Справа№ 640/13725/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.02.2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого-судді Якуші Н.В., за участю секретарів судових засідань Пічугіної А.Г., Коломойцеві М.М, прокурорів Бухан В.Г., Антоненко Д.С., потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої адвоката Панасенко П.П., обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта професійно-технічна, тимчасово не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30.07.2016 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Гвардійців Широнінців м. Харкова зі сторони вул. Наталії Ужвій в напрямку вул.. Др. Народів зі швидкістю приблизно 140 км/годину, та перебуваючи під впливом наркотичних речовин, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, згідно якого п. 2.9 «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин».

Під час руху по вищевказаній вулиці, в районі будинку 111, ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода и небезпека», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який в цей час перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 загинув на місці пригоди і згідно висновку судово-медичної експертизи №2209-Дм/16 від 10.08.2016 причиною його смерті стала несумісна з життям травма тіла.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_5, які знаходяться в причинному зв’язку з подією та наслідками, виразилася в тому, що він, керуючи транспортним засобом під впливом наркотичних речовин, рухався зі швидкістю, яка перевищує допустиму в населеному пункті, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу проявив неуважність, та не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_9, який в цей час перетинав проїзну частину по вказаному нерегульованому пішохідному переходу і якого він міг об’єктивно виявити, скоїв на нього наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав частково, не заперечував, що дійсно смерть пішохода ОСОБА_9 настала внаслідок наїзду на нього його автомобілем, але при цьому надав власну оцінку

своїм діям. Так суду пояснив, що дійсно у вказаний в обвинувальному акті день та час, він керував автомобілем НОМЕР_1 по вул.. Гв. Широнінців за технічним паспортом, який на праві власності належить його матері. Підтвердив суду, що автомобіль був у справному стані та те, що він дійсно порушив швидкісний режим, керуючи автомобілем зі швидкістю приблизно 80-90 км/годину. Зазначив, що на проміжку проїзної частини, де сталося зіткнення з ОСОБА_9, було дуже погане освітлення, а тому він помітив пішохода приблизно лише за 5 метрів та зробив усе можливе, що попередити зіткнення, встигнувши повернути руль автомобіля вліво. Після чого його автомобіль почало крутити та він в’їхав у огорожу біля дороги. Наполягав, що у той день не вживав ані алкогольні напої ані наркотичні речовини, та зазначив, що взагалі у нього існує непереносимість організму на ці речовини. Свідчення свідків щодо швидкості його руху вважає невірними, а їх такими, що його оговорюють. Також не погоджувався з висновками судово-медичної експертизи його сечі та висновками щодо результатів його медичного огляду, проведеного одразу після події, оскільки вважав, що вони не відповідають дійсності, зроблені неналежним органом, у нестерильних умовах. Наполягав на тому, що свідчення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мають у собі протиріччя, а проведений слідчий експеримент за участі ОСОБА_11 містить у собі чисельні порушення.        Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3, заявлені нею у цивільному позові, визнав у повному обсязі.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні інкримінованого йому злочину, на думку суду його винуватість повністю підтверджується наступними доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового слідства.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона була дружиною померлого ОСОБА_9 та про його смерть дізналась від доньки. Вказувала, що спільних дітей у них не було і ОСОБА_9 був єдиною людиною, який їй у всьому допомагав, оскільки вона має дуже поганий зір і самостійно займатися господарством не може. Зазначала, що ніякої допомоги ані від обвинуваченого ані від його родини за час слідства та суду не отримала, самостійно понесла витрати на поховання чоловіка, встановлення пам’ятника, проведення поминального обіду. Звертала увагу суду, що її стан здоров’я погіршився, що вимагає від неї нести витрати на придбання медичних препаратів. Просила суд призначити обвинуваченому найвищу міру покарання, що передбачено санкцією статті та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_11 засвідчив, що 30.07.2016 року у вечірній час він їхав за кермом автомобіля зі сторони вул. Н. Ужвій у бік вул. Др. Народів зі швидкістю приблизно 50-60 км/годину. Зазначив, що почув рев двигуна і побачив у дзеркало заднього виду автомобіль БМВ, який їхав позаду з дуже великою швидкістю, яка приблизно дорівнювала 150-160 км/годину та через декілька секунд цей же автомобіль проїхав вздовж нього та на пішохідному переході збиває людину, яка знаходилась на середині дороги. Вказав, що він побачив як автомобіль вдарив цю людину і що частина тіла пішохода підлетіла у гору під знак «пішохідного переходу», машину занесло юзом, вона пішла на зустрічний рух, потім автомобіль розвернуло на 180 градусів та він в’їхав в огорожу під дорогою. Зазначив, що він одразу зупинив свій автомобіль, увімкнув аварійний сигнал, підійшов до пішохода, у якого ознак життя вже не було. Він викликав поліцію, хтось викликав швидку допомогу, яка приїхала через 7 хвилин. Водій автомобіля БМВ намагався втекти, проте люди, які знаходились поряд, його зупинили. Тіло накрили картоном, через 15 хвилин приїхала поліція, почався процес оформлення ДТП. Люди, які знаходились поряд, вимагали щоб водій пройшов медичний огляд. Зазначив, що він був присутній при проходженні ОСОБА_5 медичного огляду на Шевченко, 26 та те, що йому особисто відомо, що лікар встановив знаходження водія в стані наркотичного сп’яніння. Також підтвердив, що асфальт у той день був сухий, видимість на дорозі була добра, освітлення на проїзній частині було достатньо. Підтвердив, що приймав участь у проведенні слідчої дії, під час якої він говорив де вперше почув та побачив автомобіль БМВ, про швидкість автомобіля БМВ, при цьому підтвердив, що дійсно визначав швидкість руху автомобіля під час слідчого експерименту стоячи при цьому на дорозі.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_10 надав свідчення, що він до подій знав потерпілу та померлого, оскільки мешкає поряд з ними. У день подій, тобто 30 липня 2016 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин він йшов по вул.. Гв. Широнінців у бік зупинки та приблизно на відстані 20-30 метрів від пішохідного переходу почув дуже голосний звук двигуна автомобіля, який їхав у бік вул. Др. Народів, та побачив чоловіка на пішохідному переході, який йшов з лівої сторони направо, а потім почув удар і побачив як вказану машину розвернуло та вона в’їхала у паркан. Зазначив, що він підійшов до водія, який на вигляд зовсім нічого не розумів, а потім підійшов до предмету, що підпросило від удару автомобіля, та зрозумів, що це була частина тіла людини. Вказав, що пішохід під час наїзду був на середині дороги. Темп руху пішоходу був звичайний, про що він зазначив і під час слідчого експерименту за його участі.

Допитана у суді свідок ОСОБА_12 засвідчила, що вона у день подій знаходилась на робочому місці на вул.. Гвардійців Широнінців, 88 (магазин «Кулінічі»), вийшла на вулицю і побачила машину, яка їхала з великою швидкістю. Потім почула хлопок та звук гальмування, побачила, що машину почало крутити і вона в’їхала у огорожу поряд із дорогою. Із автомобіля вийшов чоловік, зробив пару кроків у бік фрагменту, який лежав на дорозі і потім побіг за огорожу. Зазначила, що їй спочатку здалось, що це був фрагмент автомобіля. З мобільного телефону вона викликала швидку. Потім вона підійшла ближче до предмету на дорозі та зрозуміла, що це була людина. Вказала, що події відбулись на пішохідному переході, швидкість руху автомобіля їй показалась дуже високою. Підтвердила, що приймала участь у проведенні слідчого експерименту і що всі обставини, зазначені у протоколі, є вірними. Вказала, що за автомобілем, з яким сталося ДТП, одразу машин не було, а потім чи їхали автомобілі вона не пам’ятає. На питання суду вказала, що свідка ОСОБА_13 вона не пам’ятає.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_13 засвідчив, що серед присутніх у залі суду він пізнає обвинуваченого, оскільки він його бачив у день подій. Вказав, що він із подругою стояв на зупинці біля пішохідного переходу на вул. Гв. Широнінців приблизно о 21 годині 30 хвилин, точну дату він не пам’ятає та почув короткий вереск гальмування, почув хлопок та побачив білу хмару поряд з правою передньою частиною автомобіля, потім підкинуло якийсь фрагмент від автомобіля, потім автомобіль почало крутити та викинуло на обочину. Вказав, що він одразу підбіг до машини і побачив водія автомобіля, який сказав фразу: «Зачем он вышел на дорогу?». Стан водія він характеризує як шоковий. Підтвердив, що події сталися на пішохідному переходу. Пішохода під час його руху він не бачив. Вказав, що освітлення на дорозі було погане. Швидкість автомобіля БМВ визначив приблизно як 100-120 км/годину.

Аналізуючи свідчення свідків, які були допитані під час судового слідства, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства, останні були попереджені про кримінальну відповідальність. Крім того, їх свідчення та пояснення узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, а саме протоколами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, проведення слідчих експериментів, висновками експертиз, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Так, з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2016 року оглядом було встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди — пішохідний перехід по вул.. Гвардійців Широнінців, 111 м. Харків із загальним станом видимістю дороги 300 метрів, без слідів гальмування з ознаками напряму руху транспортного засобу зі сторони вул.. Н. Ужвій в напрямку вул.. Др. Народів. В протоколі зазначено наявність зіткнення автомобіля НОМЕР_1 чорного кольору 1992 р.в. з огорожею, яка розташована праворуч по ходу руху автомобіля, а також визначені сліди схожі на кров та мозкової речовини. Також протоколом засвідчено розташування трупу на проїзній частині дороги на правому боці тіла, права нога відокремлена від тулубу. У додатку до протоколу детально робиться опис розташування трупа ОСОБА_9 та долучена фото таблиця із зображеннями місця пригоди, автомобіля, трупа чоловіка (Т.1 а.с.8-16). Схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2016 року детально зображена відстань та розташування трупу ОСОБА_9, фрагменту його тіла, предметів одягу ОСОБА_9, сліди волочіння на асфальті, осколки пластмаси та скла, розташування автомобіля НОМЕР_1 після його зупинки.

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу в цілому відповідає як свідченням свідків, допитаних під час судового слідства, так і поясненням, наданим самим обвинуваченим.

Відповідно до протоколу огляду та затримання транспорту від 31.07.2016 року вбачається, що слідчим у присутності понятих було здійснено огляд легкового автомобіля НОМЕР_1 чорного кольору 1992 р.в. та були встановлені зовнішні пошкодження передньої частини кузова автомобіля більше з правого боку, лобового скла праворуч, що в свою чергу підтверджує факт контакту автомобіля під управлінням ОСОБА_5 з пішоходом саме передньою його частиною.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2209-ДМ/16 від 31.07.2016 року, враховуючи результати лабораторних експертиз, у громадянина ОСОБА_9 були виявлені наступні тілесні ушкодження:

голови: забито-рвані рани — на голові, в лобній області справа, у зовнішнього правого ока, на верхній губі зліва, на лівій щоці; садна — в лобно-тім’яно-скроневій області справа з переходом на праві виличну та щічну області, в лобній області зліва; множинні розриви язика; уламковий та фрагментарній перелом кісток склепіння та основи черепу та нижньої щелепи, травматична екстракція 1,2,3 зубів на нижній щелепі справа та 1,2,3 зубів на нижній щелепі зліва, руйнування головного мозку;

шиї та тулуба: забито-рвана рана на передній поверхні грудної клітини зліва; садна — на лівій передньобічній поверхні шиї з поширенням на передню поверхню грудної клітини зліва та на передньоверхню поверхню лівого плечового суглоба, на передній поверхні грудної клітини справа, на передній поверхні грудної клітини з поширенням на передню поверхню живота, на передній поверхні живота зліва, на спині зліва з поширенням на задню поверхню лівого плеча, переломи великих рогів під’язикової кістки; забої легень, розриви правої легені, селезінки, печінки, брижі; переломи ребер справа: 1,4,5,6 ребер по навкологрудинній лінії, 9,10,11,12 ребер на лопатковій лінії, 3,5 ребер на навколохребетній лінії; переломи ребер зліва: 1,2,5 ребер на навкологрудинній лінії на границі з хрящовою частиною, 4,6 ребер по середньо ключичній лінії 2,3,4,5,6 ребер по передній паховій лінії, 7,8 ребер по задній паховій лінії; розрив між хребцевого диску між 6 та 7 грудними хребцями; переломи лівої лопатки та лівої ключиці;

таза та кінцівок: рвані рани — на калитці зліва, на розгинальній поверхні правого передпліччя, на розгинальній поверхні правої кисті; травматична ампутація правої нижньої кінцівки на рівні верхнього краю крила правої клубової кістки з пошкодженням передньої черевневої стінки; забито-рвані рани — на передньозовнішній поверхні правого стегна, на внутрішньої поверхні правої стопи; садна — на передній поверхні правого стегна, на передній поверхні правої гомілки, на тильній поверхні правої стопи, на задній поверхні лівої сідничної області з поширенням на зовнішню поверхню лівого стегна, на передній поверхні лівого стегна, на зовнішній поверхні лівого стегна, на передньозовнішній поверхні лівого стегна, на внутрішній поверхні стегна з поширенням на передньовнутрішню поверхню лівої гомілки, на передньовнутрішній поверхні лівого колінного суглоба, на передньозовнішній поверхні лівого колінного суглоба, на зовнішній поверхні лівої гомілки, на внутрішній поверхні лівої стопи, на внутрішній поверхні 1 плеснофалангового суглоба 1 пальця лівої стопи, на передній поверхні правого плечового суглоба.ю на задньовнутрішній поверхні правого плеча з поширенням на ліктьову та розгинальну поверхню правого передпліччя, на променевій поверхні правого передпліччя, на розгинальній поверхні правої кісті, на задньоверхній поверхні лівого плечового суглоба, на передній поверхні лівого плеча, на внутрішній поверхні лівого плеча, на розгинальній поверхні лівого ліктьового суглоба з поширенням на розгинальну поверхню лівого передпліччя, на розгинальній поверхні лівої кісті в проекції 1 п’ястковофалангового суглоба, на розгинальній поверхні лівої кисті в проекції 2,3 п’ястковофалангових суглобів, на розгинальній поверхні лівої кисті в проекції 5 п’ястковофалангового суглоба; синці — на передній поверхні правої гомілки, на тильній поверхні правої стопи, на передній поверхні лівого колінного суглоба з поширенням на передню поверхню лівої гомілки, на внутрішній поверхні лівої стопи, на розгинальній поверхні правої кисті з переходом на перші фаланги 2,3,4 пальців, на розгинальній поверхні 1 фаланги 3 пальця правої кисті, на розгинальній поверхні лівої кисті в проекції 1 міжп’ясткового проміжку з поширенням на перші фаланги 1,2,3 пальців лівої кисті; забої яєчок, розриви правого та лівого крижово-клубових та лонного зчленувань: переломи крила правої клубової кістки, тіла та гілок лівої лонної кістки, правої стегнової кістки, правої гомілкової кістки, правої малогомілкової кістки, 1,2,3 плеснових кісток правої стопи, правої ліктьової та правої променевої кісток.

Вищезазначені тілесні пошкодження утворились при життєво, незадовго до смерті, від дії тупих предметів (предмета), індивідуальні властивості котрих (котрого) в ушкодженнях не відобразились та могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні автотранспорту, що рухався, з пішоходом.

Причиною смерті громадянина ОСОБА_9 стала несумісна із життям сукупна травма тіла. Між вказаною несумісною із життям сукупною травмою тіла і смертю громадянина ОСОБА_9 мається причинний зв’язок. Несумісна із життям сукупна травма тіла носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно п. 2.1.1а., п. 2.1.2, п. 2.1.3, п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року).

При судово-медичній експертизі крові трупа гр-на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлено етиловий спирт у кількості — 2,55 %, що згідно даним офіційної таблиці відповідає сильному алкогольному сп’янінню. Кров від трупа належить до групи О із ізогемагглютінінами анті-А та анті — В (Т.1 а.с.38-46).

Отже, експертом було встановлено причину смерті, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у громадянина ОСОБА_9, що в свою чергу узгоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого та наслідками, які настали.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи від 23.08.2016 року №718/16 судом вбачається, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW-520» ОСОБА_5 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода виконанням вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «BMW-520» ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв’язку з подією, що відбулася.

Таким чином, вказаний висновок доводить порушення обвинуваченим ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що в свою чергу призвело до наслідків, викладених вище та наявну у нього можливість запобігти їх настанню, шляхом дотримання ним вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 року за участі свідка ОСОБА_11 суд вбачає, що останній детально розповів про обставини подій, які мали місце 30.07.2016 року, та які відповідають його свідченням у суді стосовно місця розташування пішохода на проїзній частині, напрямку руху автомобіля НОМЕР_1 по вул.. Гв. Широнінців, його швидкості та самого моменту удару автомобіля з пішоходом, що в подальшому було схематично зображено та підписано учасниками слідчого експерименту (Т.1 а.с.93-95).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 04.08.2016 року за участі свідка ОСОБА_12 суд вбачає, що остання детально розповіла про обставини подій, які мали місце 30.07.2016 року, та які відповідають її свідченням у суді стосовно напрямку руху автомобіля НОМЕР_1 по вул. Гв. Широнінців, його швидкості та самого місця удару автомобіля з пішоходом, що в подальшому було схематично зображено та підписано учасниками слідчого експерименту (Т.1 а.с.96-97).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16.08.2016 року за участі свідка ОСОБА_10 суд вбачає, що останній детально розповів про обставини подій, які мали місце 30.07.2016 року, та які відповідають його свідченням у суді стосовно місця розташування пішохода на проїзній частині, напрямку його руху, а також руху автомобіля НОМЕР_1 по вул.. Гв. Широнінців, його швидкості та самого моменту удару автомобіля з пішоходом, що в подальшому було схематично зображено та підписано учасниками слідчого експерименту (Т.1 а.с.114-116).

Встановлені обставини під час проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 цілком узгоджуються між собою, відповідають події, яка викладена в обвинувальному акті та не суперечать іншим доказам по справі, досліджених у судовому засіданні та вказаних вище.

Стосовно свідчень свідка ОСОБА_13, то вони також по своїй суті не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті щодо місця та часу події, його учасників, особливостей руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого, а також швидкості його руху, який зазначив, що приблизна швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_5 була 100-120 км/годину.

Посилання сторони захисту на те, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є упередженими є безпідставними, оскільки жодними доказами підтверджені не були.

Навпаки, вказані свідки надали пояснення, які не тільки узгоджуються між собою, а і узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи. Крім того свідчення цих свідків були стабільні протягом усього слідства, останні були попереджені про кримінальну відповідальність, підстав для обговорення ними обвинуваченого судом не встановлено.

Щодо порушення ОСОБА_5 вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, які інкримінуються обвинуваченому, то суд також вважає їх доведеними, оскільки матеріали кримінального провадження містять у собі належні та допустимі докази знаходження обвинуваченого ОСОБА_5 у день вчинення ним кримінального правопорушення в стані наркотичного сп’яніння, що відображено у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.07.2016 року (Т.1 а.с.147) та у висновку судово-медичної експертизи сечі громадянина ОСОБА_5 від 19.08.2016 №6219-Т/16, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні сечі громадянина ОСОБА_5 був виявлений кодеїн, який відноситься до алкалоїдів опіуму (Т.1 а.с.131).

Посилання сторони захисту на те, що досліджені судом висновки є неналежними, своїх належних обґрунтувань у суді не знайшли.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Будь-які докази у підтвердження не перебування обвинуваченого ОСОБА_5 у день подій у стані наркотичного сп’яніння, самими обвинуваченими так і їх захисником суду надані не було.

Досліджена та долучена до матеріалів кримінального провадження завірена копія карти виїзду швидкої медичної допомоги №4825 А від 30.07.2016 року за адресою вул.. Гв. Широнінців, 88 м. Харків з приводу наїзду автомобіля на пішохода, не спростовує встановлені судом обставини, оскільки будь-яких медичних маніпуляцій щодо визначення знаходження ОСОБА_5 у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння, працівниками медичної установи під час його огляду, зроблені не були (Т.2 а.с.148).

Щодо наявного у матеріалах справи акту судово-наркологічної експертизи №290 від 18.08.2016 року, відповідно до якого було встановлено, що даних щодо наявності у ОСОБА_5 наркотичної залежності виявлено не було, то суд вважає, що ця обставина лише доводить відсутність у обвинуваченого наркотичної залежності, але не спростовує перебування його у наркотичному стані у день подій.

Зроблений стороною захисту запит від 23.01.2017 року на адресу директора комунального закладу охорони здоров’я «Обласний наркологічний диспансер» щодо діяльності відділення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, сертифікації його працівників, наявного технічного обладнання та намагання захисника у зв’язку із відсутністю на нього відповіді, відкласти судовий розгляд, суд сприймає лише як спробу затягнути судове слідство, оскільки належних доказів, які б поставили під сумнів висновки, отримані під час досудового слідства щодо перебування ОСОБА_5 в стані наркотичного сп’яніння та необхідність здійснити з цього приводу перевірку закладу, який їх зробив, суду надано не було.

Крім того, за час судового розгляду, судом були створені всі необхідні умови для своєчасної реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а тому на думку суду у сторони захисту було достатньо часу перевірити наявну у матеріалах кримінального провадження інформацію, з якою вона була заздалегідь ознайомлена, та надати отримані відомості до суду з метою їх відкриття іншій стороні виконавчого провадження відповідно до ч. 11 статті 290 КПК України та подальшого безпосереднього їх дослідження у судовому засіданні.

З цих же підстав, клопотання сторони захисту щодо виклику та допиту свідків, які не були відкриті стороні обвинувачення та потерпілій, були визнані як передчасні та було роз’яснено порядок відкриття додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду іншій стороні кримінального провадження. Після цього роз’яснення захисник та обвинувачений із повторними клопотаннями щодо виклику та допиту будь-яких свідків до суду не звертались.

Заявлене стороною захисту у судовому засіданні, яке відбувалось 31.01.2017 року, клопотання про призначення у справі додаткової судової автотехнічної експертизи було відхилено судом через відсутність обґрунтувань для її призначення та питань, які захисник бажав поставити перед експертом, хоча у попередньому судовому засіданні суд повідомив сторонам про початок стадії закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами та роз’яснив про необхідність підготувати наявні у них клопотання для їх вирішення.

Таким чином, сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 винний у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9, і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, особу винного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, розлучений, разом з тим має на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_5 (Т.1 а.с.150).

Обставин, згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом’якшує покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка згідно з положеннями статті 67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання положень ст.7576 КК України, а також ст. 69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбуття покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м’якого покарання. При цьому суд враховує принципову позицію потерпілої, яка втратила чоловіка, щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання і її пояснень, що не зважаючи на тривалий час, який пройшов з дня ДТП, обвинувачений або його родичі компенсувати їй спричинену моральну та матеріальну шкоду навіть і не намагались.

Разом з тим, зважаючи на те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе і без призначення йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.2 КК України, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, що також підтверджується засудженням ним своєї протиправної поведінки, яка може свідчити про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому  додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило тяжкі наслідки, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк три роки.

З метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч. 4, ч.1 ст. 197 КПК України, продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. При цьому, в даному автомобіль, який був визнаний речовим доказом та арештований для забезпечення кримінального провадження, не належить обвинуваченому на праві власності, а тому не підпадає під конфіскацію та повинен бути повернутий законному володільцю після набуття вироком законної сили.

Пред’явлений потерпілою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_5 та ТОВ «Страхове товариство «Домінантна» цивільний позов про стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44300 грн. та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред’явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Крім того, ст.1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

З копії полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /АЕ/9188275 від 21 квітня 2016 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ТОВ «Страхове товариство «Домінанта», забезпечений ТЗ — автомобіль марки «БМВ-520», реєстраційний номер НОМЕР_2. Строк дії полісу по 21 квітня 2017 року включно (а.с.45 т.2).

В судовому засіданні встановлено, що потерпілій ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду, пов’язану з похованням її загиблого чоловіка. Зокрема на поховання, приготування поминальних обідів та спорудження надгробного пам’ятника, витрати становлять 41950,85 грн., які потерпілою документально підтверджені (т.2, а.с.46-48,50).

Вирішуючи по суті вимоги потерпілої до ТОВ «Страхове товариство «Домінанта», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Проте, не ґрунтуються на законі і не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволені його позовних вимог доводи відповідача ТОВ «Страхове товариство «Домінанта», що у зв’язку з тим, що потерпіла не зверталась до них із заявою, тому строк щодо виплати страхового відшкодування не настав.

Дійсно, відповідно до статті 35.1. Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий — МТСБУ) відповідну заяву.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно не подавала до страхової компанії заяву про страхове відшкодування до початку слухання справи в суді. Але в ході судового розгляду було встановлено, що потерпіла звернулась до страхової компанії 28.11.2016 року, копія позову була отримана представником страхової компанії і вже з зазначеного часу страхова компанія була повідомлена про претензії потерпілої на страхове відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до статті 35.3 Закону, Страховик зобов’язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов’язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.   Незважаючи на це, і порушуючи вимоги статті 35.3 Закону, страхова компанія не виконала обов’язків, покладених на неї, не надала будь якої допомоги потерпілій для вирішення питання про отримання нею страхового відшкодування, не надіслала відповідь на її письмове звернення.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.  Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до п. 27.1. ст. 27 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 27.4 ст.27 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі — Закон), страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред’явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі,  встановлених  законом на день настання страхового випадку.

Ст.1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» поховання — це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб’єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об’єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

З наданих потерпілою копій квитанцій та чеків випливає, що потерпіла понесла витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника у розмірі 41333 грн. 77 коп., що перевищує ліміт відповідальності страховика на суму 23933 грн. 77 коп.

При цьому суд погоджується із доводами представника ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» у тому, що витрати, понесені на організацію помінального обіду не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, витрати понесені ОСОБА_3 на поховання чоловіка та встановлення пам’ятника мають бути відшкодовані ТОВ «Страхове товариство «Домінанта» в межах страхового ліміту у сумі 17400 грн., а решта, у сумі 24550 грн. 85 коп. з урахуванням витрат на помінки, ОСОБА_5, який позовні вимоги потерпілою визнав у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення витрат потерпілої на придбання нею ліків на суму 2349,72 грн., то суд зазначає, що вказані витрати не підлягають стягненню зі страхової компанії, оскільки не входять до переліку шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнав позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3, суд, приймаючи до уваги викладене, в повному обсязі задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує вказану суму саме з обвинуваченого ОСОБА_5

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій суд враховує наступне.

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім’єю.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв’язку з смертю ОСОБА_9, є його дружина потерпіла ОСОБА_3

Відповідно до ст. 27.3. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, — МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям   (усиновленим).  Загальний  розмір  такого  страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи вищевикладене, сума моральної шкоди, яка підлягає до виплати ОСОБА_3 з боку ТОВ «Страхова компанія Домінанта» становить 17400 грн. (12Х1450 грн. (розмір мінімальної з/п станом на 30.07.2016 року)).

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з обвинуваченого, аналізуючи обставини вчинення злочину, повне визнання ним позовних вимог ОСОБА_3, відсутності будь-яких відшкодувань після вчинення ним протиправних дій, суд приходить до висновку, що з врахуванням смерті близької людини, непоправної втрати і душевних страждань, на користь потерпілої ОСОБА_3 слід стягнути з ОСОБА_5 482600 грн.

Керуючись ст.ст. 368370373-374 КПК України, суд, —

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 31 липня 2016 року.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 31 липня 2016 року по 06 лютого 2017 року (день постановлення вироку) включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, тобто до 06 квітня 2017 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н, ІПН НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3 грошову суму у загальному розмірі 509500,57 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (код ЄДРПОУ 35265086) на користь ОСОБА_3 грошову суму у загальному розмірі 34800 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н, ІПН НОМЕР_3, на користь держави процесуальні витрати пов’язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 718/16 від 23 серпня 2016 року в сумі 1055 гривень 52 копійок.

Речові докази — автомобіль НОМЕР_1 після набуття вироком законної сили повернути власнику, знявши арешт з автомобіля НОМЕР_1 чорного кольору 1992 р.в., який належить ОСОБА_14, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2016 року.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний судом м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя                                                                         Якуша Н.В.