналі реєстрації зразків, що надійшли в Сумський філіал ДНДІЛДВСЕ для досліджень за №002124 п.м./1/2015 від 12.10.2015 року. Направлення клініки «Ветсервіс» для проведення вірусологічних досліджень не було.

В аналізі запиту на проведення досліджень від 12.10.2015 року власниця вищевказаної собаки ОСОБА_1 запитів на проведення вірусологічних досліджень не надавала. Крім того, філіал технічних можливостей для проведення вірусологічних досліджень (парвовірусної інфекції) не має, у звязку з відсутністю діагностикуму. Проведення вірусологічного дослідження (парвовірусної інфекції) не занесене до сфери акредитації Випробувальної лабораторії Сумського філіалу.

Спеціалістами лабораторії було перевірено відповідність трупу собаки (цуценя) породи такса відповідно до супровідної клініки «Ветсервіс» та паспорту собаки. При огляді трупу собаки були виявлені наступні ознаки: стать сука, масть чорно-коричнева, на передній лівій кінцівці вазо фікс, в паху синє тавро А5Ш3, що відповідає наданим документам. Дані огляду і розтину занесені в Журнал патологоанатомічних розтинів трупів» (форма №33 вет) ОПФ Сумського філіалу ДНДІЛДВСЕ 4.13/08-75.

Спеціалістами філіалу зроблено висновок про тотожність трупу собаки 9цуценя) породи «такса», направленої з ветеринарної клініки «Ветсервіс» на підставі вищеперерахованих документів.

До вищевказаного ОСОБА_8 №12-18/213 від 14.04.2017 року додається копія Супровідної лікаря клініки «Ветсервіс» ОСОБА_6, Аналізу запиту на проведення досліджень, Журналу реєстрації зразків, що надійшли в Сумський філіал ДНДІЛДВСЕ для досліджень за 12.10.2015 рік, Журналу патологоанатомічних розтинів трупів» (форма №33 вет) (а.с.99-104 т.2).

Таким чином, у суду немає сумнівів щодо тотожності собаки, придбаної позивачем у ОСОБА_2 та тією, якій Сумський філіал ДНДІЛДВСЕ робив розтин.

Суд приходить до висновку, що докази, наявні у матеріалах справи, а також покази свідків, свідчать по те, що одразу після укладання купівлі-продажу цуценя в нього проявились ознаки вірусного захворювання і на 8 день собака померла.

Відповідно до пп. б п. 8 Договору купівлі-продажу чистопорідної собаки, що укладався між сторонами, якщо протягом 2-11 днів з моменту продажу у цуценя проявляться ознаки вірусних хвороб (чума, вірусний гепатит, парвовірус, аденовіроз), заводчик забезпечує лікування цуценя до повного його виліковування, а у випадку смерті оплачує покупцю повну вартість цуценя або замінює цуценя на іншого за домовленістю з покупцем. Оскільки розтин показав можливу причину смерті собаки — парвовірусну інфекцію, що проявилась увечері купівлі собаки, а відповідач відмовилась від виконання умов договору, суд вбачає підстави для відшкодування позивачу завданої майнової шкоди.

ОСОБА_8 статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Стаття 629 Кодексу наголошує на тому, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.610 визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

ОСОБА_8 ч. 1, ч. 2ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пп.1.1. п.1 Договору купівлі-продажу чистопорідної собаки вартість придбаного цуценя складає 2200,00 грн.

ОСОБА_1 надано суду товарні чеки, що підтверджують здійснені нею затрати на лікування цуценя, розтин трупа, придбання ліків для себе після отриманої психологічної травми у розмірі 4112,00 грн. (а.с.180,193-194 т.1).

Частина 1ст. 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергуКонституцією України, а такожЦивільним кодексомі відповідними законами України.

Статтею 23 ЦК України передбачене право особи на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає в тому числі і в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Частина 3 цієї статті наголошує, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відповідно до частини 4 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 року (з наступними доповненнями та змінами) моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила за наявності її вини.

Суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, оcкільки судом встановлено спричинення їй протиправними діями відповідача душевних страждань та фізичного болю, яких позивач зазнала внаслідок смерті цуценя, провина ОСОБА_2 відносно позивача, що потягли вказані наслідки судом встановлена.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_8 абзацу другого п. 5Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 рокуобов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цуценя було куплене дочці позивача, яка страждала через його хворобу та смерть на очах у матері, яка дуже переймалася за стан доньки; проводячи увесь час у лікарні собака вмирала на очах у ОСОБА_1, яка фізично не мала змоги допомогти тварині. Ці душевні страждання виразились у психічній травні і необхідності звернутися до лікаря (а.с.12 т.1).

Не зважаючи на те, що 09.04.2016 року позивач придбала іншого цуценя породи такса у продавця ОСОБА_11, у якої мається паспорт, метрика цуценя, карта реєстрації помету і яка вже приймала участь у виставці собак (а.с.195-205 т.1) ОСОБА_1 купивши у заводчика ОСОБА_2 вже хвору таксу Ельзу, зазнала душевних страждань та фізичного болю, змін у її життєвих стосунках, порушення покою, додаткових зусиль, які необхідні були для організації життя в цей період.

З урахуванням викладеного, враховуючи наслідки для ОСОБА_1, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача 80,000 грн.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

ОСОБА_8 із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт та ін.), а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам закону.

Позивачкою на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу надані Договір №07/12/2015 про надання правової допомоги, розрахунок видатків на правову допомогу за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 на загальну суму 9000,00 грн. за консультацію, розрахунок сум позову, підготовку та складання позовної заяви, підготовка заяви до суду, відправлення позовної заяви та інших документів до суду, консультації щодо участі позивача у суді, а також квитанція до прибутково-касового ордеру №07122015 від 07.12.2015 року (а.с.11,13-14 т.1).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення вимог позивачки в частині стягнення судових витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвокатау зв’язку із доведеністю належними та допустимими доказами складу та розміру таких витрат.

Аналіз досліджених у судовому засіданні та оцінених доказів переконують суд у тому, що позивачем доведено факт порушення відповідачами її права, внаслідок чого позивачу було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, водночас судом встановлено і підтверджено експертами, що під час лікування тварини не було вжито всіх необхідних заходів для врятувати таксу Ельза, також, позивач не у повному обсязі обґрунтувала розмір моральної шкоди та матеріальної шкоди, а тому її позов належить задовольнити частково.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 929,20 грн., оплата якого підтверджується платіжним дорученням (а.с.1-2 т.1).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-282 ЦПК України, 23, 1116, 1167 ЦК України, Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 року суд, —

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2: 4112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн. 00 коп. — в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. — в рахунок відшкодування моральної шкоди; 9000 (девять тисяч) грн., 00 коп. — за понесені позивачем витрати на правову допомогу; 1929 (одна тисяча девятсот двадцять девять) грн. 20 коп. — за сплачений судовий збір.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя