Справа № 646/6039/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Хілінський М.І.,

учасники справи:

позивач — Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харкові впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомАкціонерного товаристваКомерційний Банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дашко В.М., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02 серпня 2013 року у розмірі 93188 грн. 57 коп. та судові витрати у розмірі 2102 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 02 серпня 2013 року. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміту у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 26510 грн., при цьому при встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти в розмірі, встановленому договором. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим станом на 21 вересня 2020 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 93188 грн. 57 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту — за простроченим тілом кредитом у розмірі 68339 грн. 95 коп., заборгованість за простроченими відсотками 20301 грн. 87 коп., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит — 4546 грн. 75 коп.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

12 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача — адвоката Панасенка П.П., який дії на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1028948 від 02 листопада 2020 року, надійшов відзив, в якому просив відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що заборгованість за простроченим тілом кредиту становить саме 68339 грн. 95 коп., оскільки згідно з наданою позивачем випискою за договором б/н станом на 23 вересня 2020 року відповідач останній раз здійснював витрати за кредитною карткою в межах кредитного ліміту 01 травня 2018 року, після чого позивачем в односторонньому порядку нараховувались: щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка», списання відсотків за використання кредитного ліміту, комісія за обслуговування (членський внесок), автоматичне погашення простроченої заборгованості, пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн. Також зазначає, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформленні відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які позивачем не надані. Крім того, вказує, що вимоги позивача про стягнення відсотків з відповідача за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить домовленості сторін щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Також посилався, що позивачем нараховувались відсотки поза межами строків позовної давності.

27 листопада 2020 року на адресу суду від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В., яка діє на підставі довіреності, надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви, отже відповідач таким чином приєднався до запропонованих банком Умов та Тарифів, крім того, ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погодився з ними. Вказує, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, а саме: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах, що свідчить про укладення між Банком та Позичальником письмового договору та не суперечить чинному законодавству України, оскільки між сторонами були здійснені всі необхідні дії для вчинення двостороннього кредитного договору. Зазначає, що підтвердженням того, що у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором перед Банком є виписка по картрахунку, яка підтверджує факт отримання відповідачем платіжної картки та відкриття картрахунку, на який встановлено кредитний ліміт та з якої чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима. У виписці містяться також відомості про те, що відповідач протягом 2017-2018 років неодноразово користувався послугою «Миттєва розстрочка», у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання в рамках сервісу «Миттєва розстрочка» зі здійсненням регулярних платежів для погашення заборгованості.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27 листопада 2020 року витребувано з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» інформацію про умови укладення договору «Миттєва розстрочка» з ОСОБА_1 та користування вказаною послугою, а також копії первинних документів, оформлених у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, що підтверджують отримані ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти у сумі 68339 грн. 95 коп. за простроченим тілом кредиту за кредитним договором б/н від 02 серпня 2013 року станом на 21 вересня 2020 року.

07 грудня 2020 року на адресу суду від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. на виконання вимог ухвали суду від 27 листопада 2020 року надійшла виписка по кредитному рахунку клієнта з відомостями про рух грошових коштів, яка має статус первинного документа.

11грудня 2020року представниквідповідача доканцелярії судуподав запереченняна відповідьна відзив,в яких вказав, що відповідач фактично отримала в за договором кредиту 26510 грн. В анкеті-заяві, підписаної відповідачем, відсутні відомості про сервіс «Миттєва розстрочка», який є окремим кредитним договором, а не додатковою послугою для власників кредитних карт, як зазначає позивач. Зауважив, що матеріали справи не містять Умов та Правил надання банківських послуг, якими регулюються умови надання кредиту в межах сервісу «Миттєва розстрочка», тому грошові кошти у розмірі 5612 грн. 46 коп., які зараховані на кредитну карту відповідачу за сервісом «Миттєва розстрочка», не є тілом кредиту за кредитним договором за кредитною карткою, а є тілом кредиту за кредитним договором за сервісом «Миттєва розстрочка», проте позивачем не заявлені вимоги, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за сервісом «Миттєва розстрочка».

04 січня 2021 року на адресу суду від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. надійшли пояснення на заперечення відповідача, в яких викладені доводи, вказані у відповіді на відзив.

18 січня 2021 року представником відповідача до канцелярії суду було подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що випискою за договором б/н підтверджується, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 26272 грн. 50 коп. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 68339 грн. 95 коп. матеріали справи не містять.

03 лютого 2021 року представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на додаткові пояснення, в яких він вказав, що відповідачем за умовами сервісу «Миттєва розстрочка» було отримано таку суму грошових коштів:

15.01.2018 2359 грн. 34 коп.;

27.01.2018 1025 грн. 44 коп.;

01.02.2018 1025 грн. 44 коп.;

04.02.2018 1025 грн. 44 коп.;

04.02.2018 10000 грн.;

17.02.2018 1202 грн. 24 коп.;

02.03.2018 3000 грн.;

07.03.2018 3800 грн.;

19.03.2018 1047 грн.,

а всього на суму 24484 грн. 90 коп.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якому він позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає частково, а саме — в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50757 грн. 40 коп., що складається з фактично знятих в межах кредитного ліміту з кредитної картки грошових коштів у сумі 26272 грн. 50 коп., та отриманих грошових коштів за послугою «Миттєва розстрочка» у сумі 24484 грн. 90 коп., просила суд проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності представника.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 02 серпня 2013 року підписав заяву № б/н про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» в «ПриватБанк». При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.

Подавши банку анкету-заяву від 02 серпня 2013 року ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах Умовах і Правилах, Тарифах. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердила, що вона ознайомилася та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування.

Крім відсотків, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачають стягнення неустойки (штрафу, пені).

14 червня 2018 року відбулася державна реєстрації та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва — ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва — АТ КБ «ПриватБанк»).

З довідки,яка міститьсяв матеріалахсправи,вбачається,що напідставі укладеногокредитного договоруміж позивачемта відповідачем№ б/н, ОСОБА_1 були виданікредитні картки:№ НОМЕР_1 ,дата відкриття02.08.2013,термін діїякої до12/16;кредитна картка№ НОМЕР_2 ,дата відкриття21.05.2016,термін діїякої до05/20такредитна картка № НОМЕР_3 , дата відкриття 05.04.2018, термін дії якої до 12/21.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної кратки, оформленої на ОСОБА_1 , 02.08.2013 відповідачу була видана кредитна картка № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом — 0. У подальшому 26.09.2013 відбулося збільшення кредитного ліміту до 300 грн., після чого кредитний ліміт збільшувався у межах суми 26510 грн., а з 18.07.2018 кредитний ліміт становив — 0.

Відповідно дорозрахунку заборгованостіза договором№б/нвід 02серпня 2013року станомна 21вересня 2020року заборгованість ОСОБА_1 перед АТКБ «ПриватБанк»складає 93188 грн. 57 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту — за простроченим тілом кредитом — 68339 грн. 95 коп., заборгованість за простроченими відсотками — 20301 грн. 87 коп., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит — 4546 грн. 75 коп.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч.1 ст.634ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст.641ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з положеннями, викладеними в ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, — протягом нормально необхідного для цього часу.

За вимогами ст.626ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.5 ст.81 та ч.2 ст.83ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

На підтвердження змісту кредитного договору банк крім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаної відповідачем, додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також — Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду», згідно з якими розмір обов`язкових щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які відповідачем не підписано.

Положеннями ст.ст.12,81ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З наявних у справі розрахунків заборгованості, наданих банком, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та періодично здійснював погашення заборгованості, однак, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження, на яких саме умовах договору відбувався рух коштів, або, що вказаний рух коштів відбувався відповідно до саме тих Умов та Правил, витяг з яких Банк надав до справи, або що він відбувався згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», позивач всупереч процесуального обов`язку, передбаченого ст.ст.12, 81 ЦПК України, до суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 21 вересня 2020 року утворилася заборгованість в розмірі 93188 грн. 57 коп., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту — 68339 грн. 95 коп., заборгованості за простроченими відсотками 20301 грн. 87 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит — 4546 грн. 75 коп.

Так, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення.

Зі змісту виписки про рух коштів за договором б/н станом на 23 вересня 2020 року вбачається, що 01 травня 2018 року ОСОБА_1 останній раз здійснювала зняття коштів з рахунку за кредитною карткою, а саме — здійснила переказ на свою картку через Приват 24 у сумі 312 гривень.

При цьому, з вказаної виписки слідує, що в цей же день 01 травня 2018 року з кредитної картки відповідача банком списано відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 % у розмірі 921 грн. 66 коп. та щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка» у сумі 137 грн. 57 коп.

Отже, з виписки вбачається, що станом на 01 травня 2018 року, коли відповідач останній раз здійснила зняття коштів в межах кредитного ліміту, тіло кредиту становило 26272 грн. 50 коп.

Після чого відповідач грошових коштів з кредитної картки не знімала, а тільки періодично поповнювала її.

При цьому, починаючи з 02 травня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» самостійно в односторонньому порядку нараховувались: щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка», списання відсотків за використання кредитного ліміту, комісія за обслуговування (членський внесок), автоматичне погашення простроченої заборгованості, пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн.

Крім того, як слідує з виписки за договором б/н станом на 23 вересня 2020 року, ОСОБА_1 користувалася послугою «Миттєва розстрочка», у зв`язку з чим останній були перераховані грошові кошти за вказаною послугою, а саме:

15.01.2018 2359 грн. 34 коп.;

27.01.2018 1025 грн. 44 коп.;

01.02.2018 1025 грн. 44 коп.;

04.02.2018 1025 грн. 44 коп.;

04.02.2018 10000 грн.;

17.02.2018 1202 грн. 24 коп.;

02.03.2018 3000 грн.;

07.03.2018 3800 грн.;

19.03.2018 1047 грн.,

а всього на суму 24484 грн. 90 коп.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач дійсно користувалася послугою «Миттєва розстрочка» та у зв`язку зі здійсненним регулярних платежів для погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 02 серпня 2013 року відповідачу було перераховано за послугою «Миттєва розстрочка» грошові кошти у розмірі 24484 грн. 90 коп.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за договором б/н від 02 серпня 2013 року становить 26272 грн. 50 коп. (заборгованість за тілом кредиту) + 24484 грн. 90 коп. (заборгованість за тілом кредиту за послугою «Миттєва розстрочка») = 50757 грн. 40 коп.

У статті 526Цивільного кодексуУкраїни визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610Цивільного кодексуУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 611Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами, наданими позивачем разом з позовною заявою, ознайомився відповідач і з ними погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування, що стосується також надання послуг за сервісом «Миттєва розстрочка».

Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Умови надання споживчого кредиту фізичним особам з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказаний висновок щодо застосування норм викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно з яким в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.09.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою — споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».)

Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22листопада 1996року №543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 02.08.2013 з ОСОБА_1 , а також наданні сервісу «Миттєва розстрочка» позивач — АТ КБ «ПриватБанк» дотримався встановлених законом вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та поклав на слабшу сторону — споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, крім того, відповідач визнав позов у частині повернення заборгованості за тілом кредиту, дотримуючись вимог ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50757 грн. 40 коп., тобто фактично отримані позичальником кошти, в іншій частині заявлених вимог позивачеві слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявленовимогу провідшкодування судовогозбору врозмірі 2102,00грн.,сплаченого нимпри подачіпозову,оскільки позовпідлягає частковомузадоволенню,суд зурахуванням ч.1ст.141ЦПК Українищодо пропорційностістягнення судовогозбору вважаєможливим відшкодуватипозивачу понесенівитрати всумі всумі 1144 грн. 96 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 серпня 2013 року у розмірі 50757 (п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 96 копійок.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення частини заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17582 грн. 55 коп., за простроченим відсотками у розмірі 20301 грн. 87 коп., за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, у розмірі 4546 грн. 75 коп. — відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач — Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 12 лютого 2021 року.

Суддя С.В. Демченко