РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021

м.Харків

Справа № 639/8315/20

провадження 2-о/639/145/20

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого — судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Міжиріцької А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про видачу обмежувального припису.

В обґрунтування заяви зазначає, що з ОСОБА_2  перебували в зареєстрованому шлюбі, а потім з 2005 рік по 2011 р. у фактичних шлюбних відносинах та у них народився син ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 .  У 2011 році ОСОБА_2 , покинув ОСОБА_1  з дітьми. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі  № 639/4641/2013   стягнуто з  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1   на утримання дитини  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини від усіх видів доходу щомісяця, які ОСОБА_2  не сплачує  з липня 2015 р., ухилявся від виконання своїх обов`язків, не брав участі у вихованні дитини. Влітку 2018 року  дізнавшись, що ОСОБА_1  створила сім`ю з ОСОБА_4 , з яким 23.11.2019 року зареєструвала шлюб,  ОСОБА_2  почав налаштовувати дитину проти неї , висловлюватися у присутності дитини нецензурною лайкою, ображати, принижувати. Не дійшовши згоди щодо місця проживання сина,  ОСОБА_1  звернулась до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради із заявою щодо визначення місця проживання дитини і рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.02.2019 р. визначено місця проживання дитини разом з матір`ю.У зв`язку з не виконанням рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини батьком,  ОСОБА_1 звернулась до суду. Рішенням Жовтневого районний суд м. Харкова по цивільній справі № 639/4784/19  від 13.11.2019 р., позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , третя особа — Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради — задоволено, вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька  ОСОБА_2  та повернути матері —  ОСОБА_1  для проживання з нею. Вказане рішення суду залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду по справі № 639/4784/19 від 14.05.2020 р.

Заявник ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на те, що місце проживання дитини визначено разом з матір`ю рішенням суду, ОСОБА_2 систематично самочинно змінює місце проживання дитини та вчиняє щодо дитини психологічне насильство, що завдає шкоди психічному здоров`ю дитини.Дії батька спрямовані на маніпулювання дитиною та негативно впливають на його психіку, хлопчик заляканий та хоча і бажає проживати разом з матір`ю, але говорить, що задля уникнення скандалів та сварок, йому доведеться залишатися у батька. ОСОБА_2 постійно говорить дитині, що якщо він піде до матері, він зрадить його та брата, кожного разу при зустрічі на вулиці , кричить, виражається нецензурно, у присутності дитини принижує матір , не дає можливості спілкуватися з сином. З цією метою він відібрав у дитини мобільний телефон та залякує дитину.

ОСОБА_1 пояснювала, що з приводу самочинної зміни місця проживання дитини зверталась до поліції та 06.03.2020 року із заявою до Новобаварського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 1 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення). На даний час в провадженні слідчого відділу Новобаварського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №12020220500000400 від 07.03.2020 року за фактом невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова щодо повернення малолітньої дитини.

Заявник ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 систематично самочинно змінює місце проживання дитини, не виконує рішення суду, не реагує на органи поліції, та вона позбавлена ефективного захисту як для себе , так і для дитини упродовж всього періоду часу з 2018 року.Винесення обмежувального припису вважає дієвим способом припинити домашнє насильство та захистити дитину від психологічного насильства, що завдає шкоди його психічному здоров`ю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримала вимоги, просили їх задовольнити, оскільки здійснила всі можливі заходи для захисту дитини, неодноразово звертались по поліції, тривалий час проводиться досудове розслідування, яке розпочалося після звернення до суду та прокуратури, але ОСОБА_2 ігнорує всі приписи та продовжує чинити насильство над дитиною.

Просить суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців відносно ОСОБА_2 , який фактично проживає в кв. АДРЕСА_1 та зареєстрований по АДРЕСА_2 , визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме заборонити перебувати в місці проживання постраждалої дитини ОСОБА_3 , 2009 р. народження в кв. АДРЕСА_3 , перебувати в місці навчання дитини в Харківській загальноосвітній школі 1-Ш ступенів № 130 Харківської міської ради по вул.Світланівська, 23-А у м.Харкові, наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання, перебування, навчання та інших місць відвідування постраждалою дитиною, а також особисто та через третіх осіб розшукувати дитину та переслідувати її.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, що не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Представник третя особа — Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради в судове засіданні не з`явився, про день, час та місце судового засідання сповіщений.

Суд, вислухавши пояснення заявника ОСОБА_1 та її представника-адвоката Панасенка П.П., перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

За положеннями ст. 350-1 ЦПК України,заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно ст. 350-2 ЦПК України,заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником — у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції ( 350-3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 350-4 ЦПК України,в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, мають повнолітнього сина. З 2005 р. по 2011 рік сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , який проживав та зареєстрований з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по цивільній справі № 639/4641/2013 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частини від усіх видів доходу щомісяця. Як підтверджується Довідкою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків, за період з 01.07.2015 року по 01.11.2018 року ОСОБА_1 не отримувала аліментів від гр. ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.02.2019 р. № 45, враховуючи висновки Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради і рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районний суд м. Харкова по цивільній справі від 13.11. 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа — Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради — задоволено, вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_2 та повернути матері — ОСОБА_1 для проживання з нею.

Постановою Харківського апеляційного суду по справі від 14.05.2020 року рішенням Жовтневого районний суд м. Харкова від 13.11. 2019 року залишеним без змін.

Судовими рішеннями встановлено, що відповідач не працює, за місцем реєстрації не проживає, мешкає в двокімнатній квартирі разом зі старшим сином та матір`ю похилого віку, самостійного заробітку не має, здійснює психологічний вплив на дитину, порушує права та свободи дитини щодо його спілкування з матір`ю, шкодить моральному вихованню, оскільки батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч.1 ст. 150 СК України). Підставами, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання достатня наявність ризику та ступеня небезпеки лише для морального виховання.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з Протоколом індивідуальної психологічної консультації ОСОБА_3 від 03.12.2018, від 04.12.2018 року, до психолога звернулася мати учня 4 класу ОСОБА_5 . Причина звернення запиту: дитина переживає розлучення батьків та потрапила під негативний вплив одного із законних представників дитини — батька, мати турбується про емоційний стан дитини, який погіршився. Встановлено підвищення тривожності дитини, зниження її емоційного стану , а за результатами обчисленого ІТ- високий рівень тривожності. Емоційний стан майбутнього свідчить про прагнення до комфортного стану, що і виявляє внутрішній особистісний конфлікт між тим, що має і до чого прагне.

Як вбачається з наданих доказів, ОСОБА_1 зверталась до Новобаварського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області із заявою 22.02. 2019 щодо вжити заходів до колишнього чоловіка гр. ОСОБА_6 , 1969 р.н., який 13.02.2019 забрав зі школи до себе їх сина ОСОБА_5 , 2009 р.н., та до теперішнього часу не повертає, хоча рішенням Харківської міської ради від 06.02.2019 дитина повинна мешкати з матір`ю.

06.03.2020 ОСОБА_1 звернулась з заявою до Новобаварського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 1 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення). Відповідно до Листа Харківської місцевої прокуратури №2 від 24.07.2020 року №32/1-8414-20 в провадженні слідчого відділу Новобаварського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №12020220500000400 від 07.03.2020 року за фактом не виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова щодо повернення малолітньої дитини.

Як стверджує заявник, ОСОБА_2 , систематично самочинно змінює місце проживання дитини ОСОБА_3 та вчиняє щодо дитини психологічне насильство, яке завдає шкоди психічному здоров`ю сина.

За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .Місцем проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_4 .

Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №130 Харківської міської ради Харківської області за адресою: м. Харків, вул. Світланівська, 23-А.

Частиною першою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини другої статті 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Базовим нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України«Про запобігання та протидіюдомашньому насильству» домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника — це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Приписами частини 2 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків, зокрема: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Судом встановлено, що наявні ризики вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. Так, ОСОБА_2 систематично самочинно змінює місце проживання сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вчиняє щодо дитини психологічне насильство, що завдає шкоди психічному здоров`ю дитини, ОСОБА_2 не виконується рішення Жовтневого районний суд м. Харкова по цивільній справі № 639/4784/19 від 13.11.2019 року,. у зв`язку з чим заявник не має ефективного захисту для себе та дитини від психологічного насильства, що завдає шкоди її психічному здоров`ю.

Статтею 19 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року передбачено, зокрема, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Враховуючи високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи — ОСОБА_1 та малолітньої дитини, такі ризики є реальними та підтвердженими матеріалами справи, а тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту необхідно застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на 6 місяців.

Разом із тим, що стосуються вимог заявника в частині заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 200 (двісті) метрів до інших місць частого відвідування постраждалою дитиною, суд зазначає, що заявник не вказує адресу та не конкретизує місця частого відвідування.

Суд з метою недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей, підстав для задоволення заяви в цій частині не вбачає.

Згідно ч.1 ч.2 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України» Про запобігання та протидію домашньому насильству»або Законом України» Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Дослідивши усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявника та неповнолітньої дитини, а тому є необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За правилами ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України,судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись 265, 350-1 — 350-6 ЦПК Українист. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд —

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про видачу обмежувального припису, задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_1 ), яким протягом шести місяців встановити наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покласти наступні обов`язки, а саме:

— заборонити перебувати в місці проживання постраждалої дитини — малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_4 ;

— заборонити перебувати в місці навчання постраждалої дитини — малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №130 Харківської міської ради Харківської області за адресою: м. Харків, вул. Світланівська, 23-А;

— заборонити наближатися на відстань ближче 200 (двісті) метрів до місця перебування, проживання постраждалої дитини — малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_6 , та місця навчання постраждалої дитини — малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №130 Харківської міської ради Харківської області за адресою: м. Харків, вул. Світланівська, 23-А;

-заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу дитину — малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідувати його.

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців. Строк рахувати з дня ухвалення рішення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у порядку, передбаченому ст. ст.354-355 та підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 РозділуХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350 — 6 ЦПК України).

Сторони:

Заявник: ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_4 );

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_7 , прож. АДРЕСА_5 );

Заінтересована особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (ЄДРПОУ 26282645, м.Харків, вул.Чернишевська, 55).

Повне судове рішення складено 06.01.2021.

СУДДЯ-