Справа № 638/12557/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Грищенко І.О.
за участю секретаря Самогньозд О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася 21.08.2017 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_2, зареєстрований 04 серпня 2007 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матірю ОСОБА_1 за місцем проживання матері.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 04 серпня 2007 року ОСОБА_1, та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції було видано свідоцтво про шлюб Серія 1-ВЛ №068693. Від цього шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження І- ВЛ № 297220. Спільне життя у позивача з ОСОБА_2 не склалося з причини несумісності характерів через відсутність взаєморозуміння. На даний час вони спільно не проживають на протязі 1 року, не ведуть спільне господарство.
Позивач зазначила, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам. Примирення між нею та відповідачем неможливе. На даний час дитина, ОСОБА_3, проживає разом з нею. Однак відповідач систематично висловлює погрози забрати дитину. Таким чином, між нею та відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання дитини. Позивач є приватним підприємцем, на даний час має стабільний самостійний дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Дитина забезпечена всім необхідним для розвитку відповідно до її вікових потреб, а також має можливість забезпечити дитину житлом.
Уповноважений представник позивача адвокат Панасенко П.П., який діє на підставі довіреності від 03.08.2017 року зареєстрованої в реєстрі за №1308, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, надав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнає, просить їх задовольнити.
Третя особа — представник управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просив розглядати справу у її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрували шлюб 11 жовтня 2003 року, про що складено відповідний актовий запис № 525. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_2, дружини ОСОБА_2. Місце державної реєстрації: Дзержинський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 04 серпня 2007 р., серія 1 ВЛ № 068693.
Сторони мають спільну неповнолітню дитину, сина — ОСОБА_3, який народився 26 листопада 2012 року в м. Харкові, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ВЛ №297220 від 04 грудня 2012 року, актовий запис за № 954, місце реєстрації: Дзержинський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції. Його батьками записані: батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_1.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя. Суд зясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з розясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сімї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Аналізуючи зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, щодо вимог про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що сторони не бажають зберегти шлюб, в розумінні ч. 1 ст. 24 СК України ніхто не може примушувати жінку та чоловіка до шлюбу, а ст. 56 СК України передбачає право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини, сторони мають різні інтереси та погляди, втратили почуття любові та поваги один до одного, сімейно шлюбні стосунки сторін розпалися, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам як позивача, так і відповідача по справі, тому шлюб між сторонами підлягає розірванню.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, суд доходить висновку про наступне:
Відповідно до п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ спільного майна подружжя»— судам слід враховувати положенняст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, — за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
На момент розгляду справи судом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 не досяг десяти років, тому право обирати його місце проживання належить батькам, за спільною згодою, а у випадку не досягнення такої згоди, судом.
ОСОБА_2 надав заяву від 08.12.2017 року, згідно з якою він позовні вимоги ОСОБА_1 до нього щодо визначення місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матірю, ОСОБА_1 підтримує та просить їх задовольнити.
Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (чинна для України з 27 вересня 1991 року) передбачено у п. 1 ст. 3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
21 лютого 2018 року департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду Висновок №103 від 15.02.2018 року, про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матірю, ОСОБА_7.
Судовим розглядом встановлено, що малолітній ОСОБА_3, проживає разом з матірю ОСОБА_1 за адресою : м. Харків, вул. Деревянко.буд. 18 кв. 65, що підтверджується довідкою №01-00327-2018 від 11.01.2018 року відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Згідно з даними акту обстеження житлово побутових умов від 30.01.2018 року, складеного членами комісії служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, для малолітнього ОСОБА_3 створено належні умови для проживання та розвитку.
Відповідно достатті 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Так, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Частиною 1статті 160 Сімейного кодексу Українивстановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Враховуючи викладене, суд оцінивши достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, доходить висновку, прозадоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, оскільки позивачем доведено, а відповідачем визнано, що за доцільне визнатичи місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матірю, ОСОБА_7.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України — у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1347, 20 грн (одна тисяча триста сорок сі грн.) 20 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.832899146.1 від 21.08.2017 р.
Відповідачем ОСОБА_2, позовні вимоги визнані в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, що підтверджується письмовою заявою відповідача, тому суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 673,60 грн. (шістсот сімдесят три грн. 60 коп. ), що повністю узгоджується з положенням ст. 142 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4,12,13,77,81,89,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст.104,105,110,112,113 Сімейного кодексу України, суд,-
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 04 серпня 20007 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Дзержинському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис за № 525 розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої дитини- Баришенка ОСОБА_8, 26 листопада 2012 року , разом з матірю ОСОБА_1, за місцем проживання матері, за адресою: АДРЕСА_1.
Зобовязати управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 18) повернути позивачу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову квитанцією № 0.0.832899146.1 від 21.08.2017 р., а саме: 673,60 грн. (шістсот сімдесят три грн. 60 коп. )
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : І.О.Грищенко