Справа № 645/605/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Мартинової О.М.,
секретар судового засідання Куркін Д.С.,
представника позивача адвоката Панасенко П.П.,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей по Немишлянському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на 2/3 частини квартири,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом зазначив, що з 23 квітня 2005 року перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року. За час шлюбу сторонами спільно набуте майно, на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2011 року, а саме: квартира АДРЕСА_1. Посилається на те, що мирним шляхом вирішити спір не вбачається можливим, у звязку з недосягненням згоди з приводу поділу майна. Вважає, що зазначене майно є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між сторонами в рівних частках. Просить суд, здійснити поділ квартири за адресою: м. Харків, вул. Амосова, б. 48, кв. 69, визнавши право власності за кожним з подружжя на ? частку квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за вищевказаним позовом.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року задоволено заяву представника позивача та накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1.
7травня 2018року відповідачОСОБА_2 звернуласядо судуз зустрічноюпозовною заявою до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей по Немишлянському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поділ майна подружжя шляхом відступлення від засад рівності часток подружжя.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 травня 2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
В зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги відповідач мотивував тим, що спірну квартиру за адресою: м. Харків, вул. Амосова, б. 48, кв. 69 набуто сторонами під час перебування у шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року. Посилається на те, що право власності на зазначену квартиру зареєстроване на її імя на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2011 року. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 У квартирі зареєстровані відповідач та двоє їх малолітніх дітей. Зазначає, що діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні. ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживає з початку 2017 року. Вказує на те, що їх донька ОСОБА_6 хворіє на захворювання опорно-рухомого апарата, а саме: правосторонній грудний сколіоз 3 ступеня, якій потребує тривалих процедур ЛФК, масажів лінії спини, постійної фіксації спини корсетом типу Шено та не тільки в умовах лікарні, й вдома потребує спеціально обладнаного місця для відпочинку, для виконання лікувально-фізкультурного комплексу, який призначає лікар. Посилається на те, що 1 вересня 2017 року судовим наказом стягнуто з позивача аліменти на утримання дітей, від сплати яких останній ухиляється та заборгованість по аліментам становила станом на 21.12.2017 р. — 8664,16 грн., на 10.04.2018 р. 4951,68 грн. У звязку з хворобою доньки ОСОБА_6, постійно потрібні додаткові витрати на її обстеження, лікування, придбання спеціального коштовного корсету, які сплачує відповідач, однак позивач не приймає участь у витратах на оздоровлення, розвиток дітей, ухиляється від сплати аліментів та звертався до суду щодо зменшення розміру аліментів. Зазначає, що вона сплачує навчання, додаткові заняття, відпочинок, оздоровлення дітей та аліментів, які отримує відповідач недостатньо для забезпечення духовного, фізичного розвитку, лікування дітей. Відповідач вважає, що буде справедливим збільшити її частку у обєкті спільної сумісної власності на 2/3 частини.
Представник позивача ОСОБА_4 адвокат Панасенко П.П. надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги щодо збільшення її частки у обєкті спільної сумісної власності не надала суду доказів того, що позивач не дбав про матеріальне забезпечення сімї, ухилявся від участі в утримуванні дітей, приховав, знищів чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї. Вказує на те, що позивач ОСОБА_4 сплачує аліменти у повному обсязі, заборгованості по аліментам не має. Зазначає, що відповідач посилається, що розміру аліментів, отриманих від позивача, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, але з позовною заявою про збільшення розміру аліментів відповідач не зверталася. Разом з тим, посилається, що відповідачем не надано доказів звернення нею до позивача з приводу надання додаткових коштів на утримання дітей та про те, що між сторонами не було досягнуто згоди з цього питання, крім того, право відповідача щодо звернення з позовом про надання додаткових витрат на дітей також не реалізоване. Просить суд здійснити поділ квартири за адресою: м. Харків, вул. Амосова, б. 48, кв. 69, визнавши за кожним з подружжя право власності на ? частку спірної квартири.
Присутні у судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25.01.2018 р., підтримали позовну заяву та просили відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 13.04.2018 року, заперечували проти первісного позову, просили відмовити у його задоволенні та задовольнити зустрічну позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору — служби у справах дітей по Немишлянському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що первісна позовна заява підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у шлюбі, якій було зареєстровано 23 квітня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис № 338 (копія свідоцтва про шлюб серії 1-ВЛ № 004728) та розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року (а.с. 8. 48-49).
Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 16 грудня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний № 4318, ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 (Амосова) в м. Харкові (договір купівлі-продажу квартири від 16.12.2011 р. ВРП № 156312) (а.с. 81-82).
Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтва про народження серії 1-ВЛ № 026067, серії 1-ВЛ № 140012) (а.с. 79, 80).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сімї та прописку від 17 квітня 2018 р., виданої КП «Жилкомсервіс» дільниця № 57, в квартирі за адресою: м. Харків, вул. Амосова, б. 48, кв. 69 зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та діти — ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 85)
Відповідно до вимог ч.3ст.368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2ст. 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1ст.61 СК Українивстановлено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК Українивстановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1ст. 69 СК Українивстановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб’єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов’язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім’ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об’єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.
В судовому засіданні сторони не заперечували той факт, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу та в інтересах родини.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна квартира є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 2ст. 70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
Відповідно до ч. 3ст. 70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК Українив окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60СК України).
Згідно зі ст. ст.12,81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судовим наказом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 липня 2017 р. до досягнення дітьми повноліття (а.с. 90).
20 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовною заявою про зменшення розміру аліментів (а.с. 92).
В судовому засіданні позивач зазначив, що йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів та після зазначеного рішення суду він почав сплачувати аліменти у розмірі встановленому у вищевказаному наказі.
Судовий наказ № 645/3206/17 для виконання виданий 07.11.2017 року (а.с. 91).
Згідно довідок про розмір заборгованості ОСОБА_4 по аліментах, наданих міжрайонним відділом ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, станом на 21.12.2017 р. заборгованість складала 8664,16 грн., з 01.01.2018 р. по 01.02.2018 р. сплачено суму боргу у розмірі 10450,48 грн., станом на 01.06.2018 р. заборгованість складала 1813,68 грн., станом на 01.07.2018 р. заборгованість складала 1673,68 грн. (а.с. 97,140,148).
Судом встановлено, що донька сторін ОСОБА_6 страждає комбінованим сколіозом ІІІ ст. та їй рекомендовано ЛФК, масаж, корсет Шено, у звязку з чим відповідачем придбано корсет Шено 06.03.2017 р. вартістю 5400 грн.. 23.11.2017 р. вартістю 6400 грн. (а.с. 86-89).
Крім того, діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються в музично-естетичному відділенні дитячої музичної школи Харківської спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 73 ХМР Харківської області та батьківська плата за дитину складає 130 грн. на місяць (а.с.94,95).
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що розмір стягнутих з ОСОБА_4 аліментів не є меншим від передбаченогост. 182 СК Українимінімального розміру аліментів, які стягуються на одну дитину. Обов’язок утримувати неповнолітніх дітей покладено на обох із батьків в рівних частинах. Наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою, передбачено ч. 3ст. 70 СК Українидля збільшення частки ОСОБА_2 у спірному майні. В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала, що отримує аліменти, однак посилалася, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей. Разом з тим, зазначала, що не зверталася до суду з позовними вимогами щодо збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
Доводи відповідача ОСОБА_2, що розмір аліментів є недостатнім для належного утримання малолітніх дітей не знайшли свого підтвердження, оскільки витрати на навчання дітей у музично-естетичному відділенні дитячої музичної школи покриваються нарахованими та сплаченими аліментами, витрати на корсет Шено для доньки не є щомісячними витратами та можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у відповідності до положеньст. 185 СК України.
Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 не доведено, що розмір присуджених до стягнення з ОСОБА_4 аліментів є недостатнім для належного утримання малолітніх дітей.
Належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_4 не дбавпро матеріальнезабезпечення сім’ї,приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім’їсуду надано не було.
Та обставина, що малолітні діти проживають разом з відповідачкою не є достатньою підставою для відступлення від рівності часток при поділі майна.
Слід також зазначити, що збільшення частки ОСОБА_2 у нерухомому майні, із 1/2 частини на 2/3, не покращить рівень матеріального забезпечення малолітніх дітей сторін, які в свою чергу мають право на користування житловими приміщеннями, які належать обом із батьків.
Оскільки по справі не встановлено обставин, що мають істотне значення, які б давали підстави для відступлення від принципу рівності часток сторін при поділі спільної сумісної власності, суд дійшов висновку, що спірна квартира, яка є обєктом спільної сумісної власності сторін, підлягає поділу між сторонами по ? частині кожному з подружжя, таким чином вимоги відповідача підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача суд вважає необхідним задовольнити в повному обсязі.
Відповідно доч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно до ч. 2ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобовязати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обовязку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем по справі ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 3512 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.954248016.1 від 01.02.2018 р. Відповідачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 4682,67 грн. (квитанція № 1 від 07.05.2018 р.). Приймаючи до уваги, що судом частково задоволено зустрічний позов, згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, різниця судового збору у розмірі 1170 грн. 67 коп. залишається за відповідачем.
Керуючись ст. ст.3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 272, 273, 354 ЦПК України, суд —
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей по Немишлянському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на 2/3 частини квартири задовольнити частково.
Здійснити поділ майна подружжя, що є спільною сумісною власністю, а саме квартиру №69 за адресою: м.Харків, вул.Амосова (Корчагінців), буд.48.
Визнати за ОСОБА_4, право власності на 1/2 частку квартири №69 за адресою: м.Харків, вул.Амосова (Корчагінців), буд.48.
Визнати за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частку квартири №69 за адресою: м.Харків, вул.Амосова (Корчагінців), буд.48.
На підставі ч.10 ст.141 ЦПК України різницю сплаченого судового збору у розмірі 1 170 (однієї тисячі сто сімдесят) грн. 67 коп. залишити за ОСОБА_2.
В іншій частині зустрічним позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручене удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 36, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер — НОМЕР_2.
Третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, місцезнаходження: м.Харків, ОСОБА_8, буд.17, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26450870.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.
Суддя