Справа № 639/4583/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«06» грудня 2016 р.                                                                               м.Харків

Жовтневий райсуд м.Харкова у складі:

головуючого судді —   Васильєвої Н.М.,

за участю секретаря -Чорного О.С.,

прокурора —                Кіріяченко А.В.,

захисників- адвоката Панасенко П.П., ОСОБА_1,

потерпілої — ОСОБА_2,

обвинуваченого — ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 22.01.2015 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015220500000148 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого водієм в ДП «Ізюмінка», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючого : АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 08.01.2015р., приблизно о 15 год. 30 хв., перебував у своєї знайомої ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_3, де в цей час також знаходились ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_5

Саме в цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел,спрямований на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи умисно, спочатку цілеспрямовано, штовхнув рукою двері ванної кімнати, в якій стояла ОСОБА_2, в результаті чого остання отримала дверима удар в ліву скроневу ділянку голови.

Після цього ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку щелепи з лівої сторони ОСОБА_2 та продовжував штовхати потерпілу в область тулуба, від чого остання впала на підлогу.

Через декілька хвилин ОСОБА_3, вважаючи виконаними до кінця свої протиправні дії, припинив побиття потерпілої та з місця скоєння злочину зник.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_2 синець на голові, синець та садна на лівій руці, садна на правій кісті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №261-ая/15 від 27.01.2015р.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав та показав, що 08.01.2015р. в обідній час йому зателефонувала дружина та повідомила, що приїхала з Москви сусідка ОСОБА_4, яка до цього залишала їм ключі від свого будинку. Коли біля 15 год. він приїхав з роботи, то відразу пішов до ОСОБА_4 У останньої в гостях була її подруга ОСОБА_2 з малолітньою донькою. Коли він почав розмовляти з ОСОБА_4, у їх розмову втрутилася ОСОБА_2 і між ним та останньою розпочався словесний конфлікт. Він розмовляв з нею у грубій формі, після чого ОСОБА_2 нанесла йому удар вантузом в око. Тоді він схопив ОСОБА_2 за плече та штовхнув її у ванну кімнату та зачинив за нею двері. При цьому двері став тримати за ручку. ОСОБА_4 стояла в цей час на кухні та просила його піти, дитина почала плакати і він пішов геть. Конфлікт тривав біля 5 хвилин. Ніяких тілесних ушкоджень потерпілій він не наносив. Потерпіла його оговорює.

Крім невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, його винуватість у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів:

— показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка суду пояснила, що відразу після Різдва, 8.01.2015 року вона приїхала з малолітньою донькою ОСОБА_5 у гості до своєї подруги ОСОБА_4 Після 15 год. прийшов до будинку ОСОБА_3 та несподівано почав кричати, висловлюватися на її адресу нецензурно. Вона в цей час була у ванній кімнаті. Коли вона виглянула за двері, ОСОБА_3 несподівано наніс їй удар дверима по обличчю, вона впала у ванній кімнаті. В подальшому знов відчинила двері та попросила ОСОБА_3 не кричати у присутності малолітньої доньки. Тоді ОСОБА_3 несподівано наніс їй удар кулаком по обличчю, від чого у неї з ясен пішла кров, почав її штовхати, хапати руками за шию та пригинати до підлоги. ОСОБА_4 почала їх рознімати, потім виштовхала ОСОБА_3 з будинку, але він повернувся та кричав знов. В подальшому вони знайшли ключ від дверей, зачинили їх та викликали працівників міліції. Заявила цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

-показаннями свідка ОСОБА_4 ,яка суду пояснила, що 08.01.2015р. після 11 год. вона приїхала з м. Москви до м.Харкова. Раніше сім`ї ОСОБА_3 вона залишала ключі від свого будинку, щоби вони за ним приглядали. Після 14 год. до неї приїхала подруга ОСОБА_2 з малолітньою донькою. Разом прибиралися, після чого ОСОБА_2 пішла у ванну кімнату. У цей час, після 15 год. прийшов ОСОБА_3, учинив сварку. Коли ОСОБА_2 відчинила двері ванної кімнати, у руці у неї був вантуз. ОСОБА_3 почав хапати її за плечі та трясти, вантуз у неї вилетів з руки та вдарив його по обличчю. Потім ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2 по обличчю дверима та зачинив її у ванній кімнаті. Далі ОСОБА_3 знов наніс ОСОБА_2 удар кулаком по обличчю, від чого у неї була розбита губа. Її він у цей час відштовхнув у бік. Дитина почала голосно кричати, а вона наполегливо просила ОСОБА_6 піти з будинку. Тоді він пішов, але знов повернувся та почав кричати, висловлюватися нецензурно, хапав ОСОБА_2 за шию та пригинав до підлоги. Конфлікт тривав біля 5 хвилин. В подальшому вона викликала працівників міліції.

— показаннями свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що у січні 2015 року, точну дату не пам`ятає, він разом з оперативною групою працівників міліції Жовтневого РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області виїздив на місце пригоди, де сусід побив жінку. Добре пам`ятає подвір`я та потерпілу ОСОБА_2, яку опитував потім, у неї були сліди почервоніння на обличчі від ударів. Потерпіла вказувала на ОСОБА_3 як на особу, яка спричинила їй тілесні ушкодження.

Також винуватість ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, а саме:

-висновком судово-медичної експертизи №260ая/15 від 26.01.2015р., відповідно до якого у ОСОБА_2 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді синця на голові, синця та садна на лівій руці, садна на правій кісті, які утворилися від дії тупого твердого предмету та могли бути спричинені у строк, при тому способі та механізмі, на які вказує потерпіла ОСОБА_2 в протоколі її допиту. За ступенем тяжкості це легке тілесне ушкодження (а.с.39-40 к\п);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2015 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_2 у присутності двох понятих, в ході якого потерпіла показала механізм та спосіб нанесення їй тілесних ушкоджень (а.с. 46-48 к/п);

-висновком судово-медичної експертизи № 261 ая/15 від 27.01.2015 року, згідно якого показання гр. ОСОБА_2, дані нею при проведенні слідчого експерименту від 26.01.2015 року, не суперечать наявним судово-медичним даним в частині строку, способу та механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень (а.с.49-50к/п)

Разом з тим, версія обвинуваченого та сторони захисту щодо незавдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, показання якої викладені вище, категорично вказувала на умисність дій ОСОБА_3, детально та послідовно розповіла про механізм нанесення їй тілесних ушкоджень останнім. Показання потерпілої підтверджуються даними висновків судово-медичних експертиз №260ая/15 від 26.01.2015р. та № 261 ая/15 від 27.01.2015 року, досліджених судом, щодо способу та механізму завдання тілесних ушкоджень. Крім того, показання потерпілої узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, які вказали на факт заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій.

Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не були очевидцями подій, що відбулися у будинку АДРЕСА_3 08.01.2015р. Свідок ОСОБА_8 повідомила суду про неприязні стосунки,які у неї виникли з ОСОБА_4 у липні 2016 року. Суд не приймає до уваги покази вказаних свідків, вважає їх заінтересованими особами та до їх показань відноситься критично, оскільки їх покази є суперечливими та спростовуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_2, письмовими доказами, наведеними вище.

Крім того, доводи обвинуваченого та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 щодо агресивної поведінки потерпілої та нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілою не підтверджуються будь-якими доказами, оскільки до міліції з відповідною заявою останній не звертався, жодних медичних даних, які б свідчили про факт наявності у останнього тілесних ушкоджень, отриманих 08.01.2015 р., суду не надано.

Таким чином, вивчивши та дослідивши надані в судовому засіданні докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність — з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 в умисних діях, які виразились у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, має захворювання на гіпертонію 2 ступеню.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, наведених вище, ставлення обвинуваченого до вчиненого, у зв’язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах санкції за частиною 1 статті 125 КК України у вигляді громадських робіт.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином у розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з положень статей 23, 1168 ч. 1 ЦК України, які вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз’ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи у сукупності пояснення потерпілої, свідків, висновки судово-медичної експертизи, суд дійшов висновку, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 зазнала фізичного болю, приниження її честі та гідності, що привело до позбавлення звичайного циклу її життя, пристосування до негативних умов існування. З огляду на характер та глибину моральних страждань, керуючись принципом розумності та справедливості, компенсація моральної шкоди в розмірі 5000 гривень є ,на думку суду, достатньою для відшкодування.

Речових доказів та процесуальних витрат по даному кримінальному провадженню немає. Запобіжні заходи не обиралися.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374 КПК України, суд, —

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди — 5000 (п`ять тисяч) грн.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

 

Суддя                                                                                         Н.М. Васильєва