Справа № 645/7656/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого — судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань — Малій О.Л.,

за участю позивача — ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 — адвоката Панасенка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на дітей у твердій грошовій сумі 1600 гривень на місяць на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 600 гривень на місяць на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 800 гривень на місяць на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними повноліття.

На обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що від шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти мешкають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , а для відповідача підставі рішення суду встановлений режим їх відвідування. Після припинення шлюбних відносин відповідач частково надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, перераховуючи позивачці кошти, а з вересня 2018 року такі перерахування припинив. Позивачка зазначає, що відповідач за фахом є геодезістом та постійно виконує високооплачувані роботи за кордоном. Позивач не має можливості працювати у зв`язку з постійними хворобами дітей, тому не має доходу. Зазначає, що на утриманні відповідача не має інших неповнолітніх дітей або його батьків. У зв`язку з необхідністю постійного лікування дітей, які хворі на астму, позивачка витрачає додаткові кошти у розмірі загалом не менш 2400 грн. в місяць на придбання лікарських засобів, призначених лікарем. Також діти потребують стаціонарного лікування в спеціалізованих санаторіях України. Відповідач відмовляється добровільно приймати участь у додаткових витратах на дітей, а тому позивачка, яка потребує в цьому матеріальної допомоги, вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

09.04.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 — адвокатом Панасенком П.П. подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти визначення розміру аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з тим, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Відповідач працює геодезистом в ТОВ «ЮГ-НАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ» та отримує мінімальну заробітну плату, його загальний дохід за період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 рік склав 23 430 грн. При цьому відповідач має захворювання — рак шкіри та потребує постійного лікування. Також на утриманні відповідача знаходиться його непрацездатна матір, ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат не визнає, так як позивачкою не надано належних доказів, які б підтверджували, що тільки вона бере участь в додаткових витратах на дітей. Так, шлюб між сторонами розірваний 25.04.2017 року, а отже надані позивачем товарні чеки, довідки за період з 2006 року по квітень 2017 року не є належними доказами. На підставі викладеного, представник відповідача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1015 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1015 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 813 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дітей відмовити.

03.06.2019 року позивачем ОСОБА_1 подані заперечення на відзив, з яких вбачається, що надана відповідачем довідка від ТОВ «Дерматолог» не може бути належним доказом, так як єдиним закладом, що ставить діагноз «меланома» є інститут медрадіології. Посилання відповідача на виконання ним обов`язку по утриманню матері є безпідставними, так як мати відповідача не залучена до участі у справі. Не відповідають дійсності доводи відповідача стосовно придбання ліків та іграшок дітям за його рахунок. Зазначає, що діти потребують санітарно-курортного лікування в спеціалізованих спеліосанаторіях України, але відповідач наполягає на відпочинку дітей в м. Маріуполі, не бажаючи приймати участь у витратах на придбання путівок до санаторію.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Панасенко П.П. позовні вимоги про  стягнення аліменти на утримання неповнолітніх дітей визнав частково, вважаючи доцільним стягнути з відповідача, виходячи з встановленого розміру його заробітної плати аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення відповідною дитиною повноліття. У задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дітей просив відмовити. Пояснив, що витрати позивачки на утримання медичної допомоги для дітей у приватній медичній клініці, придбання за кордоном медичних препаратів не сертифікованих в України, не погоджено з відповідачем, який в свою чергу вказує на можливість отримання належної медичної допомоги у комунальних медичних закладах та за допомогою дозволених в України до використання медичних препаратів. Звичайні заняття дітей ліпленням не свідчать про потребу у розвитку надзвичайних здібностей дітей, даних про рівень їх успіхів в цьому занятті позивачкою не доведений, а тому понесені в зв`язку з цим витрати, які з відповідачем також в свою чергу не погоджені, не можуть покладені на відповідача навіть у розмірі половини цих витрат.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволення, при цьому виходить з такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3-5).

Сторони припинили спільне проживання, в судовому порядку шлюб між ними розірвано, після припинення сімейних відносин діти залишилися постійно мешкати разом з позивачкою та зареєстровані за адресою її проживання: АДРЕСА_1 (а.с.10-13).

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Аналогічний обов`язок закріплений статтею 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою — третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може братии участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180183185193198199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

При  визначенні розміру аліментів суд повинен  приймати  до уваги   наступні обставини, викладені у   ст.182 СК України :

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей суд виходив з потреб та інтересів малолітніх дітей та враховував обставини, визначені ч. 1 ст. 182 СК України, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, наявність в них певних захворювань та потреби у лікуванні, задоволення потреб на їжу, одяг, навчання, розвиток. Поряд з цим оцінював надані суду данні про розмір заробітної плати відповідача, яка за останніми наданими суду даними у 2019 році становила в середньому 3 200 грн., наявності у відповідача надавати усім трьом малолітнім утримання допомогу, а також надавати матеріальну допомогу непрацездатній матері, ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також має хронічні захворювання, наявність захворювання у самого відповідача. Тобто суд приймав до уваги і майновий стан відповідача, наявність в нього обов`язків по наданню матеріальної допомоги одночасно трьом малолітнім дітям та непрацездатній матері, власні потреби на існування, ліки, сплату комунальних послуг. Твердження про наявність іншого заробітку у відповідача за рахунок іноземних відряджень матеріалами справи не підтверджений.

В той же час слід зазначити, що обов`язок утримання малолітніх дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже на позивачку покладається обов`язок доказування і в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з урахуванням ч. 1 ст. ст. 141,180182 СК України. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження матеріального становища відповідача або інших істотних обставин, які б обґрунтовували розмір аліментів у більшому розмірі.

З врахуванням викладеного розмір аліментів суд вважає необхідним визначити у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення відповідною дитиною повноліття.

Аліменти на дітей  присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 19.12.2018 року, що відповідає положенням ч.1 ст.191 СК України.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного судуУкраїни N 3від 15.05.2006 року «Прозастосування судамиокремих норм Сімейного кодексуУкраїни прирозгляді справщодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, щодо передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У даному випадку мова йде про додаткові витрати, а не про додаткове стягнення коштів на утримання дитини. Проте, в окремих випадках, через особливі обставини (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати. Тому, розмір додаткових витрат, що стягуються, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додатковихвитратах на дитину в разі спору.

Згідно довідок амбулаторії «Арльонок» ФО-П ОСОБА_8 від 01.12.2017 року 03.12.2018 року, 25.04.2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає страждає алергічним ренітом, бронхіальною астмою, потребує лікування алергеном кішки (а.с.15-21).

Згідно довідок амбулаторії «Арльонок» ФО-П ОСОБА_8 . за 2017 -2018 р.р. ОСОБА_9 23.07.2014 року також страждає на бронхіальну астму та отримувала медичну допомогу з приводу цього та інших захворювань у вказаному медичному закладі (а.с.22-26).

На підтвердження факту понесення витрат на придбання алергену кішки позивачкою надані інвойси про придбання спреїв за кордоном у іноземній валюті, без належного перекладу українською мовою, даних про сплату вказаного товару за рахунок позивачки, показань для застосування вказаного препарату за наявності захворювань, встановлених у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , державної реєстрації на території України такого засобу.

Крім того, на підтвердження витрат, понесених на придбання позивачкою абонементів на отримання ме6дичних послуг на трьох дітей у 2016 — 2018 роках в приватному медичному закладі амбулаторії «Арльонок» ФО-П ОСОБА_8 нею надані відповідні товарні чеки (а.с.34-38).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Отже, суд, проаналізувавши наведені вище положення СК України, дійшов висновку про те, що позивач самостійно, на власний розсуд обрала заклад, в якому її діти отримують медичну допомогу, придбаває закордонні медичні засоби лікування, без погодження з батьком дитини. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що понесені нею витрати на оздоровлення дитей викликані саме особливими обставинами (частина перша статті 185 СК України), оскільки не доведено, що проведення лікування дітей за вказаними у довідках діагнозами неможливе в державних закладах охорони здоров`я Україні та є необхідність лікування дитини закорданними медичними засобами, яке викликано особливими обставинами. За отриманням санаторно-курортного лікування дітей позивачка не зверталася, а тому посилання на їх необхідність в майбутньому є не доведена, що є її процесуальним обов`язком.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що заняття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ліпленням не свідчать про потребу у розвитку надзвичайних здібностей дітей, данні про рівень їх успіхів в цьому занятті позивачкою не доведений, а тому понесені в зв`язку з цим витрати не викладені особливими обставинами та з відповідачем також в свою чергу не погоджені, а тому не можуть бути покладені на відповідача навіть у розмірі половини цих витрат.

З врахуванням наведеного вище позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_2 додаткових витрат на дітей у твердій грошовій сумі 1600 гривень на місяць на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 600 гривень на місяць на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 800 гривень на місяць на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними повноліття, суд залишає без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Одночасно, сторонам роз`яснюється, що розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, що відповідає положенням ст. 192 СК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. суд стягує з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 101213768182259263264265430 ЦПК України, суд, —

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей — задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_1  аліменти на утримання неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 19.12.2018 року до досягнення відповідною дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_1  у розмірі аліментів за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно — телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач — ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 17.01.2010 року.

Суддя-